Рішення № 57591567, 22.04.2016, Сарненський районний суд Рівненської області

Справа № 572/3747/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2016 року Сарненський районний суд Рівненської області

одноособово суддя Власик Н.М.

при секретарі Мороз Ю. М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

представни ка відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сарни справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю, -

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом , просить встановити факт її проживання з ОСОБА_4 однією сімєю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 28 березня 1991 року по 09 травня 2014 року , визнати обєкт нерухомості , а саме магазин «Дитячий світ» по вул.. Бєлгородській , 11 б в м. Сарни Рівненської області спільною сумісною власністю та визнати за нею право спільної часткової власності на 1/ 2 частину вказаного нерухомого майна. Покликається на те , що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі , який було розірвано 11 квітня 1990 року. Від вказаних шлюбних відносин з ОСОБА_4 17. 10. 1986 року народила дочку ОСОБА_5. Після розірвання шлюбу певний час не проживали разом , а в березні 1991 року відновили шлюбно сімейні відносини , від яких 23 вересня 1995 року вона народила ще двох дочок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Шлюб не зареєстрували і до травня 2014 року проживали разом , вели спільне господарство , займалися підприємницькою діяльністю, будували магазин « Дитячий світ» по вул.. Бєлгородський в м. Сарни. В звязку з тим , що відповідач сім»ю залишив і почав проживати окремо , просить обєкт нерухомості , який було збудовано під час шлюбних відносин , визнати спільною сумісною власність та визнати за нею право власності на половину цього майна, встановивши факт проживання з відповідачем однією сімєю без шлюбу.

Підтримавши позовні вимоги в суді , ОСОБА_3 дала пояснення по суті позовних вимог , просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнає , просить в задоволенні відмовити на тій підставі , що після народження в 1995 році дочок з відповідачкою підтримував нормальні відносини заради дітей , створюючи видимість сім»ї , матеріально всіляко допомагаючи позивачці та дітям, однак не підтримуючи шлюбних відносин та проживаючи більшу частину в будинку своїх батьків . Разом з тим , будучи зареєстрованим як приватний підприємець , без участі ОСОБА_3 побудував обєкт нерухомості магазин «Дитячий світ» по вул.. Бєлгородській , 11-б в м. Сарни, який використовує для підприємницької діяльності за призначенням. В звязку з цим позовні вимоги позивачки знаходить безпідставними .

Вислухавши пояснення сторін , свідчення свідків , дослідивши письмові докази , суд приходить до висновку , що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення в звязку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім»ю складають особи , які спільно проживають , повязані спільним побутом , мають взаємні права та обовязки .

Частиною 5 ст. 256 ЦПК України передбачено , що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу.

Судом встановлено , що сторони у справі до 11 квітня 1990 року перебували в зареєстрованому шлюбі , який було розірвано , що вбачається з свідоцтва про розірвання шлюбу від 14. 06. 2005 року .

Сторони не заперечують того , що через нетривалий час відновили шлюбно сімейні відносини , від яких 23. 09. 1995 року позивачка народила двох дочок : ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Із свідчень ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 вбачається , що сторони після народження дітей до травня 2014 року дійсно проживали однією сімєю , виховували дітей, разом вирішували питання , повязані з купівлею та продажем товарів в Польщі та в Російській Федерації. Позивачка часто виїжджала за кордон , звідки привозила дитячі коляски для реалізації, возила товари в Москву, спільно займалися заготівлею ягід у весняно літні сезони.

Свідок ОСОБА_15 , яка є сестрою позивачки , пояснила , що після народження дочок у ОСОБА_3 , племінниці декілька років проживали у неї , оскільки подружжя працювали , не мали можливості бути з дітьми . Вона в подальшому також на підставі трудових договорів працювала у ОСОБА_4, який , як приватний підприємець, займався заготівлею лісових ягід .

Діти позивачки та відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_16 суду пояснили , що до травня 2014 року батьки проживали як сім»я , а надалі батько взяв на себе зобовязання по оплаті навчання та проживання менших дочок , які навчаються у вищому навчальному закладі , сплачує також витрати по проживанню, надає іншу фінансову підтримку. Про те , що батьки не перебувають в шлюбі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дізнались лише коли побачили свідоцтво про розірвання шлюбу , це сталось під час підготовки документів для отримання паспорта громадянина України.

Заперечення відповідача того , що з позивачкою проживали однією сім»єю не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду , оскільки свідки , на яких посилався позивач , а саме ОСОБА_17Р, ОСОБА_18 та ОСОБА_13, були найманими особами під час виконання будівельних робіт на будівництві приміщення магазину « Дитячий світ» по вул.. Бєлгородській , 11-б в м. Сарни , і те , що під час будівництва не зустрічались та не спілкувались з позивачкою , не є доказом того , що сторони в цей час не проживали однією сімєю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу .

ОСОБА_8 того , суд приймає до уваги як доказ спільного проживання однією сімєю позивачки та відповідача надані ОСОБА_3 як доказ цього фотографії , з яких вбачається , що ювілеї відповідача та Новий рік сторони святкували в приємній родинній обстановці.

Заперечення ОСОБА_4 цього факту та його пояснення про те , що це відбувалося тільки заради дітей , судом розцінюється як невідповідність цих пояснень встановленим обставинам.

Таким чином , суд приходить до висновку , що є підстави для встановлення факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сімєю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з березня 1991 року по 09 травня 2014 року.

Вирішуючи спір в частині вимог щодо визнання нежитлової нерухомості за адресою м. Сарни вул.. Бєлгородська , 11- б, а саме приміщення магазину « Дитячий світ» , суд приходить до наступного .

Судом встановлено , що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця від 14 серпня 1995 року ОСОБА_4 є приватним підприємцем . Рішенням Сарненської міської ради № 440 від 21 жовтня 2009 року підприємцю ОСОБА_4 був наданий дозвіл на відкриття магазину «Дитячий світ» по вул.. Бєлгородській , 11б в м. Сарни . Те , що будівництво вказаного магазину здійснювалось саме відповідачем і за його кошти, а також використовується для здійснення ним підприємницької діяльності , знайшло підтвердження під час розгляду позову. Так, факт будівництва приміщення магазину ОСОБА_4 вбачається з свідчень ОСОБА_17 , ОСОБА_18, ОСОБА_13 , ОСОБА_9 Суд знаходить , що доказом того , що кошти за які будувався вказаний обєкт нерухомості , належали саме відповідачу, є надані ОСОБА_4 кредитний договір, який було отримано 19. 10. 2007 року та квитанції про погашення цього кредиту . Відповідно до договору № 12 від 03. 03. 2008 року будівельні роботи по будівництву магазину « Дитячий світ» по вул.. Бєлгородській , 11-б в м. Сарни було замовлено ОСОБА_4, виконавцем було ТОВ « ТОПАЛ ,ЛТД». Договір по здійсненню авторського нагляду за будівництвом вказаного обєкту від 03. 03. 2008 року з підприємством ПП «Дубнопроект» було укладено також відповідачем. ОСОБА_8 того , суду надані інші документи , які свідчать про те , що всі роботи , повязані з будівництвом магазину « Дитячий світ « виконувались на підставі договорів , укладених приватним підприємцем ОСОБА_4

ОСОБА_8 того , ОСОБА_16, яка є старшою дочкою сторін у справі і яка працює продавцем у цьому ж магазині , підтвердила те , що магазин « Дитячий світ» належить батькові , хоча мати реалізовує через вказаний магазин товари , що отримує з Польщі , а саме дитячі візки .

Як вбачається з пункту 29 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб , розірвання шлюбу , визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» , відповідно до положень статей 57 та 61 Сімейного кодексу України та ст.. 52 Цивільного кодексу України , майно приватного підприємства чи фізичної особи підприємця не є обєктом спільної сумісної власності подружжя .

Такою ж є і правова позиція Верховного Суду України , яка визначена у справі № 6-79 цс 13 , відповідно до якої майно фізичної особи - підприємця не є обєктом спільної сумісної власності подружжя. Інший з подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності. Отже , майно фізичної особи - підприємця , яке придбане та використовується в його підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку , слід розглядати як його особисту приватну власність , відповідно до ст.. 57 СК України , а не як обєкт спільної сумісної власності подружжя , який підпадає під регулювання ст.. ст.. 60,61 СК України.

Виходячи з наведеного , суд приходить до висновку , що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання нежитлової нерухомості обєктом спільної сумісної власності її та відповідача та визнання за нею права власності на ? частину вказаного майна , не підлягають до задоволення .

На підставі ч.5 ст. 256 ЦПК України , ст.. 3,57, 61 СК України , керуючись ст., ст.. 214,215 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволити частково .

Встановити факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім"єю як чоловіка та дружини без реєстрації шглюбу з 28 березня 1991 року по 09 травня 2014 року включно .

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання нежитлової нерухомості за адресою Бєлгородська ,11- б в м. Сарни Рівненської області об"єктом спільної

сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та визнання за нею права спвльної часткової власності на 1/2 частину цієї нерухомості відмовити за безпідставністю позовних вимог .

Стягнути з ОСОБА_3 884 грн. 30 коп. недоплаченого нею при подачі позову до суду судового збору.

На рішення може бути подана апеляція до апеляцій1ного суду Рівненської області через Сарненський районний суд протягом 10 днів з дня йогопроголошення .

суддя підпис копія вірно

Суддя Сарненського

районного суду ОСОБА_19