Вирок № 57571099, 29.04.2016, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/3161/15-к

Провадження №1-кп/463/28/16

В И Р О К

іменем України

29 квітня 2016 року Личаківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Головатого Р.Я.

з участю: секретаря судових засідань ОСОБА_1

прокурора Левицької М.О.

обвинувачених ОСОБА_2

ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальні провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140040002000 від 30.06.2015 та №12015140040001825 від 13.06.2015р. про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого підсобником на ПП «Львів дах», проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше неодноразово судимого, останній раз: 01.10.2015р. Галицьким районним судом м.Львова за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі 4 роки,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, раніше неодноразово судимого, останній раз: 05.10.2011р. Франківським районним судом м.Львова за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

встановив:

12.06.2015 близько 19-20 год. ОСОБА_2 перебуваючи між будинками №60 - 62 по вул.Некрасова у м.Львові, діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_3, узгодивши з останнім свої злочині дії, з метою протиправного збагачення, підійшовши до потерпілої ОСОБА_6, яка перебуваючи в стані вагітності, прогулювалась із своїм двох річним сином, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, шляхом ривка зірвав із шиї потерпілої золотий ланцюжок, вагою 10 грам, чим спричинив останній матеріальну шкоду на суму 10 000 грн.

Після вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_7 із викраденим майном потерпілої ОСОБА_8, діючи за попередньо спланованим планом, побіг з місця вчинення кримінального правопорушення до автомобіля марки «Fiat - Тіро», реєстраційний номер НОМЕР_1, який перебував під керуванням ОСОБА_9 Однак, потерпіла ОСОБА_8, побачивши це, почала голосно кричати з вимогою припинення протиправних дій останніх, одночасно підходячи до автомобіля, ОСОБА_2 зупинився біля нього на декілька хвилин і, не сідаючи в салон транспортного засобу, втік з місця вчинення кримінального правопорушення. ОСОБА_9 в цей час, з метою зупинення потерпілої ОСОБА_8, дії якої були спрямовані на переслідування ОСОБА_10 швидко розпочав рух автомобілем, яким направлявся в її сторону. З метою залякування можливим наїздом ОСОБА_9 підїхав до потерпілої, різко пригальмував та виїхав на бордюр, зупинившись між самою потерпілою та її малолітнім сином. Через деякий час ОСОБА_9 автомобілем відїхав назад та з місця вчинення злочину втік.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині винуватим себе не визнав і суду пояснив, що на початку літа 2015р. їхав в автомобілі з ОСОБА_3 з району Сихова у центр міста з метою пошуку роботи. В подальшому він вийшов з автомобіля, але на якій саме вулиці не знає, оскільки він не орієнтується в місті Львові. Жодних злочинів він не вчиняв і з ОСОБА_3 про вчинення будь яких злочинів не домовлявся. Потерпілу побачив перший раз при розгляді даної справи в судовому засіданні. З яких причин потерпіла вказала на нього, як на особу яка вчинила злочин йому не відомо.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 в інкримінованому йому злочині винуватим себе не визнав та в порядку ст.63 Конституції України відмовився від дачі показів.

Не зважаючи на не визнання вини у вчиненому, винність обвинувачених в інкримінованому їм відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб,підтверджується наступними доказами, безпосередньо дослідженими судом в судовому засіданні.

Так, потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що 12.06.2015р. близько 19-00год. вона з своїм малолітнім сином, який в руці тримав іграшкову машину, йшли по вул.Некрасова в м.Львові і звертали на вул.Кутову. Коли вони йшли звернула увагу на припаркований автомобіль НОМЕР_2, який стояв з відкритими дверима. За кермом автомобіля сидів ОСОБА_3, а біля автомобіля стояв невідомий молодий чоловік. В подальшому вона побачила ОСОБА_2, який рухався в її сторону і почав йти між нею та дитиною. Будучи вже біля її дитини ОСОБА_2 зірвав з неї золотий ланцюжок, в звязку з чим вона впала животом на тротуар. Зірвавши ланцюжок ОСОБА_2 побіг в сторону до автомобіля, за кермом якого сидів ОСОБА_3 В цей час вона почула як двигун автомобіля завівся. Коли ОСОБА_2 підбіг до автомобіля вона по інерції почала його наздоганяти та голосно кричати, в звязку з чим ОСОБА_2 в автомобіль не сів, а почав далі втікати. Коли вона кричала автомобіль під керуванням ОСОБА_3 різко почав рух в її сторону і виїхав на бордюр тротуару та зупинився між нею та дитиною, вона перелякалась за дитину і змушена була зупинитись. В подальшому автомобіль під керуванням ОСОБА_3 зїхав на дорогу і зник в невідомому напрямку, а вона підійшла до дитини, щоб заспокоїти, оскільки він плакав та кричав. Додатково зазначила, що на момент вчинення злочину вона перебувала в стані вагітності на 8 місяці, тому обвинувачені не могли цього не помітити. Після даної події була загроза передчасних пологів та втрати дитини, оскільки при падінні на тротуар вона впала на живіт, а також побила праве коліно та ліву руку. Крім цього, в залі судового засідання детально описала та вказала на обвинуваченого ОСОБА_2, як особу, яка зірвала з неї ланцюжок та обвинуваченого ОСОБА_3, як на особу, яка перебувала за кермом автомобіля.

З оголошеного в судовому засіданні витягів з кримінального провадження №№12015140040002000, 12015140040001825 згідно яких зареєстровано заяву потерпілої ОСОБА_6 з приводу вчиненого відносно неї злочину (т.1 а.с.20, т.2 а.с.30,31).

З оголошеного в судовому засіданні протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.06.2015р. (т.1 а.с22), згідно якого у потерпілої ОСОБА_6 прийнято заяву про злочин.

З оголошеного в судовому засіданні медичного висновку ЛК жіночої консультації про вагітність №64 від 23.06.2015р., згідно якого потерпіла ОСОБА_6 перебувала на обліку в жіночій консультації з діагнозом: вагітність 36 тижнів. Загроза передчасних пологів (т.1 а.с.23, 157).

З оголошеного в судовому засіданні протоколу предявлення особи для впізнання від 23.06.2015р. (т.1 а.с.24-25), згідно якого потерпіла ОСОБА_6 впізнала ОСОБА_2 по загальним рисам обличчя, світлому волоссі та росту.

З оголошеного в судовому засіданні протоколів проведення слідчого експерименту та фото таблиці до нього від 10.06.2015р. (т.1 а.с.36-42) та від 21.07.2015р. (т.1 а.с.148-156), згідно якого потерпіла ОСОБА_6 вже на місці вказує про обставини вчиненого грабежу відносно неї.

З оголошеного в судовому засіданні протоколу огляду місця події від 30.06.2015р. та фототаблиці (т.1 а.с.43-46), згідно якого на стоянці біля будинку №36 по вул..Зубрівська у м.Львові було оглянуто автомобіль НОМЕР_3 та жодних пошкоджень не виявлено.

З оголошеної в судовому засіданні заяви потерпілої ОСОБА_6 від 23.06.2015р. (т.1 а.с158), згідно якої остання просить проведення впізнання по фотознімкам, у звязку з тим, що вона перебуває на 8,5 місяців вагітності і хвилюється за своє життя та здоровя.

З оголошеного в судовому засіданні протоколу предявлення особи для впізнання від 22.06.2015р. (т.1 а.с.159-160), згідно якого потерпіла ОСОБА_6 впізнала ОСОБА_3 по статурі, волоссі та росту.

Оцінюючи докази в сукупності суд визнає їх допустимими, належними, достатніми та достовірними і такими, які обєктивно і повно доводять вину обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їм злочині за ч.2 ст.186 КК України.

Судом критично оцінюються показання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які не визнають вини у вчиненому та вважаються такими, що даються з метою уникнути кримінальної відповідальності і спростовуються переліченими вище доказами.

З приводу показів наданих свідком ОСОБА_11, який зазначив, що в цей день він зустрівся з ОСОБА_3 на Сихові і просив підвезти його в медінститут до знайомого, на що останній погодився. В цей час до них підійшов ОСОБА_2 і сів в автомобіль та поїхав з ними, т.я. йому не було що робити. В районі вулиці Погулянка ОСОБА_2 вийшов з автомобіля і куди саме він пішов йому не було відомо. В подальшому він ОСОБА_2 бачив ввечері цього дня на Сихові. Після того як ОСОБА_2 вийшов, через декілька метрів автомобіль в них зламався і вони з ОСОБА_3 стали покурити. В подальшому вони розвернулись автомобілем вниз дороги та завели його. На бордюри вони не заїжджали. Потерпілої та ОСОБА_2 біля автомобіля в цьому районі він не бачив. Такі покази судом критично оцінюються і не беруться до уваги, оскільки спростовуються показами потерпілої ОСОБА_6, яка зазначила, що невідому особу та обвинуваченого ОСОБА_3, який сидів за кермом автомобіля, бачила коли проходила повз них перед вчиненим відносно неї грабежем та спробою здійснити на неї наїзд автомобілем під керуванням ОСОБА_3 Крім цього такі покази свідка непослідовні та суперечать між собою.

Аналізуючи та оцінюючи покази допитаних в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які точно не могли згадати коли і при яких обставинах вони були понятими і в яких саме слідчих діях, суд вважає, що такі покази не виправдовують дій обвинувачених.

Дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.2 ст.186 КК України відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковано правильно.

При призначенні покарання суд керується наступним.

Згідно з п.3 ч.1 ст.65 КК України, суд призначаючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 ККУкраїни стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Тому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Особи обвинуваченого ОСОБА_2, який є особою молодого віку, раніше неодноразово судимого, має постійне місце реєстрації та проживання, відсутністю обставин, що помякшують покарання, обставинами, що обтяжують покарання є вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала в стані вагітності, рецидив злочинів, та вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.186 КК України, з визначенням остаточного покарання на підставі ст.70 КК України.

Особи обвинуваченого ОСОБА_3, який є особою молодого віку, раніше неодноразово судимого, має постійне місце реєстрації та проживання, відсутністю обставин, що помякшують покарання, обставинами, що обтяжують покарання є вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала в стані вагітності, рецидив злочинів, та вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.186 КК України.

Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд,

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, остаточно, за сукупністю злочинів, до даного покарання частково приєднати покарання за вироком Галицького районного суду м.Львова від 01.10.2015р. та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання 6 (шість) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_2 рахувати з часу його фактичного затримання 22.06.2015р.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_2 в строк відбуття покарання, строк попереднього ув'язнення з 22 червня 2015 року по день ухвалення вироку - 29 травня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 тримання під вартою, до набрання вироком законної сили залишити без змін.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Змінити ОСОБА_3 запобіжний захід у виді застави на тримання під вартою на строк 2 місяці з часу взяття під варту, взявши під варту в залі суду.

Строк відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_14 рахувати з часу взяття під варту 29.04.2016р., зарахувавши у строк покарання термін перебування під вартою з 23.06.2015р. по 15.12.2015р.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк відбуття покарання, строк попереднього ув'язнення з 23 червня 2015 року по 15 грудня 2015 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Заставу в розмірі 36 540грн. 00 коп. (тридцять шість тисяч пятсот сорок), які були внесені ОСОБА_15, згідно квитанції №972838397 від 14.12.2015р. (отримувач: Територіальне управління державної судової адміністрації України у Львівській області, код: 26306742, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Л/О, код банку отримувача: 825014, рахунок отримувача:37313005000789) після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_15.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга через суд першої інстанції до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченим, прокурору.

Суддя: Р.Я. Головатий