Рішення № 57576835, 28.04.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/7898/14-ц

н/п 2/640/1318/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Левченко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Банку «Меркурій» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить звернути стягнення на предмет іпотеки: трикімнатну квартиру №24 загальною площею 78,6 кв.м., житловою площею 56,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ольминського, буд. 4, яка належить відповідачам в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит №22-12-55 від 07.03.2008 року у розмірі 581618,81 грн., визначити спосіб реалізації даної квартири шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження та стягнути з відповідачів судовий збір. В обґрунтування позовних вимог посилався на наступне. 07.03.2008 року між АКБ «Меркурій», правонаступником якого є позивач та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір №22-12-55 про іпотечний кредит. Відповідачу надані у користування грошові кошти у розмірі 379000,00 грн. зі сплатою 12% річних з кінцевим терміном погашення до 10.03.2038 р. Для забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань по даному договору між позивачем та відповідачами, від відповідача ОСОБА_3 діяла відповідач ОСОБА_2 на підставі довіреності посвідченої 31.01.2008 року ПН ХМНО ОСОБА_4 за реєстр. №621, був укладений іпотечний договір №22/2-15-53, посвідчений 07.03.2008 року ПН ХМНО ОСОБА_5 за реєстр. № 300, предметом якого є вище вказана квартира, яка належить відповідачам таким чином: ? частин квартири на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 18.03.1998 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду за реєстраційним № 2-98-107809 згідно з розпорядженням від 18.03.1998 року № 14981, право власності на нерухоме майно зареєстровано КП ХМБТІ 27.03.1998 року, записана у реєстрову книгу за № П-2-15651; та по 1/8 частин квартири на праві приватної власності _ ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 13.02.2008 року 8 ХДНК за реєстровим № 4-160, право власності на нерухоме майно зареєстровано 19.02.2008р. КП «ХМБТІ», номер запису №П-2-15651, присвоєно реєстр. № 22033743. Станом на 12.05.2014 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором складає 581618,81 грн., з яких: 357944,40 грн.- заборгованість за основним боргом (в т.ч. 55797,34 грн.- прострочена заборгованість), 193468,15 грн.- заборгованість за процентами (в т.ч. 193468,15 грн.- прострочена заборгованість), 30206,26 грн.- пеня за порушення зобов`язань з повернення суми кредиту та сплати процентів. Штрафні санкції за порушення умов іпотечного договору складають 71940,00 грн., з яких: 65400,00 грн.- за порушення п.2.4.9 та 2.4.10 згідно п.6.2 Іпотечного договору, 6540,00 грн.- за порушення п.2.4.4. згідно п. 6.3 Іпотечного договору. У зв`язку з невиконанням відповідачем договору позивач надіслав відповідачам вимоги про усунення порушення. Вимоги були залишена відповідачами без задоволення.

В судове засідання представник Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ Банк «Меркурій» ОСОБА_6 ОСОБА_7 зявився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_8 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, та просив застосувати строки позовної давності.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до укладеного договору № 22-12-55 від 07.03.2008 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 379000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% річних з кінцевим терміном повернення 10.03.2038 року.( а.с. 5-26).

Згідно п. 2.4 вказаного договору, позичальник зобов`язується щомісячно до 10 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладання цього договору, здійснювати погашення кредиту рівними частинами в сумі не менше 1052,78 грн. та сплачувати відсотки нараховані кредитором на залишок заборгованості за кредитом відповідно до графіку погашення кредиту шляхом внесення готівки до каси кредитора або шляхом безготівкових перерахувань. Останню сплату чергового платежу здійснити не пізніше 10.03.2013 року.

Відповідно до п. 6.2 вказаного договору, за порушення взятих на себе зобовязань з повернення суми Кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, позичальник зобовязується сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит № 22-12-55 від 07.03.2008 року, між позивачем та ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діяла від себе та від імені ОСОБА_3 укладений договір іпотеки №22/2-15-53. Згідно з договором іпотеки відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру зі всіма об`єктами функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном загальною площею 78,6 кв.м., житловою площею 56,8 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 654000,00 грн. Майно належить відповідачам таким чином: ? частин квартири на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 18.03.1998 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду за реєстр. № 2-98-107809 згідно з розпорядженням від 18.03.1998 року №14981, право власності на нерухоме майно зареєстровано ДКП ХМБТІ 27.03.1998 року, записана у реєстрову книгу за №П-2-15651; та по 1/8 частин квартири на праві приватної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 13.02.2008 року 8 ХДНК за реєстр. № 4-160 право власності на нерухоме майно зареєстровано 19.02.2008 р. КП «ХМБТІ», номер запису №П-2-15651, присвоєно реєстраційний номер: 22033743. (а.с. 27-29).

Пунктом 6 вказаного договору передбачена відповідальність сторін у випадку невиконання або неналежного виконання зобовязань за цим договором, а саме передбачений штраф у разі порушенння умов п. 17.1, 1.8, 2.4.2, 2.4.7, 2.4.9, 2.4.10 та 2.4.4.

Позивач зазначає, що відповідачами були порушені п.2.4.9 , п.2.4.10 та п.2.4.4, а тому просить стягнути також штрафні санкції за порушення вказаних умов, але належних та допустимих доказів що відповідачами були порушені дані пункти договору представником позивача до суду не надано. А за таких обставин, розрахунок заборгованості менший вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ч. 3 цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду , виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27.06.2013 року, позов ОСОБА_3 було задоволено частково та визнано недійсним іпотечний договір №22/2-15-53 від 07.03.2008 року в частині визначення майновим поручителем ОСОБА_3 та передачі належної їй частини квартири, в іпотеку в порядку та на умовах, визначених цим договором, та стягнуто судові витрати та витрати на ІТЗ в дольовому порядку. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 23.07.2013 року, вказане рішення змінено та скасовано в частині задоволення позову , та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач є правонаступником АКБ «Меркурій». (а.с. 41-44).

Згідно з умовами договору відступлення права вимоги №694/08 від 15.04.2008 року, позивач передав, а Державна іпотечна установа приймає всі права вимоги за договором про іпотечний кредит між Банком та ОСОБА_1 №22-12-55 від 07.03.2008 року, та іпотечним договором між Банком та ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 №22/2-15-53 від 07.03.2008 року. В судовому засіданні встановлено, що через прострочення сплати чергового платежу за іпотечним кредитом протягом 2-х місяців, що призвело до невідповідності іпотечного кредиту Стандартам Установи, відбулося зворотнє відступлення прав вимоги від Державної іпотечної установи до позивача, як це прямо передбачено умовами укладеного договору від 15.04.2008 року (п.п. 1.3, 2.3, розділ 4).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19.07.2012 року, з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Меркурій» було стягнуто заборгованість за договором про іпотечний кредит №22-12-55 від 07.03.2008 року в сумі 418195 грн., 94 грн. та судовий збір в розмірі 1820,00 грн. На виконання вказаного рішення був виданий виконавчий лист та відкрито виконавче провадження.

Згідно абз. 1 п. 9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4ЦПК).

За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. ст.57-60,131-132,137,177,179,185,194,212-215 ЦПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявність доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року в справі № 6-190цс15, який у відповідності дост.360-7 ЦПК України є обовзковим для судів.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальний строк позовної давності становить 3 роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК Українивстановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Оскільки умовами кредитного договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань про що зазначено і в правових висновках Верховного Суду України у справах № 6-116 цс13 від 06 листопада 2013 року, № 6-169цс14 від 29 жовтня 2014 року, № 6-95цс14 від 17 вересня 2014 року, які згідност. 360-7 ЦПК України є обовязковими для судів.

Наданий до позову розрахунок заборгованості свідчить про те, що останній платіж за кредитом, в розмірі 1052,78 грн. було здійснено 15.01.2010 року. (а.с. 30).

Нарахування заборгованості по відсоткам за користування кредитом здійснено позивачем щомісячно за відсотковою ставкою 12% , останній раз були сплачені проценти за період з 15.01.2010 року-09.02.2010 року в розмірі 3658,82 грн. (а.с. 30).

Пеня нарахована за період з грудня 2009 року по березень 2013 року, травня 2013 року- березень 2014 року (за простроченими платежами з погашення процентів за кредитом), та квітень 2014 року (за простроченими платежами з погашення основного боргу). До суду, як вже зазначалось, позивач звернувся 16 травня 2014 року. (а.с. 31).

Внаслідок порушення боржником ОСОБА_1 виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит, позивач 19.06.2009 року надіслав вимогу відповідачеві ОСОБА_1 про погашення іпотечного кредиту, та повторно 13.01.2010 року, а 23.01.2010 року позивач направив вимоги майновим поручителям ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання.

Проте, договори особистої поруки між сторонами не укладались. Правові наслідки порушення зобов"язання, забезпеченого іпотекою, передбаченіЗУ "Про іпотеку." Відповідно до ст.546 ЦК України, іпотека та порука є різними видами забезпечення, тому норми ст.ст. 553-559 цього Кодексу, що регулюють поруку не застосовуються до правовідносин кредитора з майновими поручителями, оскільки останні відповідають перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов"язання винятково в межах вартості предмета іпотеки.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до одного або кількох боржників, а також якщо предметом позову лише є частина вимоги, право на яку має позивач.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четвертастатті 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин і аналізуючи нормирозділу V ЦК України«Строки та терміни. Позовна давність» у їх сукупності, слід дійти висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі у звязку за недоведеністю розміру заборгованості, та позивачем були порушені строки спеціальної позовної давності щодо нарахування пені.

Керуючись ст. ст.10,11,60,169,212,213,215 ЦПК України, ст. ст.16, 256-257, 525-527, 530, 554, 625, 629, 1048, 1050 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Банку «Меркурій» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області, через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після його проголошення. У разі, якщо рішення було винесено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Головуючий -