Постанова № 575804, 12.04.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2007 р.

Справа № 34/476-06-11997А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Л. І.Бандури

суддів : Л. В.Поліщук, В.Б.Туренко

при секретарі судового засідання : О.О.Соломахіній

за участю представників сторін:

від позивача –О.Г. Леонов, Ю.М. Юрченко

від відповідача –В.Є. Седлачек, О.В. Дегтярьова

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі

на постанову господарського суду Одеської області від 15.01.07 р.

у справі №34/476-06-11997 А

за позовом ЗАТ „Перший лікеро-горілчаний завод”

до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі

про скасування податкових повідомлень-рішень

В судовому засіданні оголошувалась перерва згідно зі ст. 150 КАС України до 12.04.07р.

встановив:

20.07.06 р. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі здійснила планову комплексну перевірку ЗАТ „Перший лікеро-горілчаний завод” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.04р. по 31.03.06 р. і за її результатами склала акт №216/13-31.2/31631092/4.

Перевіркою, зокрема, виявлені порушення:

п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз.1 п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5, абз.1 п.п.8.1.2, абз.4 п.п.8.1.4 п.8.1, абз.1 п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” із-за зайвого віднесення до валових витрат суми 73444,82 грн., сплаченої за договором страхування орендованого державного майна від 03.03.05р., та завищення амортизації на нематеріальні активи (інформаційні сюжети – спортивні репортажі „Огляд вибіркових матчів Чемпіонату Світу- 2006 р.”);

п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яке полягало у віднесенні до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ЗАТ „Міжнародний Медіа Центр - СТБ” за послуги по виготовленню інформаційних сюжетів, присвячених огляду відбіркових матчів Чемпіонату Світу –2006 р., що містять інформацію, направлену на просування продукції позивача за договором від 01.10.04 р.

На підставі акту перевірки, 01.08.06 р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі прийняла податкові повідомлення - рішення:

№00002213312/0 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 148 413 грн., штрафним санкціям по цьому податку на 50594 грн.;

№00002413312/0 про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 28 527 грн., штрафним санкціям по ПДВ в сумі 14263,5 грн.;

№00002313312/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2005 р. на 19018 грн.

Названі податкові повідомлення – рішення були оскаржені в адміністративному порядку до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, ДПА в Одеській області, які рішеннями від 12.09.06р., 13.10.06 р. залишені без змін.

За результатами адміністративного оскарження, 14.09.06 р., 13.10.06 р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі прийняла податкові повідомлення –рішення:

№00002213312/1, №00002213312/2 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 148413 грн., штрафним санкціям по цьому податку в сумі 50594 грн.;

№00002413312/1, №00002413312/2 про визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 28527 грн., штрафним санкціям по ПДВ в сумі 14263,5 грн.;

№00002313312/1, №00002313312/2 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2005 р. на 19018 грн.

Не погодившись з названими податковими повідомленнями –рішеннями, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень –рішень від 01.08.06 р., 14.09.06 р., 13.10.06 р. №00002213312/0, №00002213312/1, №00002213312/2 в частині визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 130041 грн., штрафним санкціям по податку на прибуток в сумі 43245 грн., №00002413312/0, №00002413312/1, №00002413312/2, №00002313312/0, №00002313312/1, №00002313312/2 в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що витрати на придбання нематеріальних активів (відеосюжети, відеороліки) пов’язані з його господарською діяльністю, підлягають амортизації, згідно з п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” і включаються до складу податкового кредиту.

Заперечуючи проти позову податкова служба послалась на ті ж обставини, що встановлені перевіркою.

Постановою господарського суду Одеської області від 15.01.07 р., яка була оформлена в повному обсязі 22.01.07 р. (суддя Ю.Г. Фаєр) позов задоволено, вищеназвані податкові повідомлення –рішення скасовані з підстав правомірності заявлених вимог.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі не погодившись з постановою суду, після подання заяви про апеляційне оскарження, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийняти нову постанову про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

Підпунктом 8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, під терміном „амортизація” основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно до п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 названого Закону, витрати підприємства, пов’язані з придбанням нематеріальних активів для власного виробничого використання, підлягають амортизації.

Відповідно до п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 „Нематеріальні активи”, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99р. №242, нематеріальним активом є немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду понад одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Згідно з пп.8.3.9. п.8.3. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997р. (із змінами та доповненнями) для амортизації нематеріальних активів передбачено лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками, виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Господарським судом правомірно встановлено, що витрати на придбання нематеріальних активів (інформаційних сюжетів) пов’язані із господарською діяльністю позивача, оскільки використання зазначених активів направлено на просування продукції, яка виробляється підприємством, і внаслідок цього на отримання доходу шляхом збільшення обсягів реалізації продукції.

Як вбачається із матеріалів справи саме виготовлення сюжетів, що містять інформацію, направлену на просування продукції ЗАТ „Перший лікеро-горілчаний завод", є предметом договору №520/04 від 01.10.2004р., укладеного між ЗАТ „Перший лікеро-горілчаний завод" та ЗАТ „Міжнародний Медіа Центр СТБ”. Посилання скаржника, про те, що відеосюжети не є рекламою, не можуть бути прийняті в якості обґрунтування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, оскільки Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” не ставить можливість проведення амортизації нематеріальних активів в залежність від наявності у них статусу реклами.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов правильних висновків про правомірність нарахування позивачем амортизації на зазначені нематеріальні активи у сумі 229800грн., у тому числі у 1-ому квартал 2005 р. у сумі 15848грн., у 2-ому кварталі 2005р. у розмірі 51507грн., у 3-ому кварталі 2005 р. у сумі 75280грн., у 4-ому кварталі у сумі 59431грн., у 1-ому кварталі 2006р. у сумі 27734грн., що свідчить про неправомірне визначення відповідачем позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 130041грн.

Судова колегія також погоджується із висновками суду першої інстанції про безпідставність донарахування відповідачем податку на додану вартість у сумі 28 527грн. та зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за грудень 2005р. у сумі 19018грн., з огляду на наступне:

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Причому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до приписів п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 зазначеного закону не включається до складу податкового кредиту сума податку, сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для використання в господарській діяльності такого платника податків. Відповідно до п.п.7.4.5 також не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи, що господарським судом з достовірністю встановлено, що отримані позивачем послуги, спрямовані на просування продукції власного виробництва, їх використання невід'ємно пов'язане із господарською діяльністю позивача та здійснюється з метою формування та підтримання обізнаності споживачів відносно продукції підприємства, збільшення обсягів продажу продукції та відповідно спрямовано на тримання прибутку від виробничої діяльності підприємства, а надання послуг підтверджується матеріалами справи, зокрема договором №520/04 від 04.10.2004р. з додатком №1, укладений між позивачем (замовником) та ЗАТ „Міжнародний Медіа Центр-СТБ” (виконавцем), податковими накладними, актами приймання-передачі робіт щодо виготовлення інформаційних сюжетів, присвячених огляду відбіркових матчів Чемпіонату - Світу-2006, позивачем правомірно включено до податкового кредиту ПДВ на суму 47545грн.

За таких обставин господарський суд дійшов правильних висновків про неправомірне донарахування відповідачем позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 28527грн., та неправомірне зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ у грудні 2005р. у сумі 19018грн.

З урахуванням викладеного, постанова господарського суду Одеської області від 15.01.2007р. прийнята у відповідності із чинним законодавством на підставі правильно встановлених обставин, у зв’язку з чим підлягає залишенню без зміни.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Постанову господарського суду Одеської області від 15.01.2007р. у справі №34/476-06-11997А залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Л.І.Бандура

Судді Л.В.Поліщук

В.Б.Туренко