Постанова № 57560906, 26.04.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року № 813/6371/14

о 11 год., 46 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Техніка для бізнесу», представник - Москович А.Я.доДержавної податкової інспекції у Галицькому районі Головного управління ДФС у Львівській області, представник - Чубак Н.В.провизнання протиправним і скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Техніка для бізнесу» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0001642201, №0001652201 від 06.05.2014 року, визнати протиправними дії посадових осіб відповідача щодо викладення 04.06.2014 року акту перевірки №238/13-04-22-01/22396671 від 15.04.2014 року у новій редакції і прийняття на основі такого акту нових (додаткових) повідомлень - рішень №0002072201 та №0002062201 від 04.06.2014 року.

25.12.2014 року Постановою Львівського окружного адміністративного суду по цій же справі частково задоволено позов. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 06.05.2014 року №0001652201, від 04.06.2014 року №0002072201, №0002062201 та від 06.05.2014 року №0001642201 в частині нарахування суми основного зобов'язання за основним платежем в розмірі 19572343 грн. Визнати протиправними дії посадових осіб Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області щодо викладення 04.06.2014 року акту перевірки №238/13-04-22-01/22396671 від 15.04.2014 року у новій редакції та прийняття на підставі такого акту перевірки нових податкових повідомлень рішень №0002072201 та №0002062201. В решті вимог відмовлено.

08.04.2015 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року по справі №813/6371/14 - без змін.

16.02.2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

На новому судовому розгляді позовні вимоги мотивовано тим, що висновки податкового органу щодо спірних рішень є безпідставними, оскільки кожна фінансово-господарська операція позивача з його контрагентами підтверджується первинними документами, та належним чином відображена у податкових деклараціях. Акт перевірки не містить достатніх доказів факту порушення позивачем вимог податкового законодавства, тому винесені на його підставі податкові повідомлення - рішення є незаконними. Крім цього, відповідачем протиправно прийняті податкові повідомлення-рішення №0002072201 та №0002062201 від 04.06.2014 року, оскільки відповідачем неправомірно допущено порушення процедури їх прийняття, а також відповідачем протиправно викладено акт перевірки у новій редакції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові докази та пояснення, просив суд позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримала з підстав, що в процесі проведення перевірки встановлено безпідставне відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій щодо придбання у ТОВ «Інтерпроцесор», ТОВ «Юг-Експрес», ТОВ «Фрейя Технолоджі», ТОВ «Тернар Логік ПСВ», ПП «Румб», ТОВ «РМ-Техно», ПП «Ново-Ком», ТОВ «Комп плюс», ТОВ «Гіперіон-2010», ТОВ «Альт Таб Сістемс», ТОВ «Інтелектуальні технології відео спостереження», ТОВ «Торговий дім ІТ рішень», ТОВ «Галсервіс ІТ» комп'ютерної техніки, комплектуючих, програмних продуктів.

Позивачем не надано документів, які б підтверджували фактичність отримання товарів, а саме: не надано заявок на постачання партій товарів від постачальників, в зв'язку з чим в ході перевірки неможливо дослідити базис поставки товарів, оскільки п.3.3 Договорах визначено можливі базиси поставки за договором, або EXW-м.Київ, склад постачальника, або FСА- м.Київ, склад покупця; не надано інформацію та документальне підтвердження якості та походження отриманих товарів (сертифікатів відповідності виробника), відповідність їх технічним умовам. В наданих до перевірки товарно-транспортних накладних не вказана адреса складу Постачальника в м. Києві, де отримано товар до перевезення. В графі адреса завантаження зазначено - м. Київ. В наданих до перевірки видаткових накладних не розшифровано підпису матеріально-відповідальної особи постачальника, що відвантажила товар, дата оформлення товарно-транспортної накладної в окремих випадках не співпадає з датою видаткових накладних, які відображені у даних товарно-транспортних накладних.

Крім цього, за результатами перевірки встановлено безпідставне відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 6984,60 грн. згідно податкової накладної від 14.12.2012 року, виписаної ТОВ «Неолоджик», оскільки позивач вдруге включено вказану податкову накладну до складу податкового кредиту у березні 2013 року. Також, в ході проведення перевірки встановлено завищення податкового кредиту в сумі 11101,00 грн. у листопаді 2011 році по взаєморозрахунках з ТОВ «Робітня», а саме, податкова накладна помилково виписана для, про що свідчать реквізити (податковий номер іншого суб'єкта господарювання), надала суду додаткові пояснення та докази, просила суд в задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

15.04.2014 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 01.09.2013 року; з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Інтерпроцесор» (ЄДРПОУ 36258064) за період з 01.01.2010 року по 01.09.2013 року. За результатами якої складено акт № 238/13-04-22-01/22396671.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1., п. 138.2. ст. 138., п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 20154183,00 грн.

- п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.4., п. 201.10. ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 7865111,57 грн.

06.05.2014 року відповідачем прийняте спірне рішення за №0001642201, яким позивачу згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 58.1, ст. 58, п. 123.1. ст. 123 ПК України на підставі акта перевірки № 238/13-04-22-01/22396671 від 15.04.2014 року, яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, п. 138.2, ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 20186502,08 грн. в тому числі за основним платежем 20154183,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 32319,08 грн.

06.05.2014 року відповідачем прийняте спірне рішення за №0001652201, яким позивачу згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1. ст. 123 ПК України на підставі акта перевірки № 238/13-04-22-01/22396671 від 15.04.2014 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 10357203,97 грн. в тому числі за основним платежем 7865111,57 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 2492092,40грн.

04.06.2014 року відповідачем надіслано позивачу супровідним листом, акт перевірки №238/13-04-22-01/22396671 від 15.04.2014 року (викладений у новій редакції) та прийняті на підставі нього додаткові податкові повідомлення - рішення від:

04.06.2014 року за № 0002072201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 334906,69 грн. в тому числі за основним платежем - 334906,69 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн.

04.06.2014 року за № 0002062201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4818334,62 грн. в тому числі за основним платежем 3634031,59 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 1184303,03 грн.).

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997 року (із змінами та доповненнями), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами і доповненнями в редакції на час спірних правовідносин, ПК України із змінами і доповненнями в редакції на час спірних правовідносин, КАС України.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються:

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону, виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п. 139.1.9 ст. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу, 139.1.9. витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Згідно п. 198.1 ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно п. 201.1 ст. 201 цього ж Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 201.4 ст. 201 цього ж Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 201.10 ст. 201 цього ж Кодексу, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

В ухвалі від 16.02.2016 року Вищий адміністративний суд України зазначив наступне:

«Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Техніка для бізнесу» у період, що був предметом проведеної контролюючим органом перевірки, з ТОВ «Інтерпроцесор», ТОВ «ЮГ-Експрес», ТОВ «Фрейя Технолоджі», ТОВ «Тернар Логік ПСВ», ТОВ «РМ-Техно», ТОВ «Комп-Плюс», ТОВ «ГІПЕРІОН-2010», ТОВ «Альт-таб-системс», ТОВ «Інтелектуальні технології відеоспостереження», ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень», ТОВ «ГАЛСЕРВІС ІТ» було укладено ряд угод з поставки товарів (ліцензійні умови до програмного забезпечення, модулі, плати, комп'ютерна техніка та комплектуючі), за наслідками яких позивачем було сформовано податковий кредит та валові витрати.

Задовольняючі позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані ТОВ «Техніка для бізнесу» первинні документи, складені за наслідками господарських операцій із зазначеними контрагентами, повністю підтверджують факт їх виконання та спрямовані на досягнення економічної вигоди.

При цьому, судами визнано неправомірним формування витрат позивачем за наслідками господарських операцій з контрагентами ПП «Румеб» та ПП «Ново-Ком», оскільки надані позивачем первинні документи хоча і містять в собі відображення обсяг із міст господарських операцій, однак не є достатніми доказами реальності їх здійснення в сукупності з іншими доказами.

На думку колегії суддів Вищого адміністративних суду України, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), та чи спричинили вони реальні зміни у майновому стані підприємства.

Податкова вигода може визнаватись необґрунтованою зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру).

Таким чином, в матеріалах справи відсутній комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з яким пов'язане донарахування податкових зобов'язань.

Згідно ч. 5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Судом частково враховуються обґрунтування позовних вимог позивача, виходячи з наступного:

Позивачем, на виконання висновків ВАС України у даній справі, додатково надано суду наступні докази:

- оригінали журналів прихідних документів за 2011 - 2013 роки;

- копії щоквартальних інвентаризаційних описів за період 2011 - І півріччя 2013 роки;

- журналів розхідних документів за 2011 - 2013 роки.

Відповідачем, на виконання висновків ВАС України у даній справі, додатково надано суду наступні докази:

- копії витягів додатку 5 з Аналітичної системи ДФС України.

Відповідачем зроблено висновок про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Інтерпроцесор», ТОВ «ЮГ-Експрес», ТОВ «Фрейя Технолоджі», ТОВ «Тернар Логік ПСВ», ПП «Румеб», ТОВ «РМ-Техно», ПП «Ново-Ком», ТОВ «Комп-Плюс», ТОВ «ГІПЕРІОН-2010», ТОВ «Альт-таб-системс», ТОВ «Інтелектуальні технології відеоспостереження», ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень», ТОВ «ГАЛСЕРВІС ІТ» за період який охоплювався перевіркою.

Безтоварність операцій із вказаними контрагентами обґрунтована наявною у відповідача інформацією про контрагентів, відсутністю заявок на постачання товарів, документів, що підтверджують якість товарів, актів приймання-передачі товарів по якості, у видаткових накладних не розшифровано підпису особи, яка відвантажила товар, в ТТН не вказано адреси складів постачальників, а зазначено тільки місто, в деяких випадах факт транспортування товарів по кількох видаткових накладних оформлявся однією ТТН.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «РМ - Техно».

Позивачем придбано у ТОВ «РМ - Техно» товари (ліцензійні ключі до програмного забезпечення, модулі, плати) згідно видаткової накладної № РМТ-002293 від 12.08.2011 року на загальну суму 61746,12 грн., в т.ч. ПДВ 10291,02 грн. Товар приймався посадовою особою позивача Запорожець О.Г. на підставі довіреності на прийняття ТМЦ № К001202 від 12.08.2011 року. По факту реалізації товарів, ТОВ «РМ - Техно» виписано податкову накладну № 127 від 12.08.2011 року на загальну суму 61746,12 грн., в т.ч. ПДВ 10291,02 грн.

Крім цього, ТОВ «РМ - Техно» надано послуги позивачу, які полягали у проведенні курсу навчання за програмою «Монтаж та програмування обладнання Avaya IP Office». Факт надання вказаних послуг підтверджується актом здачі - приймання робіт № РМТ0000576 від 28.02.2011 року та податковою накладною № 440 від 21.02.2011 року на загальну суму 4300,03 грн., в т.ч. ПДВ 716,67 грн.

Розрахунки за придбані товари відбулися у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «РМ - Техно», заборгованість відсутня.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Інтелектуальні Технології Відеоспостереження».

Позивачем придбано у ТОВ «Інтелектуальні Технології Відеоспостереження» товари (програмне забезпечення) згідно видаткових накладних: № РН-007 від 27.01.2012 року на загальну суму 8626,00 грн., в т.ч. ПДВ 1437,67 грн. та № РН-008 від 27.01.2012 року на загальну суму 26254,00 грн., в т.ч. ПДВ 4375,67 грн. Товар приймався посадовою особою позивача Богданець В.О. відповідно до довіреності на отримання ТМЦ № К001423 від 27.01.2012 року.

У зв'язку з тим, що позивачем придбано вказаний товар шляхом здійснення попередньої оплати, податкові накладні № 12 (на загальну суму 8626,00 грн., в т.ч. ПДВ 1437,67 грн.) та № 13 (26254,00 грн., в т.ч. ПДВ 4375,67 грн.) виписані ТОВ «Інтелектуальні Технології Відеоспостереження» по першій події (оплата за товар) 24.01.2012 року.

Розрахунки за придбані товари відбулися у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Інтелектуальні Технології Відеоспостереження», заборгованість відсутня. Придбане програмне забезпечення в подальшому було реалізовано ТОВ «Західноукраїнський автомобільний дім».

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Юг - Експрес».

Згідно умов договору постачання № 1911-1 від 19.11.2012 року позивачем придбано у ТОВ «Юг - Експрес» (постачальник) товари (телевізори марки Toshiba) на загальну суму 245030,00 грн., в т.ч. ПДВ 40838,34 грн. згідно видаткових накладних: № РН-0000165 від 20.11.2012 року на загальну суму 48880,00 грн., в т.ч. ПДВ 8146,67 грн.; № РН-0000176 від 03.12.2012 року на загальну суму 75300,00 грн., в т.ч. ПДВ 12550,00 грн.; № РН-0000214 від 18.12.2012 року на загальну суму 25200,00 грн., в т.ч. ПДВ 4200,00 грн.; № РН-0000217 від 24.12.2012 року на загальну суму 25200,00 грн., в т.ч. ПДВ 4200,00 грн.; № РН-0000002 від 09.01.2013 року на загальну суму 25200,00 грн., в т.ч. ПДВ 4200,00 грн.; № РН-00000014 від 17.01.2013 року на загальну суму 45250,00 грн., в т.ч. ПДВ 7541,67 грн.

Згідно умов договору (п.п. 2.4; 2.6), товар доставлявся до складських приміщень позивача за рахунок (засобами) продавця - ТОВ «Юг - Експрес». Позивач не поніс витрат на транспортування товарів і відповідно не включало такі витрати до валових витрат.

Товари приймалися посадовими особами позивача Облогіним О.В. (на підставі довіреностей на приймання ТМЦ: №Л-16110001 від 16.11.2012 року; № Л-03120001 від 03.12.2012 року; № Л-18120001 від 18.12.2012 року; № Л-24120008 від 24.12.2012 року; №Л-09010002 від 09.01.2012 року) та ОСОБА_7 (на підставі довіреності на приминання ТМЦ №К-001877 від 17.01.2013 року).

По факту реалізації товарів ТОВ «Юг - Експрес» складено податкові накладні: № 17 від 20.11.2012 року на загальну суму 48880,00 грн., в т.ч. ПДВ 8146,67 грн.; № 2 від 03.12.2012 року на загальну суму 75300,00 грн., в т.ч. ПДВ 12550,00 грн.; № 40 від 18.12.2012 року на загальну суму 25200,00 грн., в т.ч. ПДВ 4200,00 грн.; № 43 від 24.12.2012 року на загальну суму 25200,00 грн., в т.ч. ПДВ 4200,00 грн.; № 3 від 09.01.2013 року на загальну суму 25200,00 грн., в т.ч. ПДВ 4200,00 грн.; № 14 від 17.01.2013 року на загальну суму 45250,00 грн., в т.ч. ПДВ 7541,67 грн.

Розрахунки за придбані товари відбулися у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Юг - Експрес», заборгованість відсутня.

Щодо господарських операцій позивача з ПП «Гіперіон - 2010».

Згідно умов договору поставки № 2102-1 від 21.02.2011 року позивачем придбано у ПП «Гіперіон - 2010» (Постачальник) товари (комп'ютерну техніку та комплектуючі) на загальну суму 3489074,40 грн., в т.ч. ПДВ 581512,40 грн. згідно видаткових накладних: № 17 від 01.03.2011 року на загальну суму 697048,80 грн., в т.ч. ПДВ 116174,80 грн.; № 18 від 03.03.2011 року на загальну суму 594606,00 грн., в т.ч. ПДВ 99101,00 грн.; № 19 від 14.03.2011 року на загальну суму 329203,20 грн., в т.ч. ПДВ 54867,20 грн.; № 20 від 21.03.2011 року на загальну суму 712543,20 грн., в т.ч. ПДВ 118757,20 грн.; № 21 від 21.03.2011 року на загальну суму 515794,80 грн., в т.ч. ПДВ 85965,80 грн.; № 22 від 28.03.2011 року на загальну суму 639878,40 грн., в т.ч. ПДВ 106646,40 грн.

Згідно умов договору та досягнутої домовленості, обов'язок по доставці товару взято на себе позивачем. Транспортування товару відбувалося власним транспортом позивача згідно товарно - транспортних накладних: № 0103/04-55/02/8-П від 01.03.2011 року; № 0303/18-33/03/1-П від 03.03.2011 року; № 1403/04-55/03/3-П від 14.03.2011 року; № 2103/04-55/03/5-П від 21.03.2011 року; № 2803/04-55/03/7-П від 28.03.2011 року.

Товари приймалися посадовою особою позивача Москаленко С.О. (на підставі довіреностей на приймання ТМЦ: № Л-01030007 від 01.03.2011 року; № 03030004 від 03.03.2011 року; № 14030006 від 14.03.2011 року; № 2103007 від 21.03.2011 року; № Л-21030007 від 21.03.2011 року; № 28030006 від 28.03.2011).

По факту реалізації товарів ПП «Гіперіон - 2010» складено податкові накладні: № 17 від 01.03.2011 року на загальну суму 697048,80 грн., в т.ч. ПДВ 116174,80 грн.; № 18 від 03.03.2011 року на загальну суму 594606,00 грн., в т.ч. ПДВ 99101,00 грн.; № 19 від 14.03.2011 року на загальну суму 329203,20 грн., в т.ч. ПДВ 54867,20 грн.; № 20 від 21.03.2011 року на загальну суму 712543,20 грн., в т.ч. ПДВ 118757,20 грн.; № 21 від 21.03.2011 року на загальну суму 515794,80 грн., в т.ч. ПДВ 85965,80 грн.; № 22 від 28.03.2011 року на загальну суму 639878,40 грн., в т.ч. ПДВ 106646,40 грн.

Розрахунки за придбані товари відбулися у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок ПП «Гіперіон - 2010», заборгованість відсутня.

Відповідачем по вказаних операціях донараховано грошове зобов'язання лише з податку на прибуток, оскільки грошові зобов'язання з ПДВ вже донараховувалися за результатами проведення перевірки ще у 2012 році. На підтвердження правомірності формування валових витрат по вказаних господарських операціях з ТОВ «Гіперіон - 2010» в справі є надана позивачем копія постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року у справі № 2а-12010/11/1370, якою суд підтвердив право ТОВ «Техніка для бізнесу» на формування податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Гіперіон - 2010» за березень 2011 року. Вказана постанова набрала законної сили, а обставини викладені в ній є такі, що потребують доказуванню (ст. 72 КАС України).

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Альт таб сістемс».

Згідно умов договору поставки № 0201-3/2008 від 02.01.2008 року позивачем придбано у ТОВ «Альт таб сістемс» товари (комплектуючі до комп'ютерної техніки) на загальну суму 5998066,08 грн., в т.ч. ПДВ 999677,68 грн. згідно видаткових накладних: № 1 від 01.08.2011 року на загальну суму 254778,00 грн., в т.ч. ПДВ 42463,00 грн.; № 2 від 01.08.2011 року на загальну суму 216587,40 грн., в т.ч. ПДВ 36097,90 грн.; № 3 від 01.08.2011 року на загальну суму 127500,00 грн., в т.ч. ПДВ 21250,00 грн.; № 4 від 04.08.2011 року на загальну суму 286203,00 грн., в т.ч. ПДВ 47700,50 грн.; № 5 від 04.08.2011 року на загальну суму 310131,00 грн., в т.ч. ПДВ 51688,50 грн.; № 6 від 08.08.2011 року на загальну суму 415646,40 грн., в т.ч. ПДВ 69274,40 грн.; № 7 від 08.08.2011 року на загальну суму 184144,80 грн, в т.ч. ПДВ 30690,80 грн.; №8 від 09.08.2011 року на загальну суму 523426,80 грн., в т.ч. ПДВ 87237,80 грн.; № 9 від 11.08.2011 року на загальну суму 220973,76 грн., в т.ч. ПДВ 36828,96 грн.; № 10 від 11.08.2011 року на загальну суму 350746,80 грн, в т.ч. ПДВ 58457,80 грн.; № 11 від 15.08.2011 року на загальну суму 264542,40 грн., в т.ч. ПДВ 44090,40 грн.; № 12 від 15.08.2011 року на загальну суму 141468,00 грн, в т.ч. ПДВ 23578,00 грн.; № 13 від 15.08.2011 року на загальну суму 192412,80 грн, в т.ч. ПДВ 32068,80 грн.; № 14 від 17.08.2011 року на загальну суму 184941,60 грн., в т.ч. ПДВ 30823,60 грн.; № 15 від 18.08.2011 року на загальну суму 429955,92 грн., в т.ч. ПДВ 71659,32 грн.; № 16 від 18.08.2011 року на загальну суму 135369,60 грн., в т.ч. ПДВ 22561,60 грн.; № 17 від 22.08.2011 року на загальну суму 314058,00 грн., в т.ч. ПДВ 52343,00 грн.; № 18 від 22.08.2011 року на загальну суму 269181,60 грн., в т.ч. ПДВ 44 863,60 грн.; № 19 від 25.08.2011 року на загальну суму 245656,80 грн., в т.ч. ПДВ 40942,80 грн.; № 20 від 25.08.2011 року на загальну суму 350668,80 грн., в т.ч. ПДВ 58444,80 грн.; № 21 від 29.08.2011 року на загальну суму 392088,00 грн,. в т.ч. ПДВ 65348,00 грн.; № 22 від 29.08.2011 року на загальну суму 187584,60 грн., в т.ч. ПДВ 31264,10 грн.

Товари приймалися посадовою особою позивача Москаленко С.О. на підставі довіреностей на приймання ТМЦ: № л01080008 від 01.08.2011 року; № л4080006 від 04.08.2011 року; № л08080008 від 08.08.2011 року; № л09080006 від 09.08.2011 року;№ л11080008 від 11.08.2011 року; № л15080007 від 15.08.2011 року; № л17080004 від 17.08.2011 року; № л18080005 від 18.08.2011 року; № л22080007 від 22.08.2011 року; № л25080005 від 25.08.2011 року; № л29080006 від 29.08.2011 року.

Згідно умов договору та досягнутої домовленості, обов'язок по доставці товару взято на себе позивачем. Транспортування товару відбувалося власним транспортом позивача згідно товарно - транспортних накладних: № 0108/04-55/08/1-П від 01.08.2011 року; № 0408/04-55/08/2-П від 04.08.2011 року; № 0808/04-55/08/3-П від 08.08.2011 року; № 0908/48-66/08/7-П від 09.08.2011 року; № 1108/04-55/08/4-П від 11.08.2011 року; № 1508/04-55/08/5-П від 15.08.2011 року; № 1808/04-55/08/6-П від 18.08.2011 року; № 2208/04-55/08/6-П від 22.08.2011 року; № 2508/04-55/08/6-П від 25.08.2011 року; № 2908/04-55/08/6-П від 29.08.2011 року.

Розрахунки за придбані товари відбулися шляхом видачі векселів (які на даний час погашені), заборгованість відсутня.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Фрейя Технолоджі».

Згідно умов договору поставки № 0401-19 від 04.01.2011 року позивачем придбано у ТОВ «Фрейя Технолоджі» товари (комп'ютерна техніка та комплектуючі) на загальну суму 8229732,12 грн., в т.ч. ПДВ 1371622,02 грн. згідно видаткових накладних: № 124 від 01.02.2011 року на загальну суму 211999,98 грн., в т.ч. ПДВ 35333,33 грн.; № 125 від 07.02.2011 року на загальну суму 446871,78 грн., в т.ч. ПДВ 74478,63 грн.; № 126 від 07.02.2011 року на загальну суму 486134,16 грн., в т.ч. ПДВ 81022,36 грн.; № 127 від 07.02.2011 року на загальну суму 405466,20 грн., в т.ч. ПДВ 67577,70 грн.; № 128 від 07.02.2011 року на загальну суму 503621,40 грн., в т.ч. ПДВ 83936,90 грн.; № 129 від 10.02.2011 року на загальну суму 178137,60 грн., в т.ч. ПДВ 29689,60 грн.; № 130 від 10.02.2011 року на загальну суму 591408,00 грн, в т.ч. ПДВ 98568,00 грн.; № 131 від 10.02.2011 року на загальну суму 344706,00 грн., в т.ч. ПДВ 57451,00 грн.; № 132 від 10.02.2011 року на загальну суму 420450,60 грн., в т.ч. ПДВ 70075,10 грн.; № 312 від 01.03.2011 року на загальну суму 459547,20 грн, в т.ч. ПДВ 76591,20 грн.; № 313 від 01.03.2011 року на загальну суму 497139,60 грн., в т.ч. ПДВ 82856,60 грн.; № 314 від 03.03.2011 року на загальну суму 388526,40 грн, в т.ч. ПДВ 64754,40 грн.; № 315 від 10.03.2011 року на загальну суму 507886,80 грн, в т.ч. ПДВ 84647,80 грн.; № 316 від 14.03.2011 року на загальну суму 404697,60 грн., в т.ч. ПДВ 67449,60 грн.; № 317 від 21.03.2011 року на загальну суму 680118,00 грн., в т.ч. ПДВ 113353,00 грн.; № 318 від 24.03.2011 року на загальну суму 690549,60 грн., в т.ч. ПДВ 115091,60 грн.; № 319 від 28.03.2011 року на загальну суму 566848,80 грн., в т.ч. ПДВ 94474,80 грн.; № 320 від 31.03.2011 року на загальну суму 445622,40 грн., в т.ч. ПДВ 74270,40 грн.

Товари приймалися посадовою особою позивача Москаленко С.О. на підставі довіреностей на приймання ТМЦ: № л-31030013 від 31.03.2011 року; № л-28030007 від 28.03.2011 року; № л-24030007 від 24.03.2011 року; № л-21030008 від 21.03.2011 року; № л-14030007 від 14.03.2011 року; № л-10030006 від 10.03.2011 року; № л-03030005 від 03.03.2011 року; № л-01030008 від 01.03.2011 року; № л-10020001 від 10.02.2011 року; № л-0702005 від 07.02.2011 року; № л-01020001 від 01.02.2011 року.

По факту поставки ТОВ «Фрейя технолоджі» виписано наступні податкові накладні: № 124 від 01.02.2011 року на загальну суму 211999,98 грн., в т.ч. ПДВ 35333,33 грн.; № 125 від 07.02.2011 року на загальну суму 446871,78 грн., в т.ч. ПДВ 74478,63 грн.; № 126 від 07.02.2011 року на загальну суму 486134,16 грн., в т.ч. ПДВ 81022,36 грн.; № 127 від 07.02.2011 року на загальну суму 405466,20 грн., в т.ч. ПДВ 67577,70 грн.; № 128 від 07.02.2011 року на загальну суму 503621,40 грн., в т.ч. ПДВ 83936,90 грн.; № 129 від 10.02.2011 року на загальну суму 178137,60 грн., в т.ч. ПДВ 29689,60 грн.; № 130 від 10.02.2011 року на загальну суму 591408,00 грн, в т.ч. ПДВ 98568,00 грн.; № 131 від 10.02.2011 року на загальну суму 344706,00 грн., в т.ч. ПДВ 57451,00 грн.; № 132 від 10.02.2011 року на загальну суму 420450,60 грн., в т.ч. ПДВ 70075,10 грн.; № 312 від 01.03.2011 року на загальну суму 459547,20 грн, в т.ч. ПДВ 76591,20 грн.; № 313 від 01.03.2011 року на загальну суму 497139,60 грн., в т.ч. ПДВ 82856,60 грн.; № 314 від 03.03.2011 року на загальну суму 388526,40 грн, в т.ч. ПДВ 64754,40 грн.; № 315 від 10.03.2011 року на загальну суму 507886,80 грн, в т.ч. ПДВ 84647,80 грн.; № 316 від 14.03.2011 року на загальну суму 404697,60 грн., в т.ч. ПДВ 67449,60 грн.; № 317 від 21.03.2011 року на загальну суму 680118,00 грн., в т.ч. ПДВ 113353,00 грн.; № 318 від 24.03.2011 року на загальну суму 690549,60 грн., в т.ч. ПДВ 115091,60 грн.; № 319 від 28.03.2011 року на загальну суму 566848,80 грн., в т.ч. ПДВ 94474,80 грн.; № 320 від 31.03.2011 року на загальну суму 445622,40 грн., в т.ч. ПДВ 74270,40 грн.

Згідно умов договору та досягнутої домовленості, обов'язок по доставці товару взято на себе позивачем. Транспортування товару відбувалося власним транспортом позивача згідно товарно - транспортних накладних: № 0102/04-55/01/7-П від 01.02.2011 року; № 0702/04-55/02/1-П від 07.02.2011 року; № 1002/04-55/02/1-П від 10.02.2011 року; № 0103/04-55/02/4-П від 01.03.2011 року; № 0303/18-33/03/1-П від 03.03.2011 року; № 1003/18-33/03/3-П від 10.03.2011 року; № 1403/04-55/03/3-П від 14.03.2011 року; № 2103/04-55/03/2-П від 21.03.2011 року; № 2403/04-55/03/4-П від 24.03.2011 року; № 2803/04-55/03/2-П від 28.03.2011 року; № 3103/04-55/03/8-П від 31.03.2011 року.

Розрахунки за придбані товари відбулися шляхом видачі векселів (які на даний час погашені у встановленому порядку), заборгованість відсутня.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень».

Позивачем придбано у ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» товари (комплектуючі до комп'ютерної техніки) на загальну суму 148686,56 грн., в т.ч. ПДВ 24781,09 грн. згідно видаткових накладних: № 485 від 15.05.2012 року на загальну суму 23724,80 грн., в т.ч. ПДВ 3954,13 грн.; № 816 від 13.07.2012 року на загальну суму 124961,76 грн., в т.ч. ПДВ 20826,96 грн.

Згідно досягнутої домовленості, обов'язок по доставці товару взято на себе ТОВ «Торговий дім ІТ рішень».

Товари приймалися посадовими особами позивача Яремчук О.М. (ВН № 485) на підставі довіреності на приймання ТМЦ № К001561 від 15.05.2012 року та Василенко А.О. (ВН 816) на підставі довіреності на приймання ТМЦ № 1635 від 13.07.2012 року.

По факту реалізації товарів ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» складено податкові накладні: № 48 від 15.05.2012 року на загальну суму 23724,80 грн., в т.ч. ПДВ 3954,13 грн.; №67 від 13.07.2012 року на загальну суму 124961,76 грн., в т.ч. ПДВ 20826,96 грн.

Розрахунки за придбані товари відбулися у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень», заборгованість відсутня.

Щодо господарських операцій позвача з ТОВ «Галсервіс ІТ».

Позивачем придбано у ТОВ «Галсервіс ІТ» товари (комплектуючі до комп'ютерної техніки) на загальну суму 231264,64 грн., в т.ч. ПДВ 38544,11 грн. відповідно до видаткових накладних: № 384 від 25.04.2013 року на загальну суму 220046,18 грн., в т.ч. ПДВ 36674,36 грн.; № 385 від 25.04.2013 року на загальну суму 6894,90 грн., в т.ч. ПДВ 1149,15 грн.; № 564 від 31.05.2013 року на загальну суму 4323,56 грн., в т.ч. ПДВ 720,59 грн.

Згідно досягнутої домовленості, обов'язок по доставці товару взято на себе ТОВ «Галсервіс ІТ».

Товари приймалися посадовими особами позивача Василенко А.О. на підставі довіреностей на приймання ТМЦ: № К001991 від 25.04.2013 року; № к2008 від 31.05.2013 року.

По факту реалізації товарів ТОВ «Галсервіс ІТ» складено податкові накладні: № 193 від 25.04.2013 року на загальну суму 220046,18 грн., в т.ч. ПДВ 36674,36 грн.; № 194 від 25.04.2013 року на загальну суму 6894,90 грн., в т.ч. ПДВ 1149,15 грн.; № 145 від 31.05.2013 року на загальну суму 4323,56 грн., в т.ч. ПДВ 720,59 грн.

Розрахунки за придбані товари відбулися у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Галсервіс ІТ», заборгованість відсутня.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Тернар Логік ПСВ».

Згідно умов договору поставки № 2807-2/2011 від 28.07.2011 року позивачем придбано у ТОВ «Тернар Логік ПСВ» (постачальник) товари (комп'ютерна техніка та комплектуючі) на загальну суму 5039342,53 грн., в т.ч. ПДВ 999138,35 грн. згідно видаткових накладних: № 157 від 01.08.2011 року на загальну суму 261904,80 грн., в т.ч. ПДВ 43650,80 грн.; № 158 від 01.08.2011 року на загальну суму 230242,00 грн., в т.ч. ПДВ 46048,40 грн.; № 159 від 04.08.2011 року на загальну суму 338258,00 грн., в т.ч. ПДВ 67651,60 грн.; № 160 від 04.08.2011 року на загальну суму 161218,00 грн., в т.ч. ПДВ 32243,60 грн.; № 161 від 08.08.2011 року на загальну суму 182755,00 грн., в т.ч. ПДВ 36551,00 грн.; № 162 від 08.08.2011 року на загальну суму 282851,00 грн., в т.ч. ПДВ 56570,20 грн.; № 163 від 11.08.2011 року на загальну суму 158544,00 грн., в т.ч. ПДВ 31708,80 грн.; № 164 від 11.08.2011 року на загальну суму 307240,50 грн, в т.ч. ПДВ 61448,10 грн.; № 165 від 15.08.2011 року на загальну суму 278522,50 грн., в т.ч. ПДВ 55704,50 грн.; № 166 від 15.08.2011 року на загальну суму 220803,00 грн., в т.ч. ПДВ 44160,60 грн.; № 167 від 18.08.2011 року на загальну суму 155245,00 грн, в т.ч. ПДВ 31049,00 грн.; № 168 від 18.08.2011 року на загальну суму 340751,20 грн., в т.ч. ПДВ 68150,24 грн.; № 169 від 22.08.2011 року на загальну суму 252740,20 грн, в т.ч. ПДВ 50548,04 грн.; № 170 від 22.08.2011 року на загальну суму 245517,00 грн, в т.ч. ПДВ 49103,40 грн.; № 171 від 23.08.2011 року на загальну суму 390855,00 грн., в т.ч. ПДВ 78171,00 грн.; № 172 від 25.08.2011 року на загальну суму 326218,50 грн., в т.ч. ПДВ 65243,70 грн.; № 173 від 25.08.2011 року на загальну суму 154995,50 грн., в т.ч. ПДВ 30999,10 грн.; № 174 від 29.08.2011 року на загальну суму 424072,00 грн., в т.ч. ПДВ 84814,40 грн.; № 175 від 30.08.2011 року на загальну суму 326609,33 грн., в т.ч. ПДВ 65321,87 грн.

Товари приймалися посадовою особою позивача Москаленко С.О. на підставі довіреностей на приймання ТМЦ: № л-01080007 від 01.08.2011 року; № л-1080007 від 01.08.2011 року; № л-4080005 від 04.08.2011 року; № л-04080005 від 04.08.2011 року; № л-08080007 від 08.08.2011 року; № л-11080007 від 11.08.2011 року; № л-15080006 від 15.08.2011 року; № л-18080004 від 18.08.2011 року; № л-22080006 від 22.08.2011 року; № л-23080005 від 23.08.2011 року; № л-25080004 від 25.08.2011 року; № л-29080005 від 29.08.2011 року; № л-30080007 від 30.08.2011 року.

По факту поставки ТОВ «Тернар Логік ПСВ» виписано наступні податкові накладні: № 157 від 01.08.2011 року на загальну суму 261904,80 грн., в т.ч. ПДВ 43650,80 грн.; № 158 від 01.08.2011 року на загальну суму 230242,00 грн., в т.ч. ПДВ 46048,40 грн.; № 159 від 04.08.2011 року на загальну суму 338258,00 грн., в т.ч. ПДВ 67651,60 грн.; № 160 від 04.08.2011 року на загальну суму 161218,00 грн., в т.ч. ПДВ 32243,60 грн.; № 161 від 08.08.2011 року на загальну суму 182755,00 грн., в т.ч. ПДВ 36551,00 грн.; № 162 від 08.08.2011 року на загальну суму 282851,00 грн., в т.ч. ПДВ 56570,20 грн.; № 163 від 11.08.2011 року на загальну суму 158544,00 грн., в т.ч. ПДВ 31708,80 грн.; № 164 від 11.08.2011 року на загальну суму 307240,50 грн, в т.ч. ПДВ 61448,10 грн.; № 165 від 15.08.2011 року на загальну суму 278522,50 грн., в т.ч. ПДВ 55704,50 грн.; № 166 від 15.08.2011 року на загальну суму 220803,00 грн., в т.ч. ПДВ 44160,60 грн.; № 167 від 18.08.2011 року на загальну суму 155245,00 грн, в т.ч. ПДВ 31049,00 грн.; № 168 від 18.08.2011 року на загальну суму 340751,20 грн., в т.ч. ПДВ 68150,24 грн.; № 169 від 22.08.2011 року на загальну суму 252740,20 грн, в т.ч. ПДВ 50548,04 грн.; № 170 від 22.08.2011 року на загальну суму 245517,00 грн, в т.ч. ПДВ 49103,40 грн.; № 171 від 23.08.2011 року на загальну суму 390855,00 грн., в т.ч. ПДВ 78171,00 грн.; № 172 від 25.08.2011 року на загальну суму 326218,50 грн., в т.ч. ПДВ 65243,70 грн.; № 173 від 25.08.2011 року на загальну суму 154995,50 грн., в т.ч. ПДВ 30999,10 грн.; № 174 від 29.08.2011 року на загальну суму 424072,00 грн., в т.ч. ПДВ 84814,40 грн.; № 175 від 30.08.2011 року на загальну суму 326609,33 грн., в т.ч. ПДВ 65321,87 грн.

Згідно умов договору та досягнутої домовленості, обов'язок по доставці товару взято на себе позивачем. Транспортування товару відбувалося власним транспортом позивача згідно товарно - транспортних накладних: № 0108/04-55/08/1-П від 01.08.2011 року; № 0408/04-55/08/2-П від 04.08.2011 року; № 0808/04-55/08/3-П від 08.08.2011 року; № 1108/04-55/08/4-П від 11.08.2011 року; № 1508/04-55/08/5-П від 15.08.2011 року; № 1808/04-55/08/6-П від 18.08.2011 року; № 2208/04-55/08/6-П від 22.08.2011 року; № 2508/04-55/08/6-П від 25.08.2011 року; № 2908/04-55/08/6-П від 29.08.2011 року; № 3008/04-55/08/6-П від 30.08.2011 року.

Розрахунки за придбані товари відбулися шляхом видачі векселів (які на даний час погашені у встановленому порядку), заборгованість відсутня.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Комп Плюс».

Згідно умов договору поставки № 2502-1 від 25.02.2011 року позивачем придбано у ТОВ «Комп Плюс» (Постачальник) товари (комп'ютерна техніка та комплектуючі) на загальну суму 34241613,70 грн., в т.ч. ПДВ 5706 935,62 грн. згідно видаткових та податкових накладних.

Товари приймалися посадовою особою позивача Москаленко С.О. на підставі довіреностей на приймання ТМЦ (номери та дати яких вказані у самих видаткових накладних).

Згідно умов договору та досягнутої домовленості, обов'язок по доставці товару взято на себе позивачем. Транспортування товару відбувалося власним транспортом позивача згідно товарно - транспортних накладних.

Розрахунки за придбані товари відбулися шляхом видачі векселів (які на даний час погашені у встановленому порядку), заборгованість відсутня.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Інтерпроцесор».

Згідно умов договору поставки № 0111-6/2010 від 01.11.2010 року позивачем придбано у ТОВ «Інтерпроцесор» (постачальник) товари (комп'ютерна техніка та комплектуючі) на загальну суму 39019234,58 грн., в т.ч. ПДВ 6503205,76 грн. згідно видаткових та податкових накладних.

Товари приймалися посадовою особою позивача Москаленко С.О. на підставі довіреностей на приймання ТМЦ (номери та дати яких вказані у самих видаткових накладних).

Згідно умов договору та досягнутої домовленості, обов'язок по доставці товару взято на себе позивачем. Транспортування товару відбувалося власним транспортом позивача згідно товарно - транспортних накладних. Розрахунки за придбані товари відбулися шляхом видачі векселів (які на даний час погашені у встановленому порядку), заборгованість відсутня.

В справі є докази, що вищевказані товари позивачем зберігалися у складському приміщенні позивача за адресою: м. Львів, вул. П'ясецького, 12.

В справі наявні докази, в тому числі надані відповідачем, щодо відображення вказаних господарських операцій у податкових деклараціях з ПДВ (зокрема у додатку № 5), як і позивачем та і його вищевказаними контрагентами.

Представники сторні в судовому засіданні,на запитання суду повідомили, що будь яких інших доказів, якіб стосувались премету спору у сторін відсутні.

В справі також наявні докази реалізації придбаних у вищевказаних контрагентів товарів, відповідач вказаного факту реалізації не спростовує і не заперечує. Відповідачем спростовується лише факт придбання цього ж товару позивачем у вищезгаданих контрагентів, однак відповідач не вказує про встановлення інших можливих джерел отримання позивачем цього ж товару, не вказує і про здійснення оплати за цей же товар іншим контрагентам. Відтак позиція відповідача про безтоварність операцій які були підставою для донарахування податкових зобов'язань щодо предмету спору по даній справі є лише припущенням. За відсутності встановлених фактів підтверджених належними та допустими доказами про придбання позивачем спірних товарів у інших контрагентів не переконливою є позиція відповідача про безтоварність спірних операцій, що є також додатковою обставиною врахування судом обґрунтування позовних вимог позивачем

З мотивів скасування ВАС України вбачається, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити певні обставини підтверджені доказами доводами податкового органу, однак відповідачем у справі не надано суду належних та допустимих доказів зокрема: про неможливість реального здійснення саме позивачем зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, про нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; про відсутності обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; про відсутність первинних документів обліку.

Всі докази, які є у справі в своїй сукупності доводять здійснення позивачем господарських операцій з вищезазначеними контрагентами, такі оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій позивача. Окремі недоліки деяких документів не спростовують реальність господарських операцій. Відсутність заявок на постачання товарів; документів, що підтверджують якість товарів; актів приймання-передачі товарів по якості, не є безумовною ознакою безтоварності господарських операцій, крім цього, вчинення таких дій не передбачено договорами між позивачем та його контрагентами.

Наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні не є беззаперечною підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки з інших доказів, та всіх доказів наявних у справі вбачається фактичний рух активів, зміни у власному капіталі, зобов'язаннях позивача у зв'язку з його господарською діяльністю. Підтверджені витрати позивача для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також правильно сформований позивачем податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, оскільки здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що в своїй сукупності відображають реальність господарських операцій, як правомірні підстави формування податкового обліку позивача.

Судом ретельно перевірено доводи відповідача про фактичне нездійснення господарської операції позивачем, на думку суду такі ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Інформація про контрагента не створює будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків в даному випадку позивача, оскільки обставини зазначені у такій інформації про контрагента мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, та в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності саме позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства по суті ґрунтуються на лише податковій інформації.

Вказана податкова інформація не містить жодних даних щодо предмету спору. При формуванні податкової інформації не досліджувалась діяльність позивача. Неможливість реалізації органами державної фіскальної служби визначеної чинним законодавством України компетенції не є доказом вчинення порушення податкового законодавства.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сама лише податкова інформація не є тим джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 ПК України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок, а відтак не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства таким платником.

Вказана позиція суду повністю узгоджується із позицію ВАС України викладеною в ухвалі від 02.02.2016 року по справі №/800/62216/14, ухвалі від 15.10.2015 року по справі №/800/52690/14.

Мета позивача полягала у використанні придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності товариства, які спричинили реальні зміни майнового стану позивача як платника податку.

Відповідачем, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій з придбання вищевказаних робіт, послуг, а також факту їх використання позивачем у власній господарській діяльності.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача по суті спору у вказаній вище частні, оскільки відповідачем під час проведення перевірки не здійснено перевірку всіх обставин по справі. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Однак судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивача, та враховуються в заперечення відповідача в наступних обставинах:

- щодо вимоги про визнання неправомірними дій посадових осіб відповідача, у викладенні 04.06.2014 року акту перевірки № 238/13-04-22-01/22396671 від 15.04.2014 року у новій редакції та прийнятті на основі такого акту нових (додаткових) повідомлень - рішень № 0002072201 та № 0002062201 від 04.06.2014 року, оскільки наслідки таких неправомірних дій посадових осіб відповідача, вже вичерпані, до таких посадових осіб застосовані заходи відповідальності, крім цього, на думку суду самі лише неправомірні дії посадових осіб відповідача не можуть бути безумовною підставою для визнання протипраним і скасування спірних податкових повідомлень-рішень без перевірки судом суті дотримання позивачем вимог податкового законодавства;

- щодо неправомірного формування витрат позивачем з господарських операцій із контрагентами ПП «Румеб» (за ІІІ квартал 2011 року на суму 2456716,00 грн.) та ПП «Ново - Ком» (за І квартал 2011 року на суму 64418,00 грн.), оскільки ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02.12.2014 року у справі № 462/8247/14-к клопотання прокурора відділу управління нагляду прокуратури Львівської області Гулай Б.М. про звільнення ОСОБА_12 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК України - задоволено, та звільнено ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК України та закрито кримінальне провадження № 32014140000000118 від 20.05.2014 року, встановлено неправомірність таких витрат;

- щодо безпідставного відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 6984,60 грн. згідно податкової накладної від 14.12.2012 року, виписаної ТОВ «Неолоджик», оскільки позивачем повторно включено вказану податкову накладну до складу податкового кредиту у березні 2013 року, а також щодо правомірно встановленого відповідачем завищення податкового кредиту позивачем в сумі 11101,00 грн. у листопаді 2011 році по взаєморозрахунках з ТОВ «Робітня», оскільки податкова накладна такого контрагента містить реквізити іншого суб'єкта господарювання, відповідно не дає права позивачу на формування податкового кредиту.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із врахуванням повноважень суду згідно ст. 162 КАС України, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі Головного управління ДФС у Львівській області від 04.06.2014 року № 0002072201, № 0002062201, від 06.05.2014 року № 0001652201 в частині на суму 10335626,07 грн. в тому числі за основним платежем 7847025,97 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2488600,10 грн. та від 06.05.2014 року № 00016542201 в частині нарахування суми основного зобов'язання за основним платежем в розмірі 19572343,00 грн.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка для бізнесу» (ЄДРПОУ 2239671, вул. Шептицьких, 26, м. Львів) на користь Державного бюджету України 121,80 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 04.05.2016 року.

Суддя Гавдик З.В.