Постанова № 57561398, 06.05.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2016 року м. Чернігів Справа № 825/712/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - Красної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 18.04.2016 звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" (далі - ТОВ «Дорпостач») та просить стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 20 786,36 грн. адміністративно-господарських санкцій та 43,65 грн. пені.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік не виконано встановлених чинним законодавством вимог щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, оскільки відповідачем, у встановлені законодавством строки, не вживалося достатніх заходів по працевлаштуванню інвалідів, останнім не виконано вимог передбачених ч. 3 ст. 18 та ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», а тому ТОВ «Дорпостач» повинне нести встановлену законодавством відповідальність.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надіслав заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідачем вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» виконані в повному обсязі, а саме: у колективному договорі зафіксований перелік робочих місць, на яких може використовуватися праця інвалідів; протягом 2015 року він інформував державну службу зайнятості про наявні вільні робочі місця і вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів. Однак, не зважаючи на вжиті заходи, інваліди до ТОВ «Дорпостач» для працевлаштування державною службою зайнятості не направлялися і самостійно не зверталися. Крім того, позивачем не надані документальні підтвердження фактів відмови відповідача у працевлаштуванні направлених на роботу інвалідів.

Також, відповідно до вимог вищевказаного Закону обов'язок роботодавців створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Зазначений Закон покладає на підприємство обов'язок створити (пристосувати) належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів і повідомити про це органи, перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону, а ті, у свою чергу, зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів.

Враховуючи наведене зазначив, що оскільки ТОВ «Дорпостач» не порушені норми чинного законодавства, застосування до нього адміністративно-господарських санкцій і пені є безпідставним.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені виходячи з такого.

Так, ТОВ «Дорпостач» є юридичною особою зареєстрованою Реєстраційною службою Новгород-Сіверського міськрайонного управління юстиції 25.03.2013 (а.с. 28) та відповідно до вимог чинного законодавства України несе обов'язок по обов'язковому працевлаштуванню інвалідів.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, гарантії їх рівності з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами встановлює Закон України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 19 Закону № 875 передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частин 2, 3, 5 статті 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42 затверджена форма звітності № 10-ПІ "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкція щодо її заповнення. Згідно п. 3.1. Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до п. 3.2. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 1442/11722. За таким же правилом визначається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Згідно із ст. 18 Закону № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875 Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Тобто цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Суд вважає, що ст. 18 Закону № 875 не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Разом з тим, ч. 3 ст. 18 вказаного Закону чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

В судовому засіданні встановлено, що норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, для ТОВ «Дорпостач» складає 1 робоче місце, згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів у 2015 році середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 0 особи (а.с. 6).

Суд зазначає, що працевлаштуванню інваліда передує створення відповідачем робочих місць відповідно до встановленого нормативу та інформування органів працевлаштування про наявність вакантних місць.

Так, в додатку № 8 до колективного договору ТОВ «Дорпостач» на 2014-2017 роки, затвердженому директором товариства, передбачено робоче місце, на якому може використовуватись праця інвалідів (оператор заправних станцій) (а.с. 23).

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами відповідача, що ним вживалися дії щодо працевлаштування на підприємстві інваліда, зокрема, було створено робоче місце для нього.

Однак, відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону № 875 підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про інформацію», ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» затверджено форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (наказ Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316).

У цьому звіті обов'язкова до заповнення є інформація щодо характеристики вакантного місця та основні вимоги до претендента на вакантне місце тощо.

Здійснивши системний аналіз наведених норм права, суд дійшов висновку, що до обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, крім створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відноситься також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування. При цьому така інформація повинна подаватися в порядку та формі, визначеними Законом.

Між тим, як встановлено судом, на виконання вимог законодавства відповідач подавав до Новгород-Сіверського районного центру зайнятості звіт за формою № 3-ПН тільки в квітні та серпні 2015 року, що підтверджується наданими ТОВ «Дорпостач» їх відповідними копіями (а.с. 22, 24-26) та листом центру зайнятості від 17.02.2016 № 74-02, наданим позивачем (а.с. 27).

Однак, суд зазначає, що будь-які інші дії не виправдовують відповідача та не звільняють його від відповідальності за порушення правил господарської діяльності, якщо він не подав до центру зайнятості звітів за формою № 3-ПН за всі місяці певного року.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у від 31.01.2011 у справі № 21-60а10 та постанові Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 права № К/800/8732/14.

Відповідно до ч. 1 т. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно положень частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині другій наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку із скоєнням ним правопорушення. Такі санкції можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання не вжив усіх передбачених Законом № 875 заходів для працевлаштування останніх, тобто, коли у його діях присутній склад правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону № 875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Дані норми також закріплені у постанові Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, якою затверджений Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідач повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції в строк до 15.04.2016, однак вказані дії не здійснив.

Відповідно до розрахунку Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ТОВ «Дорпостач» станом на 18.04.2016, згідно Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, має заборгованість із сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 20 786,36 грн. Крім того, у зв'язку з несплатою зазначених санкцій відповідачу нараховно пеню в сумі 43,65 грн. (а.с. 7).

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позивачем доведено ті обставини на яких ґрунтуються його вимоги, а відповідачем недоказана правомірність своїх дій. Так, оскільки ТОВ «Дорпостач» було подано до центру зайнятості відповідні звіти лише за два місяці 2015 року (квітень та серпень 2015 року), а не за весь 2015 рік, суд вважає, що є всі підстави для застосування до товариства адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, встановлених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів».

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" (р/р 2600700014716, Філія АТ ''Укрексімбанк'' м. Суми, МФО: 397003, код ЄДРПОУ: 38584699) в дохід Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Н.-Сіверського району, банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській області, р/р 31213230700334, МФО: 853592, код ЄДРПОУ: 38049215) 20 786 (двадцять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 36 коп. адміністративно-господарських санкцій та 43 (сорок три) грн. 65 коп. пені.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.В. Бородавкіна