Ухвала суду № 57570694, 21.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/5834/16 Головуючий у 1 інстанції: Крамаренко А.І.

№ провадження 22-ц/778/1314/16 Суддя-доповідач: Савченко О.В

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„21" квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 березня 2014 року у справі за позовом Бердянського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави до Бердянської міської ради, ОСОБА_2, Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року Бердянський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Бердянської міської ради, ОСОБА_2, Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки.

У позові зазначав, що п.п. 5, 5.20 рішення сімдесят сьомої сесії Бердянської міської ради V скликання № 32 від 24.12.2009 року "Про передачу в оренду, продовження терміну виробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0758 га, розташовану за адресою:АДРЕСА_1, для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації.

На підставі зазначеного рішення 07.05.2010 року за ОСОБА_2 проведена державна реєстрація за реєстраційним номером 011026500489 державного акту на право власності серії НОМЕР_1 на зазначену земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2.

В ході прокурорської перевірки було встановлено, що проект відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва ОСОБА_2 було погоджено та затверджено з порушенням водного, земельного та містобудівного законодавства.

Так, спірна земельна ділянка розташована на території Бердянської коси в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги, передана у власність з порушенням ст. ст. 58, 59, 60 ЗК України та ст. ст. 88, 90 Водного кодексу України, при відсутності затвердженої містобудівної документації м. Бердянська, а саме, відсутності детальних планів територій окремих районів міста, зокрема, території Бердянської коси.

Крім того, проект відводу земельної ділянки, всупереч вимогам ст. ст. 51, 118, ч. 4 ст. 123 ЗК України, ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації», не передавався відповідному органу земельних ресурсів для проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації.

Посилаючись на зазначені обставини, прокурор просив визнати незаконними та скасувати п.п. 5, 5.20 рішення сімдесят сьомої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликай №32 від 24.12.2009 року "Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок"; визнати недійсним державний акт на право власності серії НОМЕР_3 на земельну ділянку площею 0,0758 га для ведення індивідуального дачного будівництва в місті Бердянську, АДРЕСА_1, що виданий на ім'я ОСОБА_2; зобов'язати Управління Держземагентства у Бердянському районі скасувати запис про державну реєстрацію державного акту серії НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4, розташовану по АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку вартістю 32 828,98 грн., площею 0,0758 га по АДРЕСА_1, територіальній громаді в особі Бердянської міської ради.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 березня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано п.п. 5, 5.20 рішення сімдесят сьомої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликай №32 від 24.12.2009 року "Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок".

Визнано недійсним державний акт на право власності серії НОМЕР_3 на земельну ділянку площею 0,0758 га для ведення індивідуального дачного будівництва в місті Бердянську, АДРЕСА_1, що виданий на ім'я ОСОБА_2

Зобов'язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку вартістю 32 828,98 грн., площею 0,0758 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1,межі якої визначені у державному акті на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, виданому ОСОБА_2, територіальній громаді в особі Бердянської міської ради.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В засідання апеляційного суду належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 не з»явилися, причини неявки суду не повідомили, а тому колегія визнала за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з доведеності того, що передача у власність ОСОБА_2 розташованої в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря, на землях рекреаційного призначення земельної ділянки площею 0,0758 га за адресою: АДРЕСА_1, для індивідуального дачного будівництва, була здійснена з порушенням визначеного законодавством порядку, зокрема, ст.ст. 88, 90 ВК України, ст.ст. 60, 118 ЗК України, ст. 9 Закону України „Про державну експертизу землевпорядної документації".

Висновок суду слід визнати правомірним, оскільки він погоджуються з фактичними обставинами справи та із зібраними по ній доказами.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції належним чином керувався приписами Конституції України, нормами матеріального права і виходив з того, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.ст. 116, 118, 125 ЗК України право власності громадянина на земельну ділянку виникає на підставі державного акту про право власності, який видається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, прийнятим за результатами розгляду відповідного клопотання (заяви) фізичної особи та землевпорядної документації щодо конкретної земельної ділянки, узгодженої контролюючими службами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, п. п. 5, 5.20 рішення сімдесят сьомої сесії Бердянської міської ради V скликання № 32 від 24.12.2009 року "Про передачу в оренду, продовження терміну виробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" було затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0758 га, розташовану за адресою:АДРЕСА_1, для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації(а.с.63).

На підставі зазначеного рішення за ОСОБА_2 07.05.2010 року проведена державна реєстрація за реєстраційним номером 011026500489 державного акту на право власності серії НОМЕР_1 на зазначену земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2(а.с.5).

За даними виконавчого комітету Бердянської міської ради, на підставі проведеного містобудівного аналізу та згідно з Генеральнм планом м. Бердянська, затвердженого рішенням шістдесят восьмої сесії Бердянської міської ради У скликання від 25.06.2009 року № 8, земельна ділянка по АДРЕСА_1 розміщується на території оздоровчих установ та установ відпочинку(а.с.15-16).

Згідно з даними Управління Держземагенства у Бердяеському районі Запорзької області від 26.11.2013 року, земельна ділянка по АДРЕСА_1, площею 0,0758 га, кадастровий № НОМЕР_2, відноситься до земель рекреаційного призначення(а.с.62).

За визначенням ст. 50 ЗК України землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, відносяться до земель рекреаційного призначення.

Згідно ст. 51 ЗК України до складу земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст і інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об"єктів фізичної культури та спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих і спортивних таборів, інших аналогічних об"єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об"єктів стаціонарної рекреації.

Хоча за даними проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 спірна ділянка для індивідуального дачного будівництва відводилася йому із землі житлової та громадської забудови, зі зміною цільового призначення на категорію землі рекреаційного призначення, однак доказів того, відповідне рішення приймалося Бердянською міської радою, по справі не надано. Передана ж у власність ОСОБА_2 на підставі оскаржуваного рішення Бердянської міської ради № 32 від 24.12.209 року земельна ділянка була надана йому для цільового використання в якості землі рекреаційного призначення.

При цьому колегія також враховує, що, виходячи з положень ст. 19 ЗК України, землі житлової та громадської забудови та землі рекреаційного призначення, водного фонду за основним цільовим призначенням відносяться до різних категорій, а відповідно до ч.1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Частинами1,2 ст. 20 ЗК України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у користування, вилучення(викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об"єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Реалізуючи свої повноваження з розпорядження земельними ділянками, відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування за місцем знаходження земельної ділянки на час виникнення спірних правовідносин мав право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються (надаються), за умови дотримання положень Порядку розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 677, та Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року № 502(постанови втратила чинність 20.02.2013 року).

Відповідно до зазначеного Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року № 502 і який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, проект відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення погоджується або пере погоджується з органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також підлягає державній землевпорядній експертизі, після якої замовник подає проектні матеріали відповідно до сільської, селищної, міської ради або до районної державної адміністрації для прийняття рішення.

Сільська, селищна, міська рада розглядає проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка розташована в межах населеного пункту. Рішення сільської, селищної, міської ради або відповідного органу виконавчої влади про зміну цільового призначення земельної ділянки є підставою для оформлення громадянину або юридичній особі державного акта на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням.

Факту переведення Бердянською міською радою спірної ділянки з категорії землі рекреаційного призначення на землю житлової та громадської забудови з дотриманням вказаного Порядку по справі не встановлено, а тому суд дійшов правомірного висновку, що, враховуючи правовий статус зазначеної ділянки, при прийнятті рішення про її надання у власність ОСОБА_2 Бердянською міською радою були порушені вимоги чинного законодавства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до ст. 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно з п. «г» ч.4 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року у справі № 6-155цс14, який є обов»язковим для всіх судів, і висновки суду по даній справі узгоджуються з цією правовою позицією.

Так, судом встановлено, що земельна ділянка, яка надана у власність ОСОБА_2, розташована в межах двокілометрової зони прибережної смуги Азовського моря, на відстані 40,91 м від урізу води Бердянської затоки(а.с.8).

Стаття 4 ВК України, п. «б» ч.1 ст. 58 ЗК України ( у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) визначають, що до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів.

Крім того, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоч і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду.

За положеннями ст.60 ЗК України та ст. 88 ВК України( у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) уздовж морів та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об»єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів установлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Розмір та межі прибережної захисної смуги вздовж морів та навколо морських заток і лиманів установлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Крім того, за положеннями ч.4 ст. 88 ВК України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Згідно з п.2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності землевпорядної документації та встановлення у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об»єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК , та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку з урахуванням конкретної ситуації.

Згідно ст. 9 Закону України „Про державну експертизу землевпорядної документації", проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду, оздоровчого та рекреаційного призначення підлягають обов"язковій державній експертизі.

Між тим, судом встановлено, що всупереч вказаним вимогам закону та ч.9 ст.118 ЗК(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов"язкова державна експертиза землевпорядної документації при виділенні земельної ділянки по вул. Сибірякова , 49, не проводилась.

Посилання в апеляційній скарзі на незаконність судового рішення у зв"язку з порушення судом норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, не є переконливими.

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Рішення суду відповідає ч.1 ст. 21 ЦК України, згідно якої суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як роз"яснив Пленум Верховного Суду України у п.2 постанови № 7 від 16.04.2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", виходячи з положень ст.ст.8,124 Конституції, ст.ст. 26,30,87-90,97,100,102,118,123,128, 143-146,149,151,153-158,161, 210,212 ЗК України, глав 27,33,34 ЦК України, ст. 15 ЦПК України, ст. 12 ГПК України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки, є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Виходячи з норм ст. 116 ЗК України, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Не є переконливими і доводи скарги щодо порушення ст. 45 ЦПК України та відсутності порушення інтересів держави у спірних правовідносинах у зв"язку з прийняттям рішення Бердянської міської ради про передачу земельної ділянки ОСОБА_2, оскільки вони не погоджуються зі змістом позову та з вимогами Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель".

В обгрунтування позову прокурор посилався на порушення вимог земельного законодавства з боку органу місцевого самоврядування - Бердянської міської ради під час прийняття п. 5, 5.20 рішення № 32 від 24.12.2009 року та на порушення інтересів держави у сфері контролю за використанням і охороною землі як національного багатства, що свідчить про правомірність звернення прокурора для захисту інтересів держави до суду з даним позовом, у якому прокурор виступав у статусі позивача.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що на момент виділення земельної ділянки по АДРЕСА_1 існувало рішення Бердянської міської ради від 10.12.2004 року № 11, яким було встановлено сорокаметрову прибережну захисну смугу в межах міста Бердянська, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у зв»язку зі скасування постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2010 року вказаного рішення Бердянської міської ради, його правові наслідки втратили чинність і щодо прийнятих з його урахуванням інших рішень.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що при вирішенні спору суд безпідставно не застосував правила ст. 140 ЗК України, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ст. 140 ЗК України визначено перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку для випадків, коли право власності набуто в передбаченому законом порядку, а не коли особа набула право на земельну ділянку на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке було прийняте з порушенням вимог закону.

У даному випадку предметом судового спору було саме питання законності передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, а не вилучення ділянки, набутої на законних підставах.

Прийняття ж рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки без висновку державної експертизи зазначеного проекту землеустрою суперечить законам України.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позовної давності, оскільки з вимогами про скасування п.п.5,5.20 рішення Бердянської міської ради №32 від 24.12.2009 року, на підставі якого ОСОБА_2 07 травня 2010 року був виданий державний акт про право власності на земельну ділянку, який прокурор вимагав визнати недійсним, позивач звернувся лише у червні 2013 року, тобто після спливу позовної давності, про застосування якої заявляв відповідач, є неспроможними, враховуючи, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2010 року, якою було визнано незаконним та скасовано рішення Бердянської міської ради від 10.12.2004 року стосовно затвердження концепції приватизації земель м. Бердянська, набрала законної сили 06.09.2010 року(а.с.89-90), а позов заявлено у червні 1013 року, отже в межах трирічного строку, передбаченого положеннями ст. 257 ЦК України.

Крім того, відповідно до п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України( в редакції закону станом на день прийняття Бердянською міською радою рішення № 32 від 24.12.2009 року) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України „Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 року № 4176-УІ, який набрав чинності 15.01.2012 року, п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України був виключений.

Разом з тим, відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Отже з огляду на правила п.5 зазначених Прикінцевих та перехідних положень, доводи відповідача про сплив позовної давності у даному випадку також не можуть бути прийняті до уваги.

Посилання в апеляційній скарзі на правову позицію постанови Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-68 цс15, згідно якої положення п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред»являються від імені держави і направлені на захист прав державної власності, порушеного незаконними правовими актами органів державної влади, не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи також, що предметом спору по даній справі був правовий акт не органу державної влади, а органу місцевого самоврядування і заявлені вимоги стосувалися не захисту прав державної власності, а інтересів держави у сфері контролю за використанням і охороною землі як національного багатства.

Задовольняючи позов прокурора, суд правомірно виходив з того, що в силу приписів ч.2 ст. 19 Конституції України орган місцевого самоврядування зобов"язаний діяти лише на підставах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому зобов"язаний виконувати конституційний припис „право власності на землю набувається і реалізується виключно відповідно до закону" і додержуватися визначеного ЗК України порядку передачі земельної ділянки у приватну власність.

Інші доводи зводяться до іншої правової оцінки обставин, встановлених судом першої інстанції, і суті ухваленого судом рішення не спростовують.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 березня 2014 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: