Рішення № 57560297, 21.04.2016, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/18826/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2016 р.

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючої судді - Середи І.В.,

при секретарі Щербан О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі цивільну справу публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи державний нотаріус Другої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» (далі -ПАТ «Марфін Банк») звернулося з позовною заявою доОСОБА_1, ОСОБА_2, в якій просило визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову ПАТ «Марфін Банк» вказував на те, що вказана квартира була відчужена всупереч постанові від 03 червня 2013 року № 38060303 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, винесеної старшим державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_4 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-4270/2011, виданого23 квітня 2013 року Суворовським районним судом м.Одеси, про стягнення на користь банку з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Зазначена постанова була вручена ОСОБА_1 10.06.2013 року, як стороні виконавчого провадження. Посилаючись на положення ст. ст. 203, 215 ЦК України, позивач просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 повністю підтримав позов, посилаючись на наявність заборони на відчуження майна ОСОБА_1 просив визнати договір купівлі-продажу квартири недійсним. Крім того, представник позивача посилався на належне повідомлення ОСОБА_1 про накладення арешту, оскільки відправка постанови державного виконавця забезпечувалася за рахунок стягувача ПАТ «Марфін Банк» через ТОВ «Укркурєр» 10 червня 2013 року і була отримана 14 червня 2013 року, в підтвердження чого є повідомлення .

Відповідачі та представники третіх осіб в засідання не зявилися, неодноразово викликалися в судове засідання.

Представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надав до суду клопотання про розгляд справи в його відсутності (а.с.203 т.2) та письмові заперечення відповідачки за його підписом (а.с.205-207 т.2). Згідно із змістом заперечень відповідач ОСОБА_1 вважає вказані позовні вимоги не обгрунтованими, не доведеними належними доказами, а тому такими що не підлягають задоволенню. Оскаржуваний договір купівлі-продажу квартири було укладено з дотриманням встановленої законодавством процедури, на момент його вчинення перешкод (обтяження) в його укладенні. 23 квітня 2013 року на виконання рішення суду від 25 листопада 011 року було видано виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_7 та 25 квітня відносно вказаного боржника відкрито виконавче провадження, а 03 червня 2013 року прийнято постанову виконавцем про арешт майна вказаної особи та заборонено його відчуження. 07 червня 2013 року Реєстраційною службою ОМУЮ внесено запис про обтяження щодо нерухомого майна ОСОБА_7, яка не ототожнюється з відповідачем по справі ОСОБА_1. Відтак не існувало жодних правових перешкод у вчинені відповідачкою правочину, тому не вбачається підстав для визнання його недійсним. Під час посвідчення правочину нотаріус ОСОБА_3 повною мірою виконала покладені на неї обовязки, встановила особи сторін правочину, здійснила перевірку предмету правочину на наявність обтяжень. На момент укладення угоди обтяжень на майні не було. ОСОБА_1 не було відомо про існування обтяження №1215080 щодо квартири, про наявність арешту стало відомо лише в серпні 2013 року, тобто після укладення угоди. Державний виконавець не направляв ОСОБА_1 повідомлення про накладення арешту на її майно. Із наданого позивачем повідомлення №803 не видно, кому, коли і що було вручено. Наявність чи відсутність помилки допущеної щодо особи відносно якої накладено арешт не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідач ОСОБА_2, яка на час розгляду справи досягла повноліття, в засідання не зявилася, раніше її представник заперечував проти вимог вказуючи на те, що угода була вчинена відповідно до вимог закону, квартира не була під арештом, тому відсутні підстави для визнання угоди недійсною.

Представник Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради в листі від 18.05.2015 року №1594/01-20 заперечував проти вимог, посилаючись на захист прав ОСОБА_2 та просив проводити розгляд справи за його відсутності (а.с.175 т.2).

Представник Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради в листі від 01.04.2016 року №01-05-8/411 вх. просив проводити розгляд справи за його відсутності та прийняти рішення з урахуванням прав та інтересів дитини.

Державний нотаріус Другої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 в засідання не зявилася, направила до суду заяву в якій повідомила про неможливість явки через проведення перевірки Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області. В своїх поясненнях нотаріус зазначила, що перевірка в Державному реєстрі прав, стосовно ОСОБА_1, проводилася за прізвищем, імям, та по батькові, згідно паспорту громадянина України серії КЕ 140302, виданого Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, 05 лютого 1996 року. За результатами проведеної перевірки, обтяження за номером 1215080 від 07 червня 2013 року, на яке посилається позивач, в системі було відсутнє. Також просила звернути увагу на те, що прізвище, імя, по батькові, в договорі та в обтяжені, було різним. За паспортними даними, ОСОБА_1 ОСОБА_8, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, індексний номер 4534138 від 07 червня 2013 року, ОСОБА_1 Савеліївна. На час посвідчення правочину стосовно квартири АДРЕСА_2, власник ОСОБА_1, обєкт під забороною та арештом не перебував.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як було встановлено в ході розгляду справи 31 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка діяла за згодою свого піклувальника ОСОБА_9, з дозволу органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (розпорядження від 31 липня 2013 року № 411), було укладено договір купівлі-продажу трикімнатної житлової квартири АДРЕСА_3. Даний договір був посвідчений державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 та зареєстрований у реєстрі за №3-1487, а також зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності1951401 (а. с. 37-39 том 1; а. с. 15-16, 20 том 2).

Із направлених Другою одеською державною нотаріальною конторою до суду матеріалів видно, що перед посвідченням вказаного договору купівлі-продажу державний нотаріус Другої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 здійснила низку реєстраційних та нотаріальних дій, зокрема сформувала інформаційну довідку від 31 липня 2013 року № 7335147, яка містить відомості про пошук записів щодо обєкта нерухомого майнаквартириАДРЕСА_3в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна. Відомості щодо вказаного обєкта нерухомості були наявні лише в Реєстрі прав власності на нерухоме майно та відсутні в Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31 липня 2013 року № 7336388 на підставі свідоцтва про право власності від 16 листопада 2001 року № 016257, виданого управлінням житлово-комунального господарства Одеського міськвиконкому, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 31 липня 2013 року № 4613750, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право приватної власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_4. Знято з реєстрації місця проживання 30 липня 2013 року.

Згідно з інформаційною довідкою від 31 липня 2013 року № 7338042, сформованою державним нотаріусом відомості про пошук записів щодо обєкта нерухомого майнаквартири АДРЕСА_3в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна, відомості щодо вказаного обєкта нерухомості були наявні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, і були відсутні в Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна.

Також державним нотаріусом було здійснено перевірку обтяжень рухомого майна та згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави від 31 липня 2013 року № 41452857за параметрами запиту: «усі типи обтяжень, ОСОБА_1, НОМЕР_1», інформація про податкові застави відсутня.

Параметри запиту у пошуковій системі вказаних вище реєстрів по обєкту нерухомого майна відповідали прізвищу, імені та по батькові власника квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_8, документованої паспортом громадянина України серії КЕ номер 140302, виданим Суворовським районним відділом Одеського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області 05 лютого1996 року, її реєстраційному номеру облікової картки платника податків (далі -РНОКПП)НОМЕР_1 та найменуванню обєкта нерухомого майнаквартира АДРЕСА_4 (а.с. 23, 27, 28-30, 32-33, том 2).

З матеріалів виконавчого провадження Першого Суворовського районного відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції № 38060303 вбачається, що на підставі виконавчого листа № 2-4270/2011, виданого Суворовським районним судом м. Одеси23 квітня 2013 року на виконання рішення Суворовського районного суду міста ОСОБА_6 від 25 листопада 2011 року, та заяви стягувача ПАТ «Марфін Банк» від 15 травня2013 року № 2049/01, постановою старшого державного виконавця Першого Суворовського районного відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 25 травня 2013 року було відкрите виконавче провадження стосовно ОСОБА_7,РНОКППНОМЕР_1, адреса проживання: квартира ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 24-32, 131, 132, 134, том 1).

В межах цього виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від03 червня 2013 року, про що 07 червня 2013 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено відомості про реєстрацію арешту майна ОСОБА_7, РНОКППНОМЕР_1, адресаквартира АДРЕСА_4 (а.с.139, 149, 150, том 1).

Відповідно до листа від 03 червня 2013 року вих.№18901 за підписом начальника відділу ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_6 було направлено копію постанови державного виконавця про арешт майна боржника від 03 червня 2013 року для виконання та до відома (а.с.189 т.4).

Судом встановлено, що єдиним підтвердженням направлення ОСОБА_1 постанови старшого державного виконавця про арешт майна та заборону на його відчуження було забезпечено за рахунок стягувача ПАТ «Марфін Банк» через ТОВ «Укркурєр» 10 червня 2013 року (а.с.33 т.1), однак із її повідомлення про вручення відправлення №803 не можливо перевірити вручення адресату, оскільки наявна копія закрита копією квитанції, яка також не читається, а зі слів представника позивача зясовано, що оригінал повідомлення не зберігся.

Також, 03 червня 2013 року старший державний виконавець виходив за вказаною адресою проживання боржника, о 8.30 годині двері йому не відчинили, він особисто бачив, що у приміщенні квартири №1 горіло світло та пересувалися люди, виклик залишив в дверях, про що склав акт (а.с.208 т.3).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За положеннями ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяженняце заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Згідно зі ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат» під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, обєктом незавершеного будівництва нотаріус має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, здійснює пошук у ньому відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно, обєкт незавершеного будівництва, обтяження таких прав та за його результатами формує витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який залишається у справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

Частиною2 ст.55 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що при посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту.

Також у пп. 2.1, 2,4 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при підготовці до посвідчення правочинів про відчуження нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна, а також відсутність обтяження нерухомого майна іпотекою, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.4 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно,Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14 грудня 2012 року № 1844/5, пошук записів про обтяження речових прав на нерухоме майно у Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек здійснюється за такими ідентифікаційними даними фізичної або юридичної особи (особи, щодо майна якої встановлено обтяження/боржника), зокрема, для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства)прізвище, імя та по батькові, податковий номер (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття РНОКПП (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України).

Згідно з п.1 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються, зокрема, індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осібплатників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осібгромадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України.

Відповідно до п. 63.5 ст. 63 розділу ІІ Податкового кодексу України (даліПК України) всі фізичні особиплатники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 70.17 ст. 70 розділу ІІ ПК України обліковим карткам фізичних осіб, які на момент набрання чинності Кодексом зареєстровані у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обовязкових платежів, присвоюються номери, що відповідають ідентифікаційним номерам платників податківфізичних осіб. Документи про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осібплатників податків та інших обовязкових платежів, видані контролюючими органами у порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Кодексом, вважаються дійсними для всіх випадків, передбачених для використання реєстраційних номерів облікових карток фізичних осіб, не підлягають обовязковій заміні та є такими, що засвідчують реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осібплатників податків.

За змістом положень ПК України та Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588, РНОКПП зберігається за платником податків протягом усього життя та не змінюється протягом усього періоду перебування на обліку в контролюючих органах такого платника податків, за винятком якщо після видачі облікової картки платника податків встановлені порушення чи неточності при формуванні реєстраційних номерів.

Із витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 07 червня 2013 року №4534138 вбачається, що 07 червня 2013 року внесено запис про арешт нерухомого майна ОСОБА_7, РНОКПП НОМЕР_1. Відомості про предмет обтяження - все нерухоме майно.

Як видно з реєстрів, що стали підставою для укладення договору купівлі-продажу, а саме із витягу за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на обєкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нотаріусом було здійснено запити по параметрам обєкту нерухомого майна: квартира, обєкт житлової нерухомості, адреса: АДРЕСА_7 (а.с.29-30, 31-33 т.2).

Необхідно також звернути увагу на те, що в матеріалах виконавчого провадження міститься рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_10 від 08 листопада 2013 року щодо отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким розглянуто запит старшого державного виконавця Прібилова А.В. та надано інформацію щодо субєкта: ОСОБА_7, податковий номер НОМЕР_1 за результатами пошуку встановлено наявність заборони відчуження та іпотеки, в підтвердження чого надано інформаційні довідки (а.с.31 т.4).

Так, згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру іпотек з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 листопада 2013 року щодо субєкта ОСОБА_7, РНОКПП НОМЕР_1, отримано відповіді про знаходження в іпотеці та в забороні на відчуження нежитлового приміщення №511 за адресою:м.Одеса, вул.Троїцька, буд.№45, а також земельної ділянки в с.Фонтанка Одеської області, зареєстровані 30 липня 2009 року та 25 травня 2010 року, з зазначенням іпотекодавця ОСОБА_1, код НОМЕР_1, АДРЕСА_8 (а.с.32-34 т.4). Крім того, підтверджено станом на 08 листопада 2013 року і наявність реєстрації обтяження за №1215080 від 07 червня 2013 року на підставі постанови першого Суворовського відділу ДВС ОМУЮ від 03 червня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по власнику майна ОСОБА_7 (а.с.35 т.4).

Отже, із вказаного рішення та довідок видно, що наявність помилки в зазначені по батькові особи не є перешкодою в отриманні повної інформації щодо наявності обтяжень по майну ОСОБА_1, оскільки ідентифікаційний код особи співпадає, і при введені по батькові - Савеліївна було отримано інформацію по особі яку по батькові- Савелівна .

Таким чином, проаналізувавши представлені докази, суд приходить до висновку, що під час посвідчення угоди нотаріусом не було перевірено по Єдиному реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна наявність обтяжень майна ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, за параметрами субєкта, в результаті чого, при наявності обтяження майна, 31 липня 2013 року між відповідачами було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_9.

Враховуючи встановлені судом обставини та вказані норми, суд приходить до висновку, що позовна заява є обґрунтованою, наявність заборони відчуження майна ОСОБА_1 на час посвідчення угоди знайшло своє підтвердження, підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.07.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_9 доказані, тому вимога підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.10,11,58,59,60,64, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу від 31.07.2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_9, посвідчений державним нотаріусом Другої одеської нотаріальної контори ОСОБА_3 31.07.2013 року та зареєстрований у реєстрі за №3-1487, - недійсним.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд м.Одеси протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: