Ухвала суду № 57579882, 04.05.2016, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/760/16-ц

Номер провадження 2-з/573/2/16

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 травня 2016 року м. Білопілля

Суддя Білопільського районного суду Сумської області Свиргуненко Ю. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та додані до неї матеріали,

в с т а н о в и в :

18 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області про визнання права власності за набувальною давністю.

Ухвалою судді від 19 квітня 2016 року позов ОСОБА_1 було залишено без руху.

04 травня 2016 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом.

Одночасно з позовом ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову. Свої вимоги мотивувала тим, що звернулася до суду з позовом про визнання права власності на будинок, розташований за адресою: Сумська область, Білопільський район, с. Вири, вул. Вигонянка, 39 за набувальною власністю, так як протягом 20 років разом із сімєю відкрито, безперервно і добросовісно користувалася ним. У жовтні - листопаді 2015 року її вітчим ОСОБА_2 та його родич ОСОБА_3 отримали від колишнього власника довіреності на продаж вказаного будинку. Починаючи з грудня 2015 року ОСОБА_2 не впускає до будинку її з донькою та неповнолітніми дітьми останньої. Вітчим тричі змінював замки і викрав їх речі. Про намір продажу будинку ОСОБА_2 відомо їй, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яких необхідно допитати в судовому засіданні в якості свідків.

Посилаючись на викладені вище обставини, позивачка просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на здійснення будь-яких дій із відчуження будинку №39 по вул. Вигонянка в с. Вири Білопільського району Сумської області.

Ухвалою судді Білопільського районного суду від 19 квітня 2016 року вищевказану заяву ОСОБА_1 залишено без руху у звязку з неподанням останньою доказів про сплату судового збору.

27 квітня 2016 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, викладених в ухвалі судді про залишення заяви про забезпечення позову без руху, в якій позивачка додатково зазначає, що про намір ОСОБА_2 продати спірний будинок свідчать роздруківки погроз у соціальних мережах, у звязку з чим було відповідне її звернення до правоохоронних органів. Одночасно ОСОБА_1 просить витребувати в ЗАТ «Український мобільний зв'язок» роздруківку дзвінків за 21 квітня 2016 року за номером +38066941953.

Вивчивши заяви та додані до них матеріали, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, розяснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладання арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб, або забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України також передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Проаналізувавши заяву та додані до неї матеріали приходжу до висновку, що позивачем не доведено, що житловий будинок під №39 по вул. Вигонянка в с. Вири Білопільського району Сумської області належить відповідачу Вирівській сільській раді (тоді як такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно може бути застосований щодо майна, яке належать відповідачам і знаходяться у них або в інших осіб).

Також, додані до заяви про забезпечення позову матеріали не містять доказів доказів того, що Вирівська сільська рада може відчужити зазначений вище будинок або обтяжити його у будь-який спосіб і намагається це зробити. Фактично всі докази і доводи ОСОБА_1 у клопотанні про забезпечення позову зводяться до посилань про вчинення відносно неї протиправних дій ОСОБА_2 та його родичами.

Окрім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення судом позовної заяви та визнання права власності на нерухоме майно.

Посилання ОСОБА_1 на необхідність допиту в судовому засіданні під час розгляду заяви про забезпечення позову свідків на даний час є безпідставними зважаючи на те, що цивільна справа судом лише призначена до розгляду, а тому на даній стадії процесу заява про забезпечення позову розглядається суддею одноособово, в день її надходження, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вимога ОСОБА_1 щодо витребування в порядку ст. 137 ЦПК України в ЗАТ «Український мобільний зв'язок» роздруківки дзвінків за 21 квітня 2016 року за номером +38066941953 також є безпідставною, оскільки зі змісту заяви не зрозуміло, кому належить вказаний номер і з якою метою необхідна роздруківка його дзвінків. Окрім того, під час розгляду клопотань про забезпечення позову до розгляду справи по суті суд не наділений повноваженнями витребовувати будь-які докази, оскільки це порушує принцип змагальності сторін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 151, ст. 152, ст. 153 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,

п о с т а н о в и в :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: