Рішення № 57566640, 27.04.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16373/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді - Панас О.В.

при секретарі - Корнійчук А.В.

з участю:

представника позивача - адвоката ОСОБА_1

представника третьої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про збільшення розміру аліментів, надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів, надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 06 грудня 2006 року по 16 січня 2014 року. Від шлюбу мають дитину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в Грецькій Республіці. Між сторонами шлюб розірвано на підставі рішення Рівненського міського суду від 16 січня 2014 року по справі № 569/20980/13-ц. Вищевказаним рішенням із ОСОБА_4 стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 500 грн. щомісячно до повноліття дитини.

Після розлучення син знаходиться на повному утриманні позивачки. Відповідач участі у вихованні та догляді за дитиною не бере, її фізичним, духовним та моральним розвитком не займається, не спілкується з дитиною, матеріальної допомоги не надає, навіть не сплачує аліменти за рішенням Рівненського міського суду від 16 січня 2014 року по справі № 569/20980/13-ц про розірвання шлюбу та стягнення з нього аліментів.

Вказує, що вона з сином зареєстровані в Україні і є громадянами України. Проте, працює в Греції і син фактично проживає з нею та вже навчається у школі в Греції. Один-два рази в рік вона з сином приїжджала в Україну у довготривалу відпустку і має намір та можливість і в подальшому приїжджати на канікули, у відпустку. Неодноразово зверталась до відповідача з проханням надати їй дозвіл на виїзд з дитиною за межі України. Однак відповідач не бажає надавати такий дозвіл добровільно. Вважає, що така поведінка відповідача спричинена не страхом за дитину, а є наслідком негативного ставлення відповідача до неї. Перебування дитини з нею є найкращим для дитини. Крім того, виїзд дитини за кордон та її навчання однозначно сприятиме розширенню світогляду дитини, добре позначиться на її розвитку в тому числі духовному та інтелектуальному як особистості, так як дитина цікавиться багатьма речами, фізично та морально зміцнить її, пристосує її до комунікабельності, вивченню мов, розширить її кругозір. Однак вирішити з відповідачем питання надання ним дозволу для поїздок дитини за кордон не вдається. Така поведінка відповідача суперечить правам та інтересам дитини.

Крім того, син ОСОБА_6 підростає, навчається в школі та цікавиться багатьма речами, має багато захоплень, а тому зростають і витрати на утримання дитини. Щомісячно витрати на утримання дитини складають не менше 1500 грн., однак і цих коштів є недостатньо, щоб забезпечити дитині необхідний рівень життя та її потреби. Вона неодноразово зверталась до відповідача з проханням сплачувати аліменти та збільшити суму аліментів. Однак, відповідач аліментів не сплачує. Вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти і в більшому розмірі, оскільки за станом здоровя почуває себе нормально, він працює і отримує заробітну плату, інших дітей на його утриманні немає.

Тому, враховуючи викладені обставини, просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі, збільшивши їх розмір до суми, що складає 800 грн. щомісячно до повноліття дитини; дозволити ОСОБА_3 тимчасове багаторазове вивезення неповнолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 за межі України без згоди та супроводу батька дитини ОСОБА_4 до досягнення дитиною ОСОБА_5 16-ти річного віку; дозволити ОСОБА_3, без згоди ОСОБА_4 виготовляти проїзні документи для виїзду за межі України дитини ОСОБА_5.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позов в межах доводів позовної заяви та просила задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи - Органу опіки і піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради проти позову в частині надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька не заперечувала, вказала, що відповідач не звертався до органу опіки та піклування з заявою про встановлення годин та днів побачення з дитиною.

Відповідач в судове засідання не зявився повторно. Про день, час та місце судового засідання повідомлявся рекомендованою кореспонденцією, а тому вважається повідомленим належним чином. Заяви щодо розгляду справи в його відсутність суду не надав, про причину неявки суду не повідомив. Письмових заперечень до суду не подав. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача згідно ч.4 ст.169 ЦПК України з постановленням заочного рішення згідно до ст.224-228 ЦПК України проти чого не заперечує представник позивача.

Ухвала суду про окреме доручення та допит ОСОБА_4 в якості відповідача від 10.02.2016р. не виконана. Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської обл. судове доручення було залишене без виконання у зв'язку з повторною неявкою ОСОБА_4 на виклик до суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи органу опіки і піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 грудня 2006 року по 16 січня 2014 року.

Від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в Грецькій Республіці в м. Афіни, що підтверджується актом про народження № 169 від 22.01.2009 року.

Рішенням Рівненського міського суду від 16 січня 2014 року по справі №569/20980/13-ц шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано. Малолітню дитину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 залишено проживати з матірю ОСОБА_3, стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 500,00 грн. щомісячно до його повноліття.

Судом встановлено, що після розірвання шлюбу між сторонами дитина проживає з матірю ОСОБА_3 Позивачка проживає та постійно працює в Грецькій Республіці в місті Наксос, син проживає разом з нею та навчається в школі, що підтверджується Довідкою про навчання від 23 березня 2016 року виданою початковою школою з дванадцятьма вчителями № 3 округу Наксос місто Наксос, острів Наксос. З вказаної довідки вбачається, що ОСОБА_5 є учнем першого класу, № в реєстрі учнів 297. На 2015-2016 навчальний рік був записаний у вказану школу і відвідує заняття до цього часу.

Позивачка та дитина зареєстровані в м. Рівне в квартирі, де проживають її батьки, оглянутим паспортом позивачки підтверджується, що вона є громадянкою України.

Встановлено, що Позивачка разом з сином ОСОБА_6 один-два рази на рік приїздить в Україну до батьків у відпустку або на канікули. Дитину позивачка утримує сама, відповідач аліменти не сплачує, з сином не спілкується, не бере участі у його вихованні, не надає дозволу на вивезення дитини за кордон.

Згідно зіст. 64 ч.1 Конституції Україниконституційні права і свободи людини не можуть бути обмежені.

Згідно ст. 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією прав дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обовязковість надана Верховною радою України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 27 Європейської Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., ратифікованої 27.02.1991 р., за якою, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Нормами ст. 150 Сімейного кодексу України передбачено що, батьки зобовязані піклуватись про здоровя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України, за якою батьківські праване можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно ч.2 ст.141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обовязків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків та у їхньому супроводі, або у супроводі осіб, які ними уповноважені з позивачами.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Згідно п. п. 17, 18 затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року № 380 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини проїзний документ дитини, за наявності заперечень одного з батьків, може бути оформлений на підставі рішення суду.

Зважаючи на вищевказані обставини та норми законодавства, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо надання позивачці дозволу на тимчасове багаторазове вивезення неповнолітньої дитини за межі України без згоди та супроводу батька підлягає до задоволення.

У відповідності до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, при цьому обовязок утримувати дитину є рівною мірою як матері так і батька.

При цьому згідно до ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоровя та матеріальне становище дитини; 2) стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка , дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків,прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Сину позивачки та відповідача виповнилось 7 років.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлений прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18років: з 1січня 2016року-1455гривень, з 1травня-1531гривня.

Прожитковий мінімум це вартісна величина набору продуктів харчування, достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров я, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особи.

Враховуючи рівність прав та обовязків батьків щодо дитини беручи до уваги, що обовязок утримувати дитину не залежить від бажання чи можливостей батьків, з метою забезпечення нормального догляду за дитиною, враховуючи, що відповідач є працездатний, інших утриманців немає, суд прийшов до висновку, що позовна заява в частині збільшення розміру аліментів підлягає до задоволення, та стягнення в розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп., щомісячно, до повноліття дитини з дня набрання рішенням законної сили.

Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України, сторона, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на корить позивачки судові витрати по справі в розмірі 551,20 грн. сплаченого судового збору.

На підставі викладеного та ст. ст. 7, 141, 150, 180,182. 192 СК України, Європейської Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., ратифікованої 27.02.1991 р, керуючись ст.ст.10, 60, 82, 88, 212-215, 223, 224-228, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити.

Збільшити розмір аліментів та стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 583 (п'ятсот вісімдесят три) грн. 50 коп., щомісячно, до повноліття дитини з дня набрання рішенням законної сили.

Відкликати з виконання в/л про стягнення аліментів на дитину з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, виданий Рівненським міським судом у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів ( справа № 569/20980/13-ц).

Дозволити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, тимчасове багаторазове вивезення неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, за межі України без згоди та супроводу батька дитини ОСОБА_4 до 16.01.2025 року.

Дозволити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, без згоди ОСОБА_4 виготовляти проїзні документи для виїзду за межі України дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О.В.Панас