Рішення № 57578083, 27.04.2016, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 133/113/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27.04.2016 року

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі головуючого - судді Слободяного О.Є.

із секретарем Пясковською Н.А.

з участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Козятині цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_5 міська рада про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 просить, з урахуванням уточнення позовних вимог(а.с.3-7, а.с.73, т.1), зобов'язати відповідачку ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні належними йому на праві приватної власності земельними ділянками, які знаходяться за адресою: провулок Заводський,16 у м. Козятині Вінницької області, шляхом демонтажу металевих воріт, які перегороджують провулок Заводськй, шляхом звільнення проїжджої частини провулку Заводського від будівельних матеріалів, шляхом знесення паркану з металевої сітки, встановленого на земельній ділянці ОСОБА_2, та стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в сумі 10000 гривень.

Ухвалою суду від 31.03.2015 року було залучено до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_4(а.с.89, т.1).

Позивач посилається на те, що йому на праві особистої власності належать 0,1 га земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та 0,005 га земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства по провулку Заводському, 16 в м. Козятині Вінницької області. За цією адресою він зніс старий житловий будинок і почав будувати новий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. За погодженням з управлінням містобудування та архітектури ОСОБА_5 міської ради він виготовив будівельний паспорт і 12 вересня 2013 року повідомив інспекцію Державного архітектурного контролю у Вінницькій області про початок будівельних робіт. Однак продовжити будівельні роботи позивач не в змозі з тієї причини, що його сусідка відповідачка ОСОБА_3, власник садиби по провулку Заводському, 14, ще восени 2012 року самочинно зайняла проїжджу частину провулку Заводського і почала там складати дрова, будівельні матеріали, а пізніше встановила металеві ворота, перегородивши провулок. Крім того, відповідачка ОСОБА_3 розібрала частину паркану, який відгороджував його земельну ділянку від провулку і на його земельній ділянці встановила новий паркан з металевої сітки

Своїми діями відповідачка ОСОБА_3 перешкоджає йому вільно користуватись належними йому земельним ділянками з боку провулку, оскільки він не може вивезти сміття, завезти будівельний матеріал, органічні добрива. З цього проводу між ними виник спір.

За захистом порушених прав позивач звернувся до ОСОБА_5 міської ради та інших інстанцій, з яких отримав відповіді, що рішенням 4 сесії 5 скликання ОСОБА_5 міської ради № 180-У від 28.07.2006 року гр.-ці ОСОБА_4 було затверджено проект відведення земельної ділянки та надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,730 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по провулку Заводському, 14 в м. Козятині Вінницької області. 26 січня 2008 року міська рада видала ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯБ № 700116. Відповідно до кадастрового плану частина тупикового провулку Заводського відноситься до земель загального користування і використовується ОСОБА_4 для складання будівельних матеріалів та інших цілей.

1 квітня 2014 року ОСОБА_5 міська рада зобов'язала ОСОБА_4 в тижневий термі після отримання повідомлення демонтувати самовільно встановлені ворота та звільнити земельну ділянку загального користування - частину провулку Заводського.

Відповідачка ОСОБА_4 ще в 2009 році подарувала житловий будинок та земельну ділянку по пров. Заводському, 14 в м. Козятині своїй дочці ОСОБА_3

Відповідачка ОСОБА_3 на початку 2014 року, з метою державної реєстрації подарованої земельної ділянки, замовила нову технічну документацію по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріпленні на місцевості. Згідно виготовленої документації із землеустрою, площа земельної ділянки залишилась без змін - 0,0730 га, разом з тим, було змінено конфігурацію і межі земельної ділянки. Зазначена документація із землеустрою не відповідає проекту відведення земельної ділянки, раніше затвердженого рішенням 4 сесії 5 скликання ОСОБА_5 міської ради № 180-У від 28.07.2006 року. В результаті чого частина провулку Заводського, а це землі загального користування, незаконно відійшли у власність ОСОБА_3

В лютому 2014 року ОСОБА_3 подала заяву із документацією із землеустрою на реєстрацію до Державного кадастрового реєстратора управління Держземагенства у ОСОБА_5 районі ОСОБА_6 Державний кадастровий реєстратор, не перевіривши відповідність наданої документації із землеустрою вимогам чинного законодавства, внесла до Державного земельного кадастру відомості про формування земельної ділянки. За захистом своїх порушених прав позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 та Державного кадастрового реєстратора ОСОБА_6 про скасування державної реєстрації земельної ділянки по провулку Заводському, 14 в м. Козятині. В ході судового розгляду справи Державний кадастровий реєстратор визнала позовні вимоги і 28 жовтня 2014 року, до винесення рішення суду першої інстанції, протоколом виправлення помилки № 34247 внесла виправлення до Державного земельного кадастру. Відповідно до наданого Державним кадастровим реєстратором витягу з Державного земельного кадастру, про земельну ділянку по провулку Заводському, 14, кадастровий номер: 0510500000:00:014:0048, межі земельної ділянки після виправлення відповідають проекту відведення земельної ділянки до Державного акту на право власності на земельну ділянку по провулку Заводському, 14, серії ЯБ № 700116.

Те, що ОСОБА_3 самовільно захопила частину провулку Заводського перегородивши його металевими воротами і зберігає на проїзній частині дрова, будівельні матеріали, підтверджується висновками різних інстанцій, але відповідачка до цього не бажає зносити ворота та звільнити проїжджу частину провулку від дров, будівельних матеріалів, демонтувати паркан на земельній ділянці позивача, чим перешкоджає йому користуватись земельними ділянками та провулком.

Протиправними діями гр. ОСОБА_3 йому було спричинено моральну шкоду, яка виражається в душевних стражданнях, яких позивач зазнає внаслідок тривалого призупинення будівництва житлового будинку, знищення частини паркану, неможливістю до цього часу вільно користуватись своїми земельними ділянками та провулком. Внаслідок неправомірних дій відповідачки у нього тривалий час пригнічений стан, тривога, переживання. Позивач оцінює спричинену йому ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та підтвердив зазначені в позовній заяві обставини.

Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала і пояснила, що ще з 1954 року її родина використовувала спірну земельну ділянку(яку позивач безпідставно вважає частиною провулку Заводського) для будівництва та обслуговування будинку. Межі провулку Заводського закінчувались біля належного їй будинку №14. Металеві ворота вона встановила не на провулку Заводському, а на межі власної земельної ділянки. Огорожу з метелевої сітки вона встановила також на межі власної земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою позивача. Старий паркан, який був збудований раніше, вона розібрала. Ворота були поставлені нею у 2012 році. Сітка в жовтні 2012 року. Вважає позовні вимоги безпідставними, просить відмовити у їх задоволенні.

Співвідповідачка ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала і пояснила, що ще з 1954 року її родина використовувала спірну земельну ділянку(яку позивач безпідставно вважає частиною провулку Заводського) для будівництва та обслуговування будинку. Межі провулку Заводського закінчувались біля будинку №14. Металеві ворота її донька ОСОБА_3 встановила не на провулку Заводському, а на межі власної земельної ділянки. Огорожу з метелевої сітки донька встановила також на межі власної земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою позивача. Вважає позовні вимоги безпідставними, просить відмовити у їх задоволенні.

Представник ОСОБА_5 міської ради в судове засідання не зявився, подав заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги визнав повністю(а.с.33-34, 87-88т.2).

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона знає ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ще з 1952 року. ОСОБА_3 це її племінниця. ОСОБА_4 проживає в будинку №14, що по пров. Заводському, ще з 1937 року, відколи там побудували будинок. Провулок Заводський закінчувався біля двору ОСОБА_4 Металеву сітку поставив батько ОСОБА_4, який помер 20 років тому.

Суд критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_7, так як її пояснення суперечать як матеріалам справи. так і поясненням відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ніколи не було проходу, а була лише стежка, і росли дерева. Де закінчувався провулок. вона не знає, однак між земельними ділянками ніколи не було проходу. Де зараз сітка, то там стояв деревяний паркан. Сітку поставили 2-3 роки тому, не памятає хто.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона працювала поштаркою з 1971 р. по .2007 р. Пров. Заводський закінчувався 14 та 12 номерами.. Можливо, нумерація змінилась. У звязку з виконанням своїх обовязків листоноші вона часто бувала на пров. Заводському. Від стіни будинку, який в даний час належить ОСОБА_3, паркан був розташований приблизно на відстані 1 метр. Там був провулок, який проходив далі. за жилий будинок ОСОБА_3, по провулку могла проїхати машина.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що 18 років тому він поселився на пров. Заводському. Пров. Заводський мав конусоподібну форму. Він мав ширину біля 4 метрів, а далі звужувався до 2 метрів. В даний час між будинками №14 і №16 встановлені металеві ворота, але раніше там їх не було. Пров. Заводський від нинішніх воріт ще продовжувався далі. Там де закінчувався провулок, сходились три земельних ділянки дві по провулку Заводському, які належать в даний час ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а третя земельна ділянка відносилась до вулиці Кондрацького. Від стіни будинку №14, який в даний час належить ОСОБА_3, паркан був розташований приблизно на відстані 1 метр.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що він проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 три роки. З приводу того, чи були земельні ділянки сторін по справі суміжними, чи між ними був провулок, він нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона працювала в газконторі 16 років і кожний місяць ходила на перевірки по пров. Заводському. Як заходити в провулок Заводський, паркани стояли по обидві сторони попід будинки і калітки також були по обидві сторони, а посередині між ними була дорога. Паркан із деревяних штахет до будинку №14 стояв на відстані 1 метра від будинку, був висотою 1 метр. Паркани були один напроти одного, а між ними росли дикорослі кущі. Це була дорога. Вона працювала до 2010 року, що було потім, їй не відомо.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 знає з дитинства. Він з 1956 року по 1986 рік проживав по пров. Заводському. Пров. Заводський закінчувався в тупіку і там ніколи не було перегородок. Між будинками №14 і №16 була завжди дорога, яка прямо виходила на городи, які відносились до вулиці Кондрацького. У 2003-2006 роках він завозив машиною ЗІЛ-130 із напівпричепом цеглу та пісок до будинку Єрмака. Він заїжджав в самий кінець провулку, де росла лише трава.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що раніше він працював у державному підприємстві «Центр ДЗК» Вінницької філії ДЗК. Він є землевпорядником і працює ще з 1996 року. Він здійснював обміри земельної ділянки ОСОБА_2, визначав поворотні точки. Це було у 2013 році. Він не знає, чи був прохід між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і чи були там ворота. Проводили обміри лише земельної ділянки ОСОБА_2, а не пров. Заводського. Із земельної документації вбачається. що суміжна земельна ділянка не прилягала до земельної ділянки ОСОБА_2. На той момент у ОСОБА_2 був документ, що посвідчував право власності на земельну ділянку, і в цьому ж документі був зазначений провулок Заводський. В державному акті на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 було зазначено суміжника ОСОБА_5 міську раду. На кадастровому плані є умовні позначення, згідно яких видно, де знаходиться деревяний паркан та металева сітка: до 3-го пікету деревяний паркан, потім металева сітка.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що він є директором ПП «Земельний центр». Його співробітники виготовляли технічну документацію на земельну ділянку ОСОБА_4 Із земельної документації вбачається. що межі пров. Заводського тягнуться до городів, які межують із вул. Кондрацького, тобто він проходить між земельними ділянками сторін по справі. Зазначене підтверджується також картографічним знімком, згідно з яким станом 02.06.2006 року межі пров. Заводського тягнуться до городів, які межують із вул. Кондрацького, тобто він проходить між земельними ділянками сторін по справі.

Зазначений висновок підтверджується також проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4, який був складений ПП «Земельний центр» у 2006 році. З протоколу погодження(встановлення) меж земельної ділянки видно, що від «Д» до «А» проходить дорога землі загального користування.

З плану відведення земельної ділянки вбачається, що від «Д» до «А» проходить провулок Заводський - землі загального користування. При цьому на плані умовними позначками - стрілками показано: в напрямку від «Д» до «А» завершення провулку Заводського(стрілка перегороджує провулок; від «А» до «Д» - продовження провулку(.а.с.191). Таким чином, провулок Заводський проходить вздовж земельних ділянок сторін і закінчується в місці прилягання земельних ділянок, які відносяться до вулиці Кондрацького.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, пояснення свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Стаття 41 Конституції Українипередбачає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 391 ЦК Українипередбачає право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 05.08.2013 року позивачеві ОСОБА_2 на праві приватної власності належать 0,1 га земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та 0,005 га земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства по провулку Заводському, 16 в м. Козятині Вінницької області. Право власності позивача на зазначені земельні дяілянки належним чином зареєстроване(а.с.8.9 т. 1).

Після державної реєстрації права власності позивач ОСОБА_2 12.09.2013 року звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій обл. з повідомленням про початок виконання будівельних робіт по провулку Заводському,16 у м. Козятині на підставі будівельного паспорту, виданого управлінням містобування та архітектури ОСОБА_5 міської ради(а.с.35-38).

Згідно із схемою забудови земельної ділянки (додатком до будівельного паспорту) по пров. Заводському.16 у м.Козятині, ОСОБА_2 було погоджено будівництво будинку, господарських будівель, гаража. При цьому гараж запроектовано збудувати після 3-го пікету (поворотної точки) вздовж паркану, що відділяє земельні ділянки ОСОБА_2 від провулку Заводського (а.с.38).

Позивач ОСОБА_2 стверджує, що продовжити будівельні роботи він не в змозі з тієї причини, що його сусідка відповідачка ОСОБА_3, власник садиби по провулку Заводському, 14, ще восени 2012 року самочинно зайняла проїжджу частини провулку Заводського і почала там складати дрова, будівельні матеріали, а пізніше встановила металеві ворота, перегородивши провулок. Крім того, відповідачка ОСОБА_3 розібрала частину паркану, який відгороджував його земельну ділянку від провулку і на його земельній ділянці встановила новий паркан з металевої сітки.

Суд вважає. що зазначені твердження позивача повністю знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Так, рішенням 4 сесії 5 скликання ОСОБА_5 міської ради № 180-V від 28.07.2006 року гр.-ці ОСОБА_4 було затверджено проект відведення земельної ділянки та надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,730 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по провулку Заводському, 14 в м. Козятині Вінницької області(а.с.17,18, т.1).

З протоколу погодження (встановлення) меж земельної ділянки по провулку Заводському, 14 в м. Козятині Вінницької області від 06.07.2006 року вбачається, що від «Д» до «А» проходить дорога землі загального користування. Зазначений протокол був підписаний гр. ОСОБА_4 без будь-яких застнрежень(а.с.22, а.с.187, т. 1(зворот)..

З плану відведення земельної ділянки по провулку Заводському, 14 в м. Козятині Вінницької області вбачається, що від «Д» до «А» проходить провулок Заводський - землі загального користування. При цьому на плані умовними позначками - стрілками показано: в напрямку від «Д» до «А» завершення провулку Заводського(стрілка перегороджує провулок; від «А» до «Д» - продовження провулку(.а.с.24, а.с.191, т.1).

26 січня 2008 року ОСОБА_5 міська рада видала ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 700116. Згідно із планом земельної ділянки, від «Д» до «А» проходить дорога - землі загального користування. При цьому на плані умовними позначками - стрілками показано: в напрямку від «Д» до «А» завершення дороги(стрілка перегороджує провулок; від «А» до «Д» - продовження провулку(.а.с.31 т.1).

Відповідачка ОСОБА_4 21.11.2009 року подарувала житловий будинок та земельну ділянку по пров. Заводському, 14 в м. Козятині своїй дочці ОСОБА_3С.(а.с.29,30, т.1).

Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,073 га по пров. Заводському, 14 в м. Козятині зареєстровано 30.03.2014 року(а.с.47-49. т.2).

Згідно із кадастровим планом земельної ділянки позивача ОСОБА_2С.(що є частиною технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості), від «А» до «Б» проходить провулок Заводський - землі загального користування(а.с.209,т.1).

Згідно із кадастровим планом земельної ділянки позивача ОСОБА_2С.(що є частиною технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості), від «Г» до «А» проходить провулок Заводський - землі загального користування. При цьому на плані умовними позначками - стрілками показано: в напрямку від «А» до «Г» завершення провулку Заводського(стрілка перегороджує провулок; від «Г» до «А» - продовження провулку (а.с.210,т.1).

З технічного звіту з топографічних робіт по м. Козятину та доданої до нього мапи, які були виконані Українським державним науково-виробничим інститутом зйомок міст та геоінформатики у 2001 році вбачається, що межі пров. Заводського у м. Козятині між будинками №14 та №16 тягнуться до земльних ділянок, які відносяться до вул. Кондрацького, тобто провулок Заводський проходить між земельними ділянками сторін по справі (а.с.56-71, т.2).

З картографічного знімку, який був наданий суду директором ПП «Земельний центр» ОСОБА_15, бвачається. що станом на 02.06.2006 року межі пров. Заводського у м. Козятині між будинками №14 та №16 тягнуться до земльних ділянок, які відносяться до вул. Кондрацького, тобто провулок Заводський проходить між земельними ділянками сторін по справі(а.с.114,т.2).

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду відь 01.09.2015 року у справі №802/673/15-а встановлено. що проміри спірної земельної ділянки по пров. Заводському, 14 у м. Козятині в Державному земельному кадастрі, зареєстрованої у 2007 році, повністю співпадають з промірами цієї ж ділянки в Державному акті ЯБ № 700116, а місце розташування земельної ділянки повністю відповідає розробленому проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на виготовлення державного акту на право власності, з кадастрового плану якого видно, що провулок Заводський залишається як суміжні землекористування від «Д» до «А»(а.с.11-14, т.2).

Що стосується посилань відповідачів та їх представників на викопіювання із схематичних планів будівельних кварталів, які ніби-то спростовують доводи позивача щодо наявності провулку Заводського між земельними ділянками сторін(а.с.121-123, т.1), то суд вважає необхідним зазначити. що ці документи є лише схематичними планами, а не офіційною документацією із землеустрою, а тому не можуть бути визнані судом належними та допустимими доказами.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, в тому числі пояснення сторін та свідків, суд вважає доведеним, що провулок Заводський у м. Козятині проходить вздовж земельних ділянок сторін (між земельними ділянками по провулку Заводському 14 та провулку Заводському, 16) і закінчується в місці прилягання земельних ділянок, які відносяться до вулиці Кондрацького у м. Козятині.

ОСОБА_5 міської ради щодо того, що провулок Заводський не перебуває на балансі виконкому міської ради, (а.с.120, т.1), не може вважатися доказом того, що провулок Заводський закінчується перед будинком №14. Суд вважає. що зазначений лист свідчить лише про відсутність документації із землеустою на зазначений провулок.

Факт самовільного зайняття відповідачкою ОСОБА_3 частини провулку Заводського у м. Козятині, самовільного встановлення металевих воріт, які перегородили частину провулку Заводського та самовільне встановлення на земельній ділянці ОСОБА_2 паркану з металевої сітки підтверджується такими доказами:

- листом Управління Держземагенства у ОСОБА_5 районі віід 21.10.2013 року, згідно з яким скаргу ОСОБА_2 про самовільне зайняття земельної ділянки сусідкою ОСОБА_4 та встановлення огорожі розглянуто з виїздом на місце та встановлено. що частина тупикового провулку, яка загороджена ОСОБА_4 і використовується нею для складання будівельних матеріалів, знаходиться в землях загального користування ОСОБА_5 міської ради(а.с.40-41,т.1);

- листами Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій обл. від 11.11.2013 року та від 16.01.2014 року. згідно з якими частина тупикового провулку, яка загороджена ОСОБА_4 і використовується нею для складання будівельних матеріалів, знаходиться в землях загального користування ОСОБА_5 міської ради, що є порушенням Закону «Про благоустрій населених пунктів»(а.с.42-43,т.1);

- листом ОСОБА_5 міського голови від 01.04.2014 року, який був адресований гр. ОСОБА_4 з вимогою звільнити самовільно зайняту нею земельну ділянку та демонтувати паркан в тижневий термін після отримання листа(а.с.44, т.1);

- протоколом окремої процесуальної дії від 03.09.2015 року та фототаблицею до нього, згідно з якими судом було встановлено, що частина тупикового провулку Заводського у м. Козятині на початку будинковолодіння №14 по пров. Заводському перегороджена металевими воротами, що робить неможливим проїзд до земельних ділянок ОСОБА_2 по пров. Заводському. Також судом встановлено, що на земельній ділянці ОСОБА_2 встановлено новий паркан з металевої сітки(а.с.124-136).

При співставленні зазначених вище доказів із схемою забудови земельної ділянки (додатком до будівельного паспорту) по пров. Заводському.16 у м.Козятині (а.с.38, т.1) суд вважає доведеним, що металеві ворота були встановлені відповідачкою ОСОБА_3 на рівні 3-го пікету (поворотної точки) границі земельної ділянки ОСОБА_2, що межує з провулком Заводським.

Суд вважає, що зайняття відповідачкою ОСОБА_3 частини провулку Заводського, самовільне встановлення металевих воріт, які перегородили частину провулку Заводського та самовільне встановлення на земельній ділянці ОСОБА_2 паркану з металевої сітки позбавило позивача ОСОБА_2 можливості проводити будівництво житлового будинку та господарських споруд відповідно до будівельного плану, тобто за власним розсудом, який був визнаний органом місцевого самоврядування. Дії ОСОБА_3 позбавили позивача права користуватись та , розпоряджатись своїм майном на власний розсуд.

Твердження відповідачки про те, що ОСОБА_2 може здійснювати завоз будівельних матеріалів на свою територію іншим шляхом, а не так, як зазначено в будівельному паспорті, є прямим втручанням у здійснення позивачем його права власності.

Згідно з п. 5 постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого обєкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Суд вважає. що самовільне встановлення відповідачкою ОСОБА_3 металевих воріт, які перегородили частину провулку Заводського та самовільне встановлення на земельній ділянці ОСОБА_2 паркану з металевої сітки є самочинним будівництвом, яке порушило права позивача ОСОБА_2 на користування та розпорядження своїм майном, а тому відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України металеві ворота та паркан з металевої сітки підлягають знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво. або за її рахунок.

Судом також встановлено. що відповідачка ОСОБА_3 самочинно зайняла проїжджу частину провулку Заводського і почала там складати дрова, будівельні матеріали, чим порушила права позивача ОСОБА_2 на вільний доступ до його земельної ділянки, а тому вимоги позивача про звільнення проїжджої частини провулку Заводського від будівельних матеріалів підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що саме відповідачка ОСОБА_3 є власницею жилого будинку та земельної ділянки по пров. Заводському, 14 у м. Козятині, саме вона самочинно зайняла проїжджу частину провулку Заводського і почала там складати дрова, будівельні матеріали, саме вона встановила металеві ворота, які перегородили частину провулку Заводського та самовільне встановила на земельній ділянці ОСОБА_2 паркан з металевої сітки, відтак відповідати за позовом повинна саме ОСОБА_3 Відповідачка ОСОБА_4 протиправних дій не вчиняла, не є власником будинку та земельної ділянки, відтак не повинна відповідати за позовом.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Судом встановлено. що протиправними діями гр. ОСОБА_3 позивачеві ОСОБА_2 було спричинено моральну шкоду, яка знайшла своє вираження у душевних стражданнях, яких ОСОБА_2 зазнав у зв'язку із знищенням його майна паркану, який відгороджував його земельну ділянку від провулку Заводського.

Суд вважає. що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково, в сумі 2000 грн.

Правовідносини, які склались між сторонами, відповідають вимогам ч.1 ст. 321 ЦК України, згідно з якими право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; вимогам ст. 391 ЦК України, згідно з якими власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном; вимогам ч. 2ст. 152 ЗК України, згідно з якими власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

На підставі наведеного, керуючись ч.1 ст.319, ч.1 ст. 321, ст. 391, ст. 23 ЦК України, ст. ст. 209, 212 - 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати відповідачку ОСОБА_3 усунути перешкоди позивачеві ОСОБА_2 у користуванні належними йому на праві приватної власності земельними ділянками, які знаходяться за адресою: провулок Заводський,16 у м. Козятині Вінницької області, шляхом демонтажу металевих воріт, які перегороджують провулок Заводський, шляхом звільнення проїжджої частини провулку Заводського від будівельних матеріалів, шляхом знесення паркану з металевої сітки, встановленого на земельній ділянці ОСОБА_2 по провулку Заводському,16 у м. Козятині

Стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2000 грн.(дві тисячі грн.) у відшкодування моральної шкоди.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Вінницької обл. через Козятинський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які приймали участь у справі, однак не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя -

Секретар -

Дата документу 27.04.2016 року