Ухвала суду № 57594136, 29.04.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/15796/14-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2016 р. Головуючий суду присяжних Бірса О.В., розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому у рамках кримінального провадження № 120121100400000287 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України,

в с т а н о в и в :

На розгляді у Дніпровському районному суді м. Києва на стадії судового слідства перебуває дане кримінальне провадження.

На виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, головуючим суддею суду присяжних Бірсою О.В. на обговорення учасників кримінального провадження поставлено питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

У судовому засіданні прокурор вважав за можливе, враховуючи норми п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, оскільки підстави для зміни міри запобіжного заходу відсутні, встановлені ризики слідчим суддею, на даний час, не відпали.

Захисник у судовому засіданні вказав, що вказані ризики, визначені ст. 177 КПК України, у даному випадку, відсутні, а особа обвинуваченого, виходячи з положень ст. 178 КПК України, є такою, що має стійкі соціальні зв'язки та допустиму репутацію, а тому підстави для продовження даного заходу забезпечення кримінального провадження відсутні, тож просив змінити його на домашній арешт.

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав думку захисника.

Тож, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали провадження, головуючий суддя у провадженні Бірса О.В., згідно із абз. 3 ч. 3 ст. 331 КПК України, яким передбачено, що питання продовження строку тримання під вартою під час здійснення судового провадження судом присяжних вирішується головуючим, приходить до наступного.

Згідно положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У даному випадку, з бази автоматизованого документообігу суду "Д-3", реєстру матеріалів досудового розслідування та пояснень сторін у провадженні встановлено, що 13.09.2010 слідчим відділом Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області порушено кримінальну справу № 21-6791 за ознаками складу злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, за фактом умисного вбивства ОСОБА_3, з корисливих мотивів.

13.09.2010 в рамках розслідування кримінальної справи № 21-6791 слідчим відділом Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, за фактом умисного вбивства ОСОБА_3, з корисливих мотивів.

17.09.2010 Світловодським міськрайсудом Кіровоградської області підозрюваному ОСОБА_2 обрано запобіжний захід - взяття під варту.17.09.2010 року слідчим відділом Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України. 08.10.2010 року кримінальну справу № 21-6791 у порядку ст. 116 КПК України Світловодською міжрайонною прокуратурою Кіровоградської області направлено за підслідністю до прокуратури міста Києва.

29.10.2010 прокуратурою міста Києва кримінальну справу № 21-6791 для подальшого розслідування направлено до слідчого управління ГУМВС України в місті Києві.

02.11.2010 кримінальну справу № 21-6791 прийнято до провадження слідчим управлінням ГУМВС України в місті Києві.

05.11.2010 прокуратурою міста Києва строк досудового слідства у кримінальній справі № 21-6791 продовжений до 4 місяців.

12.11.2010 Світловодським міськрайсудом Кіровоградської області строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 продовжений до 4 місяців.

21.12.2010 кримінальній справі №21-6791 слідчим управлінням ГУМВС України в місті Києві присвоєно реєстраційний номер 20-3898.

21.12.2010 в рамках розслідування кримінальної справи № 20-3898 слідчим управлінням ГУМВС України в місті Києві порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за фактом розбійного нападу на ОСОБА_3, яку об'єднано в одне провадження з кримінальною справою № 20-3898.

21.12.2010 в рамках розслідування кримінальної справи № 20-3898 слідчим управлінням ГУМВС України в місті Києві порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, за фактом умисного вбивства ОСОБА_3, з особливою жорстокістю, яку об'єднано в одне провадження з кримінальною справою № 20-3898.

30.12.2010 ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення за ч. 4 ст. 187, п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України у повному обсязі.

14.01.2011 кримінальну справу № 20-3839 за обвинувачення ОСОБА_2, у вчиненні злочинів передбачених ч.4 ст.187, п.п. 4,6 ч.2 ст. 115 КК України в порядку ст. 232 КПК України (в редакції 1960 року) для розгляду по суті направлено до Дніпровського районного суду м. Києва.

20.04.2012 вироком Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_2 за вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст.187, п.п. 4,6 ч.2 ст. 115 КК України було засуджено до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

27.11.2012 слідчим відділом Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві за № 12012110040000287 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст. 357 КК України по факту умисного незаконного знищення документів кримінальної справи № 20-3839 у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва.

27.01.2014 ухвалою Апеляційного суду м. Києва, скасовано вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20.04.2012 та кримінальну справу повернуто прокурору м. Києва на додаткове розслідування.

21.03.2014 до прокуратури м. Києва з Дніпровського районного суду м. Києва, надійшли матеріали кримінальної справи №1/2604/37/12, 1-286/11 по обвинуваченню ОСОБА_2, у вчиненні злочинів передбачених ч.4 ст.187, п.п.4,6 ч.2 ст.115 КК України для проведення додаткового розслідування відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва від 27.12.2014 року.

07.04.2014 до прокуратури Дніпровського району м. Києва з прокуратури м. Києва, надійшли матеріали кримінальної справи №1/2604/37/12, 1-286/11 по обвинуваченню ОСОБА_2, у вчиненні злочинів передбачених ч.4 ст.187, п.п.4,6 ч.2 ст.115 КК України для проведення додаткового розслідування відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва від 27.12.2014 року.

08.04.2014 прокуратурою Дніпровського району м. Києва за № 42014100040000095 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за п.п.4,6 ч.2 ст. 115 по факту скоєння вбивства ОСОБА_3, ОСОБА_2

17.04.2014 прокуратурою Дніпровського району м. Києва кримінальне провадження № 42014100040000095 направлено до слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві для проведення досудового розслідування.

29.04.2014 слідчим відділом Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві за № 12014100040005153 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.4 ст. 187 КК України про вчинення розбійного нападу поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3, ОСОБА_2

29.04.2014 кримінальні провадження № 12012110040000287, № 42014100040000095 та № 12014100040005153, об'єднанні на підставі вчинення однією особою, тобто ОСОБА_2, а об'єднаному кримінальному провадженню присвоєно № 12012110040000287.

30.04.2014 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 187, п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

06.05.2014 слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва Мелькумову Б.В. продовжено строк утримання під вартою до 19.06.2014 року.

Також, з даної ухвали слідчого судді слідує, що запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою було продовжено, враховуючи наявність ризиків регламентованих ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування чи вчинити інше кримінальне правопорушення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2, який, народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, уродженець Республіки Узбекистан, громадянин України, з повною вищою освітою, неодружений, непрацюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1., раніше не судимий, та з урахуванням того, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання встановленим ризикам.

Зокрема, слідчий суддя врахував те, що з моменту обрання судом відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не з'явилися будь-які нові фактичні дані, які б свідчили, що обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням його під вартою, зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України (забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, зможе запобігти його спробам переховуватися від органів досудового розслідування чи вчинити інше кримінальне правопорушення), а ризики, які існували на час обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не зменшилися, що свідчить про необхідність продовжити строки тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою в межах строків досудового розслідування.

В подальшому, ухвалами Дніпровського районного суду м. Києва обвинуваченому було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 12 травня 2016 року включно, визначено альтернативний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді застави, яку, як обвинувачений, так і заставодавець, виходячи з положень ч. 7 ст. 182 КПК України, мають можливість внести у будь-який момент судового розгляду.

Частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування/продовження заходів забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.

Однак, стороною захисту, у супереч положень ст. 132 КПК України, не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 84-86 КПК України, які б свідчили про те, що встановлені слідчим суддею ризики та обставини визначені п.п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України при обранні запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність, а особа останнього перестала бути суспільно небезпечною.

Додаткових характеризуючих даних на обвинуваченого, які б не були відомими слідчому судді при обранні/продовженні запобіжного заходу надано не було, як на той момент, так і на цей час, останні жодним чином не змінилися.

Крім того, слід врахувати, що в ході розгляду справи у суді першої інстанції вперше, відповідно до обвинувального акту, обвинувачений вчинив дії спрямовані на уникнення відповідальності шляхом знищення у ній важливих процесуальних документів через, що доводи сторони захисту про відсутність ризику вчинення іншого злочину є безпідставними, зокрема, це кримінальне провадження є зведеним з 3 проваджень (№ 12012110040000287, № 42014100040000095 та № 12014100040005153), що власне і свідчить про наявність цього ризику, на даному етапі, як і ризику переховування враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії))вважає, у даному конкретному випадку, цей ризик реальним та триваючим з вищевказаних підстав.

Доводи захисту про те, що обвинувачений за час утримання його під вартою не порушував умови утримання в слідчому ізоляторі не свідчать про відсутність вищевказаних ризиків, а лише вказує на те, що такий запобіжний захід є дійсно ефективним та таким, що реально може запобігти наявним ризикам.

Також, головуючий суддя суду присяжних враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).

Зокрема, головуючим суддею суду присяжних враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

За таких умов, головуючий суддя суду присяжних, враховуючи те, що слідчим суддею було встановлено при обранні запобіжного заходу, що обвинувачений об'єктивно підозрюється, у вчиненні кримінального правопорушення, а його вина підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, та, на цей час, дане судове рішення слідчого судді є чинним, не піддаючи останнє сумніву та не порушуючи принцип правової впевненості, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року), що є одним із основних аспектів принципу верховенства права, вважає, що у цій справі, об'єктивні обставини встановлені слідчим суддею та, на цей час, не спростовані в ході судового розгляду, враховуючи не дослідження усіх доказів з боку сторони обвинувачення та захисту, що передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), свідчать, що у даний період, про обґрунтованість підозри обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки, на цьому етапі, підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що він міг вчинити дані правопорушення.

При цьому, головуючий суддя суду присяжних звертає увагу сторони захисту на те, що такі об'єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об'єктивно зв'язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом, у тому числі, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України.

Тобто, викладені стороною захисту доводи за своєю суттю являються сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту" (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

В свою чергу, головуючий суддя суду присяжних вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, враховуючи, що загальні положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у правовій позиції Європейського суду з прав людини в рішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою "розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Так, у даному випадку діяння в яких обвинувачений обвинувачується однозначно свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обгрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики передбачені п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

За таких обставин, головуючий суддя суду присяжних, виходячи з положень ст. 331 КПК України, беручи до уваги наявність у провадженні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, вважає, за необхідне запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою продовжити у межах двох місяців, а саме до 24 червня 2016 року.

Керуючись ст. ст. 1-28, 131-132, 176-178, 183, 193-194, 196, 331, 369-372, 376 КПК України, з урахуванням абз. 3 ч. 3 ст. 331 КПК України, головуючий суддя суду присяжних

п о с т а н о в и в :

Запобіжний захід ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою з утриманням у Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області, вважати продовженим до 24 червня 2016 року.

Роз"яснити сторонам кримінального провадження, що в силу положень ч. 7 ст. 182 КПК України:

· обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

· у разі внесення застави на обвинуваченого та застоводавця покладаються права та обов'язки визначені в ухвалах про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 2-а місяці з дня внесення застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 10 год. 45 хв. 04.05.2016 року.

Головуючий суду присяжних: О.В. Бірса