Ухвала суду № 57566272, 05.05.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/130/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1173/16Головуючий у 1-й інстанції Даценко В.М. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Хіль Л.М.

суддів: Кузнєцової О.Ю., Лобова О.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 лютого 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до територіальної громадив особі Лубенської міської ради Полтавської області про визнання права власності в порядку спадкування, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду із вказаним позовом та, остаточно визначившись у позовних вимогах відповідно до заяви від 15 лютого 2016 року (а.с. 46-47), просили визнати за ними в рівних частинах право власності в порядку спадкування за законом на 1/5 та 1/10 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 що належади померлій ОСОБА_6

В обґрунтування позовних вимог вказували, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер їх батько ОСОБА_7 Після його смерті відкрилася спадщина у виді 1/5 частини домоволодіння по АДРЕСА_1. Спадщину після померлого в рівних частках прийняли його дружина ОСОБА_6 та син ОСОБА_3. При цьому, ОСОБА_6 після прийняття спадщини не оформила її належним чином.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_6 Після її смерті відкрилася спадщина на 1/5 частину домоволодіння по АДРЕСА_1, до складу якого входять: житловий будинок «А-1», погріб «Г», сарай «Б», вбиральня «В», сарай «Д», огорожа «№1», а також на 1/10 частину вказаного домоволодіння, яку ОСОБА_6 успадкувала після ОСОБА_7

Вказували, що вони є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6, однак, коли в серпні 2015 року вони звернулися до державного нотаріуса, то останній відмовив їм у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2,, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності в рівних долях в порядку спадкування за законом на спадщину, що відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_8, у вигляді 1/10 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2 до складу якого входять: житловий будинок«А-1», сарай «Б», вбиральня «В», погріб «Г», сарай «Д», огорожа - №1.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила представник позивачів - ОСОБА_5, просила скасувати його в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивачів у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме неврахування неможливості отримання екземпляру або дублікату договору дарування від 08 лютого 1972 року.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Судове рішення, ухвалене у справі, повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.18).

Після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина у вигляді 1/5 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2 до складу якого входять: житловий будинок «А-1», сарай «Б», вбиральня «В», погріб «Г», сарай «Д», огорожа - №1. Вказане спадкове майно в рівних долях успадкували дружина померлого ОСОБА_8 та син померлого ОСОБА_3, що підтверджується відповідними свідоцтвами про право на спадщину за законом (а.с.20-22).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.19).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належну їй згідно договору дарування від 08.02.1972 року 1/5 частину домоволодіння по АДРЕСА_1, а також на 1/10 частку вказаного домоволодіння, яку вона успадкувала після смерті чоловіка (а.с. 23, 24).

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 є її діти: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Факт родинних відносин між спадкодавцем та вказаними особами підтверджується свідоцтвами про народження та свідоцтвом про укладення шлюбу ОСОБА_4, внаслідок чого відбулася зміна її прізвища (а.с. 6-14).

Згідно довідок КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_6 згідно договору дарування від 08.02.1972 року належала 1/5 частина домоволодіння по АДРЕСА_1. Договір посвідчено державним нотаріусом першої Лубенської державної нотаріальної контори та зареєстровано за реєстровим №187 (а.с.23-30).

Вказаний договір дарування 1/5 частини домоволодіння на користь спадкодавця є належним правовстановлюючим документом на спадкове майно. Право власності ОСОБА_6 на вказане майно на підставі цього правовстановлюючого документу підтверджуються також довідками БТІ.

Ухвалюючи рішення про відмову в частині позовних вимог позивачів, суд першої інстанції виходив з того, що вони не вичерпали можливості скористатися передбаченими законом адміністративними процедурами з метою оформлення необхідних документів для прийняття частини спадщини після смерті ОСОБА_6

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що апелянтом заперечується можливість позивачів для отримання копії або дублікату договору дарування 1/5 частини домоволодіння по вул. Халявицького, 19 в м.Лубнах Полтавської області.

Однак, всупереч вимогам ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, апеляційна скарга не містить доказів того, що першою Лубенською державною нотаріальною конторою та/або КП «Лубенське МБТІ» було відмовлено позивачам у видачі дубліката вищевказаного договору дарування.

Як вірно було зазначено місцевим судом, відповідно до ст.4 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус має право витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.

Апеляційна скарга не містить відомостей, що вказують на вчинення нотаріусом дій, спрямованих на витребування договору дарування від 08.02.1972 року.

Відповідно до ст. 3 ч.1, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 25 грудня 2013 року у справі №6-78цс13 відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Враховуючи, що позивачі не навели доказів того, що їм особисто, або на запит нотаріуса було відмолено в отриманні дублікату або екземпляру договору дарування 1/5 частина домоволодіння по АДРЕСА_1 від 08.02.1972 року, то відсутні підстави вважати, що їх спадкові права було порушені, невизнані або ос порені.

Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, 314, 315, ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: --//-- Л.М. Хіль

Судді --//-- О.Ю. Кузнєцова

--//-- О.А. Лобов

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: Л.М. Хіль