Вирок № 57593849, 11.05.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/361/16 Справа № 704/1294/15-к Категорія: ч.2 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Воронкова І. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Гончарук І. М.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого Гончарука І.М.,

суддів Суходольського М.І., Швидкого Д.М.,

при секретарі Бєлан О.В.,

за участю прокурора Протас І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

потерпілої ОСОБА_5,

розглянувши в судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2016 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новий Корогод Бородянського району Київської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, військовозобов'язаного, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, стан здоров'я задовільний, працюючого робітником комплексного обслуговування та ремонту будинків в КП "Плесо", зареєстрованого по АДРЕСА_1, фактично проживаючого по АДРЕСА_2, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року шести місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_3: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на відшкодування процесуальних витрат на залучення експерта в сумі 2704,80 грн. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області.

Вирішено долю речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він, 20.05.2015 року близько 03.50 год. на 172 км + 400 м автодороги Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань поблизу м. Тальне Черкаської області в порушення вимог п.п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись зі сторони м. Сміла до м. Тальне, будучи засліпленим світлом фар невстановленого слідством автомобіля, порушуючи вимоги п.п. 2.3 б), 19.3 Правил дорожнього руху України, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не зменшив швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, не зупинився та не впорався з керуванням, в результаті чого керований ним автомобіль з'їхав в лівий кювет по ходу руху, де в подальшому здійснив перекидання. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ВАЗ 2101», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6, отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці пригоди. Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 20.05.2015 року № 190 ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження відкритої черепно-мозкової травми; перелому кісток основи, склепіння та лицевого черепа, крововиливів під м'які мозкові оболонки з забоєм - розмізчення головного мозку, які мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечних для життя та стоять в причинному зв'язку зі смертю.

Не погоджуючись з вказаним вироком прокурор подав апеляцію, в якій не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_3 у вчинені інкримінованого йому злочину, вважає, що вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка підтримала подану прокурором апеляцію, оскільки вважає що суд першої інстанції не дотримався вимог закону, та постановив незаконний вирок, просить скасувати вирок та засудити обвинуваченого ОСОБА_3 до реальної міри покарання, думку обвинуваченого ОСОБА_3, та його захисника ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, та просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, думку потерпілих, які вважають що обвинуваченого ОСОБА_3 потрібно засудити до іспитового строку, тобто не позбавляти волі, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, з урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до часткового задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Вказаних вимог суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

При постановленні вироку відносно ОСОБА_3, суд першої інстанції не дотримався цих вимог закону.

Так, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, як і правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 286 КК України підтверджується зібраними по справі доказами наявними в матеріалах кримінального провадження, яким судом дана належна правова оцінка.

Крім того, сам ОСОБА_3, визнаючи себе винним, просив справу розглянути в спрощеному порядку і в подальшому вирок суду не апелював, що вказує на те, що він повністю визнав свою вину.

Однак, колегія суддів бере до уваги доводи прокурора, з приводу того, що відповідно до вимог п.8 постанови ПВСУ від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», статтею 75 КК України передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається.

З резолютивної частини вироку вбачається, що місцевим судом вказаних вимог не дотримано, та застосовано вимоги ст. 75 КК України, як до основного, так і до додаткового покарання, а тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_3 в зв'язку з невідповідністю призначеного йому покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та постановлення по справі нового вироку.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, колегія суддів, відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, позитивні дані про його особу та ряд пом'якшуючих його відповідальність обставин, а саме: те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин з необережності, в стані алкогольного сп'яніння, внаслідок якого загинула людина, а також те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав вину, щиро розкаявся, добровільно відшкодував завданні збитки, працює, має молодий вік, думку потерпілих, які надіслали заяви (а.с. 55, 56, 58) про відсутність претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого, оскільки всі збитки їм відшкодовані в добровільному порядку, просили розгляд справи проводити за їх відсутності, при призначенні міри покарання просили суд не призначати покарання, пов'язане з реальним позбавленням волі, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, дає підстави, відповідно до ст. 69 КК України призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст. 286 КК України.

Разом з тим, колегія суддів враховує і ті обставини, що ОСОБА_3 вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, крім того вчинений в стані алкогольного сп'яніння, внаслідок якого загинула людина.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав, відповідно до ст. 75 КК України, для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням.

При таких обставинах, доводи апеляції прокурора щодо неправильного застосування стосовно ОСОБА_3 кримінального закону та м'якості призначеного йому покарання є обґрунтованими.

Проте, посилання апелянта про необхідність призначення ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286 КК України покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки є безпідставним, так як виходячи з наведених вище обставин, даних про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає можливим, з застосуванням ст. 69 КК України, призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, яке буде достатнім й необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Крім того, колегія суддів бере до уваги той факт, що згідно резолютивної частини вироку суду першої інстанції, з обвинуваченого ОСОБА_3 стягнуто на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 2704,80 грн.

Однак у відповідно до вимог ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції при постановленні вироку не дотримався вимоги закону в цій частині та неправильно стягнув кошти на відшкодування витрат за експертні роботи на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області.

За вищевказаних обставин, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначення покарання ОСОБА_3 внаслідок м'якості, та в частині стягнення витрат на залучення експерта - в зв'язку з чим апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 414 КПК України, колегія суддів, -

засудила:

Апеляцію прокурора у кримінальному провадженні - задоволити частково.

Вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2016 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 скасувати, з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м'якості та у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286 КК покарання із застосуванням ст. 69 КК України - два роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Початок строку відбуття ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 витрати на залучення експерта в сумі 2704,80 грн. на користь держави.

В решті вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2016 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3 місяців з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :