Постанова № 57560752, 28.04.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2016 р. Справа № 809/324/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника позивача Гейвича М.М.,

представника відповідача Пазинюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство"

до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Надвірнянське лісове господарство» (надалі - позивач, ДП «Надвірнянське лісове господарство») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень: № 0001562205 від 23.03.2016 року; № 0001572205 від 23.03.2016 року; № 0001532201 від 23.03.2016 року в частині нарахування грошового зобов»язання за основним платежем в сумі 35521 грн. та за штрафними санкціями в сумі 8880 грн., № 0001552201 від 23.03.2016 року в частині нарахування грошового зобов»язання за основним платежем в сумі 29601 грн. та за штрафними санкціями в сумі 7400 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі направлень від 22.01.2016 року № 97, № 98, № 99 та № 100 контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ДП «Надвірнянське лісове господарство» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, єдиного соціального внеску, а також вимог іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року та валютного законодавства за період з 13.12.2013 року по 31.12.2015 року. За результатами перевірки, на підставі встановлених порушень, відображених у акті перевірки № 124/09-19-22-01-20/22189564 від 14.03.2016 року, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: форми «Р» від 23.03.2016 року № 0001532201, за платежем «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» на загальну суму 97824 грн.; форми «Р» від 23.03.2016 року № 0001552201 за платежем «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) на загальну суму 81520 грн.; форми «У» від 23.03.2016 року № 0001562205 за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства» на загальну суму 219084,32 грн.; форми «У» від 23.03.2016 року № 0001572205 за платежем «Пеня за порушення термінів рорахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства в сумі 1700 грн. Позивач вважає, що висновки контролюючого органу ґрунтуються на помилковій оцінці операцій з контрагентом позивача - фірмою «Zortex Businesss LLP» (далі - контрагент). Акт перевірки від 14.03.2016 року не містить жодних зауважень до первинної документації позивача, які б могли вказати на порушення валютного законодавства. Підставою для вказаних висновків є лише покликання на сайт Великобританії - Companies House, за адресою http://wck2.companieshouse.gov.uk, та лист Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 року, з якого зроблено висновок про те, що контрагент позивача ліквідований з 15.07.2015 року (стан підприємства «dissolved»). Позивач зазначає про те, що у нього не було жодних підстав вважати, що Компанія «Zortex Businesss LLP» ліквідована з 15.07.2014 року, оскільки оплата за поставлену продукцію проведена вчасно, від банківських установ не надходило інформації про ліквідацію контрагента, на митниці жодних зауважень при замитнені товару не висловлено. З врахуванням викладеного, позивач вважає, що висновки контролюючого органу є необґрунтованими та незаконними.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечила повністю та просила суд в задоволенні позову відмовити. Обґрунтування проти позову викладено в письмових запереченнях від 27.04.2016 року. Зокрема, представник відповідача вказує на те, що в ході планової виїзної перевірки контролюючий орган виявив ряд порушень податкового та валютного законодавства, які допущені позивачем та задокументовані в акті перевірки № 124/09-19-22-01-20/22189564 від 14.03.2016 року. На підставі зазначеного акту перевірки відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001562205, № 0001572205, № 0001532201, № 0001552201 від 23.03.2016 року, які вважає законними та такими, що винесені відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, судом встановлено таке.

Державне підприємство «Надвірнянське лісове господарство» зареєстроване як юридична особа 30.06.1995 року, ідентифікаційний код 22189564, місце знаходження: 78400, Івано-Франківська область, Надвірнянський район, місто Надвірна, вулиця Соборна, будинок 163, директор - ОСОБА_3, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Окрім цього, згідно даних вказаного реєстру, позивач здійснює за КВЕД такі види діяльності: 02.10 - лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; 02.20 - лісозаготівлі; 02.40 - надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 24.02.1998 року Надвірнянською ОДПІ за № 64.

Позивач є платником: податку на прибуток; податку на додану вартість; податку на доходи фізичних осіб; екологічного податку; земельного податк; збору за спеціальне використання лісових ресурсів, частини прибутку (доходу) до загального фонду Державного бюджету України. Вказані обставини викладені в акті перевірки позивача № 124/09-19-22-01-20/22189564 від 14.03.2016 року, й не заперечуються сторонами (том 1, а.с. 22-93).

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС в Івано-Франківській області в період з 25.01.2016 року по 19.02.2016 року, а також з 22.02.2016 року по 04.03.2016 року, на підставі наказів відповідача від 19.02.2016 року № 133 та від 19.02.2016 року (том 1, а.с. 170-172), направлень від 22.01.2016 року № 97, № 98, № 99 та № 100 (том 1, а.с. 173-176) проведено документальну планову виїзну перевірку ДП «Надвірнянське лісове господарство» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, єдиного соціального внеску, а також вимог іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року та валютного законодавства за період з 13.12.2013 року по 31.12.2015 року, про що 14.03.2016 року складено акт № 124/09-19-22-01-20/22189564 (том 1, а.с.22-113).

У висновку акта перевірки від 14.03.2016 року відображено порушення ДП "Надвірнянське лісове господарство" податкового законодавства, а саме:

- п.п. 14.1.257 п. 14.1. ст. 14, п. 135.1 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 та п.п.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) від 02.12.2010 року № 2755-VI із внесиними змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 78259 грн., в тому числі за 2014 рік в сумі 78259 грн.;

- п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх обєднаннями на загальну суму 65216 грн., в тому числі за четвертий квартал 2014 року в сумі 65216 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого встановлено заниження до сплати ПДВ на загальну суму 1820 грн., а саме: в травні 2012 року в сумі 42 грн., в березні 2014 року в сумі 22 грн., в квітні 2014 року в сумі 199 грн., в червні 2014 року в сумі 1556 грн., в серпні 2014 року в сумі 1 грн.;

- ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР із змінами та доповненнями, станом на 31.12.2015 року не надійшла валютна виручка на валютний рахунок в уповноваженому банку ДП «Надвірнянське лісове господарство»;

- п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а саме Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.04.2014 року та 01.10.2015 року по граничному терміну подання декларації 12.05.2014 року та 09.11.2015 року подано 23.05.2014 року та 10.11.2015 року до ДПІ у Надвірнянському районі та в поданих Деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.04.2015 року, на 01.07.2015 року, на 01.10.2015 року та на 01.01.2016 року не включена прострочена дебіторська заборгованість в сумі 6412 дол. США з 13.03.2015 року та в сумі 6391,58 дол. США з 06.05.2015 року;

- абзацу «б» п. 176.2 статті 176 ПК України та Наказу ДПА України від 24.12.2010 року № 1020 «Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» (форма № 1 ДФ) подано із внесеними недостовірними даними податкового номера фізичної особи за 4-й квартал 2013 року від 05.02.2014 року № 9089585422.

За наслідками встановлених порушень, що викладені в акті перевірки № 124/09-19-22-01-20/22189564 від 14.03.2016 року, Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області 23.03.2016 року прийнто податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 23.03.2016 року № 0001532201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» на загальну суму 97824 грн. (з яких за основним платежем 78259 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 19565 грн.) (том 1, а.с. 20);

- форми «Р» від 23.03.2016 року № 0001552201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) на загальну суму 81520 грн. (з яких за основним платежем 65216 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 16304 грн.) (том 1, а.с. 21);

- форми «У» від 23.03.2016 року № 0001562205, яким нараховано грошове зобов'язання за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства» на загальну суму 219084,32 грн. (том 1, а.с. 18);

- форми «У» від 23.03.2016 року № 0001572205, яким нараховано грошове зобов'язання за платежем «Пеня за порушення термінів рорахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства в сумі 1700 грн. (том 1, а.с. 19).

Позивач жодних зауважень щодо дотримання відповідачем процедури проведення планової документальної перевірки не висловив.

Щодо встановлених судом обставин.

В судовому засіданні встановлено, що 11.09.2014 року між ДП "Надвірнянське лісове господарство" (Продавець) і фірмою "ZORTEX BUSINESS LLP" (Великобританія) (Покупець) укладено контракт № 11-09-14 (надалі - Контракт), відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує (згідно Правил ИНКОТЕРМС в редакції 2010 року) пиловник буковий (1 - 3 сортів) та техсировину ГОСТ 9462-88 в загальній кількості 1000 м.куб. (том 1, а.с. 113-115).

Згідно умов вказаного контракту ціна на товар встановлена в доларах США за 1 м.куб. на умовах СРТ, м. Одеса. Загальна сума контракту складає 105 000 дол. США. Відповідно до п. 4 Контракту платіж за реалізовану партію товару (100% передоплата) здійснюється в доларах США шляхом банківського переказу на валютний рахунок Продавця. Доставка товару здійснюється на умовах СРТ - Одеса (п. 5.1 Контракту). Термін поставки з 11.09.2014 року по 31.12.2014 року.

Відповідно до пункту 9 Контракту, зміни і доповнення до нього дійсні тільки в тому випадку, якщо зафіксовані в письмовій формі і підписані сторонами. Після підписання контракту всі попередні переговори і переписка втрачають силу. Всі доповнення, які передані засобами факсимільного зв'язку дійсні при наявності одної оригінальної печатки. Термін дії контракту до 31.12.2014 року.

До Контракту № 11-09-14 від 11.09.2014 року вносились зміни та доповнення згідно з додатками. Так, додатком № 1 від 15.11.2014 року внесено зміни в п. 10 «Реквізити сторін» та визначено, що платником по даному Контракту також може виступати компанія Interrline Management L.P., Suite 1, Montgomey 78 (том 1, а.с. 116).

Додатком № 2 від 31.12.2014 року до контракту № 11-09-14 від 11.09.2014 року змінено п. 5.3 Контракту «Строк поставки» в частині: термін поставки продовжити до 28.02.2015 року.

Наведені додатки до контракту № 11-09-14 від 11.09.2014 року є невід'ємною частиною Контракту і мають однакову юридичну силу.

Про виконання вказаних договорів свідчать вантажно-митні декларації № 206050001/2014/008921 від 12.12.2014 року, № 206050001/2015/000697 від 04.02.2015 року, накладні від 12.12.2014 року та від 04.02.2015 року, рахунки-фактури від 14.11.2014 року на суму 6412 дол. США та від 12.12.2014 року на суму 6391,58 дол США, специфікації №№ 1, 1 від 12.12.2014 року та від 04.02.2015 року, сертифікати про походження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій серії ІФ № 781040 від 12.12.2014 року, № 785342 від 04.02.2015 року, (том 1, а.с. 119-133).

Згідно виписки по рахунку позивача від 17.11.2014 року, від компанії Interrline Management L.P., Suite 1, Montgomey 78, надійшли кошти в сумі 12880 дол США по рахунку-фактурі від 14.11.2014 року.

Відповідач в акті перевірки № 124/09-19-22-01-20/22189564 від 14.03.2016 року та запереченні № 338/09-19-10-02/10 від 27.04.2016 року зазначив, що фірма "ZORTEX BUSINESS LLP", UNITED KINGDOM з 15 липня 2014 року ліквідована (розпущена), а доказом цього є лист Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 року № 630/17-200-490 "Щодо перевірки компанії "ZORTEX BUSINESS LLP", у якому вказано про те, що зазначену компанію ліквідовано 15.07.2014 року (том.1, а.с. 201-251, том 2, а.с. 1-34). В зв'язку з цим, відповідач вважає, що по всіх митних деклараціях, які оформлені в період з 15.07.2014 по 31.12.2014, покупцем виступала не компанія "ZORTEX BUSINESS LLP", а інша фірма-нерезидент, внаслідок чого реалізовано товару невідомому нерезиденту на загальну суму 6412 дол. США.

Також представник відповідача зазначила, що позивач отримав від компанії Interrline Management L.P., Suite 1, Montgomey 78, кошти на загальну суму 12804 дол. США (197340,59 грн.), які не можуть бути зараховані як валютна виручка по контракту № 11-09-14 від 11.09.2014 року, та вважає дані кошти як безповоротну фінансову допомогу.

З огляду на вказані доводи, суд вказує на таке.

Відповідно до положень п. 135.1 ст. 135 ПК України, у редакції чинній на час оподаткування згаданих господарських операцій, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Як передбачено положеннями п.137.10 ст. 137 ПК України, суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Безповоротною фінансовою допомогою, у відповідності до підп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України, вважається, зокрема, сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Відповідач в акті перевірки зазначив, що фірма "ZORTEX BUSINESS LLP", UNITED KINGDOM з 15 липня 2014 року ліквідована (стан підприємства «dissolved»). В підтвердження цього взято до уваги лист Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 року № 630/17-200-490 "Щодо перевірки компанії "ZORTEX BUSINESS LLP", у якому вказано про те, що зазначену компанію згідно офіційного реєстру компаній Великої Британії - "Companies House", за електроною адресою: http://wck2.companieshouse.gov.uk, та бази даних Агенства кредитного рейтингу "Credit safe UK", ліквідовано 15.07.2014 року.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.

Як вбачається зі змісту доданого листа Міністерства закордонних справ України, у ньому також зазначено і про те, що 30.09.2014 року до реєстру компаній Великої Британії «Companies House» внесено нову компанію з ідентичною назвою «Zortex Busines LLP» (№SO305036; Suite 20, 12 South Bridge, Edinburgh, Scotland EH1 1DD).

Згідно пункту 78.7. статті 78 Податкового кодексу України, перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Статтею 83 Податкового кодексу України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Тобто згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. За змістом статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", сфера дії вказаного Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України; незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Пунктом 1 статті 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на первинних або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа, дату і місце складання, назва підприємства, від імені якого складається документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 цього Закону).

Необхідність підтвердження господарський операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 вказаного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, наслідки в податковому обліку платника податку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Однак, в порушення вищазазначених норм чинного законодавства, акт перевірки № 124/09-19-22-01-20/22189564 від 14.03.2016 року не містить посилань на конкретні первинні бухгалтерські документи, аналіз яких міг би стати підставою для висновків про те, що ДП "Надвірнянське лісове господарство" порушило вимоги як податкового, так і валютного законодавства. Тобто відповідач, за наявності поданих позивачем вантажно-митних декларацій, накладних, рахунків-фактур, специфікацій, виписок з банківського рахунка, зробив висновок про те, що позивач здійснив реалізацію товару невідомому резиденту. Натомість в перелічених бухгалтерських документах зазначено, що отримувачем товару є компанія "ZORTEX BUSINESS LLP", а кошти по контракту № 11-09-14 від 11.09.2014 року надійшли від третьої особи згідно додатку № 1 до вказаного контракту - компанієї Interrline Management L.P.

Також суд вказує на те, що інший контролюючий орган - Державна фінансова інспекція в Івано-Франківській області, в акті ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.07.2011 року по 01.09.2015 року за № 07-21/10 від 21.12.2015 року, не виявила порушень щодо виконання умов контракту № 11-09-14 від 11.09.2014 року, в тому числі й щодо оплати за поставлений позивачем товар контрагентом позивача - фірмою "ZORTEX BUSINESS LLP".

Суд вказує, що поняття суб'єкта господарювання визначено статтею 55 Господарського кодексу України (надалі - ГК України). Так, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

При цьому, згідно частини 2 статті 55 ГК України, суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

В свою чергу, відповідно до статті 378 ГК України, суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є: суб'єкти господарювання, в пунтах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу.

Статтею 382 ГК України передбачено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (частина 3 статті 382 ГК України).

Згідно статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України частина 5 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Статтею 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом:

1) визначення застосовуваного права;

2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб;

3) підсудність судам України справ з іноземним елементом;

4) виконання судових доручень;

5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про міжнародне приватне право", цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.

Згідно положень частин 1, 2 статті 25 Закону України "Про міжнародне приватне право", особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

Відповідно до підпункту 14.1.122. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, нерезиденти - це іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.

Пунктом 103.4 статті 103 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до статті 4 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10.02.1993 року для цілей цієї конвенції термін "резидент однієї Договірної Держави" означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого аналогічного критерію; цей термін, разом з тим, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи або приріст вартості майна з джерел у цій Державі.

Підпунктом (і) пункту 1 статті З цієї ж Конвенції визначено, що термін "компетентний орган" означає, у відношенні Сполученого королівства, Управління внутрішніх доходів або його повноважного представника, і, у відношенні України, Міністерство фінансів України або його повноважного представника.

Згідно положень пункту 103.5 статті 103 ПК України, довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 7 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", у разі державної реєстрації юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру, який відповідає вимогам частини шостої статті 8 цього Закону.

Згідно пункту 6 статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", документ про підтвердження реєстрації іноземної юридичної особи в країні її місцезнаходження повинен бути легалізований у встановленому порядку.

Проаналізувавши наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на лист Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 року №630/17-200-490 "Щодо перевірки компанії "ZORTEX BUSINESS LLP" та на інформацію із сайту: companieshouse.gov.uk, як на докази ліквідації компанії "ZORTEX BUSINESS LLP" 15.07.2014 року, є необґрунтованими, оскільки вказані документи не можуть бути визнані судом допустими доказами.

З огляду на вказане, суд з вказаних мотивів також не може взяти до уваги й поданий позивачем протокол зборів партнерів Компанії "ZORTEX BUSINESS LLP" від 14.07.2014 року про зміну реєстраційної адреси компанії в межах однієї країни - Об'єднане королівство Великобританія з Англії: WORLD TRADE CENTRE TOWER 42 25 OLD BROAD -TREET LONDON England EC2N 1HQ United Kingdom на Шотландія: Suite 20 12 South Bridge Edinburgh Scotland EH1 1DD United Kingdom.

Підставою для формування позивачем показників доходів та витрат були первинні документи за наслідками операцій з постачання товарів контрагенту - "ZORTEX BUSINESS LLP". Зауважень щодо оформлення первинних документів відповідач не зазначив. Виконання договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими первинними документами, які відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники.

Суд також констатує, що відповідачем не подано суду доказів визнання контракту № 11-09-14 від 11.09.2014 року недійсним.

Наведене дозволяє суду вважати, що висновки про ліквідацію фірми "ZORTEX BUSINESS LLP" та, як наслідок, припинення всіх її зобов»язань, не можуть вважатись достатньо обґрунтованими та є передчасними.

Додатково потрібно зазначити, що відповідно до положень п. 4.3 Контракту за № 11-09-14 від 11.09.2014 року передбачено, що оплата по цьому контракту може здійснюватися й третіми особами (том 1, а.с. 113).

Як передбачено ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі, продовжується у цій частині, кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відтак, з урахуванням положень Контракту та ч. 1 ст. 528 ЦК України, можна прийти до висновку, що навіть за відсутності додатку № 1 від 15.11.2014 року до Контракту, у позивача не було правових підстави для неприйняття від компанії Interline Managmant L.P. коштів, згідно платіжних доручень в іноземній валюті, в призначеннях платежу яких, зазначено відповідні INVOCE (рахунок-фактури) з посиланням на контракт за № 11-09-14 від 11.09.2014 року.

Крім того, згідно виписки по рахунку позивача в іноземній валюті є прив»язка до відповідних INVOCE (рахунок-фактури), які містять посилання на контракт за № 11-09-14 від 11.09.2014 року, що у своїй сукупності вказує на невідповідність операції з перерахуванням коштів ознакам безповоротної фінансової допомоги, передбаченим п.п.14.1.257 п. 14.1 ст 14 ПК України.

При цьому, контролюючим органом не надано жодної правової оцінки діям щодо перерахування коштів Interline Managmant L.P. за товарно-матеріальні цінності отримані «Zortex Busines LLP» (підтверджуються згаданими платіжними дорученнями в іноземній валюті), які відповідають ознакам правочину визначених ст. 202 ЦК України, та як наслідок регулюються положеннями цього Кодексу.

Передчасним та необґрунтованим є також висновок контролюючого органу про реалізацію товарно-матеріальних цінностей невстановленим особам, з врахуванням характеру згаданих операцій. Саме характер таких операцій дозволяє встановити осіб, які отримали товарно-матеріальні цінності та досліди їх господарські відносини з «Zortex Busines LLP» та Managmant L.P., як наслідок прийти до обєктивних висновків.

Також судом при вирішенні цієї справи враховано критерії, за яких дії контролюючого органу при нарахуванні платнику податків додаткових грошових зобов'язань (в тому числі штрафних санкцій, пені), будуть відповідати практиці Євпропейського суду з прав людини щодо застосування статті 1 протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що:

"…суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності…".

Окрім цього, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України», Європейський суд з прав людини вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Вказані рішення Європейського суду хоча і стосується обставин щодо безпідставності покладення на покупця обов'язку щодо повторної сплати податку на додану вартість в разі невиконання продавцем, яких знаходиться поза контролем покупця, своїх зобов'язань по декларуванню вказаного податку за умови повного виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, однак вони встановлюють загальне правило, відповідно до якого платник податку - покупець по операціях поставки товарів не повинен відповідати за невиконання продавцем зобов'язань, та бути позбавлений гарантованого Конвенцією права власності, зокрема, й в наслідок донарахування йому відповідних податкових зобов'язань до бюджету, в разі якщо він повністю виконав свої зобов'язання, за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку по цих операціях, або будь-яких вказівок на його обізнаність про порушення вчинені його контрагентом, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

Однак суд, з огляду на заперечення відповідача проти позову, змушений вказати контролюючому органу на те, що одним з принципів податкового законодавства України, відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 Податкового Кодексу України, є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції". Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вказану практику Європейського Суду з прав людини, норму частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України судом було запропоновано відповідачу надати суду додаткові докази в підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про недобросовісність позивача.

Однак відповідачем таких доказів подано не було. Поданий позивачем додатково наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про зміну виду спеціальної санкції, застосованої до суб»єктів зовнішньоекономічної діяльності України» № 1211 від 28.09.2015 року з додатком, не містить таких належних і допустимих доказів в підтвердження вищевказаних обставин. Окрім цього, як вказав суду представник позивача, вказаний наказ оспорений в судовому порядку, і судове рішення за результами розгляду позову про скасування цього наказу, ні на час проведення перевірки, ні на час розгляді цієї адміністративної справи, не набрало законної сили. Також суд вважає, що не можуть бути взяті судом до уваги як такі докази зловживань позивача й викладені в акті перевірки посилання відповідача на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32015000000000072 від 08.04.2015 року, за ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України щодо службових осіб ТОВ «С.Т.К-Полісся», оскільки згідно ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України лише вироком суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, можуть бути встановлені обставини того, чи мало місце діянання за участі посадових осіб ДП «Надвірнянське лісове господарство».

Таким чином, узагальнюючи викладене, можна зазначити таке:

- посилання контролюючого органу на ліквідацію контрагента «Zortex Busines LLP» та як наслідок припинення його зобовязань за контрактом не відповідає критерію обґрунтованості (п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України), оскільки не враховано та не надано правової оцінки обставинам зміни адреси та реєстрації нової компанії з ідентичною назвою;

- при прийнятті спірного рішення відповідачем необґрунтовано не взято до уваги положення п. 4.3 контракту за № 11-09-14 від 15.11.2014 року та відсутності у позивача правової можливості не прийняти кошти за відвантажений товар;

- не дотримано критерію законності спірного рішення (п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України) при трактуванні фінансових операцій з перерахунку коштів за відвантажений товар як безповоротної фінансової допомоги, за відсутності передбачених п.п.14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України ознак такої.

Висновки суду щодо правомірності кожного з оспорених в цій справі податкових повідомлень-рішень.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 23.03.2016 року № 0001532201 в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» на загальну суму 44401 грн., то суд зазначає таке.

Відповідно до п.п. 14.1.267 п. 14.1. ст. 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Згідно з п.п. 135.4.1. п. 135.4. ст.135 ПК України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Відповідно до п.п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг( і охороною праці, тому право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

У зв'язку з чим, суд вважає, що ДП "Надвірнянське лісове господарство" на законних підставах сформовано дохід підприємства, включивши до складу доходів надходження від покупця товару Компанії "ZORTEX BUSINESS LLP", та оподатковано такий дохід. Суд не погоджується із висновками податкового органу щодо не підтвердження позивачем операцій з поставки товарів та віднесення отриманих коштів до безповоротної фінансової допомоги та повторного включення її до складу доходів.

Висновки податкового органу є безпідставними, оскільки у випадку, якщо контролюючий орган дійшов висновку про віднесення отриманих позивачем коштів до безповоротної фінансової допомоги, а не до доходу від реалізації товарів, й висновку про необхідність збільшення інших доходів платника податків за відповідний звітний період, це повинно було б потягнути за собою й зменшення доходу від операційної діяльності за відповідний період. У даному ж випадку, податковим органом цього до уваги взято не було. При цьому, також не було взято до уваги норму п.135.3 ст.135 Податкового кодексу України, яка визначає, що суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів. Отже, сума доходу в розмірі 197341 грн., яка вже була включена до складу доходу підприємством, не повинна знову включатися до складу доходу, що фактично має місце в даному випадку.

Отже, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 0001532201 від 23.03.2016 року в частині нарахування ДП "Надвірнянське лісове господарство" грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 44401 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 35521 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 8880 грн. не може вважатися правомірним, а тому його в цій частині належить скасувати.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 23.03.2016 року № 0001552201, в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем «частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань)» на загальну суму 37001 грн., суд вказує таке.

В акті перевірки № 124/09-19-22-01-20/22189564 від 14.03.2016 року зазначено, що внаслідок порушень, відображених в п. 3.1.1 та п. 3.1.2 даного акту, в порушення п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, ДП «Надвірнянське лісове господарство» занижено до сплати частину чистого прибутку (доходу) за четвертий квартал 2014 року в сумі 65216 грн.

В силу вимог абзацу 1 підп. 153.3.2 п. 153.2 ст. 153 ПК України, у редакції чинній на час оподаткування, крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.2 цього пункту, ДП «Надвірнянське лісове господарство» є платником чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями.

Зважаючи на те, що на визначення частини чистого прибутку мали безпосередній вплив висновки контролюючого органу з приводу суми безповоротної фінансової допомоги за 2014 рік, які не знайшли свого підтвердження, про що зазначено вище, не може вважатись обґрунтованим і збільшення суми грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 0001552201 від 23.03.2016 року в частині нарахування ДП "Надвірнянське лісове господарство" грошового зобов'язання за платежем: частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань)» в сумі 37001 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 29601 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 7400 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «У» від 23.03.2016 року № 0001562205, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства» на загальну суму 219084,32 грн., то суд звертає увагу на таке.

В акті перевірки № 124/09-19-22-01-20/22189564 від 14.03.2016 року відповідач зазначив, що станом на 01.04.2015 року ДП «Надвірнянське лісове господарство» не надійшла валютна виручка в сумі: 6412 дол. США (прострочено 293 дня з 13.03.2015 року по 31.12.2015 року); 6391,58 дол. США (прострочено 240 днів з 06.05.2015 року по 31.12.2015 року).

Відносини щодо повернення виручки резидентів в іноземній валюті регулюється Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Так, відповідно до статті 1 вказаного Закону, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що Порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Враховуючи вищевикладені судом мотиви про передчасність висновків відповідача щодо того, що кошти в сумі 12804 дол. США надійшли до позивача не на підставі контракту № 11-09-14 від 11.09.2014 року, а від невстановленого нерезидента в зв»язку з ліквідацією фірми "ZORTEX BUSINESS LLP", то суд з цих самих мотивів також не може погодитись з висновками податкового органу щодо недотримання термінів розрахунків з нерезидентом та нарахованою пенею за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. За таких обставин, суд дійшов висновку скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 0001562205 від 23.03.2016 року про нарахування Державному підприємству "Надвірнянське лісове господарство" грошового зобов'язання: пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 219084,32 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «У» від 23.03.2016 року № 0001572205, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «пеня за порушення термінів рорахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства» в сумі 1700 грн., то суд зазначає таке.

Відповідач в акті перевірки № 124/09-19-22-01-20/22189564 від 14.03.2016 року зазначив, що ДП «Надвірнянське лісове господарство» порушило порядок та строки декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами. Так, Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.04.2014 року та 01.10.2015 року по граничному терміну подання декларації 12.05.2014 року та 09.11.2015 року подано до ДПІ у Надвірнянському районі лише 23.05.2014 року та 10.11.2015 року. В поданих Деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.04.2015 року, на 01.07.2015 року, на 01.10.2015 року та на 01.01.2016 року не включена прострочена дебіторська заборгованість в сумі 6412 дол. США з 13.03.2015 року та в сумі 6391,58 дол. США з 06.05.2015 року.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

В свою чергу, згідно пунктів 2 та 3 наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року № 207 «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами», декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою в регіональних відділеннях Національного банку України та в державних податкових інспекціях за місцем знаходження суб'єктів підприємницької діяльності. Обов'язкове декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності, починаючи з підсумків за 1995 рік, а спільними підприємствами з іноземними інвестиціями - щоквартально до 20 числа наступного місяця за звітним кварталом і у терміни, встановлені для подання річної звітності, починаючи з підсумків діяльності за 1995 рік.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Щодо відповідальнності за порушення валютного законодавства, то вона передбачена статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Так, абзацом 1 та 8 пункту 2 зазначеної статті встановлено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються фінансові санкції, а саме: за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.12.2000 року № 49, невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: за порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період; за порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України. Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.

Відповідач в податковому повідомленні-рішенні форми «У» від 23.03.2016 року № 0001572205, з огляду на поданий розрахунок фінансових санкцій, нарахував грошове зобов'язання в сумі 1700 грн., в тому числі 340 грн. за прострочення подання декларацій по простроченій заборгованості нерезидента: Sia «EVROWOOD» в сумі 20333,11 грн. по контракту № 4 від 30.03.2007 року, а решта 1360 грн. - за невключення до декларацій станом на 01.04.2015 року, на 01.07.2015 року, на 01.10.2015 року, на 01.01.2016 року простроченої забогованості по нерезиденту: "ZORTEX BUSINESS LLP" в сумі 12804 дол. США.

Позивач ні в позовній заяві, ні представник позивача в судовому засіданні не вказав правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2016 року № 0001572205 в частині нарахування 340 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, з огляду на висновки суду про недоведенність відповідачем обставин ненадходження валютної виручки по контракту № 11-09-14 від 11.09.2014 року в розмірі 12804 дол. США, суд дійшов висновку скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001572205 від 23.03.2016 року в частині нарахування позивачу грошового зобов'язання в сумі 1360 грн., та відмовити в задоволенні позову в частині вимоги про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340 грн.

Підсумовуючи вищевказане, позов належить частково задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви додано платіжне доручення № 750 від 30.03.2016 року про сплату судового збору в розмірі 4532,80 грн. (а.с. 2). Доказів понесення інших судових витрат позивачем не подано. Також не подано доказів понесення судових витрат відповілачем.

Таким чином, з огляду на часткове задоволення позову, позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 4527,80 грн.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 0001562205 від 23.03.2016 року про нарахування Державному підприємству " Надвірнянське лісове господарство" грошового зобов'язання: пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 219084 (двісті дев'ятнадцять тисяч вісімдесят чотири) гривні 32 копійки.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 0001532201 від 23.03.2016 року в частині нарахування Державному підприємству "Надвірнянське лісове господарство" грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 44401 (сорок чотири тисячі чотириста одна) гривня, в тому числі за основним платежем в сумі 35521 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот двадцять одна) гривня, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 8880 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят) гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 0001552201 від 23.03.2016 року в частині нарахування Державному підприємству "Надвірнянське лісове господарство" грошового зобов'язання за платежем: частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) в сумі 37001 (тридцять сім тисяч одна) гривня, в тому числі за основним платежем в сумі 29601 (двадцять дев'ять тисяч шістсот одна) гривня, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 7400 (сім тисяч чотириста) гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 0001572205 від 23.03.2016 року в частині нарахування Державному підприємству "Надвірнянське лісове господарство" грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 1360 (одна тисяча триста шістдесят) гривень.

Відмовити в задоволенні позову в частині вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 0001572205 від 23.03.2016 року про нарахування Державному підприємству "Надвірнянське лісове господарство" грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 340 (триста сорок) гривень.

Присудити Державному підприємству " Надвірнянське лісове господарство" (код 22189564, місцезнаходження: вулиця Соборна, будинок 163, місто Надвірна, Івано-Франківська область, 78400) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код 39394463, місцезнаходження: вулиця Незалежності, будинок 20, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018) - 4532 (чотири тисячі п'ятсот тридцять дві) гривні 80 копійок судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 04.05.2016 року.