Рішення № 57566235, 28.04.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/10122/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1076/16Головуючий у 1-й інстанції Рибалка Ю.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Дорош А.І.

Суддів: Бондаревської С.М., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

з участю

представника позивача Шамрай О.О.

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 березня 2016 року

у цивільній справі за позовом ПАТ «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І.,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2015 року ПАТ «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_3зареєстрований в Кременчуцькій філії ПАТ «Полтаваобленерго», як споживач послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення за адресою АДРЕСА_2, по особовому рахунку НОМЕР_2. Вказана квартира належить на праві власності ОСОБА_3 Згідно інформації наданої ТОВ «Житлорембудсервіс» загальна та опалювальна площа квартири АДРЕСА_2 була змінена у зв'язку із об'єднанням під одним особовим рахунком НОМЕР_2 квартири АДРЕСА_2 Загальна площа вказаної квартири становить 124,80 кв.м., а опалювальна 120,60 кв.м. Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням уточнених позовних вимог остаточно позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у сумі 12 787,49 грн., інфляційні втрати у сумі 5 061,88 грн., 3% річних у сумі 496,06 грн. та судові витрати.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 березня 2016 року - позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ПАТ «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії:

заборгованість за надані послуги централізованого опалення у сумі 12787,49 грн. на р/р 26036305613167 в філії Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 331467, код 00131819;

інфляційні втрати у сумі 5061,88 грн., 3% річних у сумі 496,06 грн., судовий збір у сумі 1218,00 грн. на р/р 26005054501124 в ПФ ПРУ КБ «Приватбанк» м. Полтава, МФО 331401, код 25717118.

Не погодившись з судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив відповідач ОСОБА_3,який, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Полтаваобленерго» в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_3 зареєстрований в Кременчуцькій філії ПАТ «Полтаваобленерго» як споживач послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення за адресою АДРЕСА_2 по особовому рахунку НОМЕР_2. Вказана квартира належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с. 21).

Відповідно до інформації наданої ТОВ «Житлорембудсервіс» у жовтні 2008 року загальна та опалювальна площа квартири АДРЕСА_4 була змінена у зв'язку із об'єднанням під одним особовим рахунком НОМЕР_2 квартири АДРЕСА_2, та становить 124,80 кв.м., а опалювальна 120,60 кв.м. (а.с.5).

Згідно рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №439 від 04.05.2012 року ОСОБА_3 надано дозвіл на перепланування квартири АДРЕСА_2 згідно з проектною документацією а.с. 68).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №813 від 17.08.2012 року, ОСОБА_3 оформлено право власності на квартиру №44 та квартиру АДРЕСА_5, а також видані свідоцтва на право власності (а.с. 67).

Згідно свідоцтва про право власності від 27.09.2012 р., виданого виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 17.08.2012 р., ОСОБА_4 є власником квартири № 45 загальною площею 50,5 кв.м., в т.ч. житлова площа 33,8 кв.м., приміщення коридору у спільному користуванні з квартирою № 44, загальна площа 2,3 кв.м. (а.с. 32).

Проте, доказів проведення державної реєстрації вказаних змін права власності відповідачем суду не надано.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.12.2015 року №50541133 та на час розгляду справи за ОСОБА_4 на праві приватної власності зареєстрована квартира АДРЕСА_2, загальна площа якої складає 124,9 кв.м. (а.с. 21).

У ПАТ «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії за відповідачем по особовому рахунку НОМЕР_2 рахується заборгованість за послуги з централізованого опалення квартири за адресою АДРЕСА_2 на загальну суму 12 787,49 грн., також нараховано інфляційні втрати у сумі 5 061,88 грн., 3% річних у сумі 496,06 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком даної заборгованості (а.с. 6, 7-13).

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що позивач фактично надавав відповідачу житлово-комунальні послуги у вигляді централізованого опалення, а відповідач використовував дані послуги для задоволення потреб та не відмовлявся від них. Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування позовних вимог, не отримання ним послуг, тому з урахуванням положень ст. 625 ЦК України на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості - 12 787,49 грн. з урахуванням індексу інфляції в розмірі - 5 061,88 грн грн. та 3% річних - 496,06 грн.

Проте, повністю з таким висновком місцевого суду в частині стягнення розміру індексу інфляції та розміру 3% річних погодитися не можна, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, розмір нарахованого позивачем до стягнення індексу інфляції - 5 061,88 грн. та 3% річних - 496,06 грн. становить майже половину від розміру заборгованості за спожиті послуги та складає всього 5 557,94 грн.

Згідно правової позиції Верховного Суду України від 16.12.2015 року у цивільній справі № 6-2023цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов»язковою для судів, за відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

В цій частині позовних вимог колегія суддів вважає необхідним застосувати вимоги ст. 303 ч.3 ЦПК України, яка передбачає, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов"язковою підставою для скасування рішення.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних від простроченої суми заборгованості та розміру індексу інфляції за весь час прострочення, колегія суддів виходить до наступних висновків.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із фактичних обставин справи, сума прострочення у 2012 році становить 1 688,40 грн., час прострочення становить 122 дні, 3% річних складає 14,42 грн. У 2013 р. сума прострочення становить 3 798,90 грн., час прострочення становить 273 дні, 3% річних складає 85,24 грн. У 2014 р. сума прострочення становить 2954,70 грн., час прострочення становить 273 дні, 3% річних складає 99,61 грн. У 2015 році сума прострочення становить 3 209,09 грн., час прострочення становить 91 день, 3% річних складає 24,00 грн., а всього 223,27 грн. Ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, то згідно ст. 4 ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації,який установлюється в розмірі 101 відсотка.

За спірний період з 01.09.2012 р. по 01.12.2015 р. величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації лише у березні 2014 р. - 102,2%, що складає 4,31 грн. ( 422,10 грн./розмір заборгованості станом на 01.04.2014 р./ х 102,2 : 100), у квітні 2014 р. - 103,3%, що складає 4,36 грн. ( 422,10 грн. х 103,3 : 100), у травні 2014 р. - 103,8%, що складає 4,38 грн. (422,10 грн. х 103,8 : 100), у вересні 2014 р. - 102,9%, що складає 4,34 грн. ( 422,10 грн. х 102,9 : 100), у жовтні 2014 р. - 102,4%, що складає 2,51 грн. ( 244,82 грн. х 102,4 : 100), у листопаді 2014 р. - 101,9%, що складає 2,95 грн. ( 289,40 грн. х 101,9 : 100), у грудні 2014 р. - 103,0%, що складає 9,78 грн. ( 950,33 грн. х 103,0 : 100), у січні 2015 р. - 103,1%, що складає 8,92 грн. ( 865,47 грн. х 103,1 : 100), у березні 2015 р. - 110,8%, що складає 10,46 грн. ( 944,37 грн. х 110,8 : 100), у листопаді 2015 р. - 102,0%, що складає 14,27 грн. ( 1399,25 грн. х 102,0 : 100), всього 66,26 грн. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У суді апеляційної інстанції відповідач надав копію технічного паспорту від 05.06.2012 р.на кв. № 44 на його ім"я та копію технічного паспорту від 19.12.2003 р. на кв.№ кв. № 45 на його ім"я з внесеними змінами від 05.06.2012 р. Дані докази підтверджують наявність у власності відповідача квартир № 44 та № 45 загальною опалювальною площею 120,60 кв.м., що не заперечується відповідачем.

Доводи відповідача про те, що між ним та позивачем відсутній договір про надання послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення, у зв»язку з чим відсутні будь-які зобов»язання чи обов»язки, не заслуговують на увагу, оскільки згідно правової позиції Верховного Суду України від 18.11.2015 року у цивільній справі № 6-582цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов»язковою для судів, установивши, що особа в певний період отримувала надані позивачем послуги з постачання теплової енергії, то у такому випадку між особою та позивачем склалися фактичні договірні відносини, у зв'язку з чим позов про стягнення вартості спожитої теплової енергії підлягає задоволенню.

Крім цього, доводи відповідача щодо неукладення з позивачем договору про надання послуг, не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається із розрахунку заборгованості (а.с. 28) відповідач проводив часткову їх оплату у грудні 2012 р. у розмірі 246 грн., у грудні 2014 р. у розмірі 660,93 грн., у березні 2015 р. - 84,86 грн., у вересні 2015 р. - 5,96 грн., у грудні 2015 р. -379,60 грн., у лютому 2016 р. -102,15 грн., тобто визнавав отримання цих послуг.

Також не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивачем не надавалися послуги за відповідною адресою та в кількісних і якісних показниках, оскільки відповідачем не надані докази на спростування доказів позивача, які є належними та допустимими.

Щодо доводів відповідача про те, що фактично послуга не могла надаватися у міжопалювальний період з квітня 2012 р.по липень 2014 р., то вони не заслуговують на увагу, оскільки у будинку та квартирах відсутні прилади обліку иеплової енергії, тому на виконання рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 1007 від 31.12.2010 р. позивач здійснював нарахування плати за послугу теплопостачання у вигляді централізованого опалення протягом року, тобто 12 місяців. У подальшому у період з жовтня 2014 р. по грудень 2015 р. на виконання постанови № 146 від 17.10.2014 р. Національнох комісіії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, позивач здійснював нарахування виключно у період надання цих послуг.

Також не заслуговують доводи відповідача в тій частині, що позивачем неправильно визначена опалювальна площа квартири № 45, яка складає 50,5 кв.м., а не 120,6 кв.м., як вказує позивач, оскільки предметом даного спору є стягнення заборгованості з надання послуг з теплопостачання квартир № 44 та № 45, опалювальна площа яких складає всього 120,60 кв.м. Власником вказаних квартир є відповідач, що підтверджується відповідними правоустановчими документами. Є помилковим його твердження, що спір виник лише з приводу заборгованості по квартирі № 45.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає зменшенню розмір стягнутого судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам з 1218,00 грн. до 863,31 грн. з відповідача.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд при ухваленні рішення допустив неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення суду підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 3, 309 ч.1 п. 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 березня 2016 року змінити, зменшивши розмір стягнутого з ОСОБА_3 індексу інфляції за весь час прострочення за період з 01 вересня 2012 року по 01 грудня 2015 року із суми 5 061,88 грн. до суми 66,26 грн., розмір трьох процентів річних від простроченої суми з 496,06 грн. до 223,27 грн. та зменшити розмір стягнутого судового збору із сумі 1218,00 грн. до суми 863,31грн.

Рішення місцевого суду в частині стягнення заборгованості за надані послуги централізованого опалення у розмірі 12 787,49 грн. залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

С У Д Д І :