Ухвала суду № 57577573, 14.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження:№ 22ц/790/210/16 Головуючий 1 інст. - Горпинич О.В.

Справа № 645/1972/14-ц Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцини В.Б.,

за участю секретаря Маковецької О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Фрунзенського районного

суду м. Харкова від 08 вересня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 21.12. 2007 р. між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 490054139, за умовами якого позивач надав ОСОБА_3 кредитні кошти в poзмipi 16 546,53 доларів США, а боржник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші платежі в cyмi, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту. У забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за цим кредитним договором 21 грудня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 490054139-П, за умовами якого остання зобов'язалась солідарно відповідати перед позивачем за належне виконання ОСОБА_3 умов договору кредиту. Однак ОСОБА_3 під час дії кредитного договору не дотримувався його умов, внаслідок чого станом на 21 січня 2014 року виникла заборгованість за кредитом в poзмipi 7 974,92 доларів США, що за курсом НБУ станом на 21 січня 2014 року складала 63 743,54 грн., заборгованість за відсотками - 1 908,22 доларів США, що за курсом НБУ складала 15 252,40 грн., пеня - 27 446,06 доларів США, що за курсом НБУ станом на 21 січня 2014 року складала 219 376,36 грн.

Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_3 кредитних зобов'язань, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за вказаним договором кредиту в poзмipi 298 372,30 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в poзмipi 2 983,72 грн.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, позов не визнали, посилаючись на те, що заборгованість за кредитом погашена шляхом продажу банком автомобілю, переданого у заставу за договором кредиту. Також ОСОБА_3 просив застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, оскільки останній платіж ним був зроблений у 2010 році, а позивач звернувся до суду з позовом у 2014 році, у зв'язку з чим, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2015 року позов

ПАТ «Альфа-Банк» задоволено частково: на його користь із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку стягнута заборгованість за кредитним договором № 490054139 від 21 грудня 2007 року в pозмipi 142 739,48 гривень, з яких: 63 743,54 гривні - заборгованість за кредитом; 15 252,40 гривні - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 63 743,54 гривні - пеня, а також стягнуто з кожного відповідача по 713,70 грн. судових витрат. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник ПАТ «Альфа-Банк» просить відхилити за необґрунтованістю її доводів, посилаючись на те, що ці доводи були предметом розгляду суду першої інстанції, і яким надана правильна правова оцінка вказаним доводам.

Вислухавши пояснення учасників процесу, що з'явилися до суду першої інстанції, перевіривши відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи

20 грудня 2007 року між ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» та ОСОБА_3 укладено договір № 150 купівлі-продажу автомобіля моделі B11-SQR7200 марки CHERY, колip НТ, виробник: ЗАТ «ЗАЗ» (Україна), специфікація якого зазначена у додатку № 1 до цього договору, вартістю 83 560,00 грн., в тому числі ПДВ 0% - 0 грн.

21 грудня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 490054139, за умовами якого банк зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти в poзмipi 16 546,53 доларів США зi сплатою процентів за користування кредитом в poзмipi 14,5 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту 21 грудня 2013 року з цільовим використанням кредиту на придбання транспортного засобу згідно з укладеним між ЗАТ «ЗАЗ» та ОСОБА_3 від 20 грудня 2007 року договором № 150 купівлі-продажу автомобіля CHERY, В11 EASTAR, 2007 року випуску, колір - синій, державний номер НОМЕР_1, № кузову - НОМЕР_2, тип - легковий седан - В (свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_3, видане 20 грудня 2007 ВРЕР № 1 ГУМВСУ, Харків).

За умовами п.п. 2.7, 2.10 , 2.12 вказаного договору кредиту, банк надав позичальнику кредит та приймає в заставу в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором предмет застави - вищевказаний автомобіль, а позичальник - приймає кредит та передає банку в заставу в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором зазначений предмет застави вартістю 83 560,00 грн.

В забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором 21 грудня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 490054139-П, за умовами якого остання зобов'язалася солідарно та у повному обсязі відповідати перед позивачем за належне виконання ОСОБА_3 договору кредиту.

У день видачі кредитних коштів позичальнику у валюті кредиту на суму отриманого кредиту в іноземній валюті позичальник здійснює купівлю національної валюти (гривні) через операційну касу банку по встановленому курсу банку на день здійснення операції та не пізніше наступного банківського дня перераховує виручені від продажу валюти кошти у cyмi 83 560,00 грн. на відповідний рахунок продавця.

Як свідчать матеріали справи позивач cвoї зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_3 кредитні кошти в розмірі 83 560,00 грн. відповідно до квитанцій №№ 15721, 15722 від 21 грудня 2007 року, та виписки по особовим рахункам ОСОБА_3 з 21 грудня 2007 року по 21 січня 2014 року.

Пунктом 2.8. кредитного договору визначено, що платежі з повернення кредиту та сплати процентів за його користування здійснюються щомісячно рівними частинами відповідно до графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості вcix супутніх послуг, який є додатком № 1 до договору та його невід'ємною частиною в порядку та на умовах, визначених цим договором: у разі сплати у валюті кредиту 21 числа кожного місяця рівними частинами в cyмi 345 доларів США; у разі погашення кредиту у національній валюті таке погашення має здійснюватись не пізніше 20 числа кожного місяця у cyмi, розрахованій у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Оскільки ОСОБА_3 допустив порушення грошового зобов'язання за кредитним договором щодо погашення кредиту та процентів за користування кредитом у встановлені договором строки, у зв'язку з чим станом на 21 січня 2014 року утворилася заборгованість за кредитом в poзмipi 7 974,92 доларів США, що за курсом НБУ станом на 21 січня 2014 року складала 63 743,54 грн., заборгованість за відсотками - 1 908,22 доларів США, що еквівалентно 15 252,40 грн..

Відповідно до ст.ст. 526, 611, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у разі порушення його умов, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Надані позивачем розрахунок суми заборгованості відповідають вимогам ст.ст. 148-150 ЦК України та містить дані не лише про наявність такої заборгованості, а й частково сплачені позичальником грошові кошти.

При цьому обсяг відповідальності як самого боржника ОСОБА_3 так і поручителя ОСОБА_4 ( яка відповідає за порушення боржником зобов'язань за кредитним договором у солідарному порядку та у повному обсязі з боржником відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України та п. 2 договору поруки) не збільшився.

Судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 549, ч.1 ст. 550, ч. ч. 2, 3 ст. 551 ЦК України обґрунтовано зменшено розмір нарахованої позивачем неустойки ( пені) до розміру основного боргу - 63 743,54 грн., оскільки він значно перевищує розмір збитків.

При цьому судом першої інстанції обґрунтовано зроблений висновок про відсутність підстав, передбачених ст. 617 ЦК України, для звільнення відповідачів від відповідальності за порушення зобов'язання.

Як на час розгляду справи в суді першої, так і апеляційної інстанції відповідачами та їх представниками не надано відповідно до вимог ст.ст. 10,58-60 ЦПК України належних і допустимих доказів погашення ними заборгованості за кредитним договором.

Згідно наданого розрахунку заборгованості останній платіж, направлений на виконання грошових зобов'язань за договором кредиту, здійснено 13 липня 2012 року у зв'язку із зарахуванням коштів за продаж заставного автомобіля відповідно до п.п. 4.10, 10 кредитного договору.

ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з вказаним позовом 03 березня 2014 року, тому відповідно до вимог ст. 257 ЦПК України судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про те, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, не сплинув, і підстав для відмови у позові ПАТ «Альфа-Банк» немає.

У зв'язку з зазначеним доводи апеляційної скарги на порушення судом першої інстанції вимог ч.4 ст. 267 ЦК України, є безпідставними.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на порушення судом першої інстанції вимог п.4 ст. 559 ЦК України не є підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення, оскільки ОСОБА_3 відповідно до вимог закону не був уповноважений співвідповідачем ОСОБА_4 на оскарження рішення суду першої інстанції, а сама ОСОБА_4 це рішення суду не оскаржила.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення якого ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1.ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 08 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: