Ухвала суду № 57566189, 05.05.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/91/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1153/16Головуючий у 1-й інстанції Мальцев С.О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді : Триголова В.М.,

суддів : Омельченко Л.М., Бондаревської С.М.,

секретар: Діхтяр Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 02 березня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: служба у справах дітей Карлівської районної державної адмінісьрації Полтавської області, про зміну прізвища дитини,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 02 березня 2016 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну прізвища дитини - відмовлено повністю.

З рішенням суду не погодилася ОСОБА_2, яка його оскаржила, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити повністю, оскільки вважає, що рішення суду прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає відхиленню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Частиною першою статті 145 СК України передбачено, що прізвище дитини визначається за прізвищем батьків.

З тексту частини п'ятої статті 148 СК України вбачається, що у разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 24 листопада 2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Карлівського районного суду Полтавської області 09 червня 2015 року та від цього шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син ОСОБА_4, який після розірвання шлюбу проживає разом з позивачем. Під час перебування у шлюбі та народження дитини позивач мала прізвище «ОСОБА_2».

Матеріали справи свідчать, що дитина сторін, син ОСОБА_4 зареєстрований за прізвищем батька, відповідача по справі - ІНФОРМАЦІЯ_2У судовому засіданні суду першої інстанції сторони пояснили, що реєстрували прізвище дитини разом за обопільною згодою та з цього приводу у них під час реєстрації дитини спору не було.

Згідно копії заочного рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 09 червня 2015 року вбачається, що шлюб між сторонами було розірвано та змінено прізвище позивача з «ОСОБА_2» на дошлюбне - «ОСОБА_2»

Згідно копії заочного рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 09 червня 2015 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання їх спільної дитини.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2 вона бажає змінити прізвище сина для того, щоб у них з сином було одне спільне прізвище, але батько дитини заперечує щодо зміни прізвища дитини. При цьому, позивач ще послалась на те, що відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків, а також на інші обставини.

З приводу виконання батьківських обов'язків відповідач пояснював суду, що він любить свою дитину, однак з позивачем у них існує спір щодо порядку виховання дитини, про що не заперечувала і позивачка, батьківські обов'язки виконує по мірі можливості, а також зазначив, що приїжджає до дитини та коли позивачка дає йому дитину бере її до себе до дому.

Останній раз відповідач був у дитини 12.02.2016 року, купляв сину іграшку, поїзд дитячий, та одяг, костюм спортивний, про що свідчать відповідні копії товарних чеків (а.с. 44).

Наведені обставини свідчать про батьківський інтерес відповідача до свого сина.

При цьому, суд врахував, що позивачка проживає з сином не за місцем реєстрації відповідача, тобто в іншій місцевості, що в свою чергу безсумнівно може бути перешкодою для спілкування відповідача з сином.

Стосовно заборгованості по аліментам відповідач пояснив суду, що він отримує пенсію по інвалідності в розмірі 1174 грн. та інших доходів у нього не має, про що він письмовою заявою повідомляв виконавчу службу та просив з цієї суми стягувати аліменти, однак в зв'язку із зміною ним міста проживання, в тому числі зміну місця отримання пенсії, виконавча служба пересилала виконавче провадження з м.Котельви до м.Карлівки та навпаки, в зв'язку з чим утворилася дана заборгованість, що підтверджується відповідними довідками з виконавчих служб.

Отже, суд прийшов до вірного висновку, що підстави, які дають можливість зазначені вище факти, як кожен окремо, так і в сукупності розцінювати, як невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків щодо дитини, а також свідомого нехтування ним своїми обов'язками щодо дитини, не встановлені.

Також місцевим судом була перевірена можливість щодо з'ясування думки дитини, проте сторони повідомили суд, що дитина ще не вміє розмовляти в необхідному обсязі та не зможе висловити свою думку суду з приводу позиції щодо свого прізвища.

Враховуючи викладене, а також те, що доказів того, що залишення дитини на прізвищі батька може призводити до непорозумінь та відповідних труднощів у спілкуванні з оточуючими людьми та позбавити дитину в майбутньому відчуття «неповноцінності», що негативно впливатиме на емоційний стан дитини, позивачка не навела, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволеня позовних вимог ОСОБА_2

На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для скасування рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 02 березня 2016 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: С.М. Бондаревська

Л.М. Омельченко