Ухвала суду № 57582700, 10.05.2016, Луганський окружний адміністративний суд

9.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

10 травня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/432/16

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПЦ ПРАЙД" до Управління Державної казначейської служби у Слов'яносербському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання прийняти до виконання наказ, -

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПЦ ПРАЙД" до Управління Державної казначейської служби у Слов'яносербському районі Луганської області, у якому позивач просив суд визнати неправомірними дії відповідача з відмови прийняти до виконання наказу господарського суду Харківської області від 06.01.2015 у справі № 922/5188/14 та зобов'язати відповідача зазначений наказ до виконання.

Згідно статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами частини 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Так, згідно з положеннями абзацу 2 підпункту 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

На виконання частини 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" і пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року N 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників.

За змістом абзацу 3 пункту 2 Порядку у тексті цього документа термін "боржник" вживається у такому значенні - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 24 Порядку встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про виконавче провадження» цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Частиною 1 статті 1 вказаного Закону виконавче провадження визначено як завершальну стадію судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, положення Закону України «Про виконавче провадження» поширюються не тільки на органи виконавчої служби, а й на ті органи, які відповідно до чинного законодавства України наділені повноваженнями примусово виконувати рішення судів.

Частиною 4 статті 82 цього Закону визначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Тобто, законом визначено, що сторони виконавчого провадження оскаржують виконання рішення до суду, який його прийняв, а інші особи оскаржують дії чи бездіяльність органів виконання до адміністративного суду. Критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної влади щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється тим судом, до предметної підсудності якого віднесено розгляд справи.

Статтею 121-2 ГПК України передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядаються господарським судом.

Оскільки позивач оскаржує дії Управління Державної казначейської служби у Слов'яносербському районі Луганської області щодо відмови у прийнятті до виконання наказу господарського суду Харківської області області у справі № 922/5188/14 від 06.01.2015 про стягнення з Слов'яносербської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Луганській області грошових коштів, суд вважає, що даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства за правилами Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо, заяву не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

На підставі вищевказаного, керуючись статтями 17, 109, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя ,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПЦ ПРАЙД" до Управління Державної казначейської служби у Слов'яносербському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання прийняти до виконання наказу зв'язку з тим, що даний позов не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Роз'яснити позивачу право на звернення з позовною заявою до господарського суду в порядку господарського судочинства.

Копію ухвали з позовною заявою та доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому проваджені або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.

СуддяТ.В. Смішлива