Ухвала суду № 57571153, 10.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/9592/15 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 22-ц/783/3065/16 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

10 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої судді - Копняк С.М.,

суддів - Кабаля І.І., Монастирецького Д.І.,

за участі секретаря - Юзефович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за апеляційною скаргою Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, з участю третьої особи - Прокуратури Львівської області про зобов»язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, з участю третьої особи - Прокуратури Львівської області про зобов'язання видати спеціальний ордер на вселення в однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на склад сім'ї одну особу - ОСОБА_2.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 16 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, з участю третьої особи - Прокуратури Львівської області про зобов»язання до вчинення дій задоволено.

Вирішено зобов'язати Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради видати ОСОБА_2 спеціальний ордер на вселення у однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 на склад сім'ї одну особу - ОСОБА_2.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 березня 2016 року оскаржив Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради. Вважає, що таке підлягає скасуванню як незаконне, необгрунтоване, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невірно встановлених обставинах, що мають значення для справи. Просить ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалами Апеляційного суду Львівської області від 18 квітня 2016 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та справу призначено до розгляду.

06 травня 2016 року позивач ОСОБА_2 подав до Апеляційного суду Львівської області заяву про забезпечення позову у справі. Просить забезпечити позов, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 із забороною Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради вчиняти будь-які дії щодо погодження, закріплення, надання у власність чи у користування квартири АДРЕСА_1, у тому числі і видача ордерів, укладення договорів найму та інших цивільно-правових угод, окрім рішення суду.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави згідно з принципом верховенства права, закріпленим ст.8 Конституції України.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 цього Закону судова влада в Україні здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом, і реалізується шляхом здійснення суддями правосуддя в рамках відповідних судових процедур та у межах наданих повноважень.

Стаття 7 цього Закону гарантує кожному захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено і п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст. ст. 2, 8 ЦПК України.

У розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін «суд встановлений законом» поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року та «Лавентс проти Латвії» від 7 листопада 2002 року).

Повноваження суду апеляційної інстанції при вирішенні цивільних справ визначені Цивільним процесуальним кодексом України, у тому числі повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч.3 ст. 151 ЦПК України).

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч.2 ст.151 ЦПК України). Частина 3 ст.152 ЦПК України передбачає, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, з?ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв»язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб»єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Згідно з пунктами 1-3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчиняти певні дії.

Відповідно до змісту п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб.

Встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов'язання видати спеціальний ордер на вселення в однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на склад сім'ї одну особу - ОСОБА_2. Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 16 березня 2016 року задоволено. Вирішено зобов'язати Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради видати ОСОБА_2 спеціальний ордер на вселення у однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на склад сім'ї одну особу - ОСОБА_2.

Як на підставу забезпечення позову позивач покликається на те, що 21 квітня 2016 року на розгляді сесії Львівської міської ради було винесено питання щодо прийняття сесією рішення про скасування, в тому числі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 20 грудня 2013 року АДРЕСА_1 надано статус службової квартири прокуратури Львівської області. При голосуванні на вказаній сесії міської ради пропоноване рішення сесії прийнято не було у зв»язку із не набранням більшості голосів депутатів від складу депутатів Львівської міської ради. При цьому, у засобах масової інформації представник Львівської міської ради повідомив, що вказане питання буде повторно виноситися на розгляд 12 травня 2015 року.

Вважає, що прийняття рішення про скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 20 грудня 2013 року № 985, яким квартирі АДРЕСА_1 надано статус службової квартири прокуратури Львівської області утруднить виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 березня 2016 року.

Таким чином встановлено, що між сторонами дійсно виник спір, зокрема щодо обов»язку відповідача видати позивачу спеціальний ордер на вселення в квартиру. Однак, такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на майно, про застосування якого просить позивач, не є співмірним до заявлених в межах цього провадження позовних вимог. Окрім того, даний спір не носить майнового характеру. А відтак, виходячи з системного аналізу норм права, даний позов не може бути забезпечений шляхом накладення арешту на квартиру.

Також, позивачем не надано суду доказів про існування реальної загрози невиконання, чи утрудненого виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Само по собі прийняття сесією міської ради рішення про скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 20 грудня 2013 року № 985, яким квартирі АДРЕСА_1 надано статус службової квартири прокуратури Львівської області, може бути підставою для перегляду можливого рішення суду за нововиявленими обставинами і в жодний спосіб не може бути підставою для невиконання можливого рішення суду про задоволення позову чи якимось чином утруднити виконання такого рішення.

Запропонований позивачем вид та спосіб забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії, на думку колегії суддів, є фактичним вирішенням можливого спору в разі оскарження рішення сесії міської ради про скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 20 грудня 2013 року № 985, яким квартирі АДРЕСА_1 надано статус службової квартири прокуратури Львівської області, якщо таке буде прийнято.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є безпідставною, необґрунтованою, а відтак такою, що не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 151-153, 301 ч.1 п.7, ч.2 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, з участю третьої особи - Прокуратури Львівської області про зобов»язання до вчинення дій - відмовити.

Ухвала у відповідності до приписів ст. 324 ЦПК України є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Кабаль І.І.

Монастирецький Д.І.