Постанова № 57561383, 05.05.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2016 року справа № 823/308/16

10 год. 35 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області до публічного акціонерного товариства “Швейна фабрика Лібовнера” про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

У Черкаський окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про стягнення з публічного акціонерного товариства “Швейна фабрика Лібовнера” (далі-відповідач) на користь бюджету через позивача податкового боргу з орендної плати за землю у сумі 33255,43грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у добровільному порядку не сплатив вищевказані узгоджені зобов’язання.

У судові засідання прибували представник органу прокуратури та позивача. Представник відповідача не прибував, заперечення на позов не надавав з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку.

Розгляд справи розпочато у відкритому судовому засіданні. Однак у зв’язку з прибуттям не всіх осіб, що беруть участь у справі, суд дійшов висновку продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та на підставі ч.1 ст.41 КАС України не здійснювати фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Ч.1 ст.67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підп.14.1.147 п.14.1. ст.147 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України) плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.1 ст. 288 ПК України).

Згідно зі ст.21 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

На підставі пунктів 288.2 - 288.3 ст.288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування – земельна ділянка, надана в оренду.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік відповідно до п.287.3. ст.287 ПК України, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.4. ст.287 ПК України).

Суд встановив, що публічне акціонерне товариство “Швейна фабрика Лібовнера” зареєстроване як юридична особа з 29.01.1993 (код ЄДРПОУ 05468015). Відповідно до договору оренди землі від 26.06.2009 №17 позивач орендує у Шполянської міської ради земельну ділянку за адресою: м.Шпола, вул.Пролетарська, 56, - площею 0,7718га.

З письмових доказів у справі суд встановив, що відповідач не сплатив самостійно визначені зобов’язання з орендної плати за вказану земельну ділянку за квітень-грудень 2015 року у сумі 33007,38грн. відповідно до декларації з орендної плати за землю за 2015 рік від 29.01.2015 (вх.№9011558451).

П.54.1. ст.54 ПК України визначено, що сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою, у разі якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Грошове зобов’язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

Абз.1 п.57.1 статті 57 розділу II ПК України встановлено обов’язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання за змістом підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визнається податковим боргом.

Відповідно до підп.129.1.1. п.129.1. ст.129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Суд встановив, що відповідачу згідно з підп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України на суму заборгованості з орендної плати за землю нарахована пеня в розмірі 248грн. 85коп.

Отже, заборгованість відповідача з орендної плати за вищенаведену земельну ділянку за квітень-грудень 2015 року становить 33255,43грн.

Згідно з п.59.1. ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд встановив, що 03.06.2015 відповідачу виставлено податкову вимогу форми «Ю» №83-23 про необхідність сплати податкового боргу за узгодженими зобов’язаннями в сумі 14081,86грн. Вказана вимога отримана відповідачем 03.06.2015, що підтверджується підписом уповноваженої особи на її корінці (а.с.30). Докази її оскарження відсутні, а грошове зобов’язання, визначене нею, до часу прийняття судом рішення у цій справі, не сплачене.

Згідно з п.59.5 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

З даних зворотного боку облікової картки суд встановив, що податковий борг відповідача з часу прийняття податкової вимоги та до часу судового розгляду справи не переривався, а недоїмка збільшувалась. Тому погашенню підлягає вся сума податкового боргу відповідача.

П.95.2. ст.95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Врахувавши викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу з орендної плати за землю за квітень-грудень 2015 року в сумі 33255,43грн. є обґрунтованими.

П.41.2 ст.41 ПК України передбачено, що органами стягнення є виключно органи доходів і зборів, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до п.п.87.1. – 87.2. ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Підпунктом 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України встановлено право податкового органу звернутися в суд щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 ст.95 ПК України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

П.95.3 ст.95 ПК України визначено, що за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, здійснюється стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих платника податків, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Абз.2 вказаної норми передбачено обов'язок контролюючого органу звернутися до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, відповідно до п.95.4. ст.95 ПК України здійснюється контролюючим органом на підставі відповідного рішення суду.

Отже ПК України розрізняє способи реалізації завдань з погашення податкового боргу на підставі рішень судів про: стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих платника, або отримання дозволу на стягнення податкового боргу за рахунок його майна та за рахунок готівки, що знаходиться у власності платника. У позовах "про стягнення" податкові органи за вищевказаними вимогами ПК України наділені повноваженням здійснювати такі заходи виключно з рахунків з рахунків у банках. Стягнення за рахунок готівки або майна допускається за рішенням суду "про надання дозволу" на таке стягнення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог лише в частині стягнення через позивача податкового боргу відповідача з рахунків у банках, які його обслуговують.

Суд також врахував, що плата за землю відповідно до підп.265.1.3. п.265.1. ст.265 ПК України входить до складу податку на майно, який згідно з підп.10.1.1. п.10.1. ст.10 ПК України належить до місцевих податків. На підставі п.10.5. ст.10 ПК України місцеві податки та збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України.

Оскільки позивач не визначив спосіб стягнення податкового боргу, врахувавши ч.2 ст.11 КАС України про право суду вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, суд дійшов висновку стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, через позивача вищевказаний податковий борг саме на користь місцевого бюджету.

Суд взяв до уваги діючу на час вирішення спору ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що у справах за позовами суб'єкта владних повноважень до фізичної чи юридичної особи судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому відсутні підставі для повернення позивачу сплаченого судового збору за подання цього позову

Керуючись ст.ст. 11, 158-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області – задовольнити частково.

Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих публічне акціонерне товариство “Швейна фабрика Лібовнера” (20603, Черкаська область, Шполянський район, м.Шпола, вул.Пролетарська, буд.60; код ЄДРПОУ 05468015), на користь місцевого бюджету через Смілянську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Черкаській області (20702, Черкаська область, м.Сміла, вул.Незалежності, буд.76; код ЄДРПОУ 39620821) податковий борг з орендної плати за землю за квітень-грудень 2015 року відповідно до декларації від 29.01.2015 (вх.№9011558451) у розмірі 33255,43грн. (тридцять три тисячі двісті п’ятдесят п’ять гривень 43коп.). У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту її отримання. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

3. Копії постанови направити особам, що брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич