Постанова № 57582779, 28.04.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/233/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представників позивача - Бобруся С.П., Шапошника Р.Ф.,

представників відповідача - Деміхіної О.М., Єременко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технафтсервіс" СП до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технафтсервіс" СП (надалі - позивач або ТОВ "Технафтсервіс" СП) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (надалі - відповідач або Кременчуцька ОДПІ), де просили:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 11.01.2016 № 12 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Технафтсервіс" СП;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.02.2016 № 0000112203/140, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100 в загальному розмірі 254 263,55 грн, з яких за основним платежем - 203 410,84 грн, за штрафними санкціями - 50 852,71 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказували на відсутність підстав у відповідача для проведення перевірки підприємства, оскільки підприємство не отримало дохід за попередній календарний рік у 20 мільйонів гривень, а згідно чинного законодавства перевірка таких підприємств потребує дозволу Кабінету Міністрів України, або рішення суду або постанову, в порядку визначеному нормами КПК України. Посилалися на незгоду із висновками позапланової виїзної перевірки відповідача, що набрала форму акту від 20.01.2016 № 43/16-03-22-04-08/31998456, зазначали що фінансово-господарські операції в червні 2015 року із контрагентами ТОВ «Сармат Ойл» та ТОВ «Транскомплект-В» мали реальний характер та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства позивача, а за їх наслідками позивачем правомірно сформовано податковий кредит відповідного податкового періоду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність висновків перевірки та законність підстав для її проведення.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "Технафтсервіс" СП (код ЄДРПОУ 31998456) зареєстровано 13.05.2002, 20.09.2005 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1 а.с. 13).

ТОВ "Технафтсервіс" СП на дату проведення перевірки перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є, зокрема платником податку на додану вартість, про що свідчить витяг з реєстру платників податку на додану вартість № 1416034500215 (т. 1 а.с. 12).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, основним видом діяльності позивача за КВЕД: 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (а.с. 13).

В період з 11.01.2016 по 15.01.2016 посадовими особами Кременчуцької ОДПІ у відповідності до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу Кременчуцької ОДПІ від 11.01.2016 № 12 (а.с. 208) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Технафтсервіс" СП (код 31998456) з питань взаємовідносин з ТОВ "Сармат-Ойл" та ТОВ "Транскомплект-В" за червень 2015 року, результати якої набрали форму акту від 20.01.2016 № 43/16-03-22-04-08/31998456 (т. 1 а.с. 24-53).

За висновком перевірки позивачем порушено вимоги п. 198.1, 198.2 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 203 411 грн, в т.ч. за червень 2015 року на суму 203 411 грн.

Так, перевіркою з'ясовано, що ТОВ "Технафтсервіс" СП (Покупець) у період, що перевіряється, мало господарські взаємовідносини із ТОВ "Сармат Ойл" (код ЄДРПОУ 39272390) (Постачальник) на підставі договору поставки нафтопродуктів № 22 від 18.06.2015 (т. 1 а.с 84-86), згідно з п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти й оплатити нафтопродукти (надалі - Товар) в кількості, асортименті, за цінами, в строки, відповідно до умов Договору, додатків та/або рахунків та/або видаткових накладних, що є невід'ємними частинами цього Договору.

Якість Товару повинна відповідати технічним умовам (ТУ) і державним стандартам (ДСТУ), що діють на території України, та підтверджуватись відповідним паспортом якості заводу - виробника Товару та/або сертифікатами відповідності Товару та/або протоколами випробувань акредитованих випробувальних центрів та/або іншими документами, що відповідно до чинного законодавства можуть засвідчувати якість Товару (п. 3.1. Договору).

Пунктом 6.1 даного Договору встановлено, що приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496.

ТОВ «Сармат Ойл» (індивідуальний податковий номер 392723914047) на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані платником ПДВ (т. 1 а.с. 87).

Виконання умов вищевказаного договору оформлено сторонами видатковою накладною від 25.06.2015 № 81 з номенклатурою поставки - суміш вуглеводнів фракції С4-С-13 в кількості 75700 л всього на суму 791 065,00 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 131 844,17 грн., податковою накладною від 25.06.2015 № 2 із визначенням коду УКТЗЕД товару « 2710121190», яку в подальшому було відкореговано розрахунком від 01.07.2015 № 4 в частині визначення коду УКТЗЕД, який змінено з « 2710121190» на « 2710196200».

Сума ПДВ по зазначеній податковій накладній включено до податкового кредиту за червень 2015 року, яка відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним податкової декларації з ПДВ та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Оцінюючи надані на перевірку первинні документи, ревізори дійшли висновку, що вони оформлені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме:

- у видатковій накладній № 81 від 25.06.2015 відсутня посада особи, що отримала виданий товар та відсутні дані щодо особи (прізвище, посада), відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- в рахунку на оплату від 23.06.2015 № 59 відсутні дані щодо особи (прізвище, посада), яка виписала рахунок на оплату.

До перевірки надано книгу обліку довіреностей, згідно якої директору ОСОБА_1 видано довіреність від 23.06.2015 № 00166 на отримання ТМЦ від постачальника ТОВ «Сармат Ойл».

Оплата здійснювалася у безготівковій формі згідно платіжних доручень від 26.06.2015 №№ 914, 913 та від 30.06.2015 № 915 на загальну суму 791 065,00 грн.

За змістом акту на перевірку не надані паспорт якості заводу - виробника товару та сертифікати відповідності товару, акт прийому передачі товару та в товарно-транспортних накладних відсутній штемпель пункту відправлення, а також не надано ряд документів, які повинні супроводжувати переміщення нафтопродуктів як небезпечних вантажів відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах організаціях України», затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 N 281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 02 вересня 2008 за N 805/15496.

На підтвердження якості придбаних нафтопродуктів позивачем до перевірки надано протокол випробувань № 395/126/П-14 від 23.12.2014, здійснених акредитованим випробувальним центром ДП «НДІННП «МАСМА» провів у закріпленій галузі акредитації випробування зразка рідини, замовник випробувань: ДП «Укртранснафтопродукт». Висновок: у зв'язку із відсутністю нормативного документу представлений зразок рідини за визначеними показниками можна віднести до легкої бензинової фракції (т. 1 а.с. 100).

Однак, в наданому до перевірки протоколі випробувань відсутня печатка акредитованого випробувального центру ДП «НДІННП «МАСМА», який провів випробування зразка.

Стосовно перевезення означеного товару перевіркою встановлено, що ця господарська операція здійснювалася ФОП ОСОБА_5 на замовлення ТОВ «Технафтсервіс» СП, згідно з товарно-транспортними накладними:

- від 25.06.2015 № 3-25/06 автомобілем Renault Magnum (державний № НОМЕР_3) з причепом (державний номер НОМЕР_4), водій - ОСОБА_6, пункт навантаження - Одеський НПЗ, вул. Шкодова гора,1/1, пункт розвантаження - м. Миронівка, Київської обл., найменування, марка, вид нафтопродукту (нафти) - суміш вуглеводнів фракції С4-С-13, об'ємом - 37700 л;

- від 25.06.2015 № 4-25/06 Renault Magnum (державний № НОМЕР_5) з причепом (державний номер НОМЕР_6), водій - ОСОБА_7, пункт навантаження - Одеський НПЗ, вул. Шкодова гора,1/1, пункт розвантаження - м. Миронівка, Київської обл., найменування, марка, вид нафтопродукту (нафти) - суміш вуглеводнів фракції С4-С-13, об'ємом - 38000 л.

Разом з тим, згідно інтегрованої інформаційної системи «Податковий блок» та ЄДРПН за червень 2015 року не встановлено придбання ТОВ «Сармат Ойл» (м. Миколаїв) суміші вуглеводнів фракції С4-С-13 у Одеського НПЗ.

Вищевказані ТТН, оформлені з порушеннями, а саме відсутня повна назва пункту розвантаження, що не дає можливості їх ідентифікувати та визначити рух ТМЦ, відсутні номера дорожніх листів вантажних автомобілів, відсутня графа «Вантажовідправник», відсутні номера посвідчень водіїв, що не дає змоги їх ідентифікувати.

Жодних документів у зв'язку із перевезенням нафтопродуктів, що є небезпечним вантажем, передбачених Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» на перевірку не надано.

Крім того, відповідно до інформації інтегрованої інформаційної системи «Податковий блок» між податковим кредитом ТОВ «Технафтсервіс» СП та податковим зобов'язанням ТОВ «Сармат Ойл» за червень 2015 року встановлено розбіжності у зв'язку із відсутністю у останнього зобов'язань з ПДВ за вказаний період на суму податкового кредиту позивача.

Перевіркою також використано податкову інформацію з акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 27.11.2015 №497/14-03-22-03/39272390 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Сармат Ойл" (код ЄДРПОУ 39272390) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період лютий, червень, липень 2015 року по взаємовідносинам з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «Медбудінвестгруп» (код ЄДРПОУ 35842976) за лютий 2015 року, ТОВ «Петрол-Навігатор» (код ЄДРПОУ 38648626) за червень, липень 2015 року, з контрагентом - покупцем ТОВ «Експо Оіл Плюс» (код ЄДРПОУ 39190292) за період червень 2015 року та контрагентами-покупцями» (т. 1 а.с. 218-230). Вказаним актом не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Сармат Ойл» з отримання нафтопродуктів від контрагента-постачальника ТОВ «Петрол-Навігатор» за період червень, липень 2015 року на загальну суму ПДВ 751 442,67 грн., що у подальшому був реалізований іншим контрагентам, в т.ч. ТОВ «Технафтсервіс» СП за період червень 2015 року на загальну суму ПДВ 131 844,17 грн.

З урахуванням наведеного за висновками перевірки ТОВ «Технафтсервіс» СП здійснило видимість придбання товарів від ТОВ «Сармат Ойл», які в дійсності не ним не реалізовувалися, а лише полягали в документальному їх оформленні шляхом складання первинних документів з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

Також перевіркою встановлено, що у перевіряємий період позивач (Покупець) мав господарські взаємовідносини із ТОВ «Транскомплект-В» (Постачальник) на підставі договору поставки від 10.11.2014 № 1011/14 (т. 1 а.с. 129-131), за п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити у зумовлені строки другій стороні - Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певні грошову суму. Предмет поставки вказаний в додатках до цього договору (п. 1.3). Поставка товарів здійснюється на умовах FCA, м. Павлоград, місце поставки - склад Постачальника (п. 2.1). Якість товарів, що постачається, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, паспортам якості, які встановлюють вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам) (п. 4.1).

ТОВ «Транскомплект - В» (індивідуальний податковий номер 384006304123) на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані платником ПДВ (т. 1 а.с. 134)

Виконання умов вищевказаного договору оформлено сторонами видатковою накладною від 03.06.2015 № 73 з номенклатурою поставки - суміш вуглеводнева в кількості 38000 л всього на суму 429 400,00 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 71566,67 грн., податковою накладною від 02.06.2015 № 3.

Сума ПДВ по зазначеній податковій накладній включено до податкового кредиту за червень 2015 року, яка відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним податкової декларації з ПДВ та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Транспортування відбувалося автопідприємством ФОП ОСОБА_5 на замовлення ТОВ «Технафтсервіс» СП згідно товарно-транспортної накладної від 03.06.2015 № 73 автомобілем Renault Magnum (державний № НОМЕР_5) з причепом (державний номер НОМЕР_6), водій - ОСОБА_7, пункт навантаження - м. Павлоград, вул. Заводська, 44, пункт розвантаження - м. Київ, найменування, марка, вид нафтопродукту (нафти) - суміш вуглеводнева, об'ємом - 38000 л.

В акті перевірки зазначено, що надані для перевірки документи не можуть бути сприйняті контролюючим органом як первинні бухгалтерські документи, що мають належну доказову силу, оскільки оформлені з порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік».

Надана ТТН оформлені з порушенням, а саме відсутня повна назва пункту розвантаження, що не дає можливості його ідентифікувати та визначити рух ТМЦ, відсутні номера дорожніх листів вантажних автомобілів, відсутні номера посвідчення водія, що не дає змоги його ідентифікувати, відсутні коди автопідприємства, замовника та вантажовідправника.

До перевірки надано книгу обліку довіреностей, згідно якої директору ОСОБА_1 видано довіреність від 02.06.2015 № 00159 на отримання ТМЦ від постачальника ТОВ «Транскомплект - В».

Оплата здійснювалася у безготівковій формі згідно платіжних доручень від 02.06.2015 № 886 на загальну суму 429 400,00 грн.

За змістом акту на перевірку не надані паспорт якості заводу - виробника товару та сертифікати відповідності товару, акт прийому передачі товару та в товарно-транспортних накладних відсутній штемпель пункту відправлення, а також не надано ряд документів, які повинні супроводжувати переміщення нафтопродуктів як небезпечних вантажів відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах організаціях України», затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 N 281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 02 вересня 2008 за N 805/15496.

Жодних документів у зв'язку із перевезенням нафтопродуктів як небезпечного вантажу, передбачених Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» на перевірку не надано.

На підтвердження якості придбаних нафтопродуктів позивачем до перевірки надано протокол випробувань № 254/3-0306/2015 від 03.06.2015, здійснених лабораторією з випробувань нафтопродуктів ДВНЗ УДХТУ, у закріпленій галузі акредитації випробування зразка: сировина вуглеводнева на відповідність ТУ У 20.1-32869581-002:2012, заявник випробувань: ТОВ «Бізнес Консалт ВНГ» (т. 1 а.с. 139).

Однак, наданий до перевірки протокол випробувань не містить реквізитів про місце відбору проби, яка саме лабораторія проводила пробу, печатки лабораторії, відсутні підписи завідуючого лабораторії та лаборанта.

Перевіркою також враховано податкову інформацію Дніпропетровської ОДПІ від 23.07.2015 № 419/10/04-17-22-04 з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків за червень 2015 року (т.1 а.с.212-217). Згідно даної інформації ТОВ «Транскомплект-В» здійснює свою діяльність в наступних сферах: виробництво емульгаторів (Лабризол) та перероблення газового конденсату або суміші вуглеводної та отримання абсорбенту (компонент дизельних палив газоконденсатний), а придбаває сировину та формує податковий кредит від «ризикових» постачальників, у яких відсутні основні фонди та трудові ресурси та не можливо дослідити походження товару.

З урахуванням наведеного за висновками перевірки ТОВ «Технафтсервіс» СП здійснило видимість придбання товарів від ТОВ «Транскомплект-В», які в дійсності не ним не реалізовувалися, а лише полягали в документальному їх оформленні шляхом складання первинних документів з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

Із висновками перевірки позивач не погодився та направив до Кременчуцької ОДПІ заперечення на акт перевірки від 20.01.2016 № 43/16-03-22-04-08/31998456 (т. 1 а.с. 54-55), за змістом відповіді останнього висновки акту залишені без змін (т. 1 а.с. 56-76).

На підставі висновків зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 04.02.2016 було винесене податкове повідомлення-рішення (форма "Р") № 0000112203, яким ТОВ "Технафтсервіс" СП збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 254 263,55 грн, з яких за основним платежем - 203 410,84 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 50 852,71 грн (т. 1 а.с. 77).

Позивач, не погоджуючись із наказом про призначення перевірки у зв'язку з відсутністю підстав для її проведення, а також із вказаним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваному наказу про призначення перевірки суд виходить із такого.

Судом встановлено, що дану перевірку було призначено на підставі п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України у зв'язку з ненаданням ТОВ "Технафтсервіс" СП пояснень та документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Сармат-Ойл» та ТОВ «Транскомплект-В» на письмовий запит Кременчуцької ОДПІ.

Відповідно до пп. 178.1.1. п. 178.1 ст. 178 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Обґрунтовуючи свою незгоду із винесеним наказом, представники позивача в судовому засіданні вказували, що податковий орган не мав повноважень на здійснення перевірки, оскільки п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Разом з тим, як стверджував представник відповідача, позивач залишив поза увагою продовження п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно якого обмеження у проведенні перевірок не поширюються з 01 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари.

Згідно п.п. 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

До підакцизних товарів належить, зокрема, пальне (п. 215.1 ст. 215 Податкового кодексу України).

Таким чином, оскільки основним видом економічної діяльності ТОВ "Технафтсервіс" СП є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, які є підакцизними товарами, обмеження щодо проведення перевірок, встановлені п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» на позивача не поширюються.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Сармат Ойл» на адресу ТОВ «Технафтсервіс» СП було виписано податкову накладну від 25.06.2015 № 2 на поставку нафтопродукту за кодом УКТЗЕД НОМЕР_1, яку відкориговано розрахунком від 01.07.2015 № 4, яким змінено код УКТЗЕД з НОМЕР_1 (який був у переліку підакцизних товарів на момент вчинення правовідносин) на НОМЕР_8 (який не входив до переліку підакцизних товарів на момент вчинення правовідносин).

Законом України від 24.12.2015 № 909 -VIІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01.01.2016, розширено перелік підакцизних товарів, зокрема, відповідно до п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України віднесено до пального продукти за кодом УКТЗЕД НОМЕР_2 та встановлено ставку акцизного податку.

Крім того, представник відповідача пояснювала, що згідно з листом ДФС України від 28.01.2015 № 2463/7/99-99-22-02-04-17 «Про окремі питання проведення перевірок у 2015 - 2016 роках» при аналізі питання щодо наявності наведених у пункті 3 Прикінцевих положень Закону № 71 обмежень та визначення обсягу доходу за попередній календарний рік для суб'єктів господарювання - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та представництв нерезидентів доцільно використовувати дані декларації з ПДВ за 2014 рік.

Згідно з податковою декларацією з податку на прибуток за 2014 рік ТОВ «Технафтсервіс» СП задекларовано обсяг доходу у розмірі 38 914 026 грн., що значно перевищує встановлене означеним п. 3 Прикінцевих положень обмеження для контролюючих органів для здійснення перевірок у 20 млн. грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наказ про проведення перевірки прийнято в межах чинного законодавства, є правомірним, а позовні вимоги ТОВ "Технафтсервіс" СП в частині визнання протиправним та скасування наказу є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд виходить із такого.

Згідно чинного законодавства ПДВ є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманого з покупця. Тобто в нашій країні, як і в більшості країн, де є цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості - метод податкового кредиту, тобто сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальникам.

У перевіряємому періоді порядок обчислення і сплати податку на додану вартість та правила формування податкового кредиту визначалися Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент вчинення правовідносин) (надалі - ПКУ).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (аналогічні позиції викладалися Вищим адміністративним судом у листах від 02.06.2011, № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 р. № 1936/11/13 - 11).

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що податкові наслідки у вигляді права на формування податкового кредиту є правомірними лише за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Надаючи оцінку реальності здійснення вищевказаних господарських операцій та їх зв'язку із господарською діяльністю позивача, а також виходячи із принципу "офіційного з'ясування всіх обставин у справі" суд виходить із такого.

На підтвердження реальності господарських операцій з поставки суміші вуглеводнів із контрагентом ТОВ "Сармат Ойл" (код ЄДРПОУ 39272390) (Постачальник) на підставі договору поставки нафтопродуктів № 22 від 18.06.2015 (т. 1 а.с 84-86) позивачем надано видаткову накладну від 25.06.2015 № 81 з номенклатурою поставки - суміш вуглеводнів фракції С4-С-13 в кількості 75700 л всього на суму 791 065,00 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 131 844,17 грн. (т.1 а.с. 97), податкову накладну від 25.06.2015 № 2 із визначенням коду УКТЗЕД товару « НОМЕР_1» (т.1. а.с. 101), яку в подальшому було відкореговано розрахунком від 01.07.2015 № 4 в частині визначення коду УКТЗЕД, який змінено з « НОМЕР_1» на « НОМЕР_2» (т.1 а.с. 103).

В судовому засіданні представники позивача пояснювали, що придбану у ТОВ «Сармат Ойл» суміш вуглеводнів у повному обсязі поставки було далі перепродано ТОВ «Нафтотрейд ЛТД» на підставі договору поставки нафтопродуктів від 07.05.2015 № 07/05-01 (т.1 а.с. 108-110), виконання якого оформлено сторонами видатковими накладними від 25.06.2015: № 25/06-02 з номенклатурою поставки - суміш вуглеводнів фракції С4-С-13 в кількості 38000 л на загальну суму 419900,00 грн, в т.ч. ПДВ 69983,33 грн, та № 25/06-01 з номенклатурою поставки - суміш вуглеводнів фракції С4-С-13 в кількості 37700 л на загальну суму 416585,00 грн, в .т.ч. ПДВ 69430,83 грн (т. 1 а.с.118, 120); податковими накладними від 25.06.2015 № 5 та № 6 (т. 1 а.с.123, 125).

Стосовно підтвердження факту перевезення поставленої суміші вуглеводнів фракції С4-С-13 між ТОВ «Сармат Ойл», ТОВ «Технафтсервіс» СП та ТОВ «Нафтотрейд ЛТД», представники позивача пояснювали, що перевезення придбаних у ТОВ «Сармат Ойл» нафтопродуктів здійснювала ФОП ОСОБА_5 на підставі договору надання послуг по перевезенню з ТОВ «Технафтсервіс» СП.

Так, 05.01.2015 між ТОВ «Технафтсервіс» СП (замовник) та ФОП ОСОБА_5 (виконавець) укладено договір надання послуг по перевезенню №05/01-01 (т.1 а.с. 161), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику в межах території України послуги з організації та виконання перевезень автомобільним вантажним транспортом у міських та міжміських сполученнях за маршрутом, вказаним Замовником, а Замовник, в свою чергу, зобов'язується сплатити встановлену за послуги плату (т.1 а.с. 161).

Як зазначали представники позивача, перевезення небезпечних вантажів ФОП ОСОБА_5 здійснює на підставі ліцензії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті серії АГ № 593327 від 23.12.2011 (т. 1 а.с. 175).

Оскільки перевезення нафтопродуктів потребує особливого транспорту, ФОП ОСОБА_5 уклала з власником такого транспорту - ТОВ «Технафтсервіс» СП ряд договорів:

- договір № 18/06-01 оренди напівпричепа паливної - цистерни від 18.06.2015 SCHWARZMULLER - держ. № НОМЕР_9, зареєстрований в МРЕВ м. Кременчук (а.с. 166);

- договір № 03/01-02 оренди напівпричепа паливної - цистерни від 03.01.2015 ZREMB - держ. № НОМЕР_10, зареєстрований в МРЕВ м. Кременчук).

Фактичне транспортування сировини здійснював водій ОСОБА_7 автотранспортом Renault Magnum, державний № НОМЕР_11, та водій ОСОБА_6 автотранспортом Renault Magnum, державний № НОМЕР_3.

На підтвердження реальності транспортування нафтопродуктів від ТОВ «Сармат Ойл» позивачем додано до матеріалів справи товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми 1 - ТТН (нафтопродукт) № 4-25/06 від 25.06.2015 - суміш вуглеводнів фракція С4-С-13, об'ємом 38000 л (т.1 а.с. 98), № 3-25/06 від 25.06.2015 - суміш вуглеводнів фракція С4-С-13, об'ємом 37700 л (т.1 а.с. 99).

У наданих ТТН у графі «автопідприємство» вказано ФОП ОСОБА_5, «замовник (платник)» - ТОВ «Технафтсервіс» СП, «вантажоодержувач» - ТОВ «Технафтсервіс» СП.. Місцем навантаження визначено - Одеський НПЗ вул. Шкодова гора, 1/1, а місцем розвантаження - м. Миронівка, Київська область.

Представник відповідача звертав увагу суду на той факт, що зареєстрованим місцезнаходженням визначеного у даних ТТН «вантажоотримувача» - позивача ТОВ «Технафтсервіс» СП є м. Кременчук, проспект 50-річчя Жовтня, 1-Д, оф. 1, а місцем розвантаження вказано неповну адресу - м. Миронівка, Київської області.

З даного приводу представники позивача пояснювали, що поставлені ТОВ «Сармат Ойл» нафтопродукти транспортувалися одразу за місцем знаходження контрагента ТОВ «Нафтотрейд ЛТД» - м. Миронівка, Київської області, якому позивач далі перепродав поставлені нафтопродукти у відповідності до договору від 07.05.2015 № 07/05-01 (т. 1 а.с. 108-128). Хоча згідно наданої суду виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням юридичної особи ТОВ «Нафтотрейд ЛТД» є м. Київ, вул. Фрунзе, б. 160, літера Б, офіс 806 (т. 1 а.с. 111), ця адреса вказана і у виданих позивачем на адресу означеного підприємства податкових накладних. Доказів про належність будь-якого приміщення чи резервуара придатного для зберігання нафтопродуктів за адресою м. Миронівка, Київської області, яке б належало ТОВ «Нафтотрейд ЛТД», або хоча б перебувало у нього в оренді, суду не надано.

Так само як і місце навантаження у вищевказаних ТТН зазначено - Одеський НПЗ, вул. Шкодова гора, 1/1, хоча згідно наданої суду виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням юридичної особи ТОВ «Сармат Ойл» є м. Миколаїв, вул. Лягіна, б. 21-А.

З даного приводу представники позивача пояснили суду, що поставка вищевказаної партії суміші вуглеводнів, здійснювалася за таким ланцюгом постачання: ТОВ «Сармат Ойл» придбано означений обсяг нафтопродуктів у ТОВ «Петрол - Навігатор», далі їх поставлено позивачу, а останнім в свою чергу - поставлено ТОВ «Нафтотрейд ЛТД».

На підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України з метою зібрання доказів у даній справі судом направлено до всіх контрагентів по ланцюгу постачання, а також на Одеський НПЗ, з якого за наданими ТТН здійснювалося відвантаження спірних партій суміші вуглеводнів фракції С4-С-13 у червні 2015 року.

На запит суду надано відповідь Державним підприємством «Укртранснафтопродукт», якому за рішенням суду передано на відповідне зберігання та оперативне управління майно Одеського НПЗ. За змістом даної відповіді ДП «Укртранснафтопродукт», останнє не продавало та не відвантажувало у червні 2015 року суміш вуглеводнів фракції С4-С-13 на адресу ТОВ «Сармат Ойл» чи ТОВ «Технафтсервіс» СП. Натомість повідомили, що у червні 2015 року на автомобілі Рено Магнум (державний номер НОМЕР_12) та Рено Магнум (державний номер НОМЕР_11) з причепами: державний номер НОМЕР_6 та державний номер НОМЕР_4, відвантажено суміш вуглеводнів на виконання договору поставки між ДП «Уктранснафтопродукт» та ТОВ «Укроілпродукт» від 15.10.2014 № 15/1/10/14 (т. 2 а.с. 94).

Згідно наданих ТТН форми № 1-ТТН (нафтопродукт) від 25.06.2015 № ОД - 00003 та № ОД - 00006 на вищевказані автомобілі із резервуару 126 ДП «Укртранснафтопродукт» (Заамовник (платник) відвантажено вантажоодержувачу ТОВ «Укроілпродукт» через автопідприємство ТОВ «Технафтсервіс» нафтопродукти - суміш вуглеводнів, що є речовими доказами відповідно до ухвали Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/20553/14-К № 1-КС/522/14722/14 від 03.11.2014 (т.2 а.с. 95-96), із місцем розвантаження згідно подорожнього листа.

Додатково на питання суду чи відвантажувалася на адресу вищезгаданих контагентів чи означені автомобілі у червні 2015 року суміш вуглеводнів саме фракції С4-С-13 ДП «Уктранснафтопродукт» повідомлено, що на вищезгадані автомобілі відвантажувалися нафтопродукти з найменуванням - суміш вуглеводнів (т.2 а.с. 106).

Таким чином ДП «Укрнафтопродукт» підтверджено відвантаження 25.06.2015 року суміші вуглеводнів на вищевказані автомобілі з причепами, що належать ТОВ «Технафтсерсвіс», саме як автопідприємству, якому замовлено перевезення даних нафтопродуктів на адресу ТОВ «Укроілпродукт».

Тож перед судом поставлено питання реальності здійснення господарських операцій з поставки 25.06.2015 суміші вуглеводнів фракції С4-С-13 ТОВ «Сармат Ойл» на адресу позивача.

На запит суду щодо підтвердження реальності здійснення вищевказаних господарських операцій ТОВ «Сармат Ойл» надано відповідь що 25.06.2015 ним поставлено суміш вуглеводнів фракції С4-С-13, що були придбані у ТОВ «Петрол - Навігатор», про що надано договір поставки нафтопродуктів з останнім від 17.06.2015 № ПН-06-37 та видаткову накладну від 25.06.2015 № РН-062501 (т. 2 а.с. 12-15).

За змістом акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 27.11.2015 №497/14-03-22-03/39272390 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сармат Ойл» (код ЄДРПОУ 39272390) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період лютий, червень, липень 2015 року по взаємовідносинам з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «Медбудінвестгруп» (код ЄДРПОУ 35842976) за лютий 2015 року, ТОВ «Петрол-Навігатор» (код ЄДРПОУ 38648626) за червень, липень 2015 року, з контрагентом - покупцем ТОВ «Експо Оіл Плюс» (код ЄДРПОУ 39190292) за період червень 2015 року та контрагентами-покупцями» (т. 1 а.с. 218-230). Вказаним актом не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Сармат Ойл» з отримання нафтопродуктів від контрагента-постачальника ТОВ «Петрол-Навігатор» за період червень, липень 2015 року на загальну суму ПДВ 751 442,67 грн., що у подальшому був реалізований іншим контрагентам, в т.ч. ТОВ «Технафтсервіс» СП за період червень 2015 року на загальну суму ПДВ 131 844,17 грн.

Також умовами договорів як між ТОВ «Петрол - Навігатор» (Постачальник) та ТОВ «Сармат Ойл» (Покупець) від 17.06.2015 № ПН-06-37, між ТОВ «Сармат Ойл» (Постачальник) та ТОВ «Технафтсервіс» СП (Покупець) від 18.06.2015 № 22, так і між ТОВ «Технафтсервіс» СП (Постачальник) та ТОВ «Нафтотрейд ЛТД» від 07.05.2015 № 07/05-01 передбачено приймання нафтопродуктів за кількістю та якістю у відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496. Однак суду не надано жодним із контрагентів а ні документів про прийняття поставлених нафтопродуктів за кількістю (як-то відповідна акти приймання передачі тощо), так і документів на підтвердження їх якості (сертифікати відповідності, паспорти якості заводу - виробника чи інш.), хоча умовами означених договорів передбачено, підтвердження якості товару та її відповідності ТУ і державним стандартам, що діють на території України (відповідним паспортом якості заводу - виробника Товару та/або сертифікатами відповідності Товару та/або протоколами випробувань акредитованих випробувальних центрів та/або іншими документами, що відповідно до чинного законодавства можуть засвідчувати якість Товару).

Судом не приймається до уваги протокол випробувань № 395/126/П-14 від 23.12.2014, здійснених акредитованим випробувальним центром ДП «НДІННП «МАСМА» провів у закріпленій галузі акредитації випробування зразка рідини, замовник випробувань: ДП «Укртранснафтопродукт» (т. 1 а.с. 100) у якості належного та допустимого доказу, оскільки він не відповідає вимогам належності та допустимості, визначеним ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України. У наданому протоколі випробувань відсутня печатка акредитованого випробувального центру ДП «НДІННП «МАСМА», який провів випробування зразка, у додаткові інформації цього протоколу зазначено, що він стосується тільки зразка продукту підданого випробувань, даний протокол не може бути передрукований (розмножений) без письмового дозволу випробувального центру.

Тому встановити, що відвантажена ДП «Укртранснафтопродукт» суміш вуглеводнів невстановленої фракції стала в подальшому за документами сумішшю вуглеводнів фракції С4-С-13 та якими документами про підтвердження відповідності її визначеній фракції та якості суду не надалося можливим встановити із наданих документів.

Сумнівною видається і реальність здійснення операцій поставки вищевказаної партії суміші вуглеводнів по ланцюгу постачання з урахуванням їх документального оформлення у просторі та часі. Всі документи по оформленню виконання вказаних договорів із усіма вищезгаданими контрагентами також складені в один день - 25.06.2015, при тому що причинно - наслідкових зв'язків щодо руху та передачі товару між цими контрагентами судом не встановлено.

Отже виходить, що на автомобілі позивача суміш вуглеводнів відвантажувалася на Одеському НПЗ 25.06.2015 лише як автоперевізнику на виконання договору між ДП «Укрнафтопродукт» та ТОВ «Укроілпродукт» (місцезнаходження суду не відоме), потім ця ж партія не встановленим чином 25.06.2015 перейшла у власність ТОВ «Петрол - Навігатор» (м. Київ, вул. Фанерна, б. 4), яким цю ж партію нафтопродуктів поставлено в цей же день (25.06.2015) ТОВ «Сармат Ойл» (м. Миколаїв, вул. Лягіна, б. 21А), а останнім в свою чергу цього ж дня (25.06.2015) цю саму партію поставлено ТОВ «Технафтсервіс» СП (м. Кременчук, пр-т 50-річчя Жовтня, б. 1-Д, оф. 1), яким в цей же день (25.06.2015) продано цю саму суміш вуглеводнів ТОВ «Нафтотрейд ЛТД» (м. Київ, вул. Фрунзе, б. 160, літера Б, офіс 806). При цьому, за змістом наданих суду ТТН навантаження суміші вуглеводнів відбувалося на Одеському НПЗ, а місцем розвантаження - м. Миколаїв, Київської області (як пояснювали представники позивача за місцезнаходженням, обумовленим із ТОВ «Нафтотрейд ЛТД»).

Оцінюючи докази, зібрані судом на підставі ст. 11, щодо спірних господарських операцій, суд дійшов висновку, що вони не підтверджують факт реального здійснення вищевказаних операцій поставки суміші вуглеводнів від ТОВ «Сармат Ойл» на адресу ТОВ «Технафтсервіс» СП.

Аналогічних висновків суд дійшов і щодо господарської операції з поставки суміші вуглеводнів від ТОВ «Транскомплект - В» на адресу ТОВ «Технафтсервіс» СП у відповідності до видаткової накладної від 03.06.2015 № 73 з номенклатурою поставки - суміш вуглеводнева в кількості 38000 л всього на суму 429 400,00 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 71566,67 грн., та податкової накладної від 02.06.2015 № 3.

На підтвердження реальності перевезення поставленої суміші вуглеводнів між ТОВ «Транскопмлект - В» та ТОВ «Технафтсервіс» СП, суду надано ТТН форми № 1-ТТН (нафтопродукт), згідно якої у графі «автоперевізник» вказано ФОП ОСОБА_5 на замовлення ТОВ «Технафтсервіс» СП автомобілем Рено Магнум д.н.з. НОМЕР_11 прицеп д.н.з. НОМЕР_10, водій - ОСОБА_7 із пунктом навантаження м. Павлоград, вул. Заводська, 44 та пунктом розвантаження - м. Київ (т. 1 а.с. 138).

На запит суду щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій із позивачем ТОВ «Транскомплект - В» надано відповідь (т. 2 а.с. 30 - 39), що поставлена сировина вуглеводнева зберігалася на підприємстві переробника ТОВ «Бізнес Консалт ВНГ», з яким укладено угоду про переробку нафтопродуктів від 01.11.2014 № 9, а тому відвантаження відбувалося з міста Павлоград, вул. Заводська, 44.

Однак, крім угоди про переробку нафтопродуктів від 01.11.2014 № 9 між ТОВ «Бізнес Консалт ВНГ» та ТОВ «Транскомплект - В» суду не надано будь-яких первинних документів, утворених на виконання цієї угоди, які б свідчили про її реальне виконання (як-то акти - приймання вуглеводневих сумішей на зберігання, які суміші у які перероблено і якою ж є готова продукція, що відпускалась, її кількість та інш.) Сама по собі угода не свідчить про реальність здійснених операцій, вона лише декларує наміри сторін їх здійснювати.

У наданих ТТН не вказано повної назви пункту розвантаження, що не дає можливості його ідентифікувати та визначити рух ТМЦ, відсутні номера дорожніх листів вантажних автомобілів, відсутні номера посвідчення водія, що не дає змоги його ідентифікувати, відсутні коди автопідприємства, замовника та вантажовідправника.

Щодо пункту розвантаження товару, зазначеного у наданій ТТН - м. Київ, представники позивача пояснювали, що його розвантаження здійснювалося за місцем знаходження контрагента ТОВ «Альянс Оіл Компані», якому позивач далі по ланцюгу продав дану партію вуглеводневої суміші в повному обсязі, на підставі договору поставки нафтопродуктів від 03.02.2015 № 03/01-01, виконання якого оформлено видатковою накладною від 03.06.2015 № 03/06-01 та податковою накладною від 03.06.2015 № 2 (т.1 а.с. 143-158). Реальність транспортування позивач підтверджує наявністю на ТТН форми № 1 - ТТН (нафтопродукт) від 03.06.2015 № ТНС-0003/06-1, згідно якої ФОП ОСОБА_5 на замовлення ТОВ «Технафтсервіс» СП перевозив сировину вуглеводневу на адресу ТОВ «Альянс Оіл Компані» штампу акцизного складу Головного управління ДФС у м. Києві «в'їзд дозволено» (т. 1 а.с. 151).

У відповідності до п. 14.1.6 ст. 14 ПК України акцизний склад - спеціально обладнані приміщення на обмеженій території, розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність, в т.ч. навантаження - розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу).

З даного приводу суд зауважує, що реальність господарської операції із ТОВ «Альянс Оіл Компані» не заперечується контролюючим органом, тим більше, що вона проводилася під контролем постійних представників ДФС на акцизному складі, однак подальший продаж товару по ланцюгу постачання не доводить походження цього товару.

Під сумнів поставлена господарська операція саме із ТОВ «Транскомплект - В». На ТТН від 03.06.2015 № 73 (т.1 а.с. 138) не має штампів акцизного складу.

Суду не надано жодним із контрагентів (ТОВ «Транскомплект - В», ТОВ «Технафтсервіс» СП) а ні документів про прийняття поставлених нафтопродуктів за кількістю (як-то відповідна акти приймання передачі тощо), так і документів на підтвердження їх якості (сертифікати відповідності, паспорти якості заводу - виробника чи інш.) у відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, хоча умовами означених договорів передбачено, підтвердження якості товару та її відповідності ТУ і державним стандартам, що діють на території України (відповідним паспортом якості заводу - виробника Товару та/або сертифікатами відповідності Товару та/або протоколами випробувань акредитованих випробувальних центрів та/або іншими документами, що відповідно до чинного законодавства можуть засвідчувати якість Товару).

Судом не приймається до уваги протокол випробувань № 254/3-0306/2015 від 03.06.2015, здійснених лабораторією з випробувань нафтопродуктів ДВНЗ УДХТУ, у закріпленій галузі акредитації випробування зразка: сировина вуглеводнева на відповідність ТУ У 20.1-32869581-002:2012, заявник випробувань: ТОВ «Бізнес Консалт ВНГ» (т. 1 а.с. 139) у якості належного та допустимого доказу, оскільки він не відповідає вимогам належності та допустимості, визначеним ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України. У наданому протоколі випробувань відсутня печатка акредитованої лабораторії, яка проводила випробування зразка, даний протокол не містить реквізитів про місце відбору проби, яка саме лабораторія проводила пробу, печатки лабораторії, відсутні підписи завідуючого лабораторії та лаборанта, у додаткові інформації цього протоколу зазначено, що він стосується тільки зразка продукту підданого випробувань, даний протокол не може бути передрукований (розмножений) без письмового дозволу випробувального центру.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд погоджується із доводами Кременчуцької ОДПІ, що вищезгадані господарські операції між постачальниками ТОВ «Сармат Ойл» і ТОВ «Транскомплект - В» та покупцем ТОВ «Технафтсервіс» СП в дійсності не проводилися ними, а лише полягали у їх документальному оформленні.

Наявність формально складених, але недостовірних документів, достовірність яких спростована наявними у справі доказами, не підтверджує реальність господарських операцій в розумінні Податкового кодексу України та не надає позивачу право за наслідками таких операцій формувати податковий кредит.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове - повідомлення - рішення відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Технафтсервіс" СП до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказу, податкового повідомлення - рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 04 травня 2016 року.

Суддя Л.О. Єресько