Вирок № 57580865, 29.04.2016, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/2245/15-к

Провадження № 1-кп/653/72/16

ВИРОК

іменем України

29.04.2016 року м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області в складі судді Крапівіної О.П., секретар судового засідання Пшенична В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеську кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с. Приозерне, Кілійського району, Одеської області, зареєстрованого та мешкаючого: АДРЕСА_1, одруженого, освіта професійно-технічна, військовослужбовець військової служби за мобілізацією, призваного 19.02.2015 року Кілійським РВК Одеської області, водія польової лазні взводу технічного забезпечення роти забезпечення військової частини - польова пошта В2262, солдат,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426-1 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42015230270000100 від 24.06.2015 року,

за участю:

прокурора Циганкова Р.А.

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2, Гавюк Д.М.

потерпілої ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

19 лютого 2015 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу за мобілізацією, яку проходив в посаді водія польової лазні взводу технічного забезпечення роти забезпечення військової частини - польова пошта В2262, яка тимчасово дислокувалась біля смт. Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області.

З часу видання ВО Президента України, Головою Верховної ради України Указу «Про часткову мобілізацію» №303/2014 від 17.03.2014 року, до цього часу на території України почав діяти особливий період, згідно ст. 1 Закону України «про оборону України».

23 червня 2015 року тимчасово виконуючий обов'язки командира взводу матеріально-технічного забезпечення вказаної частини солдат ОСОБА_5 призначив солдата ОСОБА_1 тимчасово виконуючим обов'язки начальника їдальні польового табору військової частини - польова пошта В2262. При цьому, останній повинен був контролювати належне зберігання продуктів на кухні та виконання військовослужбовцями цього наряду своїх функціональних обов'язків.

24 червня 2015 року солдат ОСОБА_1, згідно вимог ст. 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, фактично являвся начальником для особового складу наряду по їдальні частини у складі військовослужбовців цієї ж частини: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Являючись військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, солдат ОСОБА_1, відповідно до ст.ст. 9, 11, 49, 127, 128 згаданого Статуту, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Крім того, на ОСОБА_1 були тимчасово покладенні обов'язки начальника їдальні частини, визначені п.п. 3.2.34., 3.2.35 чинного зараз «Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», затверджене наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 року №300. Тобто ОСОБА_1 в цей період був військовою службовою особою, з організаційно-розпорядчими обов'язками.

Незважаючи на викладене, солдат ОСОБА_1 вчинив військовийзлочин, за наступних обставин.

ОСОБА_1 24 червня 2015 року, близько 11 години, перебуваючи в кімнаті длявідпочинку їдальні військової частини - польова пошта В2262 (смт. Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області), будучи тимчасово призначеним начальником їдальні (кухні) польового табору цієї ж частини, в умовах особливого періоду, солдат ОСОБА_1, з причин незадовільного виконання ОСОБА_8 обов'язків кухаря, умисно застосував насильство до вказаного підлеглого військовослужбовця, а саме наніс декілька ударів кулаком по обличчю останнього, що виразилося у завданні йому тілесних ушкоджень.

Як наслідок, в цей же день військовослужбовця ОСОБА_8 було госпіталізовано до реанімаційного відділення Генічеської районної лікарні, де йому встановлено попередній діагноз «Закрита черепно-мозкова травма тяжкого ступеню. Глибока мозкова кома, набряк головного мозку».

В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_2, близько 2 години, в реанімаційному відділенні Генічеської районної лікарні солдат ОСОБА_8 помер від тілесних ушкоджень, завданих солдатом ОСОБА_1

Таким чином, ОСОБА_1, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 426-1 КК України, а саме: застосування насильства щодо підлеглого, вчиненого в умовах особливого періоду, що спричинило тяжкі наслідки.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що вони виїхали із зони АТО, базувались в смт.Новоолексіївка, ОСОБА_8 також там був, у палатці у ОСОБА_8 було 15 чоловік, вони п'янствували та усі були в сінцях. У столовій було брудно та вже перед від'їздом у відпустку він був в сінцях вже. Вказує, що 23 числа ОСОБА_1 приїхав з відпустки підійшов до ОСОБА_5 та він попросив слідкувати за столовою, 24 числа вони зайшли з ОСОБА_5 у ідальню та він сказав хлопцям, щоб вони його слухалися. Після цього ОСОБА_5 пішов а ОСОБА_1 почав слідкувати що роблять хлопці в столовій, десь 10 хвилин ще був там а потім пішов десь через 1-1,5 години він знов пішов у ідальню та сам почав мити підлогу, так як солдат погано його мив, а ОСОБА_8 не було на посудомийці, хоча повинен був бути там. ОСОБА_1 пішов його шукати, пійшов до кімнати та побачив що останній спить, за ним йшов Кірик, ОСОБА_1 намагався розбудити ОСОБА_8, похлопав його по обличчю та він сказав що йому погано та що він не буде працювати. Потім він встав та пішов, а ОСОБА_1 с ОСОБА_5 були позаді, ОСОБА_8 дійшли до столової та ОСОБА_1 пішов. Через якийсь час почув що комусь погано. Йому сказали що ОСОБА_8 погано стало та він впав. На ОСОБА_1 почали кричати. Коли підійшов до доктора, той сказав що повезуть його до лікарні. ОСОБА_1 пішов у стрессі к хлопцям, потім в обід випили, кушали. Каже, що його хотіли закрити у погріб. 25го числа поїхав у Херсон, ввечері його завели до прокурора у кабінет та арештували. Каже, що не міг його вбити, бо хотів усно розбудити ОСОБА_8 та

просто похлопав йому по обличчю. Вважає, що ОСОБА_8 помер від урарів когось іншого,кого приховує прокурор, а вину бажає покласти на нього.

Заявлений цивільний позов не визнає. Пояснює, що він не винний.

Потерпілою особою від кримінального правопорушення визнана ОСОБА_4, яка, як встановлено, є матір'ю загиблого ОСОБА_8

Під час судового засідання, яке проводиться в режимі відео конференції з Камянець-Подільським міськрайонним судом, наголосила, що просить призначити реальне покарання ОСОБА_1 та засудити його, підтримала цивільний позов.

В порядку ст. 128 КПК України, потерпілою було надано цивільний позов про відшкодування моральних збитків, заподіяних злочином.

Свій позов, мотивує тим, що неправомірними діями обвинуваченого їй було завдано моральну шкоду, яка полягає в самому факті смерті її сина. У зв'язку із чим їй задано сильний душевний біль, страждання, через що вона не може продовжувати активне громадське життя, а щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події призвели до порушення сну, неприємних сновидінь, нервозності. Внаслідок заподіяння смерті сина страждають також близькі та знайомі люди. Потерпіла пояснює, що після смерті сина вона вимушена постійно приймати ліки та препарати для покращення свого здоров'я, яке раптово погіршилося після смерті сина. Наслідками, заподіяної шкоди є нераціональне витрачання життєвого часу (лікування, проведення правових заходів), що обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, які вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.

У зв'язку з цим просить суд стягнути з ОСОБА_1 100 000,00 гривень (сто тисяч гривень 00 копійок) на відшкодування моральної шкоди на її користь, а також витрати, пов'язані з наданням правової допомоги в сумі 1500 гривень.

Крім показань обвинуваченого ОСОБА_1 який вину у інкримінованому йому правопорушенні не визнав, пояснень потерпілої в судовому засіданні були досліджені наступні письмові докази, які є допустимими доказами, дослідженими та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України:

- покази свідка ОСОБА_5, допитаного судом в судовому засіданні, в якому він пояснив що, з 29.08.2015 року він був мобілізований та зарахований до воєнної частини, був командиром. 23.06.2015 або 24.06.2015 року призначив старшим ОСОБА_1 по ідальні. Відповідно до статуту збройних сил йому були підпорядковані ОСОБА_7 та інші 3 чоловіки, загинувший також був підпорядкований ОСОБА_1 ОСОБА_5 пояснює, що йому зателефонував повар ОСОБА_11 та повідомив, що трапилась біда та пояснив, що хлопці мили посуд та в цей час трапилась сварка, через що ОСОБА_8 стало погано та йому викликали швидку медичну допомогу. Коли ОСОБА_5 прийшов, то вже стояла швидка допомога та ОСОБА_8 заносили туди. Також знає, що ОСОБА_1 служив з лютого, а за декілька днів до цього випадку повернувся з відпустки. Про ОСОБА_8 може сказати, що він зловживав спиртними напоями.

- покази свідка ОСОБА_7, допитаного судом в судовому засіданні, який пояснив в суді що, 24.06.2015 року він був помічником кухаря, а ОСОБА_1 був старшим по кухні. Пояснює, що ОСОБА_1 будучи старшим не застосовував стосовно нього фізичне насилля, але було й таке, що ОСОБА_1 бив його по обличчю. Стосовно інциденту, то бачив як ОСОБА_8 було погано на кухні та як він різко втратив свідомість. Каже, що ОСОБА_8 підхватили та викликали йому швидку допомогу. Каже, що він чув, що десь у 10 числі, ОСОБА_8 попав в якусь ситуацію, та на його обличчі були пошкодження, та що ОСОБА_8 казав, що він випив та подрався з кимось.

- покази допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_11, який пояснив, що він почав проходження служби 28.03.2015 року. У червні 24 числа 2015 року він був в наряді по їдальні, старшим був ОСОБА_1. Бачив, як ОСОБА_8 лежав на ліжку та спав у кімнаті відпочинку. До нього підійшов ОСОБА_1 та сказав: «Що ти спиш, вставай!». Почалась сварка, тому що ОСОБА_8 сказав, що нікуди не піде та хоче спати. Після чого ОСОБА_1 дав йому два-три ляпаси по обличчю, але той не хотів вставати. В кімнаті було темно.Потім ОСОБА_8 пішов курити. Коли ОСОБА_8 стало погано йому викликали швидку та виносили його до швидкої. Свідок каже, що бачив на обличчі ОСОБА_8 подряпини, пошкодження та почервоніння на обличчі. Вказує, що після того як ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_8, то пройшло десь 20 хвилин до того моменту, як ОСОБА_8 стало погано та він втратив свідомість.

- покази допитаного в судовому засідання свідка ОСОБА_6, який пояснив що прибув 07.07.2015 року на службу до військової частини. Коли приїхав до частини, він став поваром. Старшим був ОСОБА_1. Наголошує, що 24.06.2015 року, у нього із ОСОБА_1 була конфліктна словесна суперечка, тому свідок каже, що раніше, коли давав покази слідчому, то наговорив на обвинуваченого не правду. Каже, що йому сказав ОСОБА_7 , що ОСОБА_1 побив ОСОБА_8. Коли ОСОБА_8 впав, то в нього була подряпина на обличчі. Пояснює, що ОСОБА_8 знав всього 3-4 дня, 2 дня з яких той був п'яний.

- покази допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_12, пояснив що 7 травня він був призваний на військову службу та заступив в наряд на кухню з ОСОБА_11. Свідок чув що на підвищених тонах казали «вставай, прибирай». Потім до приміщення приготування їжі зайшли ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , потім ОСОБА_1 пішов кудись. Десь через 20 хвилин були крики, та ОСОБА_8 винесли на двір. Бачив на обличчі ОСОБА_8 свіжу припухлість. ОСОБА_8 казав, що йому зле.

- покази допитаного в судовому засіданні експерта Генічеської Центральної районної лікарні - ОСОБА_13, пояснив, що він лікар експерт в лікарні та давав експертний висновок стосовно смерті ОСОБА_8 Пояснює, що пошкоджене ребро у загиблого по своїй давності з'явилось у різний час із пошкодженнями, які були виявлені на обличчі та голові загиблого. Пояснює, що ОСОБА_8 лежав у лікарні 6 днів, після чого помер. День, коли ОСОБА_8 потрапив до лікарні та день, коли йому були нанесені травми голови - це один й той самий. Наявність алкогольного сп'яніння у загиблого дійсно має вплив на наслідки, а саме тиск виник від алкоголю. Смерть була викликана тяжкими тілесними ушкодженнями. Пошкоджене ребро ніяким чином не могло потягти наслідком смерті.

- витяг з кримінального провадження № 42015230270000100 від 24.06.2015 року, про те, що 24 червня 2015 року, в розташуванні військової частини - польова пошта В2262 (смт.Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області), до солдата військової служби за мобілізацією ОСОБА_8 застосовано насильство з боку ОСОБА_1, в умовах особливого періоду. Як наслідок, ОСОБА_8 було доставлено до реанімаційного відділення Генічеської районної лікарні, де йому встановлено попередній діагноз «Закрита черепно-мозкова травма тяжкого ступеню. Глибока мозкова кома. Набряк головного мозку» та ІНФОРМАЦІЯ_2 о 2 годині від отриманих травм ОСОБА_8 помер;

- доповідь про травмування військовослужбовця ЗСУ, кухаря господарчого відділення взводу матеріального забезпечення, сержанта ОСОБА_8

- вимога з Департаменту УІАЗ УМВС України про судимість стосовно ОСОБА_1, та довідка згідно якої останній судимий Кілійським районим судом Одеської області 21.12.2006 року за ч.2 ст.185 КК України 2001р.,справа припинена за ст.7-1, 10 КПК України;

- медична характеристика ОСОБА_1 від 24.06.2015р. згідно діагнозу якої - осаджена рана правої кисті, алкогольне сп'яніння;

- медична характеристика ОСОБА_8 від 24.06.2015р. згідно діагнозу якої - ЗЧМТ: забій головного мозку важкого ступеня. Глибока кома. Осаднені рани обличчя, тулуба, кінцівок;

- службова характеристика на ОСОБА_1, згідно якої до виконання обов'язків ставиться добре, на критику реагує адекватно, до товаришів ставиться з повагою;

- службова характеристика на ОСОБА_8 згідно якої під час виконання завдань виявляє наполегливість на ініціативу, на критику не завжди реагує адекватно;

- копії документів, що засвідчують особу обвинуваченого, а саме паспорт, військовий квиток, серії НОМЕР_3;

- протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння стосовно ОСОБА_1 від 24.06.2015 р., згідно до висновку якої - гостра алкогольна інтоксикація;

- лікарське свідоцтво про смерть № 74/ Г від 02.07.2015 року, згідно якої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, причина смерті - закрита внутрішньочерепна травма. ;

- висновок експерта № 74/Г від 01.07.2015 року стосовно померлого ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, згідно якої - виявлені тілесні ушкодження 1-й групи утворились від дії тупих предметів, можливо 24.06.2015 року та викликали небезпечний для життя стан та по цьому признаку відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та викликали смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 в 02.00 в реанімаційному відділі Генічеської ЦРЛ. Смерть настала у результаті закритої внутрішньочерепної травми у виді субдуральної гематом, забиття головного мозку, субарахноідального крововиливу. Виникнення тілесних ушкоджень мало можливе при ударі долоню руки по обличчю та характерно для нанесення сильного удару, а враховуючи наявність на обличчі ссадини губи та синця вік - не менше двох ударів, можливо кулаком. Також при надходженні ОСОБА_8 до лікарні в його крові та сечі був виявлений етиловий алкоголь, 1,86 проміле у крові, 3,5 проміле у сечі, що свідчить про його вживання спиртних напоїв до того, як він надійшов до лікарні і находженні його в стані середнього ступеню алкогольного сп'яніння на момент взяття аналізів.

- висновок судово-психіатричного експерта № 430 від 11.08.2015 року, згідно до якого ОСОБА_1 хронічним психічним захворюванням не страдав та не страждає. У період часу, а саме 24 червня 2015 року, в нього не було тимчасового розладу душевної діяльності, та він міг віддавати собі звіт за свої дії та керувати ними. На момент проведення експертизи також може віддавати звіт за свої дії та керувати ними. В застосуванні медичних заходів примусового характер не потребує. Індивідуально-психологічих особливостей не виявлено. На момент злочину у стані фізіологічного афекту, емоційному стані, який мін суттєво вплинути на його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними не перебував.

- згідно довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції від 06.06.2015 р.. ОСОБА_1 дійсно період з 17.03.2015 р. по 20.05.2015 року брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення АТО на території Донецької та Луганських областей;

-за адвокатським запитом був наданий висновок спеціаліста №454/15,

ДУ "Головного бюро СМЕ МОЗ України, оскільки захисником ОСОБА_2 були поставлені під сумнів висновки первинної експертизи, за клопотанням прокурора було призначено комісійну судово-медичну експертизу з залученням спеціаліста-нейрохірурга

-з висновку комісійної судово-медичної експертизи № 25 вбачається, що на

підставі судово-медичної експертизи по матеріалах кримінального провадження внесеного в ЕРДР № 42015230270000100 за фактом смерті ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, його медичних документів, відповідно до поставлених питань, експертна комісія приходить до висновку: 24.06.2015 року близько 10.20-11.20 на території столової військової частини В2262 солдатові ОСОБА_8 були заподіяні ушкодження, від яких він втратив свідомість у присутності очевидців ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Доставлений в приймальний покій Генической ЦРЛ санітарним транспортом військової частини 24.06.15 в 12.20, де в стані глибокої коми (3 бали за шкалою Глазго) знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні реанімації. ІНФОРМАЦІЯ_2 в 02.00 ОСОБА_8 помер не опритомнюючи.

Зважаючи на результати судово-медичної експертизи трупа, записів в медичній карті стаціонарного хворого і даних матеріалів кримінальногопровадження, експертна комісія приходить до висновку, що 24.06.2015 року ОСОБА_8 заподіяні наступні ушкодження:

- забиття правої тім'яної долі головного мозку і в області дна правого шлуночку, крововилив під тверду мозкову оболонку на конвекситальной поверхні правої гемісфери (над правою півкулею) головного мозку, крововилив під м'яку мозкову оболонку головного мозку, внутрішньошлуночковий крововилив, синець лівої очноямкової області, садно над верхньою губою ліворуч, які мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, за критерієм небезпека для життя і полягає в прямий причинний зв'язок з настання смерть.

У ОСОБА_8 також були наступні ушкодження: прямий перелом 11-го ребра справа по лінії лопатки з крововиливом в м'які тканини в області перелому; синець в області правої ключиці, садна на задніх поверхнях ліктьових суглобів, садно нижньої третини лівого передпліччя по променевій (зовнішньою) поверхні, садна на передніх поверхнях колінних суглобів і на тильних поверхнях стоп. При цьому перелом ребра має ознаку ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеня тяжкості, а інші - мають ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.

Враховуючи загальноприйняті терміни і міру загоєння синців і переломів, а також той факт, що крововилив в м'які тканини грудної клітки в області перелому ребра не має мікроскопічної оцінки, слід вважати, що ці ушкодження могли утворитися як 24.06.2015 року, так і впродовж одного тижня до цього. (Терміни загоєння синців по А.И. Крату, В.М. Рубину, 1982р.)

Зовнішні тілесні ушкодження, які описані 24.06.15р. лікарями при надходжені ОСОБА_8 до лікувальної установи: "...невеликі підшкірні гематоми передньої поверхні грудної клітки ліворуч, спини; множинні синці на тулубі, верхніх і нижніх кінцівках, голові і особі, діаметром від 0,5 см до 3 см, кольором - синюшним, синьо-зеленим, зеленуватим.". не мають чітко вказаної анатомічної локалізації і кількості, у зв'язку з чим, згідно з судово-медичними критеріями, вони можуть бути оцінені виключно по давності освіти. Синюшний, синьо-зелений і зеленуватий колір вказаних в медкарті синців, відповідає часу освіти від декількох годин до одного тижня, від моменту їх опису в лікувальній установі. (Давність синців по В.В. Хохлову і Л.Е. Кузнєцову, а так само по Поркшеяну 1974р.)

Смерть ОСОБА_8 настала від закритої черепномозкової травми у вигляді забиття головного мозку, крововиливів під тверду і м'яку мозкові оболонки, внутрішньошлуночкового крововиливу, з подальшим набряком і набряканням головного мозку, що підтверджується виявленням вказаних ушкоджень при судово-медичній експертизі трупа, клінічними даними представленої медичної карти і результатами судово-гістологічної експертизи.

Можливість утворення тілесних ушкоджень, які полягають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, в результаті удару - як внутрішньою стороною долоні, так і удару кулаком, не виключена. Проте, виходячи із зовнішніх ушкоджень, мало місце не менше двох травматичних дій в ділянку обличчя.

За таких умов пояснення обвинуваченого , що на тулубу померлого були перелом ребра, пошкодження ключиці, кінцівок ніг, синці утворилися від ударів інших осіб , а не його можливо відповідають дійсності, але нанесення таких пошкоджень не інкримінується обвинуваченому , не є предметом розгляду даної справи так як такі пошкодження не мали наслідком смерть потерпілого. Відповідно до зазначеної вище експертизи смерть ОСОБА_8 настала від закритої черепномозкової травми у вигляді забиття головного мозку, крововиливів під тверду і м'яку мозкові оболонки, внутрішньошлуночкового крововиливу, з подальшим набряком і набряканням головного мозку, що підтверджується виявленням вказаних ушкоджень при судово-медичній експертизі трупа, клінічними даними представленої медичної карти і результатами судово-гістологічної експертизи.

Пояснення обвинуваченого, що його похлопування по обличчю ОСОБА_8 не можна вважати ударами та від цього не настала смерть, спростовуються висновками експертів, які досліджені в суді, а саме такі удари знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, в результаті ударів 24.06.2015 року не меньш ніж 2 - як внутрішньою стороною долоні, так і удару кулаком, не виключена.

-характеризуючи матеріали, відповідно до довідки Приозерненської сільської ради №194 від 13.08.2015 р. містить рекомендації щодо обстеження ОСОБА_1 у невропатолога і психіатра, тому що після останнього побиття у нього з'явились дивні риси поведінки, на які відреагувала його діти та дружина, подавши на розлучення, до тих пір вони жили добре. Також із довідки № 345 від 13.08.2015 р. наданою Приозерненською сільською радою, ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони, користується повагою, працелюбний, товариський, запальний. В сім'ї, в якої виріс ОСОБА_1 домінувало фізичне насильство, батько випивав та бив дітей. Кілька років тому ОСОБА_1 був сильно побитий та довго лежав у реанімації та після цього його поведінка змінилась. Дружина подала на розлучення. Скарг на нього не надходило. Згідно довідки по склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб - за місцем реєстрації ОСОБА_1 зареєстровані також його колишня дружина, падчерка та двоє неповнолітніх дітей.

Згідно вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Також суд прийшов до висновку про неприйнятність показів свідка ОСОБА_6 в частині наданих показань та що до них слід ставитися критично, оскільки вони спростовуються показами інших свідків, а саме ОСОБА_11.

Дослідивши наведені докази, суд вважає, що вони є належними та допустимими, оскільки вони кожний окремо, а також в сукупності прямо підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Суд вислухав позицію прокурора, який вважає, що ОСОБА_1 слід позбавити волі на строк 8 років та задовольнити цивільний позов в повному обсязі, позицію потерпілої ОСОБА_4, яка просить призначити реальне покарання із позбавленням волі, вислухавши пояснення ОСОБА_1, який вказує, що не був старшим у столовій та не хотів їм бути так як всі п'янствували, те що він вказує, що нікого не бив, а лише похлопав його по лицю долонею, те що як він вказує подряпина на його руці була від машини яку він ремонтував та не скоїв злочину, та не винен у смерті потерпілого.

Враховуючи позицію захисника обвинуваченого ОСОБА_2, який вказує, що його підзахисний не винний, що насилля не було, відсутні докази на підтвердження цього, те що хлопки були направленні на те, щоб розбудити потерпілого. Вказує, що статус підлеглого не підтверджений та що покладення обов'язків на ОСОБА_1 повинно бути письмово підтверджено, крім того експертизи не є належними та допустимим доказами , експерт ОСОБА_13 не компетентний, а сама медична картка вилучена незаконно та отримана не процесуальним шляхом судом. Самі тяжкі наслідки на думку захисту не доведені нічим. Просить виправдати свого підзахисного.

Враховуючи позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), вилучення речей чи документів як збирання доказів під час отримання тимчасового доступу може здійснюватися у випадках, якщо: особа, у володінні якої знаходяться речі або документи, не бажає добровільно передати їх стороні кримінального провадження або є підстави вважати, що вона не здійснить таку передачу добровільно після отримання відповідного запиту чи намагатиметься змінити або знищити відповідні речі або документи; речі та документи містять охоронювану законом таємницю і таке вилучення необхідне для досягнення мети застосування цього заходу забезпечення.

В інших випадках слідчий та/або інша сторона кримінального провадження може отримати такі речі та/або документи за умови їх добровільного надання власником без застосування процедури тимчасового доступу.

Ухвалою від 25.02.2016 року по справі призначено комісійну судово-медичну експертизу на клопотання прокурора, оскільки сторона захисту поставила під сумнів висновок первинної експертизи, задля належного проведення та всебічного огляду експертами , судом було здійснено запит до Головного лікаря Генічеської ЦРЛ з проханням надати медичну картку ОСОБА_8, який помер в відділенні лікарні. Суд не вбачає порушення норм законодавства, оскільки документ добровільно був наданий установою в якій вони зберігаються, у зв'язку з призначенням експертизи для всебічного, повного розгляду справи за клопотанням сторони кримінального процесу.

Враховуючи вищенаведене, показання свідків, письмові матеріали справи, суд вважає, вину обвинуваченого ОСОБА_1 встановленою та доведеною, а його дії підлягають кваліфікації за ч. 4 ст. 426-1 КК України, як застосування насильства щодо підлеглого, вчиненого в умовах особливого періоду, що спричинило тяжкі наслідки.

Пояснення захисника ОСОБА_2 , що ОСОБА_1 солдат, а ОСОБА_8 був сержантом та не міг бути його підлеглим спростовується п. 33. Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України- Військовослужбовці, які за своїм службовим становищем і військовим званням (статті 31 і 32 цього Статуту) не є стосовно інших військовослужбовців начальниками або підлеглими, можуть бути старшими чи молодшими за військовим званням. Що також підтверджено поясненнями ОСОБА_20 в суді, який пояснив, що він був старшим та призначив старшим по ідальні ОСОБА_1

Такі ж вимоги встановлені п. 6. розділу 1 Закону України « Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» -

Право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Так, згідно з роз'ясненнями, які містить п. 1Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»(в редакції Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009 р.), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винниму вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, вирішуючи питання про вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд керується ст. 65 КК України і враховує ступінь тяжкості скоєного ним діяння, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином , дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, з урахуванням характеристики, щодо зміни його поведінки, раніше вважається не судим.

Таким чином, вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50-52 КК України, суд встановив, як обставину, визначену ст. 67 КК України, що обтяжує покарання обвинуваченого не встановлено. Обставини, які пом'якшують покарання, визначені ст. 66 КК України, судом не встановлені.

З урахуванням обставин скоєння кримінального правопорушення, те, що потерпіла особа перебувала в службовій залежності від винного, тяжкі наслідки правопорушення, а саме смерть, особу обвинуваченого, вважає що покарання слід призначити у виді позбавлення волі.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При цьому суд вважає, що призначення покарання саме у вигляді позбавлення волі в мінімальних межах санкції інкримінуємої статті буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

25 червня 2015 року ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона щодо ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Генічеського районного суду від 21.08.2015 року, строк тримання під вартою обвинуваченого був продовжений до 19.10.2015 року. На клопотання прокурора, ухвалою суду від 12.10.2015 року. Строк тримання під вартою ОСОБА_1 був продовжений до 11.12.2015 року. Ухвалою Генічеського районного суду від 03.12.2015 року, строк тримання під вартою обвинуваченого був продовжений до 01.02.2016 року. Ухвалою від 28.01.2016 строк тримання під вартою обвинуваченого був продовжений до 28.03.2016 року. Ухвалою від 21.03.2016 строк тримання під вартою обвинуваченого був продовжений до 19.05.2016 року.

Суд вважає доцільним застосувати до обвинуваченого до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки не застосування запобіжного заходу або застосування більш м'якого заходу може не забезпечити запобігання ризику ухилення обвинуваченого від виконання рішення суду.

Заявлений цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 тисяч гривень, а також стягнення на її користь витрати за правову допомогу у розмірі 1500 грн. - в судовому засіданні був підтриманий потерпілою та її представником, просили задовольнити.

При вирішенні вказаного цивільного позову суд приймає до уваги положення постанови пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», а саме відповідно до п. 5 постанови пленуму слідує, що при розгляді цивільного позову у кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК України, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК України,

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Судом були досліджені наступні документи, що містяться у матеріалах справи, а саме:

-Лікарське свідоцтво по смерть № 74/Г від 02.07.2015р.;

-Довідка про склад сім'ї;

-Свідоцтво про народження ОСОБА_8, матір'ю якого записана ОСОБА_4;

-Свідоцтво про смерть ОСОБА_8, серії НОМЕР_4, від 03.07.2015р., акт.запис № 10;

-Договір про надання правової допомоги у кримінальній справі від 15 вересня 2015 р. між ОСОБА_4 та Гавюк Дмитро Михайловичем, а також свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю останнього;

-Квитанція № 382 від 15.09.2015 р., згідно до якої ОСОБА_4 сплатила 1500 (одна тисяча п'ятсот гривень 00 копійок) гривень за послуги адвоката Гавюк Д.М.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів. Глибина переживань, викликаних ушкодженням здоров'я, ставиться в залежність від самої особи, тому призначення компенсації моральної шкоди полягає і в тому, аби певною мірою відновити втрату щастя особи і можливості насолоджуватися життям тепер і в майбутньому.

Право потерпілої-цивільного позивача ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її сина ОСОБА_8, ґрунтується на ч. 2 ст. 1168 ЦК України, відповідно до якої батькам фізичної особи відшкодовується моральна шкода, завдана її смертю.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує характер та глибину душевних страждань потерпілої ОСОБА_4, яка відчуває біль та відчай з приводу непоправної втрати сина, який був людиною молодого віку, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, які їй необхідно докласти для організації подальшого життя. Право на життя гарантовано Конституцією України.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: « обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіянні позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору».

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить із фактично встановлених обставин по справі, втрати позивачем сина; його переживання; депресії та пригніченого стану, пов'язаного з втратою сина; перебування потерпілого в постійній психологічній напрузі через душевні страждання; тяжкості вимушених змін у його житті, що суд приймає до уваги та розцінює як дійсно маючі місце факти.

Тому на виконання положень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, з врахуванням характеру кримінального правопорушення, виду та ступеню вини обвинуваченого, з огляду на те, що завдана моральна шкода потерпілій полягає також у тому, що вона для відновлення своїх порушених прав була змушена докладати додаткових зусиль, звернутися за правовою допомогою, нести додаткові витрати, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди не може бути засобом збагачення, на думку суду, розмір відшкодування моральної шкоди відповідає 100000 грн., які слід стягнути з обвинуваченого-цивільного відповідача ОСОБА_1 на користь потерпілої-цивільного позивача ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Вирішуючи питання щодо витрат за правову допомогу фахівцю в галузі права, суд виходить з наступного відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги на суму 1500 гривень.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази необхідно вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

В порядку ч.5 ст. 72 КК України, ОСОБА_1 слід зарахувати строк попереднього ув'язнення в межах вказаного кримінального провадження, за яким до ОСОБА_1 було застосовано попереднє ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 426-1 КК України і призначити йому покарання у вигляді 7 ( сім ) років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою до вступу вироку в закону силу

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання період його попереднього ув'язнення та перебування його у СІЗО під час розгляду даного кримінального провадження в період з 25 червня 2015 року до набрання вироку суду законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення та один день тримання у СІЗО відповідає двом дням позбавлення волі.

Цивільні позов ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкаючого: АДРЕСА_1,, ІНПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_6, яка проживає за адресою АДРЕСА_2, ІНПП НОМЕР_2) спричинену матеріальну шкоду у розмірі 100000 грн (ста тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкаючого: АДРЕСА_1,, ІНПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_6, яка проживає за адресою АДРЕСА_2, ІНПП НОМЕР_2) витрати пов'язані з наданням правової допомоги у розмірі 1500 грн (одна тисяча п'ятсот гривень 00 копійок).

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Речові докази у вигляді документів - зберігати в матеріалах цього кримінального провадження.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляція в апеляційний суд Херсонської області через Генічеський районний суд.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його оголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя Генічеського районного суду О. П. Крапівіна