Постанова № 57567017, 20.04.2016, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/2943/16-а

Провадження № 2а/712/103/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - ТОКОВОЇ С.Є.

при секретарі - ТКАЧ А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Черкасах Черкаської області про визнання дій органу державного управління неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про визнання дій органу державного управління неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Згідно Постанови Верховної Ради України від 25.12.20014 року № 59-VIII «Про звільнення суддів» відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України був звільнений з посади судді апеляційного суду Черкаської області у зв'язку з поданням заяви про відставку. 05.01.2015 року згідно наказу голови апеляційного суду Черкаської області він був звільнений зі штату апеляційного суду Черкаської області у зв'язку з поданням заяви про відставку та на підставі вищезазначеної Постанови ВРУ № 59-VIII від 25.12.2014 року і на адресу управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси було направлено відповідне подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Із наданого управлінням Пенсійного фонду України в м. Черкаси роз'яснення розрахунку порядку і підстав начислення йому суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 24.04.2015 року № 286/Б-10 вбачається, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачується у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який працює на відповідній посаді. Не погодившись з даними висновками управління Пенсійного фонду України в м Черкаси він оскаржив дії управління Пенсійного фонду в адміністративному порядку до суду. Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.07.2015 року його адміністративний позов був задоволений: визнано дії управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси щодо відмови у перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці неправомірними, та зобов'язано управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82 відсотки від суми грошового утримання судді, який працював на відповідній посаді починаючи з 06.01.2015 року. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2015 року залишено без змін вищезазначену постанову місцевого суду в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - ОСОБА_1 у розмірі 82 відсотків.

11.02.2016 року позивач звернувся із заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси про проведення відповідного перерахунку призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% від заробітної плати в розмірі 21 тисячі 436 грн. 80 коп., без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Свої вимоги позивач мотивував тим, що ще 20 вересня 2013 року, маючи стаж роботи безпосередньо на посаді судді більше 20 років, він звернувся до Верховної Ради України та Вищої ради юстиції із заявою про відставку, яка 15 жовтня 2013 року була задоволена Вищою радою юстиції та документи про його відставку зразу ж були скеровані на розгляд до Верховної Ради України.

Однак, його заява про відставку не була розглянута ВРУ в розумні строки відповідно до загальновстановлених строків розгляду заяви про звільнення за заявою працівника встановлених чинним законодавством про працю. Лише через 14 місяців ВРУ звільнила позивача у відставку з посади судді апеляційного суду. Таким чином позивач вважає, що в даному випадку бездіяльність Верховної Ради України є протиправною, що також на його думку підтвердив у своєму рішенні і Верховний Суд України прийнявши відповідну постанову від 16 вересня 2015 року по справі №21-195а15 по аналогічному питанню.

Позивач в позові зазначає, що на час подання ним заяви про відставку (20.09.2013 р.) та виникнення у органу, що його обрав, передбаченого ст. 126 Конституції України обов»язку щодо звільнення позивача у відставку з посади судді (15.10.2013 р.), діяла ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07 липня 2010 року №2453-VI, яка передбачала право позивача (з урахуванням його стажу роботи на посаді судді) на щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. А саме, відповідно до положень ч.3 ст. 138 Закону України « Про судоустрій і статус суддів » щомісячне довічне грошове утримання виплачується у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Однак відповідач листом начальника управління Пенсійного фонду № 50/Б-10 від 29 лютого 2016 року відмовив позивачу у здійсненні перерахунку по формальним підставам взагалі нічим не мотивуючи і не посилаючись на чинне законодавство. Не погоджуючись з відмовою відповідача у здійсненні перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся з даним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю та просив суд визнати дії відповідача щодо відмови йому у здійсненні перерахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці неправомірними; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з розрахунку 90% із заробітної плати у розмірі 21 436 грн. 80 коп., яка зазначена у довідці Апеляційного суду Черкаської області від 05.01.2015 року № 1/14-вих/04-45/15, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання починаючи з 16 вересня 2015 року; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області нарахувати та виплатити недоплачену суму грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 починаючи з 16 вересня 2015 року; постанову в частині стягнення платежу за один місяць допустити до негайного виконання, а також стягнути понесені позивачем судові витрати при подачі ним позову до суду із відповідача на користь позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала та пояснила, що аргументи наведені позивачем в адміністративному позові в частині вимоги та зобов'язання управління пенсійного фонду здійснити йому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% є недоцільними та безпідставними, оскільки дані обставини вже були предметом розгляду по справі за №712/6993/15-а при прийнятті місцевим судом рішення від 14.07.2015 року. Також, представник відповідача пояснила, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання управлінням було здійснено позивачу згідно рішень судів від 14.07.2015 року та від 07.09.2015 року і проведено починаючи з 06.01.2015року. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 06.01.2015 року складає 16978,92 грн. в розмірі 82%, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. А тому вважає, що аргументи наведені позивачем в адміністративному позові є недоречними та безпідставними, оскільки стаж роботи стажистом та служба в лавах Радянської Арміє входить до загального стажу, а ОСОБА_1 09.01.2015 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області із заявою про призначення йому довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно розрахунки його довічного грошового утримання здійснюються згідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в якому зазначається, що входить до стажу роботи на посаді судді. Позивачу проведено всі перерахунки відповідно до чинного законодавства. Також, представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що на її думку загальний стаж роботи позивача на посаді судді складає по її підрахункам понад 22 роки, а тому за таких обставин його щомісячне довічне грошове утримання підлягає збільшенню лише на 4 відсотка. Просила суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з 07.12.2011 року працював суддею апеляційного суду Черкаської області - суду в системі судів загальної юрисдикції, статус якого визначається Законом України « Про судоустрій і статус суддів » в редакції від 07 липня 2010 року №2453-VI. До якого за цей період часу вносилися численні зміни, а також виносилися обов'язкові для виконання рішення Конституційного Суду України.

З наданих документів вбачається, що 20.09.2013 року позивач звернувся до Вищої ради юстиції із заявою про внесення подання до Верховної Ради України щодо його відставки. Проте, заява позивача про відставку не була розглянута Верховною Радою України в розумні строки, фактично лише через 14 місяців (більше одного року) ВРУ звільнила позивача у відставку з посади судді апеляційного суду.

В подальшому згідно Постанови Верховної Ради України від 25.12.20014 року № 59-VIII «Про звільнення суддів» відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України позивач по справі - ОСОБА_1 був звільнений з посади судді апеляційного суду Черкаської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

05.01.2015 року згідно наказу голови апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_1 був звільнений зі штату апеляційного суду Черкаської області у зв'язку з поданням заяви про відставку та на підставі вищезазначеної Постанови ВРУ № 59-VIII від 25.12.2014 року і на адресу управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси було направлено відповідне «подання» про встановлення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

В січні 2015 року позивач звернувся до Управління ПФУ в м. Черкасах Черкаської області з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка була задоволена відповідачем, 09 січня 2015 року призначено щомісячне довічне грошове утримання згідно зі ст. 141 Закону України « Про судоустрій і статус суддів » в розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який працює на відповідній посаді.

Не погодившись з даними висновками управління Пенсійного фонду України в м Черкаси він оскаржив дії управління Пенсійного фонду в адміністративному порядку до суду. Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.07.2015 року його адміністративний позов був задоволений: визнано дії управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси щодо відмови у перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці неправомірними, та зобов'язано управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82 відсотки від суми грошового утримання судді, який працював на відповідній посаді починаючи з 06.01.2015 року. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2015 року залишено без змін вищезазначену постанову місцевого суду в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - ОСОБА_1 у розмірі 82 відсотків.

Заява позивача про відставку від 20.09.2013 року не була розглянута Верховною Радою України в розумні строки, фактично через один рік і два місяці з часу її подачі вона була розглянута і по ній було прийнято позитивне рішення. В подальшому позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90 відсотків грошового утримання працюючого судді з заробітної плати у розмірі 21.436 грн. 80 коп.

Листом начальника управління Пенсійного фонду № 50/Б-10 від 29 лютого 2016 року у здійсненні зазначеного перерахунку позивачу було відмовлено.

За загальним правилом встановленим ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.1 ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.

Статтею 5 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Рішення Конституційного Суду України мають силу закону та є обов'язковими для виконання на всій території України.

Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 47 Закону України « Про судоустрій і статус суддів » в редакції від 07 липня 2010 року №2453-VI незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням.

На момент виникнення у позивача права на довічне грошове утримання, а саме станом на 20.09.2013 року у зв'язку з виходом у відставку, з врахуванням відповідних положень Конституції України та рішень Конституційного Суду України, діяли положення ч. 3 ст. 138 Закону України « Про судоустрій і статус суддів » в редакції від 07 липня 2010 року №2453-VI, відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Враховуючи вищезазначені обставини справи та практику розгляду адміністративних справ суддями України, суд вважає за необхідне взяти до уваги зокрема і постанову Верховного Суду України від 16.09.2015 року по справі №21-195-а15 про визнання протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо несвоєчасного розгляду нею подання Вищої ради юстиції про звільнення особи з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

В конституції України та Рішеннях Конституційного Суду України зазначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення, а тому дії відповідача слід визнати протиправними та зобов'язати відповідача призначити позивачу по справі щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків середнього заробітку та виплачувати його без обмеження граничного розміру.

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Отже, однією з гарантій незалежності суддів є встановлена ст. 22 Конституції України заборона при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг існуючих прав та свобод.

Згідно п. 4 ч. 4 ст. 20 Регламенту Верховної Ради України затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861- VI до порядку денного сесії Верховної Ради включаються позачергово без голосування: питання про складення присяги, питання про призначення, обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад, а також питання щодо здійснення парламентського контролю, розгляд яких є виключним правом Верховної Ради у випадках, передбачених Конституцією України та законами України.

Звільнення судді у зв'язку з поданням ним заяви про відставку (пункт 9 частини п'ятої статті 126 Конституцією України) відбувається лише за наявності двох взаємопов'язаних обов'язкових умов: наявності в судді відповідного стажу роботи, який визначено в частині першій статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; подання суддею заяви, яка є підтвердженням справжнього й вільного (без стороннього впливу чи примусу) волевиявлення судді на реалізацію ним права на відставку.

Про це також ідеться в рішенні Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 у справі щодо відповідності Конституції України статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137, підпункту 1 пункту 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення», абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу ХІІ «Перехідні положення» Закону. Зокрема, суд зазначив, що аналіз розділу VIІІ Конституції Українита Закону дає підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді.

Тобто, за наявності відповідного стажу суддя має право звернутися із заявою про вихід у відставку до Вищої ради юстиції (стаття 31 Закону України «Про Вищу раду юстиції»). Відповідно до пункту 4 параграфа 2.1 розділу ІІ Регламенту Вищої ради юстиції розгляд цього питання включає в себе з'ясування дійсного волевиявлення судді, який подав заяву про відставку, з метою перевірки відсутності стороннього впливу на суддю або примусу. Протягом одного місяця з дня надходження заяви Вища рада юстиції вносить до Верховної Ради України подання про звільнення судді з посади (частина третя статті 109 Закону).

Отже, Вища рада юстиції за наявності в судді відповідного стажу роботи повноважна перевіряти лише справжність волевиявлення судді. Відмовити в задоволенні заяви про відставку з інших підстав Вища рада юстиції не має права.

Подібну роль у цьому процесі відведено й Верховній Раді України. Про це свідчить відсутність будь-якого контролю за проходженням матеріалів про звільнення суддів у парламентських комітетах. Відповідно до частини другої статті 216 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» керівництво Верховної Ради України лише забезпечує організацію підготовки цього питання до розгляду на пленарних засіданнях.

Такий підхід законодавця до вирішення зазначеного питання зумовлено, зокрема, й тим, що право судді на вихід у відставку є однією з гарантій незалежності суддів, яку передбачено в пункті 11 частини четвертої статті 47 Закону. Про це йшлося і в Рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці). У цьому Рішенні зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід»ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці.

Відповідно до положень частини другої статті 127 Конституції України та статті 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обмеженням щодо реалізації особою, яка є суддею, таких гарантованих Конституцією України прав, є: право обіймати будь-які інші, крім посади судді, оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Також суддя не має права поєднувати свою діяльність із підприємницькою або адвокатською, не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках. Відповідно держава встановлює для суддів компенсаційні трудові гарантії, а також гарантує достатній рівень соціального забезпечення.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.06.2007 року № 4-рп/2007 у справі №1-23/2007 встановлено, що довічне грошове утримання судді - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній, звільненій від сплати податків, грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України, Законом України «Про статус суддів» і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України гарантії незалежності суддів, в тому числі гарантії їх матеріального і соціального забезпечення. Це положення узгоджується з ч. 3 ст. 22 Конституції України.

Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 47 Закону України « Про судоустрій і статус суддів » в редакції від 07 липня 2010 року №2453-VI незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням.

В силу ч. 3 ст. 138 Закону України « Про судоустрій і статус суддів » в редакції від 07 липня 2010 року №2453-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668 - VI внесено зміни до вказаної норми, згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування судді, який працює на відповідній посаді.

Однак рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ч. 3 ст. 138 Закону України « Про судоустрій і статус суддів » від 07 липня 2010 року №2453-VI в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668 - VI у зв'язку з тим, що вона не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить ст. 126 Основного Закону України, та вказано, що підлягає застосуванню ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів » від 07 липня 2010 року №2453 -VI в редакції до змін, внесених Законом від 08 липня 2011 року № 3668 - VI.

Таким чином суд приходить до висновку, що проводячи перерахунок позивачу по справі щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90 відсотків відповідачу необхідно виходити з заробітної плати позивача у розмірі 21.436 грн. 80 коп. ( див. у мат. справи довідка про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надана апеляційним судом у матеріалах подання про встановлення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.01.2015 року № 1/14-Вих/04-45/15), без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

На момент подання позивачем заяви про відставку, а саме 20.09.2013 року, та виникнення у органу, що його обрав, передбаченого ст. 126 Конституції України обов'язку щодо звільнення позивача у відставку з посади судді (15.10.2013 р.), діяла стаття 138 Закону України №2453-VI в редакції Закону України № 3668 - VI, яка регулює питання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в своїй частині третій передбачала, що «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування судді, який працює на відповідній посаді».

Але, згідно рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013, положення частини третьої статті 138 Закону України №2453-VI в редакції Закону України № 3668 - VI були визнані такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними), а тому не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з часу ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів » від 07 липня 2010 року №2453 -VI в редакції до змін, внесених Законом від 08 липня 2011 року № 3668 - VI, а саме: «щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

При цьому, Конституційний Суд України визначив, що « дія статті 2 Закону України № 3668 - VI не поширюється на Закон України №2453-VI», а «дія абзацу другого пункту два розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3668 - VI не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання)».

Аналіз наведених фактичних даних, норм Закону та рішень Конституційного Суду України, з урахуванням проголошеного Конституцією України принципу верховенства права свідчить про те, що позивач по справі набувши право на відставку 20.09.2013 року, коли у встановленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів » від 07 липня 2010 року №2453 -VI (у чинній тоді його редакції), подав до Вищої Ради юстиції України заяву про відставку з посади судді.

Таким чином, з часу подання заяви позивачем до Верховної Ради України і звільнення його у відставку відповідною постановою ВРУ 25.12.2014 року № 59-VIII «Про звільнення суддів», тобто 20.09.2013 року, він набув право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці належного розміру.

Всі послідуючі неодноразові зміни до ст. 138 Закону України №2453-VI, як і в період з моменту подачі позивачем по справі заяви про відставку і до прийняття рішення ВРУ про її задоволення та звільнення з посади судді, тобто з 20.09.2013 року по 25.12.2014 року, були прийняті ВРУ і внесені до змісту цієї норми Закону ( включаючи Закон України від 28.12.2014 року № 76 - VIII, який взятий відповідачем в обґрунтування свого розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання щодо позивача, як судді у відставці ) - в частині, що звужують зміст і обсяг конституційних гарантій матеріального (грошового) забезпечення судді, а значить і його незалежності, застосовуватися не можуть. Оскільки, у відповідності до вимог ст. 58 Конституції України, погіршуючи становище об'єкта застосування у порівнянні з попереднім вони не можуть мати зворотної дії у часі.

Верховна Рада України в Законі України «Про судоустрій і статус суддів » від 07 липня 2010 року №2453 - VI установила, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручанню, і така незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об»єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід»ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання, тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя, і є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської Хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за яким статус судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, повинен забезпечувати останньому право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

Також, відповідно до пункту 54 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів від 17 листопада 2010 року № (2010) 12 «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».

Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено й у низці інших міжнародних документів: Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; Основних принципах незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року; Процедурах ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджених резолюцією 1989/60 Економічної і соціальної ради ООН від 24 травня 1989 року.

Таким чином, положення статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів » від 07 липня 2010 року №2453 -VI узгоджуються з вимогами міжнародних актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, які є необхідною умовою здійснення правосуддя, а також гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

За законодавством України, чинним на день виникнення права позивача на відставку з посади судді та вищенаведених рішень Конституційного Суду України з даного питання, норм міжнародного права, а також з урахуванням проголошеного Конституцією України принципу верховенства права і згідно наданих до позову матеріалів, суд приходить до висновку, що відповідачем по справі було призначено позивачу довічне грошове утримання судді у відставці у відсотково меншому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством

Положенням про УПФ України встановлено, що відповідно до покладених на відповідача завдань, він, серед іншого, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, та інші виплати відповідно до чинного законодавства: забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, та інших виплат, які згідно із діючим законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, відповідач являється суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України і саме він повинен здійснювати призначення (перерахунок) та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а також забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату щомісячного довічного утримання судді у відставці.

Посилання представника відповідача в судовому засіданні та в запереченнях на адміністративний позов на ту обставину, що щомісячне довічне грошове утримання позивачу підлягає збільшенню лише на 4 відсотки, а позовні вимоги не підлягають до задоволення суд розцінює критично, так як згідно з ст. 11 Розділу ХІІІ Перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.07.2010 року № 2453-VI передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду, до набрання чинності цим Законом, зберігають визначання стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Також суд бере до уваги, що згідно постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 жовтня 2005 року вбачається, що позивач по справі ОСОБА_1 у вересні 2005 року звернувся з позовом до ДСА України про призначення йому щомісячного грошового утримання, передбаченого ст. 43 Закону України від 15.12.1992 року «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10.07.1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», посилаючись на те, що відповідач незаконно відмовив йому у призначенні такого утримання і просив зобов'язати відповідача зарахувати йому на пільгових умовах проходження військової служби на території Республіки Афганістан до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.10.2005 року позов ОСОБА_1 був задоволений і було визнано за ОСОБА_1 право на зарахування до періоду судової діяльності, період проходження ним строкової військової служби з 14.05.1985 року по 14.10.1986 року і участі в бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан з розрахунку одного місяця - за три місяці, що становить 04 роки 03 місяці 00 днів і було зобов'язано ДСА України - зарахувати вказаний період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби та участі в бойових діях на території Республіки Афганістан до його періоду судової діяльності.

Вищезазначена постанова Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.10.2005 року залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 06.01.2006 року. Вищий Адміністративний суд України своєю ухвалою від 07.09.2006 року залишив рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін. Верховний суд України своєю постановою від 11.12.2007 року вищезазначені ухвалу Вищого адміністративного суду України від 07.09.2006 року, ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 06.01.2006 року та постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.10.2005 року - залишив в силі. Вищезазначені судові рішення набрали законної сили і на думку суду повинні бути взяті до уваги при вирішенні даного адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про визнання дій органу державного управління неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на користь позивача.

Враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку, що при подачі заяви про відставку 20.09.2013 року позивач по справі ОСОБА_1 набув право для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90 відсотків грошового утримання працюючого судді виходячи зі стажу роботи судді більше 26 років. Однак його заява про відставку не була розглянута Верховною Радою України в розумні строки відповідно до загальновстановлених строків розгляду заяви про звільнення за заявою працівника, встановлених чинним законодавством про працю.

А тому суд вважає протиправним та неправомірним відмову УПФ України в м. Черкаси у перерахуванні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зобов'язавши відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90 відсотків із заробітної плати у розмірі 21.436 грн. 80 коп., яка зазначена у довідці Апеляційного суду Черкаської області від 05.01.2015 року № 1/14-вих/04-45/15, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання починаючи з 16 вересня 2015 року та стягнути суму довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 16 вересня 2015 року.

Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача по справі 551 грн. сплаченого ним судового збору при подачі позову до суду.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 6, 18, 99, 104-107, 160, 163, 256 КАС України, ст. ст. 47, 109, 111, 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», ст. ст. 55, 58, 126 Конституції України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задоволити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області щодо відмови у здійсненні перерахування щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з розрахунку 90% із заробітної плати у розмірі 21 436 грн. 80 коп., яка зазначена у довідці Апеляційного суду Черкаської області від 05.01.2015 року № 1/14-вих/04-45/15, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання починаючи з 16 вересня 2015 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області нарахувати та виплатити недоплачену суму грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 починаючи з 16 вересня 2015 року.

Постанова в частині стягнення платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області на користь ОСОБА_1 551 грн. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена через суд першої інстанції до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

ГОЛОВУЮЧИЙ: С.Є. ТОКОВА