Ухвала суду № 57583778, 25.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 квітня 2016 рокусправа № 804/16114/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольсько вино-коньячний завод» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 березня 2016 року у справі № 804/16114/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» до Державної служби інтелектуальної власності України про визнання протиправним рішення та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії, третя особа: Державне підприємство «Український інститут промислової власності»,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати заявки № m 2009 16993 від 16.12.2009 року про реєстрацію знака для товарів та послуг такою, що відповідає вимогам правової охорони;

- визнати протиправним рішення Державного департаменту інтелектуальної власності про відмову в реєстрації знака для товарів та послуг за заявкою № m 2009 16993 від 16.12.2009 року;

- скасувати рішення Державного департаменту інтелектуальної власності про відмову в реєстрації знака для товарів та послуг за заявкою № m 2009 16993 від 16.12.2009 року;

- зобов'язати відповідача видати рішення про реєстрацію знака для творів та послуг за заявкою № m 2009 16993 від 16.12.2009 року;

- зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію знаку для товарів та послуг за заявкою № m 2009 16993 від 16.12.2009 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 березня 2016 року провадження в адміністративній справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів розглянула справу відповідно до вимог ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що вирішення позовних вимог, поставлених позивачем, не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, передбачених ст. 17 КАС України, а тому справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 17 КАС України встановлено, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається зі змісту позовних вимог позивач оскаржує відмову суб'єкта владних повноважень, викладеному у відповідному рішенні, в реєстрації знака для товарів та послуг та просить зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію такого знака.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену в постанові Верховного суду України від 16 червня 2015 року у справі № 21-227а15, в якій суд зазначив, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про реєстрацію знака для товарів і послуг та в наступному отримання заявником Свідоцтва України на знак для товарів і послуг подальше оспорювання права власності на вказаний знак має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право, дійшов висновку про непідсудність даного спору адміністративному судочинству.

Разом з тим, як зазначено вище, предметом спору в даній справі є відмова у реєстрації права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг, що свідчить про відсутність взагалі права власності на товарний знак, тоді як наведеним вище судовим рішенням вирішувався спір щодо вже зареєстрованого на підставі відповідного рішення суб'єкта владних повноважень права власності.

Таким чином, предмет спору та спірні правовідносини в даній справі та у справі, що переглядалась Верховним Судом України, є різними і не можуть ототожнюватись, у зв'язку з чим посилання суду першої інстанції на вказану вище постанову ВСУ є помилковим

Крім того суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідачем по цій справі є центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, тобто здійснює владні управлінські функції (п. 1 Положення про Державну службу інтелектуальної власності, затвердженого постановою КМУ від 19 листопада 2014 року № 658), а предметом спору є рішення цього органу, а тому розгляд цієї справи саме в порядку адміністративного судочинства повністю узгоджується з вимогами ст. ст. 2, 3 КАС України, якими визначено ознаки справ адміністративної юрисдикції.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не надав належну оцінки зазначеним обставинам та дійшов помилкового висновку про не підсудність даної справи адміністративному суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Суд першої інстанції при вирішенні спірного питання порушив норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим, відповідно до статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 184, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольсько вино-коньячний завод» задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 березня 2016 року у справі № 804/16114/15 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції, прийнята в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть у справі, та не підлягає оскарженню як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко