Постанова № 57560581, 07.04.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 р. Справа № 804/15350/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Борисенка П.О., судді - Єфанової О.В., судді - Царікової О.В., при секретарі судового засідання - Сергієнка В.Ю., за участі: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2 та представника третьої особи - ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної фіскальної служби України, Голови Державної фіскальної служби України Насірова Романа Михайловича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міністерство юстиції України про визнання дій протиправними ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України та Голови Державної фіскальної служби України Насірова Романа Михайловича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міністерства юстиції України, в якому просить суд визнати протиправними дії Голови Державної фіскальної служби України щодо вжиття заходів в частині звільнення ОСОБА_4 з посади начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на підставі пункту 7 - 2 частини 1 статті 36 Кодексу Законів про працю України, у відповідності до вимог Закону України «Про очищення влади».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами пропозицій Міністерства юстиції України Голові Державної фіскальної служби України Насірову Р.М. на виконання норм Закону України «Про очищення влади» та на підставі пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу Законів про працю України запропоновано невідкладно вжити заходів щодо звільнення з посад осіб, до яких застосовується заборона, передбачена частиною третьою статті 3 Закону України «Про очищення влади», зокрема, й позивача. Зазначені пропозиції зроблені Міністерством юстиції України на підставі Звіту про результати проведення перевірки щодо виконання Державною фіскальною службою України норм Закону України «Про очищення влади», яка була ініційована згідно листа Голови ДФС України Насірова Р.М. від 23.09.2015 № 22364/5/99-99-04-01-01-16, направленого Міністру юстиції України Петренку П.Д. Позивач вважає, що з урахуванням положень норм чинного законодавства, які регламентують порядок застосування Закону України «Про очищення влади», підпорядкування та повноважень Державної фіскальної служби України та Голови Державної фіскальної служби України, у відповідачів відсутнє право ініціювання перевірки щодо застосування Державною фіскальною службою України норм Закону України «Про очищення влади» перед Міністром юстиції України. Водночас, позивач зазначає, що відносно нього були проведені всі необхідні перевірки, передбачені Законом України «Про очищення влади», на підставі яких винесено довідку від 21.05.2015, за якою встановлено, що до ОСОБА_4 не застосовуються заборони, визначені ч. ч. 3, 4 ст. 1 Закону України «Про очищення влади». Означена довідка підписана Директором Департаменту персоналу ДФС ОСОБА_7 та затверджена Головою ДФС України Насіровим Р.М. та на момент проведення повторної перевірки позивача ніким не оскаржена та є чинною. За таких обставин, позивач вважає дії відповідачів щодо ініціювання перевірки та вжиття заходів щодо його звільнення з посади начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на підставі пункту 7 - 2 частини 1 статті 36 Кодексу Законів про працю України, у відповідності до вимог Закону України «Про очищення влади» є протиправними та такими, що порушують права позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача - 1 проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача -2 належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився.

У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні повністю, посилаючись на те, що позивачем не доведено існування факту порушення відповідачами у цій справі законних прав та інтересів позивача на момент звернення до суду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, листом від 23 вересня 2015 року № 22364/5/99-99-04-01-01-16 Голова Державної фіскальної служби України Насіров Р.М. звернувся до Міністерства юстиції України з проханням перевірити застосування Державною фіскальною службою України норм Закону України «Про очищення влади» та у разі виявлення порушень надати офіційні рекомендації щодо їх усунення.

Міністерством юстиції України, із залученням Міністерства фінансів України, Національного агентства України з питань державної служби та Секретаріату Кабінету Міністрів України у період з 29.09.2015 по 08.10.2015 проведено перевірку щодо виконання Державною фіскальною службою України норм Закону України від 16.09.2014 № 1682 VII «Про очищення влади» (далі - Закон).

За результатами перевірки 20.10.2015 складено «Звіт про результати проведення перевірки щодо виконання Державною фіскальною службою України норм Закону України «Про очищення влади» (далі - Звіт) та 6 додатків до нього. Означений Звіт скріплений підписами членами спільної робочої групи з проведення перевірки щодо виконання ДФС України норм Закону України «Про очищення влади» із зазначенням наявності окремих думок щодо Звіту.

Як у самому Звіті, так і у додатку до Звіту № 5 «Перелік посадових осіб територіальних органів ДФС України до яких не було застосовано заборону передбачену ч. 3 ст. 1 Закону» позивач вказується як особа щодо котрої незаконно, на думку Міністерства юстиції України, не було застосовано заборону обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація).

Проте, 14 листопада 2014 року Державною фіскальною службою України було видано наказ N 270 «Про початок проведення перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади».

Зокрема, на виконання даного наказу було проведено перевірку позивача, ОСОБА_4, який, як на час перевірки та станом на час розгляду справи судом, працює на посаді начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

За результатами проведеної перевірки було встановлено, що до ОСОБА_4 не застосовуються заборони, визначені частиною 3 та 4 статті 1 Закону України «Про очищення влади», та складено Довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» (далі - Довідка) від 21.05.2015 за підписом директора Департаменту персоналу Державної фіскальної служби України ОСОБА_7 та затвердженого Головою Державної фіскальної служби України Насіровим Р.М.

Висновки, зазначені у вищезазначеній Довідці, зроблені на підставі заяви ОСОБА_4 про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, паспорту громадянина України та інших документів на відповідні запити органів перевірки. На відповідні запити органів перевірки були отримані відповіді з Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України та територіальних органів Державної фіскальної служби України, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, в яких зроблено висновок, що ОСОБА_4 не підпадає під заборону, передбачену ч. ч. 3, 4 ст. 1 Закону України «Про очищення влади».

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень при виконанні цього Закону оскаржуються в судовому порядку.

Станом на час подачі позову до суду Довідка від 21.05.2015 р. ніким не оскаржена та, відповідно, не визнана протиправною судом.

Як встановлено з висновків Звіту про результати проведення перевірки щодо виконання Державною фіскальною службою України норм Закону України «Про очищення влади», а саме абзацу 3 висновків Звіту (стор. 20 Звіту), позивач - ОСОБА_4, на думку перевіряючих суб'єктів, потрапив до переліку 39 осіб (заступників керівників в територіальних органах ДФС України), на яких поширюються визначені Законом критерії.

За результатами пропозицій Міністерства юстиції України Голові Державної фіскальної служби України на виконання норм Закону та на підставі пункту 7 - 2 частини 1 статті 36 КЗпП України запропоновано невідкладно вжити заходів щодо звільнення з посад осіб, до яких застосована заборона, передбачена ч. 3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади», зокрема, і ОСОБА_4

Враховуючи наявність Довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», затвердженої Головою Державної фіскальної служби України Насіровим Р.М. 21.05.2015 щодо відсутності підстав застосування до ОСОБА_4 заборони, визначеної частиною третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» та беручи до уваги позицію Міністерства юстиції України щодо вжиття Головою Державної фіскальної служби України Насіровим Р.М. невідкладних заходів щодо звільнення, зокрема, позивача, з метою захисту своїх прав, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року № 236 (далі Положення про ДФС), Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 446/2011 (далі - Положення про Мінфін), Міністерство фінансів України (Мінфін України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінфін України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, а також податкової і митної політики (крім адміністрування податків, зборів, митних платежів та реалізації податкової і митної політики), політики у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, випуску і проведення лотерей, організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку, у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Відповідно до п.п. 3 п. 10 Положення про Мінфін, Міністр, приймає рішення щодо проведення перевірки діяльності служб та їх територіальних органів.

Розділом 11 Положення про ДФС передбачено повноваження голови ДФС, зокрема голова ДФС звітує перед Міністром фінансів про виконання планів роботи ДФС та покладених на Службу завдань, про усунення порушень і недоліків, виявлених під час проведення перевірок діяльності ДФС, її територіальних органів, а також про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях; забезпечує виконання ДФС наказів Мінфіну та доручень Міністра фінансів з питань, що належать до компетенції ДФС; забезпечує взаємодію ДФС із структурним підрозділом Мінфіну, визначеним Міністром фінансів, відповідальним за взаємодію з ДФС.

Таким чином, серед наведених вище положень стосовно питань координації, підпорядкування та прийняття рішень щодо проведення перевірок діяльності ДФС, то діяльність ДФС спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, Міністр фінансів України приймає рішення щодо проведення перевірки діяльності служб та їх територіальних органів, голова ДФС звітує перед Міністром фінансів про виконання планів роботи ДФС та покладених на Службу завдань, про усунення порушень і недоліків, виявлених під час проведення перевірок діяльності ДФС.

Пунктом 92-1 розділу 4 Положення про ДФС передбачено, ДФС відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірку достовірності відомостей, зазначених у пункті 2 частини п'ятої ст. 5 ЗУ «Про очищення влади».

Питання застосування Закону України «Про очищення влади» регламентовані Порядком проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених ч.ч. 3 і 4 ст. 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 (далі - Порядок № 563), Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.11.2014 року № 1100 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.11. 2014 року за № 1385/26162 (далі - Порядок № 1100).

Законом України «Про очищення влади» визначено правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 статті 1 цього Закону, очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Водночас, ч.ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади», визначено застосування заборони на обіймання певної посади до осіб, які працювали в органі який забезпечував формування та реалізацію податкової та/або митної політики.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року: керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції.

Метою застосування даного Закону є очищення влади (люстрація) шляхом заборони обіймати певні посади (перебувати на службі) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування виключно тим фізичним особам, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.

Отже заборона, передбачена вказаною нормою права, застосовується до осіб, які обіймали посаду керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу податкового органу.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України. Міністерство очолює міністр України (далі - міністр), який є членом Кабінету Міністрів України. При цьому, відповідно до ст.16 вказаного закону інші, відмінні від міністерства центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції. Діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів згідно із законодавством.

Відтак, право формувати державну політику, тобто право законодавчої ініціативи при розробці проекту нормативно-правового акту має орган державної виконавчої влади лише із статусом міністерства, інший орган державної виконавчої влади без статусу міністерства має повноваження виключно щодо реалізації державної політики.

Період за який відбувалася перевірка, функції щодо виконання податкової політики покладалися на Міндоходів і зборів, Міністерство фінансів України, ДПА України, ДПС України та Держмитслужбу.

Кожен з перелічених вище органів виконавчої влади, виконував виключно функції реалізації податкової та/або митної політики на підставі відповідних положень.

З огляду на викладене, аналізуючи трудову діяльність позивача у перевіряємий період, суд зазначає, що позивач обіймав посаду заступника директора Департаменту податкового контролю Державної податкової служби України, але лише у складі департаментів податкового контролю, які не є самостійними структурними підрозділами, а отже до нього не може бути застосована заборона, передбачена ч. 3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади», оскільки за статусом департаменти є підрозділами більш нижчого рівня, аніж передбачає Закон України «Про очищення влади».

Нормативним актом, який регламентує порядок та правовий статус таких структурних підрозділів як Департамент є постанова Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 № 179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій».

За приписами вказаної постанови департамент - структурний підрозділ (а не самостійний структурний підрозділ), що утворюється для виконання основних завдань високого ступеня складності (багатогалузевість, багатофункціональність, програмно-цільовий напрям діяльності), координації роботи, пов'язаної з виконанням таких завдань, за умови, що в його складі буде не менш як чотири відділи. У разі коли чисельність працівників департаменту перевищує 40 одиниць, до його складу можуть входити управління (не менше двох). Департамент очолює директор. Директор департаменту, чисельність працівників якого не перевищує 40 одиниць, може мати не більше двох заступників, у тому числі одного заступника, який не очолює відділ. У разі коли чисельність працівників департаменту становить понад 40 одиниць, директор департаменту може мати не більше трьох заступників, у тому числі одного заступника, який не очолює відділ (управління). У складі департаменту Державної фіскальної служби з чисельністю працівників понад 150 одиниць можуть утворюватися головні управління з чисельністю працівників не менш як 70 одиниць. Головне управління департаменту очолює начальник, який може мати не більше трьох заступників. У головному управлінні департаменту можуть утворюватися управління, відділи, сектори, відділення.

Судом з'ясовано, що Голова Державної фіскальної служби України Насіров Р.М. у своїх зауваженнях на Звіт «Про результати проведення перевірки щодо виконання ДФС України норм Закону України «Про очищення влади», який було направлено на адресу Міністерства юстиції України листом від 27.10.2015 № 24899/5/99-99-10-16, висловив позицію щодо суперечності зазначеного вище Звіту нормам чинного законодавства та упередженості викладених у Звіті позицій. Зокрема, в означених зауваженнях вказано: «Що ж стосується осіб які працювали у Міндоходів, то останні повинні були у ньому працювати більше одного року та бути керівником, заступником керівника самостійного структурного підрозділу. Департаменти в Міндоходів не були самостійними структурними підрозділами, оскільки не були наділені правом самостійно виконувати передбачені Законом функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, приймати управлінські рішення, не мали відокремлене майно, самостійний баланс та власні рахунки. Зазначені особи працювали в ДПА, ДПС та Держмитслужбі, не були керівника, заступниками керівників самостійних підрозділів в Міндоходів, а тому вони не можуть бути звільненні на підставі Закону № 1682».

Отже, з урахуванням вищенаведених обставин, на думку колегії суддів, висновки, зазначені у Звіті «Про результати проведення перевірки щодо виконання ДФС України норм Закону України «Про очищення влади», в частині, що стосується позивача у даній справі є безпідставними та необґрунтованими.

Надаючи оцінку правомірності дій відповідачів щодо ініціювання проведення перевірки, слід зазначити, що статтею 5 Закону України «Про очищення влади» передбачено порядок проведення перевірки, за приписами якої:

1. Органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої цим Законом, є Міністерство юстиції України.

Міністерство юстиції України не пізніше ніж протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом утворює дорадчий громадський орган з питань люстрації при Міністерстві юстиції України для забезпечення здійснення громадського контролю за процесом очищення влади (люстрації), до складу якого повинні входити представники засобів масової інформації та представники громадськості.

2. Міністерство юстиції України в місячний строк з дня набрання чинності цим Законом розробляє та подає на затвердження Кабінету Міністрів України:

1) перелік органів, що здійснюють перевірку достовірності відповідних відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону, згідно з їх компетенцією;

2) порядок проведення перевірки, передбаченої цим Законом;

3) план проведення перевірок по кожному органу державної влади та органу місцевого самоврядування, підприємству, в якому працюють особи, зазначені у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, відповідно до черговості, визначеної частиною шостою цієї статті.

3. Подані Міністерством юстиції України проекти документів, визначених частиною другою цієї статті, затверджуються Кабінетом Міністрів України не пізніше ніж на десятий день після подання Міністерством юстиції України та протягом десяти днів з дня їх затвердження оприлюднюються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Міністерство юстиції України не пізніше ніж на десятий день з дня затвердження Кабінетом Міністрів України переліку органів, передбаченого пунктом 1 частини другої цієї статті, розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію про поштову та електронну адреси, контактний номер телефону кожного з органів державної влади, до компетенції яких належить проведення перевірки, а також дорадчого громадського органу з питань люстрації при Міністерстві юстиції України, до яких фізичні та юридичні особи протягом одного місяця з дня початку проходження перевірки можуть подати інформацію про особу, стосовно якої проводиться перевірка, щодо поширення на неї заборон, передбачених цим Законом. Така інформація, подана фізичними та юридичними особами, підлягає розгляду органами державної влади, до компетенції яких належить проведення перевірки.

4. Організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

Організація проведення перевірки професійних суддів покладається на голову суду, в якому працює суддя.

Організація проведення перевірки членів Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Центральної виборчої комісії, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення покладається на керівника органу, в якому працює особа.

5. Перевірці підлягають:

1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону;

2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

6. Перевірка здійснюється у такій черговості:

1) Міністра юстиції України, посадових і службових осіб Міністерства юстиції України, керівників, посадових і службових осіб органів, визначених пунктом 1 частини другої цієї статті;

2) керівників органів, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону;

3) заступників керівників органів, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, керівників їх структурних підрозділів, керівників їх територіальних (регіональних) органів та осіб, зазначених у пункті 9 частини першої статті 2 цього Закону;

4) інших осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону.

7. Керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на третій день після отримання заяви надсилає до відповідних районних, міських (міст обласного значення), районних у містах територіальних органів державної влади за місцем проживання особи, до компетенції яких належить проведення перевірки відповідних відомостей, визначених у пункті 1 частини п'ятої цієї статті, запити про перевірку відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, до яких додаються копії заяви.

До відповідного районного, міського (міст обласного значення), районного у містах територіального органу державної влади за місцем проживання особи, до компетенції якого належить проведення перевірки відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на третій день після отримання заяви надсилає запит про перевірку відповідних відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, до якого додається копія декларації особи.

Запити, передбачені абзацами першим та другим цієї частини, надсилаються одночасно.

У цей же день керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, надсилає повідомлення до Міністерства юстиції України про початок проходження перевірки особою, яке не пізніше ніж на п'ятий день з моменту його отримання розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України із зазначенням дня початку проходження перевірки.

8. День надсилання відповідних запитів та доданих до них документів, а також повідомлення до Міністерства юстиції України є днем початку проходження перевірки.

9. Інформація про початок проходження перевірки особою та копії її заяви та декларації (крім відомостей, що віднесені законом до інформації з обмеженим доступом) розміщуються протягом трьох днів після одержання заяви на офіційному веб-сайті органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

10. У разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

11. Орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки.

Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.

12. У разі встановлення за результатами перевірки особи недостовірності відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, надсилає копію висновку про результати перевірки до Міністерства юстиції України для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України інформації про надходження такого висновку та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", не пізніш як у триденний строк з дня одержання такого висновку.

13. У разі встановлення під час перевірки професійного судді недостовірності відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, надсилає копію висновку про результати перевірки до Міністерства юстиції України, яке у триденний строк із дня одержання такого висновку надсилає його до Вищої ради юстиції та/або Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та звертається з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади.

Міністерство юстиції України для цілей цього Закону є суб'єктом звернення щодо подання про звільнення суддів.

14. Керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

15. Усі матеріали перевірки, які надійшли до керівника органу, передбаченого частиною четвертою цієї статті, додаються до особової справи особи, стосовно якої проводилася перевірка.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України № 563 від 16.10.2014 року затверджено Порядок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» та Перелік органів, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті Закону України «Про очищення влади».

У відповідності до Переліку органів, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті Закону України «Про очищення влади», обов'язок зі здійснення перевірок відомостей щодо заборон, які можуть бути застосовані до осіб у частині недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідності вартості майна (майнових прав), зазначеного (зазначених) у поданих ними деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», доходам, отриманим із законних джерел, покладено на Державну фіскальну службу України. Зазначене також відповідає повноваженням ДФС, які визначені підпунктом 92-1 пункту 4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 236 від 21.05.2014.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 563 від 16.10.2014, перевірки проводяться апаратом ДФС, а також її територіальними органами (державними податковими інспекціями) за місцем проживання особи, стосовно якої проводиться перевірка.

Згідно із пунктами 19 та 20 цього Порядку, із метою проведення перевірки достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації за минулий рік, поданій особою, яка підлягає перевірці, набутого (набутих) за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», доходам, отриманим із законних джерел, до ДФС надсилається запит за формою згідно з додатком 3 разом із засвідченими копіями декларації та трудової книжки (послужного списку) такої особи. ДФС у порядку, визначеному Мінфіном, проводить перевірку достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, складеної в повному обсязі за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», за минулий рік, поданій особою, яка підлягає перевірці, набутого (набутих) за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", доходам, отриманим із законних джерел.

Пунктами 27, 28 цього Порядку визначено, що у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, зазначених у пункт 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», ДФС протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх фактів недостовірності та/або невідповідності відомостей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня надходження запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них зазначеній особі. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтвердні документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування ДФС під час підготовки висновку про перевірку.

Окрім того, на виконання вимог пункту 20 згаданого Порядку, наказом Міністерства фінансів України № 1100 від 03.11.2014 затверджено Порядок проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», яким визначено процедуру проведення органами ДФС перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Отже, положеннями вищенаведених норм чинного законодавства не передбачено повноважень Державної фіскальної служби України в особі Голови Державної фіскальної служби України на звернення до Міністра юстиції України або Міністерства юстиції України щодо перевірки застосування ДФС норм Закону України «Про очищення влади», а організація проведення перевірки осіб, стосовно яких здійснюється перевірка, покладається на керівника відповідного органу, який приймає рішення про початок проведення перевірки у відповідному органі.

Зважаючи на зауваження представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів про те, що ОСОБА_4 підпадає під дію Закону України «Про очищення влади», суд зазначає, що предметом даного спору є протиправність дій Голови Державної фіскальної служби України Насірова Романа Михайловича щодо вжиття заходів в частині звільнення ОСОБА_4, які полягають в ініціюванні проведення перевірки в частині звільнення ОСОБА_4, що було вчинено листом від 23 вересня 2015 року №22364/5/99-99-04-01-01-16 за підписом Насірова Р.М. до Міністра юстиції України.

Враховуючи все вищевикладене та встановлені судом фактичні обставини справи, беручи до уваги той факт, що згідно Довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» від 21.05.2015 встановлено, що до ОСОБА_4 не застосовуються заборони визначені частиною 3 та 4 статті 1 Закону України «Про очищення влади» та з огляду на встановлення неправомірності ініціювання відповідачем - 1 перевірки, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Голови Державної фіскальної служби України Насірова Романа Михайловича щодо ініціювання перевірки та вжиття заходів в частині звільнення ОСОБА_4 з посади начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, на підставі пункту 7 - 2 частини 1 статті 36 Кодексу Законів про працю України, у відповідності до вимог Закону України «Про очищення влади».

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Голови Державної фіскальної служби України Насірова Романа Михайловича щодо ініціювання перевірки та вжиття заходів в частині звільнення ОСОБА_4 з посади начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, на підставі пункту 7 - 2 частини 1 статті 36 Кодексу Законів про працю України, у відповідності до вимог Закону України «Про очищення влади».

Стягнути з Голови Державної фіскальної служби України Насірова Романа Михайловича за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 12.04.2016р.

Головуючий суддя Суддя Суддя П.О.Борисенко О.В.Царікова О.В.Єфанова