Постанова № 57582544, 26.04.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 квітня 2016 р. № 820/228/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Кікоян Г.О.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача Харківського прикордонного загону ДПСУ - Іванова І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_4 до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державного департаменту прикордонної служби України Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_4, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати рішення про заборону в'їзду в Україну ОСОБА_4, яке було прийнято Окремим контрольно-пропускним пунктом "Київ" Державного департаменту прикордонної служби України в особі інспектора 3-го відділення СОПН прикордонної служби "Бориспіль-1" ОСОБА_5, який 12.11.2015 року заборонив в'їзд в Україну ОСОБА_4;

- зобов'язати Державний департамент прикордонної служби України не створювати перешкоду для в'їзду в Україну громадянину Азербайджану ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.11.2015 року при перетинанні кордону України у пропускному пункті в аеропорту «Бориспіль» інспектором третього відділення СОПН прикордонної служби «Бориспіль-1» ОСОБА_5 прийнято рішення про відмову у перетинанні гр. ОСОБА_4 державного кордону України, у звязку з тим, що є рішення уповноваженого органу України про заборону вїзду в Україну. Позивач зазначає, що хоча в його національному паспорті і проставлений штамп про заборону вїзду в Україну до 15.10.2018 року, однак ОСОБА_4 законів України не порушував та при в'їзді в Україну в паспортному документі ОСОБА_7 була проставлена відмітка про реєстрацію. Також позивач зазначив, що згідно приписів ст. 26 Правил вїзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, відмітка про реєстрацію іноземця та особи без громадянства в його паспортному документі дійсна на всій території держави незалежно від місця проживання іноземця та особи без громадянства в Україні.

Таким чином, позивач вважає згадане рішення суб'єкта владних повноважень таким, що створює перешкоду для збереження сімї ОСОБА_4, і порушує право позивача на вільний вибір місця проживання згідно ч. 1 ст. 56 СК України. На цих підставах, на думку позивача, вказане рішення має бути скасовано в судовому порядку, що слугувало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги та доводи адміністративного позову підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити з підстав та мотивів, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача - Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державного департаменту прикордонної служби України позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.51-53) зазначив, що 12.11.2015 року під час здійснення прикордонного контролю громадянина Азербайджану ОСОБА_4, під час перевірки відповідності позивача умовам вїзду в Україну з застосуванням баз даних Державної прикордонної служби України, відбулось спрацювання бази даних про наявність щодо позивача заборони вїзду на територію України. Дата встановлення на облік-06.10.2015 року, дата зняття з обліку-05.10.2018 року, ініціатор доручення -Харківський прикордонний загін Державної прикордонної служби України. Враховуючи вищевикладене, персоналом ОКПП «Київ» на виконання вимог Закону України «Про прикордонний контроль» винесено цілком правомріне та обґрунтоване рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, за формою, визначеною наказом № 967. Також представник відповідача 1 звернув увагу суду на хибність посилання позивача на факт прийняття саме ОКПП «Київ» рішення про заборону позивачу вїзду в Україну, оскільки рішення про відмову в перетинанні державного кордону України та посанова про заборону вїзду в Україну є двома різними документами, котрі приймаються на виконання на підставі різних законів, перше-на підставі Закону України «Про прикордонний контроль» (ст. 14), друге-Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (ст. 13). Таким чином, представник відповідача 1 вважає, що під час винесення оскаржуваного рішення персоналом ОКПП «Київ» було дотримано вимоги Конституції та Законів України, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Представник відповідача - Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державного департаменту прикордонної служби України, у судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином.

Представник відповідача- Харківського прикордонного загону ДПСУ у судовому засіданні позов не визнав та просив залишити позов без задоволення.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні відносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_4 є громадянином Азербайджану, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 терміном дії до 28.08.2023 року (а.с. 10).

05.10.2015 року начальником відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу Харківського прикордонного загону підполковником ОСОБА_8, з огляду на положення абз. 7 п.1 ст. 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п.п 2.1., 5.1., 5.2., 5.3 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.12.2011 року № 946, прийнято постанову про заборону вїзду в Україну громадянину Азербайджану ОСОБА_4 строком на 3 роки (а.с. 89).

Вказане рішення мотивовано тим, що 04.09.2015 року в пункті пропуску «Тополі» громадянина Азербайджану ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності з ч. 2 ст. 203 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

18 вересня 2015 року закінчився строк виконання рішення про накладення штрафу, передбаченого ст. 307 КУпАп.

Станом на 05.10.2015 року рішення посадової особи Державної прикордонної служби України про накладення штрафу громадянином Азербайджану ОСОБА_4 не виконано, доказів оскарження позивачем та його представником в установленому законом порядку суду не надано.

На виконання вказаного вище рішення, паспортні данні громадянина Азербайджану ОСОБА_4 були занесені до бази даних державної прикордонної служби України, якою було поставлено на контроль заборону громадянину Азербайджану ОСОБА_4 вїзду на територію України.

12.11.2015 року при спробі громадянина Азербайджану ОСОБА_4 вїхати в Україну інспектором третього відділення СОПН прикордонної служби «Бориспіль-1» ОСОБА_5 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону відносно громадянина Азербайджану ОСОБА_4 , у звязку з тим, що відносно нього є рішення уповноваженого державного органу України про заборону вїзду в Україну та проставлено в паспортному документі штамп про заборону вїзду в Україну терміном на 3 роки (а.с.54-55).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Правовий статус іноземця та особи без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов'язки, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»№ 3929-ХП від 04.02.1992 року.

Статтею 1 цього Закону визначено, що іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

Відповідно до вимог ст. 3 цього Закону Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно ст. 10 Закону України «Про Державну прикордонну службу України»№ 661-ІV від 03.04.2003 року, органи охорони державного кордону безпосередньо виконують поставлені перед Державною прикордонною службою України завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону України. Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів.

Статтею 19 цього Закону визначені обовязки Державної прикордонної служби. Так, на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються, зокрема, здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, а також здійснення фіксації біометричних даних іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду; запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів; організація запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами..

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України регулює Закон України «Про прикордонний контроль» № 1710-VІ від 05.11.2009 року.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 2 Закону України №1710-VІ, прикордонний контроль забезпечується, зокрема, шляхом створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в'їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних.

Відповідно до вимог п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. N 150 (далі Порядок № 150), іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення Недодержання іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку реєстрації або порушення встановленого терміну перебування в Україні, виявлені в пунктах пропуску через державний кордон України, - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно пп. 1 п. 6 Порядку № 150, строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули: за короткостроковою візою, а також з держав з безвізовим порядком в'їзду за наявності обґрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України, виконання службових обов'язків іноземним кореспондентом або представником іноземного засобу масової інформації тощо) та за умови подання підтверджувальних документів - на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в'їзду в Україну.

Пункт 7 Порядку № 150 визначає, що рішення про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України понад встановлені цим Порядком строки приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником у разі подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України та наявності підстав, які не дають змоги виїхати з України, відповідно до статті 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а також Головою ДМС або його заступником в інших випадках за умови подання підтверджувальних документів.

Згідно п.п.2.5.6 п.2.5 Інструкції з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби від 05.06.2012 року №407 (далі - Інструкція), під час проведення стандартної перевірки документів прикордонний наряд «Перевірка документів» повинен здійснити пошук необхідної інформації у відповідних базах даних Державної прикордонної служби України.

Таким чином, з вищезазначеної норми права випливає, що законодавцем покладено на відповідного суб'єкта владних повноважень безпосередній обов'язок щодо здійснення пошуку необхідної інформації у відповідних базах даних Державної прикордонної служби України у випадку проведення стандартної перевірки документів

Підпунктом 2.8.1 пункту 2.8 Інструкції визначено, що під час здійснення стандартної перевірки документів іноземців та осіб без громадянства потрібно додатково перевіряти під час в'їзду в Україну, зокрема виконання вимог щодо дотримання встановлених законодавством правил і строків перебування на території України (підраховується автоматизовано відповідно до Положення про базу даних "Відомості про іноземців та осіб без громадянства, які перевищили термін реєстрації паспортних документів в Україні", затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27 травня 2008 року N 444, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 2008 року за N 549/15240 (далі - Положення)).

Так, згідно з пунктом 3 Положення, база даних "Відомості про іноземців та осіб без громадянства, які перевищили термін реєстрації паспортних документів в Україні" (далі - База даних) - автоматизований банк даних (в електронному вигляді) відомостей про іноземців і осіб без громадянства та їх паспортні документи, зареєстрованих у пунктах пропуску через державний кордон, які перевищили терміни реєстрації, установлені Правилами в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року N 1074.

Відповідно до п. 4 Положення, базу даних створено для здійснення контролю за дотриманням іноземцями та особами без громадянства термінів реєстрації їх паспортних документів на період короткотермінового перебування в Україні.

Пунктом 10 Положення визначено, що перевірка інформації за Базою даних здійснюється автоматично з використанням автоматизованих робочих місць «Інспектор» (стаціонарних, портативних, кишенькових) (далі - АРМ «Інспектор») ПТК АПК ІТС «Гарт-1» під час уведення інформації до Бази даних осіб посадовими особами підрозділів органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, які в установленому порядку призначені і несуть службу в прикордонному наряді «Перевірка документів», шляхом асоціативного пошуку за такими реквізитами (з визначеним відсотком збігу даних): прізвище та ім'я особи (латинськими літерами) - 90 %; дата народження - 100 %; громадянство - 100 %; серія і номер паспортного документа - 100 %.

У разі збігу даних за цими реквізитами з даними, що зберігаються в Базі даних, на екрані АРМ «Інспектор» ПТК АПК ІТС «Гарт-1» з'являється відповідне інформаційне повідомлення з відображенням даних про особу із зазначенням коду ознаки інформації «ПТР» (перевищення іноземцем або особою без громадянства терміну реєстрації паспортного документа).

Відповідно до п. 4 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27 травня 2008 року №444, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 2008 року за №549/15240 яким затверджено Положення про базу даних «Відомості про іноземців та осіб без громадянства, які перевищили термін реєстрації паспортних документів в Україні» уповноваженим посадовим особам органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України в разі виявлення іноземців та осіб без громадянства за базою даних "Відомості про іноземців та осіб без громадянства, які перевищили термін реєстрації паспортних документів в Україні" під час здійснення прикордонного контролю, забезпечити: при виїзді з України - прийняття рішень щодо притягнення таких осіб до адміністративної відповідальності в установленому законодавством порядку; при в'їзді в Україну - прийняття рішень щодо непропуску таких осіб через державний кордон зі складанням постанови про відмову в пропуску через державний кордон.

Згідно п. 6 ч. 1 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI, в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, зокрема, якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль» передбачено, що уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови: наявності в нього дійсного паспортного документа; відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну; наявності в нього в'їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; підтвердження мети запланованого перебування; наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього ж Закону, процедура здійснення контролю першої лінії передбачає проведення перевірки: 1) паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи; 2) наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в'їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон; 3) відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства.

Водночас, порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України (далі - орган охорони державного кордону) рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - іноземець) регламентований Інструкцією про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, яка затверджена Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.12.2011 року № 946 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 р. за N 1564/20302 (надалі -Інструкція № 946)

Так, згідно п.2.1 Інструкції № 946, рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю (далі - рішення про заборону в'їзду в Україну) приймається органом охорони державного кордону в разі, зокрема, якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.

Пунктами 2.3-2.4 Інструкції №946 передбачено, що рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю органом охорони державного кордону приймається відповідно до Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" на строк 3 роки.У разі виявлення в пункті пропуску службовою особою Державної прикордонної служби України іноземця, якому уповноваженим органом заборонено в'їзд в Україну, але в паспортному документі якого відмітки "Заборонено в'їзд в Україну терміном на..." немає, уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону проставляє таку відмітку із зазначенням терміну, вказаного в базі даних осіб, яким заборонено в'їзд в Україну.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України № 1710-VІ, іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Суд вважає за потрібне зазначити, що оскільки відносно позивача уповноваженим державним органом України, а саме - начальником Харківського прикордонного загону прийнято рішення про заборону вїзду в Україну терміном на 3 роки, яке на момент звернення із даним адміністративним позовом до суду позивачем не оскаржувалось та є чинним, то суб'єктом владних повноважень правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства України було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону відносно громадянина Азербайджану ОСОБА_4 від 12.11.2015 року.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів, а представником позивача таких доказів не залучено до матеріалів справи як під час подання даного адміністративного позову, так і в ході судових засідань, які б свідчили про необізнаність ОСОБА_4 про наявність постанови від 05.10.2015 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 203 КУпАП.

Також, суд приймає до уваги, що позивачем не надано до суду жодних доказів як виконання вищезазначеної постанови про адміністративне правопорушення від 05.10.2015 року чи доказів на підтвердження об'єктивних та незалежних від позивача причин, які перешкоджали такому виконанню, так і доказів сплати у законодавчо визначені строки штрафних санкцій у розмірі 510грн.

Щодо посилання представника позивача на положення статті 26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», то вони поширюють свою дію на випадки примусового повернення іноземців та осіб без громадянства, тобто до осіб, які вже перебувають на території України, що у відносинах між позивачем та ОКПП «Київ» не відбувалось.

За таких обставин, суд вважає, що Окремий контрольно-пропускного пункт "Київ" при прийнятті оскаржуваного рішення діяв правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства та своїх повноважень, а оскаржуване рішення від 12.11.2015 року прийнято обгрунтовано, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття даного правового акту індивідуальної дії, а відтак позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державного департаменту прикордонної служби України не створювати перешкоду для в'їзду в Україну громадянину Азербайджану ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1., то суд вважає, що дані позовні вимоги також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд доходить висновку про передчасність звернення позивача із даною позовною вимогою до суду, так як, на теперішній час у суду немає підстав вважати, що в подальшому Державним департаментом прикордонної служби України буде порушуватись право позивача під час вїзду на територію України.

Отже, суд вважає вищевказану вимогу необґрунтованою та безпідставною, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання, а ця частина вимог спрямована на майбутнє.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.8 та 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державного департаменту прикордонної служби України, Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений в п'ятиденний строк з дня закінчення розгляду справи.

Суддя Панченко О.В.