Постанова № 57582557, 20.04.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року 16 год. 26 хв.Справа № 808/712/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стрельнікової Н.В.,

за участю секретаря Батигіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

до: Запорізької митниці Державної фіскальної служби,

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Запорізької митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Запорізька митниця), в якому просить суд зобов'язати відповідача надати до Головного управління Державної казначейської України в Запорізькій області висновок про повернення з Державного бюджету України фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми надмірно сплаченого за вантажними митними деклараціями №112050000/2015/002484 від 20.02.2015 та №112050000/2015/004354 від 25.03.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2015 по справі №808/3102/15, яка набрала законної сили, скасовано рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товару №112050000/2015/000038/1 від 20.02.205 та №112050000/2015/000060/1 від 24.03.2015, якими позивача було зобов'язано сплатити митні платежі в більшому розмірі, ніж визначений декларантом. Позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів, сплачених у зв'язку з прийняттям митним органом рішень про коригування митної вартості товару, які судовим рішенням скасовані, проте Запорізька митниця відмовила у наданні висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів. Позивач вважає таку відмову відповідача необгрунтованою.

Представник позивача у судовому засіданні, підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні вимог позивача. Свою позицію представник відповідача обґрунтував тим, що позивачем не надавались до митного органу необхідні документи, які підтверджували розмір надмірно сплачених платежів, а митним органом, у свою чергу, не приймалось письмове рішення щодо визнання заявленої вартості товарів. За таких обставин представник відповідача вважає, що підстави для повернення позивачу надмірно сплачених митних платежів відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов слід задовольнити виходячи з наступних обставин.

12 липня 2013 року між Позивачем та компанією Anita Gida San ve Dis Ticaret LTD Co, Туреччина, (продавець) було укладено контракт №5 відповідно до якого, продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - виноград сушений без кісточок. На виконання зазначеного контракту сторони уклали специфікацію № 9 від 26.11.2014, якою визначили поставку винограду сушеного без кісточок в кількості 80мт за ціною 1600 доларів США/мт.

20 лютого 2015 року до позивачем до митного органу була подана митна декларація №112050000/2015/002387 на товар - виноград сушений без кісточок, митну вартість якого позивач визначив за ціною контракту. Однак, Запорізькою митницею було відмовлено в митному оформленні товару за ціною, визначеною декларантом, та прийнято рішення від 20.02.2015 за №112050000/2015/000038/1 про коригування митної вартості товару та визначення митної вартості за резервним методом, згідно вимог ст. 59 Митного кодексу України. Товар випущено у вільний обіг за митною декларацією №112050000/2015/002484/1 від 20.02.2015.

07 листопада 2013 року між позивачем та компанією Jalarm Agri export, Індія, (продавець), був укладений контракт № 49, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець сплатити та прийняти товар - арахіс сирий у ядрах. 14.01.2015 сторонами зазначеного вище контракту підписана Специфікація №5 відповідно до якої продавець зобов'язується поставити, а покупець сплатити та прийняти товар - арахіс сирий в ядрах розміром 55/60 сорту в кількості 76 МТ за ціною 1270,00 доларів США за тонну.

23 березня 2015 року позивачем до Запорізької митниці була подана для митного оформлення митна декларація №112050000/2015/004186 на товар - арахіс сирий в ядрах, митну вартість якого позивач визначив за ціною контракту. Однак, Запорізькою митницею було відмовлено в митному оформленні товару за ціною, визначеною декларантом, та прийнято рішення від 24.03.2015 за №112050000/2015/000060/1 про коригування митної вартості товару та визначення митної вартості за резервним методом, згідно вимог ст. 59 Митного кодексу України. Товар випущено у вільний обіг за митною декларацією №112050000/2015/004354/1 від 25.03.2015.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем в судовому порядку оскаржено рішення про коригування митної вартості товару №112050000/2015/000038/1 від 20.02.2015 та №112050000/2015/000060/1 від 24.03.2015. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2015 по справі №808/3102/15, яка набрала законної сили 02.11.2015, позов задоволено у повному обсязі - визнані протиправними та скасовані рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товару №112050000/2015/000038/1 від 20.02.2015 та №112050000/2015/000060/1 від 24.03.2015.

У зв'язку з прийняттям Запорізькою митницею рішень про коригування митної вартості товару №112050000/2015/000038/1 від 20.02.2015 та №112050000/2015/000060/1 від 24.03.2015, позивачем додатково, в порівнянні з заявленою ним митною вартістю, сплачено митні платежі в розмірі 363813 грн. 57 коп.

25 листопада 2015 року позивач звернувся до Запорізької митниці із листом №133 у якому він просив митний орган подати до Державної казначейської служби висновок щодо повернення надмірно сплаченого податку в розмірі 363813 грн. 57 коп.

Однак, листом від 08.12.2015 за №1450/11/08-70-25 Запорізька митниця відмовила позивачу у поверненні надмірно сплачених платежів посилаючись на те, що за позивачем обліковується податковий борг у загальному розмірі 183178 грн. 97 коп.

31 грудня 2015 року позивач повторно звернувся до Запорізької митниці із листом №157 у якому він просив митний орган подати до Державної казначейської служби висновок щодо повернення надмірно сплаченого податку в розмірі 363813 грн. 57 коп. та зазначив, що відповідно до листа ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області заборгованість з податків і зборів за ФОП ОСОБА_1 відсутня.

У відповідь на звернення позивача, Запорізька митниця листом від 01.02.2016 повідомила позивача, що: «… відповідь по суті порушеного питання Запорізькою митницею була надана листом від 08.12.2015 №1450/11/08-70-25. Крім факту наявності податкового боргу відмова обґрунтовувалась також іншими підставами, зазначеними у відповіді митниці».

Не погоджуючись із відмовою Запорізької митниці вчинити дії щодо подання до Державної казначейської служби України письмового висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів за митними деклараціями 112050000/2015/002484 від 20.02.2015 та 112050000/2015/004354 від 25.03.2015, позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду.

Суд зазначає, що згідно пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до ч. 1 ст. 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно ч. 3 ст. 301 Митного кодексу України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

При розгляді справи судом встановлено, що загальна сума надмірно сплачених позивачем митних платежів в розмірі 363813 грн. 57 коп. склалася з різниці між заявленою позивачем митною вартістю імпортованого товару та сумою митної вартості товару, визначеної митним органом в рішеннях про коригування митної вартості №112050000/2015/000038/1 від 20.02.2015 та №112050000/2015/000060/1 від 24.03.2015. Зазначена сума згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 60) складається з суми надмірно сплаченого ПДВ у загальному розмірі 339035,30 грн. та суми надмірно сплаченого імпортного збору (рішення про коригування митної вартості 112050000/2015/000060/1) у розмірі 24778,27 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що оскільки постановою суду від 18.08.2015 у справі №808/3102/15, яке набрало законної сили, скасовані рішення про коригування митної вартості товару №112050000/2015/000038/1 від 20.02.2015 та №112050000/2015/000060/1 від 24.03.2015, якими позивачу збільшено суму митних платежів, то відповідно скасована підстава для сплати позивачем грошових коштів, визначених митним органом, в розмірі 363813 грн. 57 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, позиція Запорізької митниці стосовно відмови у наданні висновку про повернення позивачу надмірно сплачених митних платежів обумовлена двома підставами: 1. Ненадання позивачем всіх необхідних документів до заяви про повернення надмірно сплачених митних платежів; 2. Наявність у позивача податкового боргу.

Стосовно першої підстави для відмови у наданні висновку, суд зазначає наступне.

Наказом Державної митної служби України №618 від 20.07.2007 затверджено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами (далі - Порядок №618), який визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку №618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів:

а) для повернення платнику податків - на поточний рахунок платника податків в установі банку;

б) для подальших розрахунків як передоплата або грошова застава;

в) для повернення фізичній особі в готівковій формі, якщо такі кошти вносилися готівкою;

г) для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, незалежно від виду бюджету.

До заяви додаються, аркуші з позначенням "3/8" комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі; документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту.

Згідно п. 2 Порядку №618 заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відповідно до п. 3 Порядку №618 відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Пунктом 9 Порядку №618 за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Судом з'ясовано, що відповідач на звернення позивача ані у листі від 08.12.2015 за №1450/11/08-70-25, ані у листі від 01.02.2016, не надав йому обґрунтовану відповідь стосовно того, які саме обов'язкові документи не подані позивачем до заяви про повернення надмірно сплачених платежів. Суд зауважує, що митний орган, як орган державної влади, зобов'язаний всіляко сприяти громадянам та юридичним особам в реалізації їх прав, гарантованих Конституцією України та законами України, зокрема, надавати консультації щодо неточностей в діях особи, яка звернулась до митного органу з певним листом/запитом.

Оскільки, відповідачем не було вказано відповідачу на недоліки у формуванні ним заяви про повернення надмірно сплачених коштів щодо неповно поданого пакету документів, суд приходить до висновку, що зазначена обставина не була підставою для відмови позивачу в поверненні надмірно сплачених коштів.

Щодо другої підстави для відмови у наданні висновку, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи довідки ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС в Запорізькій області від 18.12.2015 за №4458/08-26-26-011 станом на час звернення позивача до Запорізької митниці із заявою про повернення надмірно сплачених платежів за даними АС «Податковий блок» по платнику податків ФОП ОСОБА_1 заборгованість зі сплати податків та зборів відсутня.

Таким чином, оскільки на час звернення позивача заборгованість зі сплати податків та зборів була відсутня, суд вважає, що позиція Запорізької митниці стосовно відмови у поверненні позивачу надмірно сплачених митних платежів з підстав наявності у нього податкового боргу є необґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Митного кодексу України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч. 1 ст. 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється в силу вимог Бюджетного та Податкового кодексів України.

Підпунктом 5 пункту 9 Розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України передбачено, що списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Частиною 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Суд зазначає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи судову практику розгляду справ Європейським Судом з прав людини, суд зазначає, що стаття 6 параграф 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є Україна, захищає право кожного на подання позову або скарги, які пов'язані з його громадянськими правами та обов'язками, до суду, таким чином, це означає «право на суд». Однак, вказане право є ілюзорним, якщо правова система Високих Договірних Сторін допускає, щоб кінцеве обов'язкове до виконання рішення суду залишалось не виконаним та не усувало наслідків нанесеної одній із сторін шкоди.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 28 липня 1999 року у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» наголосив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.

Отже, скасування рішення митного органу про визначення митної вартості товару, без відшкодування декларанту матеріальної шкоди, завданої таким рішенням, не відновлює порушених прав позивача. Крім того, суд зазначає, що кошти, які позивач просить повернути, фактично є власністю позивача, а не коштами, які позивач повинен отримати від держави в якості дотації, допомоги чи іншої виплати, та лише у зв'язку з відсутністю відповідного механізму у законодавстві, позивач не може реалізувати своє право на повернення цих коштів. Розмір надмірно сплачених коштів, зазначений позивачем у позові, відповідачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, з огляду на встановлення необґрунтованості та протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товару, надміру сплачені декларантом при митному оформленні товару кошти підлягають поверненню, оскільки це є способом відновлення прав позивача у випадку скасування рішення митного органу про визначення митної вартості товару.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись 69, 70, 71, 158 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов'язати Запорізьку митницю Державної фіскальної служби надати до Головного управління Державної казначейської України в Запорізькій області висновок про повернення з Державного бюджету України фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми надмірно сплаченого за вантажними митними деклараціями 112050000/2015/002484 від 20.02.2015 та 112050000/2015/004354 від 25.03.2015 податку на додану вартість та додаткового імпортного збору 10% у розмірі 363813 грн. 57 коп.

Судові витрати в розмірі 1378 (одна триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці Державної фіскальної служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова