Ухвала суду № 57559610, 24.03.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/633/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Марціцка І.Б. Провадження № 22-ц/789/485/16 Доповідач - Кузьма Р.М.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Кузьми Р.М.

суддів - Жолудько Л. Д., Костів О. З.,

за участю секретаря - Баляс Т.І.

та представника ТзОВ "Кредитні ініціативи"

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на ухвалу Теребовлянського районного суду від 17 лютого 2016 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

17 лютого 2016 року ТзОВ "Кредитні ініціативи" звернулося до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просило накласти арешт на нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, приміщення магазину безалкогольних та слабоалкогольних напоїв та кондитерських виробів з дегустаційним залом, площею 57,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 Посилаючись на те, що відповідач тривалий час прострочує виконання свого зобов'язання, незважаючи на надіслану вимогу. Його заборгованість складає значну суму, що може свідчити про невиконання або утруднене виконання судового рішення в майбутньому, оскільки відповідач може відчужити належне їй майно, що утруднить виконання рішення суду в майбутньому.

Ухвалою Теребовлянського районного суду від 17 лютого 2016 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ТзОВ "Кредитні ініціативи" просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його заяву про забезпечення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що судом при вирішення даної заяви були порушені норми процесуального та матеріального права.

Апелянт зазначає, що судом не взято до уваги, що в суді знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Щодо реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, то слід зазначити, що відповідачем було передано Банку майно, яке сторони оцінили в 919720, 00 грн. Отже враховуючи, що різниця у вартості іпотеки та реальній заборгованості боржника складає більше 6 мільйонів гривень, то на даний час, виникла реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, зіславшись на доводи, викладені в ній, просить її задовольнити.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних мотивів.

У відповідності до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд розглядаючи заяву про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, суд виходив з того, що позивачем жодним чином не доведено, що відповідач вчиняє дії, які б створювали реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі незадоволення його заяви про забезпечення позову у зазначений ним спосіб.

Колегія погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає вимогам закону і обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що в березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 7 321 446,55 гривень.

В заяві про забезпечення позову позивач зазначив, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, яка полягає у тому, що між сторонами існує спір про стягнення грошових коштів з відповідача, який своє зобов'язання перед позивачем в добровільному порядку не виконує, а тому у позивача існують припущення вважати, що виконання рішення суду може бути утруднене чи неможливе, а тому просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, приміщення магазину безалкогольних та слабоалкогольних напоїв та кондитерських виробів з дегустаційним залом, площею 57,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 із забороною вчиняти будь-які правочини щодо його відчуження в межах заявленої суми позовних вимог в розмірі заборгованості за кредитним договором, яка станом на 26 лютого 2015 року становить 7 321 446,55 грн.

З врахуванням зазначених роз'яснень застосування законодавства, положень статей 151 -153 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у заяві про забезпечення позову позивач не навів достатніх підстав щодо необхідності забезпечення даного позову та доказів того, що відповідач буде ухилятись від виконання рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання.

Крім цього кредит забезпечений іпотекою і вартість іпотечного майна на даний час не визначена.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вимогам процесуального права, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

Ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" - відхилити.

Ухвалу Теребовлянського районного суду від 17 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьма Р.М.

Судді : Жолудько Л.Д.

Костів О.З.