Ухвала суду № 57590883, 11.05.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/1884/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1487/16Головуючий у 1-й інстанції Бондаренко О.В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

У Х В А Л А

11 травня 2016 року м. Полтава

Суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області Одринська Т.В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 березня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою судді Апеляційного суду Полтавської області від 28 квітня 2016 року апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 березня 2016 року залишалася без руху, оскільки при подачі апеляційної скарги не було сплачено судовий збір. Надано апелянту строк на усунення вказаних недоліків, але не більше п'яти днів з дня отримання ухвали.

10.05.2016 року на виконання вимог ухвали, апелянтом надано заяву, в якій останній прохає звільнити їх від сплати судового зборув зв'язку з важким фінансовим становищем та відсутністю можливості сплатити судовий збір, оскільки ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» є неплатоспроможним та перебуває в стадії ліквідації, що не потребує додатковому доказуванню.

Суддя-доповідач, надавши оцінку заявленому клопотанню, вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані державою прийняттям Закону України «Про судовий збір».

З моменту набрання чинності змін до ЗУ «Про судовий збір» № 3674-VI, внесених законом № 484-VIII від 22.05.2015 року, який набрав чинності з 01.09.2015р., уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не віднесена до категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору (ст. 5 ЗУ «Про судовий збір»).

Твердження позивача про тяжкий матеріальний стан обґрунтовується тим, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» є неплатоспроможнім та перебуває в стані ліквідації.

Однак, ці обставини жодним чином не впливають на обов'язок саме Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити оплату судового збору, так як Фонд є самостійною юридичною особою публічного права та будь-яких доводів та підтверджуючих доказів неплатоспроможності Фонду позивачем апеляційному суду не надано.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права.

Звертаючись з позовом до суду першої інстанції та з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб діяв в межах своїх повноважень на вчинення дій по здійсненню процедури ліквідації Банку та має процесуальний статус позивача у справі.

Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то й фінансування цієї юридичної особи здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Принцип верховенства права та обов'язковості норм закону повинен дотримуватися всіма учасниками суспільних відносин без винятку, тобто й органами державної влади.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення від такої сплати (абз.2 п. 29 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»).

Крім того, твердження апелянта про те, що на розгляд до Верховної Ради України, було внесено законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», положення якого передбачають повернення пільг в частині звільнення від сплати судового збору, не являється беззаперечною обставиною для звільнення (відстрочення або розстрочення) сплати судового збору, оскільки не являється Законом, який підлягає обов'язковому застосуванню. Окрім того, слід зазначити, що суд не може вирішувати будь-які правовідносини на майбутнє та, припускаючи їх виникнення, робити будь-які висновки, а тому ці доводи апелянта не беруться до уваги.

Враховуючи вищевикладене, підстав неможливості здійснення позивачем у справі (Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) оплати суми судового збору відповідно до норм ЗУ «Про судовий збір» не вбачається, а тому в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

В зв'язку з цим, відповідно до ст. 73 ЦПК України, позивачу необхідно продовжити строк для виконання ухвали судді від 28 квітня 2016 року на п'ять днів з дня отримання даної ухвали.

Керуючись ст.73, 297 ч.2 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Відмовити представнику Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 березня 2016 року.

Продовжити строк для виконання ухвали судді від 28 квітня 2016 року для усунення недоліків в частині оплати судового збору на п'ять днів з дня отримання даної ухвали.

В разі не виконання вимог ухвали апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду Полтавської областіТ. В. Одринська

З оригіналом згідно: