Постанова № 57583017, 06.05.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/299/16

06 травня 2016 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

Головуючої судді Дерех Н.В.

при секретарі судового засідання Хребетко І.І.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідачів Сліворський О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Тернопільській області, Головного управління національної поліції України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору і виступає на стороні відповідачів Міністерство Внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області (надалі-УМВС України в Тернопільській області), Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (надалі- ГУНП в Тернопільській області ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору і виступає на сторонні відповідачів Міністерство Внутрішніх Справ України (надалі - УМВС України), у якому з урахуванням уточнень просить:

1.Визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Тернопільській області від 01.02.2016 року №4 о/с, в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 року;

2.Поновити ОСОБА_1 на рівнозначну посаду в ГУНП в Тернопільській області;

3.Стягнути з УМВС України в Тернопільській області 100000 гривень завданої моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі та пояснили, що наказ УМВС України в Тернопільській області №4 від 01.02.2016 року є протиправним, оскільки порушує порядок звільнення із служби в органах міліції, так як не враховані вимоги п.9 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію». Також просять врахувати, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Зазначили, що при звільненні було порушено ст.36 КЗпП України - у разі реорганізації підприємства дія трудового договору працівника продовжується, а в даному випадку вважають що УМВС України в Тернопільській області реформоване (перетворене) на ГУНП в Тернопільській області, при цьому останнє виконує завдання та функції попередньої структури, відповідно слід застосовувати процесуальне правонаступництво. Вважають, що УМВС України в Тернопільській області не виконана належним чином постанова Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №876/10587/15 від 20.01.2016 року про поновлення на службі в міліції ОСОБА_1 Також просили компенсувати завдану моральну шкоду, оскільки ОСОБА_1 було нанесено нестерпних душевних страждань, мук і морального спустошення. Крім того, незаконне звільнення безпідставно принизило людську гідність, честь, професійну репутацію позивача, що в свою чергу спричинило втрату його соціальних життєвих зв'язків та породило невпевненість, нівелювання сенсу життя.

Представник відповідачів Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі та пояснив, що, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" ліквідовано як юридичну особу УМВС України в Тернопільській області. Працівників, у тому числі позивача, які не подали рапорти та не виявили бажання проходити службу в ГУНП в Тернопільській області, було звільнено через скорочення штатів на підставі розділу XI Закону України "Про Національну поліцію". Рапорту позивача про намір проходити службу в Головному управлінні національної поліції в Тернопільській області не надходило, що вбачається з довідки ГУНП в Тернопільській області №581/2/05/206 від 04.04.2016 р. та довідки УМВС України в Тернопільській області №1/12 від 29.03.2016 р. Просить врахувати, що пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо норми спеціальних законів не врегульовують спірних правовідносин, або коли про можливість такого застосування прямо зазначено у такому законі. Крім того, відповідно до п.п. «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас через скорочення - при відсутності можливості подальшого використання на службі. Просить також відмовити у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки таке відшкодування спеціальним законодавством та кошторисом УМВС України в Тернопільській області не передбачене.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору і виступає на сторонні відповідачів Міністерства Внутрішніх Справ України в судове засідання повторно не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, подав письмові заперечення, в яких зазначив, що наказом МВС України від 06.11.2015 року №1388 «Про організаційно-штатні питання» втратили чинність всі штати органів, установ та підрозділів МВС України, відповідно перебування на посаді в УМВС пізніше 06 листопада є неправомірним. Просить врахувати, що оскільки позивач на час опублікування Закону «Про Національну поліцію» (06.08.2015 року) перебував на службі в органах внутрішніх справ, він був попереджений про звільнення через скорочення штату в силу Закону. За таких обставин, УМВС України в Тернопільській області при прийнятті оскаржуваного наказу діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказу УМВС України в Тернопільській області від 01.02.2016 року №4 о/с щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ є необґрунтованими. Просить також відмовити у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки вказана вимога не підтверджена жодними доказами.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи встановив наступні факти.

04.02.2002 року ОСОБА_1 прийнятий на службу в органи внутрішніх спав на підставі наказу УМВС України в Тернопільській області від 04.02.2002 року №007 о/с, що підтверджується записом №1 у його трудовій книжці.

07.08.2015 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ на підставі наказу УМВС України в Тернопільській області від 07.08.2015 року № 235 о/с, що підтверджується записом №2 у його трудовій книжці. На день звільнення ОСОБА_1 обіймав посаду старшого оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого в ОВС) сектору розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку кримінальної міліції УМВС України в Тернопільській області.

Не погодившись з даним звільненням ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 року у справі №819/2418/15 в задоволенні позову ОСОБА_1 до управління МВС України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в Тернопільській області від 7 серпня 2015 року №235 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого в ОВС) УКР КМ УМВС України в Тернопільській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання відповідача протягом 3-х календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили, внесення змін до трудової книжки ОСОБА_1, стягнення з УМВС України в Тернопільській області 300 000 грн. завданої моральної шкоди та зобов'язання відповідача надати суду звіт про виконання постанови протягом десяти днів після одержання її копії у частині негайного поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України - відмовлено.

Дана постанова оскаржена в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 року у справі №876/10587/15 постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року в адміністративній справі № 819/2418/15 скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ управління МВС України в Тернопільській області від 7 серпня 2015 року № 235 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого в ОВС) сектору розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку кримінальної міліції управління МВС України в Тернопільській області з 08 серпня 2015 року. Стягнуто з управління МВС України в Тернопільській області в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 08 серпня 2015 року по 20 січня 2016 року, в сумі 10745 (десять тисяч сімсот сорок п'ять) грн.. 60 коп., з утриманням з цієї суми податків, обов'язкових зборів та платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Станом на день розгляду спору по суті постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 року у справі №876/10587/15 не скасована, не визнана нечинною в законному порядку, а відтак набрала законної сили з моменту її проголошення.

У відповідності до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 року УМВС України в Тернопільській області виданий наказ № 3 о/с від 01.02.2016 року, яким скасований наказ УМВС України в Тернопільській області від 7 серпня 2015 року № 235 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за п. 64 «Г» (через скорочення штатів) Положення…, майора міліції ОСОБА_1 та поновлено на посаді старшого оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого в ОВС) сектору розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку кримінальної міліції управління МВС України в Тернопільській області з 08 серпня 2015 року.

Цим же числом, а саме 01.02.2016 року УМВС України в Тернопільській області виданий наказ № 4 о/с, яким майора міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого в ОВС) сектору розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку кримінальної міліції управління МВС України в Тернопільській області звільнено згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 «Г» (через скорочення штатів), з 06 листопада 2015 р. Підставою звільнення є висновок про звільнення від 01.02.2016 року.

Не погодившись з даним звільненням ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, обов'язок доказування того, що позивача правомірно було звільнено з органів внутрішніх справ покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ з 04.02.2002 року, на день звільнення - 01.02.2016 р. обіймав посаду старшого оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого в ОВС) сектору розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку кримінальної міліції управління МВС України в Тернопільській області.

Відповідно до п.15 ч.1 ст. 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна ( невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Спірні правовідносини врегульовуються Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIІI (далі - Закон № 580-VІІІ), КЗпП України. При цьому суд враховує, що пріоритетними є норми спеціального закону. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадку, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ регулюється Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (надалі Положення №114), затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 зі змінами.

Відповідно до статті 1 Закону № 580-VІІІ Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VІІІ встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Тобто, позивач попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу Закону.

Згідно з пунктом 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VІІІ працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VІІІ працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

З аналізу вказаних норм слідує, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції лише за їх власним бажанням у спосіб, передбачений пунктом 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VІІІ.

Судом встановлено, що рапорту ОСОБА_1 про його бажання проходити службу в Національній поліції не надійшло до управління кадрового забезпечення УМВС України в Тернопільській області, на яке відповідно до Інструкції з організації обліку кадрів у системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2015 року № 1276, покладено організацію обліку кадрів у системі Міністерства внутрішніх справ України, що підтверджується довідкою УМВС України в Тернопільській області №1/12 від 29.03.2016 року та довідкою ГУНП в Тернопільській області №581/2/05/2016 від 04.04.2016 р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не скористався наданим йому Законом № 580-VІІІ правом на подачу заяви про прийняття на службу до поліції, що в силу даного Закону вважається не виявленням бажання на проходження служби в поліції.

Відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

За сукупністю наведених обставин, враховуючи належне попередження позивача про можливість звільнення та не виявлення ним бажання проходити службу у поліції (не доведення такого бажання до відома УМВС України в Тернопільській області), суд дійшов висновку, що УМВС України в Тернопільській області при прийнятті наказу від 01.02.2016 р. про звільнення ОСОБА_1 діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду в ГУНП в Тернопільській області суд зазначає, що ГУНП в Тернопільській області не є правонаступником УМВС України в Тернопільській області, позивач не перебував на службі в ГУНП в Тернопільській області, а відтак дана позовна вимога до задоволення не підлягає.

Крім того, суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 приймав участь у конкурсі на посаду працівника патрульної служби м. Тернополя (поліції) та за загальним рейтингом його кандидатуру було віднесено до резерву, про що наголошував позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні, подавши на підтвердження цього відповідні копії сторінок своєї електронної пошти.

Щодо позовної вимоги про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає, що позивач поновлений на роботі постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року. В цій частині дана постанова підлягає негайному виконанню з 21 січня 2016 року, однак поновлення відбулося 01.02.2016 р. на підставі наказу УМВС України в Тернопільській області №3 о/с по незалежних від позивача причинах. Тому позовна вимога щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає до задоволення за період з 21 січня 2015 року по 02 лютого 2016 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення з УМВС України в Тернопільській області 100000 гривень завданої моральної шкоди, суд зазначає, що така вимога не підлягає до задоволення, оскільки є похідною від позовної вимоги про поновлення на роботі. Крім того, суд враховує постанову Пленуму Верховного суду України від 31.03.2015 р. №4 про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до якої моральна шкода може бути стягнута, коли таке право передбачене спеціальним законодавством. Однак, спеціальним законодавством, що врегульовує проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС відшкодування моральної шкоди не передбачено.

Для повного захисту прав та інтересів позивача ОСОБА_1 суд вважає за необхідне перенести дату звільнення ОСОБА_1 з 06.11.2015 року на 02.02.2016 року, оскільки дата прийняття наказу УМВС України в Тернопільській області №4 о/с є 01.02.2016 року, а тому звільнення з ОВС не може бути меншим даної дати, а саме 06.11.2015 року. При цьому суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 поновлено на посаді в ОВС 01.02.2016 року (наказ УМВС України в Тернопільській області №3 о/с від 01.02.2016 р.), а тому звільнення з посади можливе на наступний день після поновлення, а саме 02.02.2016 р.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Перенести дату звільнення ОСОБА_1 з 06 листопада 2015 року на 02 лютого 2016 року.

3. Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 21 січня 2015 року по 02 лютого 2016 року.

4. У решті позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію постанови надіслати до МВС України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10.05.2016 р.

Головуючий суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.