Вирок № 57573565, 26.04.2016, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

№ 204/2243/16-к

№ 1-кп/204/244/16

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Дружиніна К.М.

при секретарі Дьяченко О.І.

за участю прокурора Лєбєдєвої І.О.

потерпілої ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження № 12015040030001096 за обвинуваченням ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України;

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_2, 01 грудня 2015 року близько 22 години 20 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул. Тітова збоку пр. Кірова в напрямку вул. Суворова в м. Дніпропетровську, порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при виникненні небезпеки для руху, у вигляді пішохода ОСОБА_1, яка перетинала проїзну частину з права наліво відносно його руху, заходів до своєчасного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного обїзду не прийняв, і в районі перехрестя з вул. Янгеля скоїв наїзд на потерпілу ОСОБА_1

В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_1 заподіяні тілесні ушкодження у виді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому хірургічної шийки лівої плечової кістки зі зміщенням відламків, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 5831е від 30.12.2015 року, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоровя.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилось в тому, що водій ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом автомобілем НОМЕР_1, порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, який свідчить:

п. 12.3 При виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку водій обєктивно здатний виявити, він повинен негайно вжити заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди; невиконання якого перебуває в причинному звязку з наслідками, що наступили.

ОСОБА_2 свою вину в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди визнав повністю та пояснив суду, що дійсно 01 грудня 2015 року близько 22 години 20 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул. Тітова у м. Дніпропетровську, він був недостатньо уважний, коли побачив пішохода ОСОБА_1, яка перетинала проїзну частину, не встиг своєчасно прийняти заходів, щоб уникнути наїзду, в наслідок чого в районі перехрестя з вул. Янгеля скоїв на неї наїзд. В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості. Він відшкодував потерпілій завдану шкоду.

Про винність ОСОБА_2, суд робить висновок виходячи з наступних доказів.

Згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.12.2015 року і схеми до нього, зафіксовано місце дорожньо-транспортної пригоди (а.п.23-32).

Відповідно до висновку експерту № 5831е від 30.12.2015 року, в результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому хірургічної шийки лівої плечової кістки зі зміщенням відламків, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоровя, (а.с. 42-44).

Під час проведення слідчого експерименту потерпіла вказала на обставини скоєної дорожньо-транспортної пригоди (а.п. 45-53)

Відповідно до висновку експерта № 70/27-116 від 29.12.2015 року, при зазначених дорожніх обставинах, дії водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходилось в причинному звязку з настанням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди. Водій мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду (а.п.55-56).

Потерпіла ОСОБА_1 підтвердила суду зазначені в обвинувальному акті обставини скоєної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок яких вона отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження. Обвинувачений повністю відшкодував завдану їй шкоду.

Інші докази, здобуті в ході досудового слідства не досліджувались в судовому засіданні, в зв'язку з визначенням порядку та об'єму дослідження доказів, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, оскільки свідчення ОСОБА_2 відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та ніким не заперечуються.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

При призначенні виду та розміру покарання, необхідного та достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, свою вину визнав повністю, характеризується задовільно, відшкодував завдану шкоду потерпілій, що суд відносить до пом'якшуючих його покарання обставин. Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.

На підставі викладеного суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, з застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування призначеного судом покарання з випробуванням. Призначення іншого виду покарання суд вважає недоцільним.

Зважаючи на суспільну небезпеку скоєного діяння, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Питання речовихдоказівсудвирішує згідно вимогст. 100 КПК України.

Згідно ч.2 ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого фактичну вартість проведення експертизи, згідно наданої довідки.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді двох років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбуття основного призначеного покарання у вигляді обмеження волі, якщо засуджений протягом одного року іспитового строку, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обовязки.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст. 76 КК України зобовязати ОСОБА_2, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи.

Речовий доказ автомобіль НОМЕР_2, який зберігається у обвинуваченого повернути за належністю ОСОБА_2

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь держави фактичну вартість проведення судової автотехнічної експертизи № 70/27-116 від 29.12.2015 р., у розмірі 613 гривень 80 копійок (одержувач платежу: УДКСУ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, номер рахунку: 31119115700003, МФО: 805012, код ЄДРПОУ: 37989300, найменування установи банку: ГУДКСУ у Дніпропетровській області, призначення платежу: за експертизу № 70/27-116 від 29.12.2015 року).

На вирок може бути подана апеляція в судову палату по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Головуючий: К.М. Дружинін.