Постанова № 575820, 17.04.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2007 р.

Справа № 12/01/07

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Михайлова М.В.

суддів Тофана В.М., Журавльова О.О.

При секретарі: Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Скалов С.Ю., за довіреністю;

від відповідача: Луговська В.В., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українсько-російського спільного підприємства акціонерного товариства закритого типу „Зангас - НГС”, м. Миколаїв

на рішення господарського суду Миколаївської області від 15 лютого 2007 року

у справі № 12/01/07

за позовом Українсько-російського спільного підприємства акціонерного товариства закритого типу „Зангас-НГС”, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 34

до Відкритого акціонерного товариства „Зангас-Юг”, м. Миколаїв, Херсонське шосе, 102

про визнання недійсним правочину та стягнення 658393 грн. 27 коп., -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2007 року Українсько-російське спільне підприємство акціонерне товариство закритого типу „Зангас-НГС” (далі Позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Зангас-Юг” (далі Відповідач).

Згідно із заявленими позовними вимогами, Позивач просив суд визнати недійсним з моменту вчинення (з 14.01.2004 року) правочин по зарахуванню зустрічних вимог в сумі 658393,27 грн., вчинений між ним та Відповідачем, оформлений додатковою угодою від 14.01.2004 року до Контракту №5 від 12.08.2002 року і протоколом врегулювання взаємних претензій від 14.01.2004 року, та стягнути з Відповідача 658393,27 грн. боргу за виконані роботи згідно Контракту № 5 від 12.08.2002 року, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що зарахування 658393,27 грн. проведено сторонами з порушенням ст. 601 ЦК України, ч. 3 ст. 203 ГК України, так як предметом зарахування з боку Позивача була вимога про сплату боргу за виконані роботи, а з боку Відповідача –вимога про сплату неустойки, які не є юридично однорідними.

Заявою від 06.02.2007 р. позивач визначив додатковою підставою позову вчинення правочину по зарахуванню зустрічних вимог в сумі 57926,77 грн. під впливом помилки.

Відповідач у відзивах на позов від 05.02.2007 р. та від 08.02.2007 р. проти позову заперечував з тих підстав, що предметом зарахування за спірним правочином є однорідні (грошові) вимоги, які можуть зараховуватись відповідно до ст. 601 ЦК України, крім того, зарахована в рахунок часткового погашення боргу вимога в сумі 658393,27 грн. пов’язана з невиконанням Позивачем передбачених Контрактом робіт по гідровипробуванням трубопроводу, які виконувались іншою особою.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.02.2007 року (суддя Семенов А.К.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач частково не погодився з рішенням місцевого суду і звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення від 15.02.2007 року, задовольнити позов частково: визнати недійсним з моменту вчинення правочин по зарахуванню зустрічних вимог в сумі 658393,27 грн., оформлений протоколом врегулювання взаємних претензій від 14.01.2004 року та додатковою угодою від 14.01.2004 року до Контракту № 5 від 12.08.2002 року, в частині зарахування 57926,77 грн. в рахунок часткового погашення боргу Відповідача, та стягнути з Відповідача 57926,77 грн. боргу.

Відповідач не надав відзиву на апеляційну скаргу. Представник Відповідача в усних поясненнях проти скарги заперечує з підстав, викладених у раніше наданих відзивах на позов, і просить рішення господарського суду Миколаївської області залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

12.08.2002 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Контракт № 5 (далі –Контракт), згідно п. 2.1. якого Позивач (субпідрядник) повинен протягом 6 місяців з дати початку робіт виконати в межах контрактної ціни земляні, будівельно-монтажні та інші роботи по будівництву газопроводу Ананьїв –Ізмаїл на 3-х дільницях: І –км.33-53, ІІ –км.375-389, ІІІ –від компресорної станції Орлівка до переходу через ріку Дунай, в обсягах, визначених у Додатках 1, 2, 3 до Контракту, а Відповідач (уповноважений субпідрядник) –оплачувати виконані роботи щомісячно на підставі актів про виконані роботи, схвалених представниками сторін (пп. 4.2.1, п.п. 4.6 –4.9 Контракту).

Згідно Контракту, Позивач виконав роботи на загальну суму 8943646,80 грн., що підтверджується підписаними сторонами довідками про обсяги та вартість виконаних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт та витрати форми КБ-3, актами взаєморозрахунків за листопад і грудень 2002 року, січень –липень та вересень 2003 року.

Виконані Позивачем роботи були оплачені Відповідачем частково в сумі 6693066,86 грн., що визнається обома сторонами у наданих суду першої інстанції розрахунках.

19.11.2003 року Позивач направив Відповідачу претензію вих. № 02/653 про сплату 1528575,18 грн. боргу –різниці між вартістю виконаних робіт (8943646,80 грн.) та сумою їх оплати (6693066,86 грн.), крім того врахував у якості оплати проведені між сторонами у червні, серпні, вересні 2003 року зарахування зустрічних грошових вимог, на суми 270000 грн., 290309,25 грн., 79729 грн. та 81961,81 грн. (усього на суму 722000,49 грн.).

Відповідач, в свою чергу, направив Позивачу претензію за № 1024/12 від 15.12.2003 року, на суму 2075150 грн. Як вбачається з п. 4.2. розрахунку суми претензії, Відповідач частково не визнавав виконання Позивачем робіт: на 1-й дільниці газопроводу –на суму 1815010 грн., на 2-й дільниці –999549 грн. і на 3-й дільниці –86474 грн. Крім того, Відповідач нарахував Позивачу штраф згідно п. 16.2 Контракту в сумі 600466,50 грн. (5% ціни Контракту), повідомив про блокування на строк 18 місяців у якості гарантії суми в розмірі 5% ціни Контракту (600466,50 грн.), та утримав із суми виконаних робіт 223766 грн. –вартість труби 1220 х 13,8 в кількості 113 п.м., зазначивши у п. 1.13 розрахунку до претензії, що Позивач не витребував цю трубу у ЗАТ „Нафтогазбуд” і не передав йому.

Отже, сума претензійних вимог Відповідача 2075150 грн. –це різниця між сумою сплачених Позивачу коштів (6693066 грн.) і вартістю виконаних робіт, яка залишилась після вирахування утриманих Відповідачем сум згідно п.п. 4.2, 4.3, 4.5 розрахунку:

8943647 –(600466,50 + 600466,50 + 1815010 + 999549 + 86474 + 223766) = 4617916;

6693066 –4617916 = 2075150.

14.01.2004 року між Позивачем та Відповідачем підписано протокол врегулювання взаємних претензій (далі –Протокол). Згідно п.1 Протоколу сторони прийшли до згоди про правомірність претензії Позивача від 19.11.2003 року № 02/653 на суму 1528575,18 грн. в повному обсязі, а згідно п. 2 Протоколу –про часткове визнання претензії Відповідача від 15.12.2003 року № 1024/12 на суму 2075150 грн., в сумі 658393,27 грн.

Отже Відповідач, визнавши повністю претензію Позивача № 02/653 від 19.11.2003 року на суму 1528575,18 грн., тим самим визнав виконання ним робіт на суму 8943646,80 грн., на яку сторонами були підписані довідки про обсяги та вартість виконаних робіт.

Цього ж дня, 14.01.2004 року між сторонами було укладено додаткову угоду б/н до Контракту (далі – Додаткова угода), згідно п. 1 якої сторони визначили остаточну і беззаперечну заборгованість Відповідача за виконані Позивачем будівельно-монтажні роботи і надані послуги при будівництві газопроводу „Ананьїв –Ізмаїл” згідно Контракту, в сумі 870181,91 грн., та п. 2 якої визначили строк і порядок погашення заборгованості.

Таким чином, сторони шляхом підписання 14.01.2004 року Протоколу і Додаткової угоди провели зарахування зустрічних грошових вимог, а саме частина вимог Відповідача, заявлених у претензії від 15.12.2003 року № 1024/12, визнаних Позивачем в сумі 658393,27 грн., була зарахована в рахунок погашення боргу Відповідача за виконані Позивачем роботи згідно Контракту. В апеляційній скарзі Позивач оскаржує зазначене зарахування в частині 57926,77 грн. як таке, що вчинено з його боку під впливом помилки.

Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, під помилкою, яка дає підставу визнання угоди недійсною, слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб’єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за всіма обставинами справи можна стверджувати, що угода не була б укладена.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є одним із способів припинення цивільних зобов’язань згідно ст. 601 ЦК України, та є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України. Спірний правочин вчинено сторонами у формі договору, тобто домовленості сторін про припинення взаємних зобов’язань на суму 658393,27 грн. (ст. 626 ЦК України). Істотними умовами цього договору є зміст зустрічних вимог, що припиняються зарахуванням.

Згідно п. 16.2 Контракту, якщо субпідрядник затримує виконання робіт, або відстає від графіку робіт, то він повинен сплатити Уповноваженому субпідряднику (Відповідачу) і Генеральному підряднику додатковий штраф за затримання у розмірі 0,066 % від ціни Контракту за кожен день затримання протягом перших 30-ти днів, і 0,13 % після перших 30-ти днів. Загальна сума штрафу Субпідрядника за затримання не повинна перевищувати 5 % від ціни Контракту. Згідно 3.1. Контракту, ціна Контракту становить 12009330 грн., включаючи ПДВ., тобто передбачений п. 16.2 Контракту штраф (фактично –пеня) не може бути більше 600644,50 грн. (5 % від 12009330 грн.).

Наявні у справі довідки про виконані роботи свідчать, що Позивач почав виконувати роботи за Контрактом в листопаді 2002 року, а закінчив у вересні 2003 року, тобто через 11 місяців після початку робіт, тоді як згідно п. 2.1. Контракту Позивач повинен виконати передбачені Контрактом роботи протягом 6-ти місяців з дати початку робіт.

Отже, Позивач допустив затримання виконання робіт, у зв’язку з чим Відповідач у претензії від 15.12.2003 року № 1024/12 заявив вимогу про сплату санкції в сумі 600644,50 грн. Докази відмови Відповідача від цієї вимоги у справі відсутні, отже вона могла бути предметом зарахування за спірним правочином.

В той же час, не могли бути предметом зарахування вимоги Відповідача, пов’язані з невизнанням виконання Позивачем частини робіт (суми 1815010 грн., 999549 грн. і 86474 грн.), так як Відповідач у п. 1 Протоколу визнав виконання робіт у повному обсязі, отже відмовився від заявлених у претензії утримань із вартості виконаних робіт.

Не могла бути зарахована в рахунок погашення боргу також і сума блокування 5 % ціни Контракту (600644,50 грн.), оскільки за змістом претензії Відповідач лише мав намір затримати її оплату на строк 18 місяців, а зарахування цієї суми означало би припинення обов’язку по її сплаті.

Стосовно вимог, пов’язаних з не переданням труб на суму 223766 грн., матеріали справи не містять доказів існування у Позивача обов’язку отримати від ЗАТ „Нафтогазбуд” і передати Відповідачу цю трубу, та доказів фактичного отримання труби Позивачем. Крім того, генеральний директор Відповідача у відзиві на уточнений позов №14 від 08.02.2007 року стверджує, що вартість труби 223766 грн. не була предметом зарахування.

Отже судова колегія, проаналізувавши зміст Контракту, претензійних вимог сторін, Протоколу і Додаткової угоди від 14.01.2004 року, якими було оформлено зарахування зустрічних вимог, дійшла до висновку, що на день проведення зарахування у Позивача могло існувати лише зобов’язання по сплаті Відповідачу санкції за затримку виконання робіт в сумі 600644,50 грн., нарахованих згідно п. 16.2. Контракту. Однак зарахування було проведено на суму 658393,27 грн., тобто на 57926,77 грн. більше.

Відповідач не надав ні суду першої, ні апеляційної інстанції обґрунтованих пояснень та доказів існування у Позивача станом на 14.01.2004 року зобов’язання по сплаті йому 57926,77 грн. за вимогами, які заявлені у претензії від 15.12.2003 року № 1024/12, зверх штрафних санкцій в сумі 600644,50 грн.

Колегія не приймає до уваги доводи Відповідача, викладені у відзиві від 08.02.2007 року та усних поясненнях в судовому засіданні в апеляційному суді відносно того, що зарахована сума 658393,27 грн. є помилково врахованою вартістю гідровипробувань трубопроводу, яке виконувалось замість Позивача Фірмою „Нафтогазбуд”, оскільки сам факт виконання цих робіт Фірмою „Нафтогазбуд” не доводить, що вони виконувались замість Позивача, або що останній не виконав якусь частину робіт із тих, що підтверджені первинними документами.

Відтак, Позивач при проведенні зарахування зустрічних вимог в сумі 658393,27 грн. помилявся щодо істотної умови зарахування –щодо реального існування у нього обов’язку сплатити Відповідачу суму в розмірі 57926,77 грн., що вплинуло на його волевиявлення, так як за звичайних обставин Позивач не міг зарахувати зобов’язання, яких у нього не було, в рахунок погашення боргу Відповідача.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в позові, не врахував наведених обставин і не дав юридичної оцінки доводам Позивача стосовно вчинення спірного правочину в частині зарахування зустрічних вимог в сумі 57926,77 грн. під впливом помилки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позовні вимоги в частині зарахування Позивачем 57926,77 грн. в рахунок визнаного Відповідачем боргу під впливом помилки обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та не спростовані Відповідачем.

За змістом пп.4.2.1., п.п.4.6 –4.9. Контракту, Відповідач повинен оплатити Позивачу виконані роботи в повному обсязі, що передбачено також ст. 875, ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу, ст. 318, ч. 2 ст. 319 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 526, 526 ЦК України, ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, зобов’язання (у тому числі господарське) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, закону, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Матеріалами справи підтверджено виконання Позивачем робіт за Контрактом на загальну суму 8943646,80 грн., які були оплачені Відповідачем коштами в сумі 6693066,86 грн., проведеними зарахуваннями зустрічних вимог у 2003 році в сумі 722000,49 грн., та згідно Протоколу і Додаткової угоди від 14.01.2004 року –в сумі 658393,27 грн. Заборгованість, що залишилась після цього, визначена Протоколом і п. 2 Додаткової угоди в сумі 870181,91 грн., не є предметом спору.

Оскільки правочин щодо зарахування зустрічних вимог в сумі 658393,27 грн., оформлений Протоколом і Додатковою угодою від 14.01.2004 року, визнається судом недійсним у частині 57926,77 грн., дана сума стає заборгованістю Відповідача за виконані роботи, що не сплачена на день розгляду справи, отже підлягає стягненню з Відповідача.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Українсько-російського спільного підприємства акціонерного товариства закритого типу „Зангас-НГС”, м. Миколаїв, задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 15.02.2007 року по справі № 12/01/07 –змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції:

„Позов Українсько-російського спільного підприємства акціонерного товариства закритого типу „Зангас-НГС”, м. Миколаїв, задовольнити частково.

Визнати правочин по зарахуванню зустрічних вимог в сумі 658393,27 грн., оформлений протоколом врегулювання взаємних претензій від 14.01.2004 року та додатковою угодою від 14.01.2004 року до Контракту № 5 від 12.08.2002 року між Українсько-російським спільним підприємством акціонерним товариством закритого типу „Зангас - НГС”, м. Миколаїв, та відкритим акціонерним товариством „Зангас - ЮГ”, м. Миколаїв, недійсним з моменту вчинення (з 14.01.2004 року) в частині зарахування 57926,77 грн. в рахунок часткового погашення боргу відкритого акціонерного товариства „Зангас - Юг”, м. Миколаїв.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Зангас - ЮГ” (м. Миколаїв, Херсонське шосе, 102, рах. № 26006301432629 у Заводському БВ МЦВ „Промінвестбанк”, МФО 326438, код ЄДРПОУ 13855080), на користь Українсько-російського спільного підприємства акціонерного товариства закритого типу „Зангас - НГС” (м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 34, код ЄДРПОУ 20919780, рах. № 26008772 у МОД АППБ „Аваль”, МФО 326182), 57926,77 грн. боргу., 996,41 грн. держмита, в тому числі 332,14 грн. за розгляд апеляційної скарги, та 10,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті частині позовних вимог –відмовити.”

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: М.В. Михайлов

Суддя: В. М. Тофан

Суддя: О.О. Журавльов