Постанова № 57560481, 04.05.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2016 року Справа № 803/477/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

суддів Костюкевича С.Ф., Дмитрука В.В.,

розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Атестаційної комісії №6 Головного управління Національної поліції у Волинській області, Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2, Головного управління Національної поліції у Волинській області, Національної поліції України, про визнання протиправними та скасування рішень, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Атестаційної комісії №6 Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - Атестаційна комісія №6 ГУ НП у Волинській області, відповідач-1), Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2 (відповідач-2), Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУ НП у Волинській області, відповідач-3, Національної поліції України (відповідач -4) про визнання протиправними та скасування рішення Атестаційної комісії №6 ГУ НП у Волинській області від 19.02.2016 року та рішення Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2 від 29.02.2016 року, визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Волинській області від 09.03.2016 року №46 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби, поновлення на посаді інспектора роти дорожньо-патрульної служби ГУ НП у Волинській області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 15.08.2002 року по 06.11.2015 року ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ України. Наказом №1 о/с Головного управління національної поліції у Волинській області по особовому складу від 07.11.2015 року відповідно до пунктів 9, 12 розділу ХІ Закону України "Про національну поліцію", позивача призначено інспектором роти дорожньо-патрульної служби ГУ НП у Волинській області з присвоєнням спеціального звання майор поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції у Волинській області від 22.01.2016 року №85 було наказано провести атестування поліцейських Головного управління Національної поліції у Волинській області та підпорядкованих підрозділів атестаційними комісіями, починаючи з 22.01.2016 року. Позивач для проходження атестування зареєструвався у єдиній централізованій відомчій телекомунікаційній мережі та пройшов тестування на застосування загальних навичок (набравши 38 балів із 60 можливих) та професійне тестування (набравши 43 бали із 60 можливих).

Як вбачається з атестаційного листа, за висновком керівника від 27.01.2016 року ОСОБА_1 відповідає займаній посаді. Водночас, 19.02.2016 року атестаційна комісія №6 Головного управління Національної поліції у Волинській області прийняла рішення щодо позивача про те, що він займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Рішенням апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2 від 29.02.2016 року скаргу позивача відхилено.

Згідно із наказом т.в.о. начальника ГУ НП у Волинській області №46 о/с від 09.03.2016 року позивача було звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію". Підставою для його звільнення з посади слугували висновки Атестаційної комісії №6 ГУ НП у Волинській області від 19.02.2016 року та Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2 від 29.02.2016 року, зазначені в атестаційному листі.

Позивач вважає рішення атестаційних комісій про невідповідність його займаній посаді, а також наступне звільнення протиправним з огляду на таке:

- атестаційними комісіями не враховано професійних якостей позивача, його позитивну характеристику та висновок безпосереднього керівника, які свідчать про його професійний рівень та кваліфікацію в галузі службової діяльності, не враховано успішного проходження тестування та інших критеріїв, визначених пунктом 16 розділу ІV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських;

- звільнення особи є крайнім заходом дисциплінарного впливу, який може бути застосований до працівника, а тому повинне бути мотивованим;

- начальник ГУ НП у Волинській області мав проаналізувати наявність правових підстав, законність і порядок проведення атестації позивача, підстави для формування висновку про його невідповідність займаній посаді, натомість відповідачем 3 видано наказ про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію", через службову невідповідність не розкривши її змісту, чим позбавлено позивача права на працю, яке гарантоване Конституцією України.

Позивач вказує на те, що висновки атестаційних комісій є необґрунтованими, прийнятими без встановлення будь-яких фактів невідповідності позивача службі в поліції, упередженими та такими, що не грунтуються на дійсних обставинах і відображають лише суб'єктивну думку членів комісії, прийнятими з порушенням Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України № 1465 від 17.11.2015 року

Просить суд визнати протиправним та скасування рішення Атестаційної комісії №6 Головного управління Національної поліції у Волинській області, оформлене протоколом ОП №15.00003387.0019347 від 19.02.2016 року; визнати протиправним та скасувати рішення Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2, оформлене протоколом ОП №15.00004148.0019347 від 29.02.2016 року; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області №46 о/с від 09.03.2016 року про звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 - інспектора роти дорожньо-патрульної служби ГУ НП у Волинській області; поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора роти дорожньо-патрульної служби ГУ НП у Волинській області з 09 березня 2016 року, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

У судове засідання, призначене на 04.05.2016 року позивач та представник позивача не з'явилися, подали до суду клопотання у яких розгляд справи просили проводити за їх відсутності, а позовні вимоги задовольнити. (а.с.147).

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 29.04.2016 року № 879/26/01-2016 представник відповідача Головного управління Національної поліції у Волинській області адміністративний позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що атестування позивача було проведено на підставі і у порядку, що передбачені Законом України "Про Національну поліцію" та Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року № 1465. У складі атестаційних комісій були відсутні особи, які могли б не об'єктивно та упереджено прийняти рішення, вказані комісії створені з метою допомоги керівництву органів Національної поліції для якісного та неупередженого встановлення відповідності колишніх працівників міліції оновленим вимогам суспільства до поліцейських та наділені дискреційними повноваженнями, а висновки апеляційної атестаційної комісії є обов'язковими для виконання керівником, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції (а.с.121-124).

Представники відповідачів Головного управління Національної поліції у Волинській області та Національної поліції України у судове засідання, яке було призначено на 04 травня 2016 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце судового розгляду (а.с.63,146).

В судове засідання представники відповідачів атестаційної комісії №6 Головного управління Національної поліції у Волинській області та апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2 не прибули, при цьому повістки, що були скеровані на їх адреси, повернулися до суду із відмітками про відмову від одержання повісток (а.с. 46, 92), а тому у розумінні частини першої статті 37 КАС України вказані відповідачі вважаються такими, що повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відтак, з урахуванням вимог частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та у зв'язку із неприбуттям представників відповідачів, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, розгляд справи не відкладався і справу вирішено на підставі наявних у ній доказів, за відсутності представників відповідачів. Крім того, виходячи з вимог частини першої статті 41, частини четвертої статті 122 КАС України, у зв'язку із надходженням до судового засідання клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на службі в органах МВС України на різних посадах з 15.08.2002 року по 06.11.2015 року.

Постановою Кабінету міністрів України "Про утворення Національної поліції України" № 641 від 02.09.2015 року утворено Національну поліцію України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 року (далі - Закон України №580-VIII), який набрав чинності з 07.11.2015 року Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки.

Законом України №580-VIII визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно з пунктом 9 розділу XI Прикінцеві та Перехідні положення Закону України №580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Згідно з наказом Голови Національної поліції України №6 від 06.11.2015 року затверджено тимчасовий штат органів і підрозділів головних управлінь Національної поліції у Волинській, Луганській та Миколаївській областях (а.с.127).

Відповідно до статті 47 Закону України "Про національну поліцію" призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

Згідно з наказом №1 о/с т.в.о начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області Шпиги П.П. від 07.11.2015 року ОСОБА_1 (М-163844), який мав спеціальне звання майор міліції, відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" призначено до Головного управління Національної поліції у Волинській області як тих, що прибули з Міністерства внутрішніх справ України з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та установленням посадових окладів згідно штатного розпису, з 07 листопада 2015 року: інспектором роти дорожньо-патрульної служби ГУ НП у Волинській області з присвоєнням спеціального звання майор поліції (а.с.126).

Згідно з наказом №46 о/с від 09.03.2016 року т.в.о начальника ГУ Національної поліції у Волинській області майора поліції ОСОБА_1 (М-163844) інспектора роти дорожньо-патрульної служби ГУ НП у Волинській області, з 09 березня 2016 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію". Підставою для його звільнення з посади слугували висновки Атестаційної комісії №6 ГУ НП у Волинській області від 19.02.2016 року та Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2 від 29.02.2016 року, зазначені в атестаційному листі (а.с.8).

Надаючи правову оцінку прийнятим Атестаційною комісією №6 ГУ НП у Волинській області та Апеляційною атестаційною комісією Західного регіону №2 вищевказаних рішень, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про національну поліцію" у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Частина 1 статті 57 Закону України №580-VIII визначає, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Згідно з частиною другою статті 57 Закону України №580-VIII атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить також Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України №1465 від 17.11.2015 року (далі - Інструкція), яка розроблена відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", і визначає порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Таким чином, виходячи з наведених норм законодавства та мети проведення атестації, суд дійшов висновку, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідачами у справі, на яких покладено тягар доказування, не доведено, що позивач підлягав атестації, оскільки не наведено підстав для проведення атестації ОСОБА_1, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" та не надано жодних доказів, які б підтверджували, що позивач мав бути призначений на вищу посаду без проведення конкурсу, або щодо нього виявлено ознаки службової невідповідності, наприклад за станом здоров'я чи у зв'язку із невиконанням службових обов'язків.

Аналізуючи наявність підстав для прийняття рішень Атестаційною комісією №6 ГУ НП у Волинській області та Апеляційною атестаційною комісією Західного регіону №2 про невідповідність позивача займаній посаді та необхідність звільнення через службову невідповідність суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 4, 5 розділу І Інструкції рішення про проведення атестування та про строки, у які проводиться атестування, приймає Голова Національної поліції України, керівники органів поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими актами законодавства України призначаються на посади їх наказами. Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

З матеріалів справи слідує, що наказом т.в.о. начальника ГУ Національної поліції у Волинській області №85 від 22.01.2016 року "Про організацію проведення атестування особового складу Головного управління Національної поліції у Волинській області" було призначено проведення атестування поліцейських Волинської області з 22 січня 2016 року та визначені заходи щодо організації її проведення, передбачені пунктом 1 розділу ІV Інструкції, у тому числі було оголошено набір до атестаційних комісій осіб з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації (а.с. 83).

25.01.2016 року т.в.о начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області прийнято наказ №95, згідно з яким керівникам відділів поліції, структурних і підпорядкованих підрозділів ГУ НП у Волинській області до 30.01.2016 року забезпечити реєстрацію поліцейських, які підлягають атестуванню, у єдиній централізованій відомчій телекомунікаційній мережі (далі ЄЦВТМ), розмістити на офіційному веб-сайті ГУНП оголошення про проведення тестування (а.с.84).

Наказом начальника ГУ НП у Волинській області №145 від 03.02.2016 року, за погодженням Національної поліції України від 03.02.2016 року №343/12/1/1/03-2016, затверджено персональний склад атестаційної комісії №6 ГУ НП у Волинській області (а.с.35-36).

З позовної заяви слідує, що ОСОБА_1 виявив бажання служити в Національній поліції України, тому, виконуючи вимоги керівництва, зареєструвався в ЄЦВТМ та пройшов тестування на застосування загальних навичок та професійне тестування.

Пунктом 10 розділу IV Інструкції передбачено, що з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

З матеріалів справи слідує, що 19.02.2016 року позивач проходив тестування Атестаційною комісією №6 ГУ НП у Волинській області.

Відповідно до атестаційного листа майора поліції ОСОБА_1 за результатами атестування позивач на тестуванні на загальні навички отримав 38 балів із 60 можливих та по професійному тестуванню - 43 бали з 60 можливих, всього 81 бал (а.с.43).

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією ( пункт 12 розділу IV Інструкції).

Пунктом 15 Інструкції встановлено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків:

1) займаній посаді відповідає;

2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду;

3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність;

4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Згідно з пунктами 20-23 Інструкції усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу. Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.

Згідно з пунктом 16 Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії:

1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій);

2) показники службової діяльності;

3) рівень теоретичних знань та професійних якостей;

4) оцінки з професійної і фізичної підготовки;

5) наявність заохочень;

6) наявність дисциплінарних стягнень;

7) результати тестування;

8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

За правилами, встановленими пунктами 17-20 розділу ІV Інструкції атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.

Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії. Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Наведені норми Інструкції свідчать, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі враховуються: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

З дослідженого протоколу Атестаційної комісії №6 ГУ НП у Волинській області ОП №15.00003387.0019347 від 19.02.2016 року вбачається, що комісією одноголосно прийнято рішення, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (а.с.41).

З атестаційного листа позивача слідує, що з висновком атестування позивач не погодився та оскаржив рішення Атестаційної комісії №6 ГУ НП у Волинській області до Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2.

Відповідно до пункту 5 Розділу IV Інструкції поліцейський, щодо якого центральною атестаційною комісією чи атестаційною комісією органу поліції прийнято висновок, визначений підпунктом 3 або 4 пункту 15 розділу IV цієї Інструкції, за умови набрання ним загалом за професійний тест та тест на загальні здібності та навички 60 балів і більше має право протягом 5 робочих днів з дня ознайомлення або оприлюднення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції результатів атестування подати скаргу на висновок відповідної атестаційної комісії. Скарга подається безпосередньо до апеляційної атестаційної комісії відповідно до компетенції, яка визначена пунктом 1 цього розділу, чи шляхом надсилання на адресу відповідної апеляційної атестаційної комісії рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою). Одночасно з подачею скарги поліцейський зобов'язаний повідомити про її подання керівника відповідного органу поліції.

Згідно з пунктами 12 - 14 вищевказаного розділу Інструкції апеляційна атестаційна комісія на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, шляхом відкритого голосування приймає рішення про відхилення скарги поліцейського або скасовує висновок відповідної атестаційної комісії та приймає новий висновок. Рішення апеляційної атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів апеляційної атестаційної комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови апеляційної атестаційної комісії. Рішення апеляційної атестаційної комісії оформляються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, мотиви прийнятого рішення. Протокол підписує головуючий і члени комісії, які брали участь у прийнятті рішення. Висновки апеляційної атестаційної комісії заносяться до атестаційного листа, який підписують голова та секретар комісії, та протягом 5 робочих днів надсилаються для обов'язкового негайного виконання керівнику, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

З дослідженого протоколу Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2 ОП№15.00004148.0019347 від 29.02.2016 року вбачається, що апеляційною атестаційною комісією одноголосно прийнято рішення, відхилити скаргу поліцейського, оскільки під час співбесіди апелянт продемонстрував неналежний рівень теоретичних та практичних знань законодавчих та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність на займаній посаді; не продемонстрував належний рівень мотивації для подальшої служи в поліції; не продемонстрував відповідних моральних та ділових якостей; не готовий до реформування системи (а.с.42).

Суд встановив, що відповідно до змісту атестаційного листа ОСОБА_1 останній охарактеризований безпосереднім керівником виключно з позитивної сторони. Позивач зарекомендував себе працьовитим, ініціативним, грамотним працівником, здатним кваліфіковано вирішувати службові питання. Знає та правильно застосовує в повсякденній роботі нормативні документи, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ. Володіє організаторськими здібностями. Постійно контролює і аналізує службову діяльність підлеглих, надає їм практичну і методичну допомогу в роботі. Особисто приймає участь у розкритті тяжких злочинів. У стосунках з громадянами і співробітниками ввічливий, тактовний. При вирішенні службових завдань не рахується з вільним часом. За атестаційний період виявив 12 грубих порушень ПДР. Порушень дисципліни і законності не допускає. В побуті веде себе скромно, користується авторитетом у колективі. У стройовому відношенні підтягнутий, фізично розвинутий, правил носіння форменного одягу дотримується, добре володіє табельною зброєю. Справі служіння українському народові відданий. Діючих дисциплінарних стягнень не має (а.с.43).

Згідно з висновком прямого керівника - заступника начальника ГУ НП у Волинській області полковника поліції Шумика А.П. (розділ II атестаційного листа) - ОСОБА_1 займаній посаді відповідає (а.с. 43 зворот).

За результатами тестування на знання законодавчої бази (професійний тест) позивач набрав 43 бали із 60 можливих, та за тестом на загальні здібності та навички 38 балів із 60 можливих, всього 81 бал, тобто пройшов мінімальний бар'єр, передбачений пунктом 11 розділу IV Інструкції.

Відповідачі не надали суду матеріалів співбесіди із ОСОБА_1 та не довели, що при прийнятті рішення про невідповідність займаній посаді враховувались обов'язкові критерії визначені пунктом 16 розділу IV Інструкції, і що за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач презентував себе як некваліфікований працівник, зокрема, щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв.

Як вбачається з матеріалів справи Атестаційною комісією №6 ГУ НП у Волинській області та Апеляційною атестаційною комісією Західного регіону №2 при прийнятті рішень стосовно позивача досліджувались: декларація про доходи; послужний список; інформаційна довідка; висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" та інформація з відкритих джерел, що є у вільному доступі.

З витягу із послужного списку позивача вбачається, що за час служби в органах внутрішніх справ позивач мав одинадцять заохочень та два дисциплінарних стягнення, які знято у встановленому законом порядку. На момент проходження атестації ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень не мав (а.с.43).

З матеріалів справи вбачається, що позивач був нагороджений почесними грамотами за сумлінне ставлення та добросовісне відношення до виконання своїх функціональних і службових обов'язків, нагороджений відзнакою МВС України "За відзнаку в службі ІІ ступеня" та відзнакою "За службу державі"(а.с.18-20).

ОСОБА_1 брав безпосередню участь у складі сил Антитерористичної операції на території Донецької області і є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням №026955 від 05.11.2015 року, виданим УМВС України у Волинській області (а.с.13,17).

Відповідно до інформаційної довідки ОСОБА_1 за результатами складання підсумкових заліків зі службової діяльності за 2014-2015 навчальний рік позивач отримав по п'ятибальній системі загальну оцінку "задовільно" (а.с.140).

За результатами проведеної перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", до ОСОБА_1 заборони, передбачені частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" не застосовуються.

З досліджених в судовому засіданні вищевказаних документів не вбачається, що позивач характеризується негативно чи має низькі показники службової діяльності.

Суд звертає увагу на те, що на обґрунтування прийнятого Атестаційною комісією №6 Головного управління Національної поліції у Волинській області рішення, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність та рішення Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2 про відхилення скарги, відповідачами, на вимогу суду, не було надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей ОСОБА_1 чи інші дані, які свідчили про неналежний рівень мотивації чи неготовність до змін.

У протоколах комісій не відображено хід проведення співбесіди, зміст питань, які ставилися позивачу, та відповіді на них, відсутнє покликання на конкретні матеріали, на підставі яких прийняте зазначене рішення. У протоколі Атестаційної комісії №6 ГУ НП у Волинській області ОП №15.00003387.0019347 від 19.02.2016 року взагалі не зазначено мотивів прийняття саме такого рішення, зокрема, чому прийнято рішення про необхідність звільнення позивача зі служби в поліції, а не про необхідність його переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність.

В порушення вимог пунктів 8, 9, 10, 16 розділу IV (Порядок організації, підготовки, проведення атестування) Інструкції №1465, у вищевказаних рішеннях атестаційної та атестаційної апеляційної комісії не вказано, з яких підстав членами атестаційних комісій не були взяті до уваги відомості, зазначені в атестаційному листі позивача, результати його тестування на знання законодавчої бази та на загальні здібності і навички, яким критеріям, визначеним пунктом 16 розділу IV (Порядок організації, підготовки, проведення атестування) зазначеної Інструкції, не відповідає поліцейський ОСОБА_1

При вирішенні даного спору суд також враховує, що при атестуванні позивача не були дотримані вимоги пункту 2 розділу І (Загальні положення) Інструкції № 1465, відповідно до якого керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються. При цьому, суд виходить з того, що відповідачі не надали пояснень щодо формування складу атестаційних комісій, з матеріалів справи вбачається, що більшість в атестаційних комісіях становили представники громадськості, щодо яких відсутні відомості про їх репутацію, вік, освіту, професійні та моральні якості, а відтак і про здатність об'єктивно та з професійної точки зору оцінити службову діяльність поліцейських.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення Атестаційної комісії №6 Головного управління Національної поліції у Волинській області, оформлене протоколом ОП №15.00003387.0019347 від 19.02.2016 року, про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, та рішення Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2, оформлене протоколом ОП№15.00004148.0019347 від 29.02.2016 року про відхилення скарги, не ґрунтуються на вимогах Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої Наказом міністра внутрішніх справ України №1465 від 17.11.2015 року, прийняті атестаційною та апеляційною комісією без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, а відтак підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Згідно з пунктом 28 Інструкції керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Разом з тим, суд вказує на наступне. У тимчасово виконуючого обов'язки начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області при прийнятті рішення про перебування позивача на займаній посаді (чи його звільнення) виник обов'язок ознайомитись з матеріалами атестування. Проаналізувавши у сукупності такі матеріали, суд не виявив доказів, котрі доводили б, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді. Тимчасово виконуючий обов'язки начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області не міг ознайомитись з перебігом співбесіди та оцінити відповіді позивача. Письмові ж матеріали атестування не доводили професійну непридатність ОСОБА_1

Таким чином, наказ про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції є необґрунтованим, тобто виданим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Оскільки, судом визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії №6 Головного управління Національної поліції у Волинській області, оформлене протоколом ОП №15.00003387.0019347 від 19.02.2016 року та визнано протиправним та скасовано рішення Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2, оформлене протоколом ОП№15.00004148.0019347 від 29.02.2016 року, які слугували підставою для винесення наказу ГУ НП у Волинській області №46 о/с від 09.03.2016 року про звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність, зазначений наказ є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення солідарно з Головного управління Національної поліції у Волинській області та Національної поліції України моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Як роз'яснено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 9 цієї ж Постанови зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

Однак, позивачем не доведено факту та не надано доказів завдання немайнових витрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті позивача, та майнових втрат. Зокрема, позивач не навів суду у чому саме проявилися моральні та фізичні страждання через його звільнення, не довів суду, що була принижена його честь, гідність, престиж або ділова репутація, або що він втратив нормальні життєві зв'язки з оточуючими людьми, тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. слід відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі належними та допустимими доказами не довели правомірності прийняття рішення про невідповідність позивача займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність відповідно до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Згідно наданих статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов слід задовольнити частково шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Атестаційної комісії №6 Головного управління Національної поліції у Волинській області, оформленого протоколом ОП №15.00003387.0019347 від 19.02.2016 року; визнання протиправним та скасування рішення Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2, оформленого протоколом ОП№15.00004148.0019347 від 29.02.2016 року; визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Волинській області №46 о/с від 09.03.2016 року про звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 інспектора роти дорожньо-патрульної служби ГУ НП у Волинській області; поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора роти дорожньо-патрульної служби ГУ НП у Волинській області з 09 березня 2016 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до пунктів 2 та 8 Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Судом встановлено, що позивач після звільнення працевлаштований не був, що підтверджується копією трудової книжки позивача АВ № 6670993 (а.с.9).

З довідки про доходи ГУ НП у Волинській області №200 від 17.03.2016 року (а.с.21) слідує, що грошове забезпечення позивача за січень 2016 року становить 5 720,00 грн., за лютий 2016 року - 5 720,00 грн., тобто, загальна сума доходу за останні два місяці перед звільненням становить 11 440,00 грн. При цьому середньоденний заробіток позивача за 1 день складає 190,67 грн. (11 440,00 грн. : 60 календарних дні, бо у січні 2016 року 31 календарний день, в лютому 2016 року 29 календарний день). Таким чином, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 09.03.2016 року по 03.05.2016 року, всього за 55 календарних днів складає 10 486,85 грн. (190,67 грн. х 55 календарних днів вимушеного прогулу).

Відповідно до частин другої та третьої статті 256 КАС України виконуються негайно постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції у Волинській області з 09 березня 2016 року та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 5 720,00 грн., слід звернути до негайного виконання.

Керуючись статями 41, 122, 128, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про національну поліцію", Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої Наказом міністра внутрішніх справ України № 1465 від 17.11.2015 року, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії №6 Головного управління Національної поліції у Волинській області, оформлене протоколом ОП № 15.00003387.0019347 від 19 лютого 2016 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2, оформлене протоколом ОП №15.00004148.0019347 від 29 лютого 2016 року.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області №46 о/с від 09.03.2016 року про звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 - інспектора роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції у Волинській області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції у Волинській області з 09 березня 2016 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 10 486 гривень 85 копійок (десять тисяч чотириста вісімдесят шість гривень 85 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції у Волинській області з 09 березня 2016 року та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 5 720,00 грн. (п'ять тисячі сімсот двадцять гривень 00 копійок) звернути до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя Т.М. Димарчук

Судді С.Ф. Костюкевич

В.В. Дмитрук