Рішення № 57558950, 27.04.2016, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/23/16-ц

№ 2/688/115/16

Рішення

іменем України

27 квітня 2016 року Шепетівський міськрайонний суд

Хмельницької області

у складі: головуючого-судді Мазур Н.В.,

секретаря Ярощук Я.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

прокурора Облог Р.А.

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Старокостянтинівської міжрайонної (місцевої) прокуратури Хмельницької області, Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області, прокуратури Хмельницької області, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Апеляційний суд Хмельницької області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду,

встановив:

21 серпня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області з позовом про відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України матеріальної шкоди в сумі 183370,44 грн. та моральної шкоди в сумі 382000 грн., завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05 травня 2014 року Старокостянтинівським районним судом його незаконно взято під варту та поміщено у СІЗО №29 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. Під час провадження у кримінальній справі, слідчий та процесуальний прокурор незаконно впливали на його вибір захисника, склали та затвердили обвинувальний акт щодо нього у кримінальному провадженні №12014240220000286 від 10 червня 2014 року. Вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 серпня 2014 року його визнано винним за ч.1 ст.263 КК України та призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, яке він відбував у Шепетівській виправній колонії №98. Даний вирок місцевого суду скасований ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 19 травня 2015 року, на підставі якої його звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.263 КК України, а провадження у справі закрито. В результаті незаконного увязнення він не мав можливості жити повноцінним сімейним життям через повну ізоляцію від суспільства. Утримуючись в слідчому ізоляторі та у виправній колонії, перебував у вкрай незручних і загрозливих для його життя та здоровя умовах. Його честь, гідність та ділова репутація були принижені, а родина вважала його кримінальним правопорушником. Він втратив можливість виконувати трудові обовязки та був звільнений з роботи за прогули, втративши за 12 місяців увязнення 183370,44 грн. доходу. У звязку з незаконним увязненням протягом 382 діб, зазнав душевних страждань, завдану моральну шкоду визначив в сумі 382000 грн., з розрахунку 1000 грн. за добу.

25 серпня 2015 року ухвалою Старокостянтинівського районного суду відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, що полягала у втраті заробітної плати в сумі 183370,44 грн.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 24 грудня 2015 року справу направлено за підсудністю до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області.

04 квітня 2016 року позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 направили на адресу суду уточнену позовну заяву. В обґрунтування заявлених вимог додатково зазначили, що моральна шкода завдана ОСОБА_1 не лише незаконним засудженням, внаслідок чого він незаконно перебував під вартою та відбував покарання у виді позбавлення волі, а й незаконними діями органів досудового слідства, що виявилося, зокрема, у порушенні його права на захист; не заведенні оперативно-розшукової справи; не здійсненні контролю за вчиненням злочину у формі контрольованої оперативної закупки; проведенні досудового розслідування до внесення відомостей до ЄРДР; незаконному проведенні огляду автомобіля та обшуку житла; не виконанні вимог закону щодо обовязкової участі захисника.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав. В обґрунтування вимог позивача зазначив, що в звязку із скасуванням вироку суду, звільненням ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та закриттям щодо нього кримінального провадження, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним засудженням та незаконними діями органу досудового розслідування під час проведення такого розслідування. Позивач перебував в увязненні 382 доби, а тому визначаючи розмір відшкодування шкоди, ними враховано глибину душевних страждань, які позивач переніс через повну ізоляцію від суспільства та обраховано розмір шкоди з розрахунку 1000 грн. за кожен день увязнення.

Представник прокуратури Хмельницької області ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала. В обґрунтування заперечень зазначила, що ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.263 КК України на підставі ч.3 ст.263 КК України, а провадження в справі закрито з нереабілітуючих підстав, а тому він не має права на відшкодування шкоди.

Представник Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області в судове засідання не зявився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, подав заяву про розгляд справи без участі представника суду.

Представник Державної казначейської служби України ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала та зазначила що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки право на відшкодування такої шкоди виникає у особи у випадку повної його реабілітації, тобто винесення виправдувального вироку.

Представник третьої особи Апеляційного суду Хмельницької області в судове засідання не зявився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника (а.с.39,83).

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, прокурора Облог Р.А., яка просила у позові відмовити, показання свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно із ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно ч.7 вказаної статті порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, встановлюються законом.

Пунктом першим ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» встановлено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема: внаслідок незаконного засудження, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Випадки, за наявності яких у особи виникає право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду визначені ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» (далі Закон).

Так, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (п.п.1,1-1, 2 ч.1 ст.2 Закону).

З викладеного слідує, що для відшкодування шкоди, завданої особі незаконним засудженням необхідна повна реабілітація особи, тобто постановлення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування внаслідок незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, - достатньо встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян.

Судом встановлено, що вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 серпня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. Відповідно до ст.71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Демидівського районного суду Рівненської області від 11 червня 2012 року, зміненого ухвалою Рівненського апеляційного суду від 23 жовтня 2012 року, остаточно визначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі. До набрання вироком чинності залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та зараховано ОСОБА_1 в строк відбуття покарання час утримання під вартою з 22.01.2011 року по 11.06.2012 року включно та з 03.05.2014 року по 26.08.2014 року включно (а.с.10-12).

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області від 19 травня 2015 року вирок Старокостянтинівського районного суду скасовано. ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 263 КК України на підставі ч.3 ст.263 КК України, а кримінальне провадження №12014240220000286 закрито, звільнено з-під варти із зали суду негайно.

Переглядаючи вирок суду першої інстанції, апеляційний суд своєю ухвалою встановив факт, що орган досудового розслідування, одержавши інформацію про незаконне зберігання та перевезення ОСОБА_1 нарізної вогнепальної зброї, не завів оперативно-розшукової справи, натомість, не внісши відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, не здійснював контролю за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки, розпочав досудове розслідування відносно ОСОБА_1, що призвело до порушення права останнього на захист. Під час затримання ОСОБА_1 органом досудового слідства незаконно задіювалися працівники спецпідрозділу «Сокіл». Під виглядом проведення огляду місця події, фактично було проведено огляд іншого володіння обшук автомобіля ОСОБА_1 без ухвали слідчого судді, як того вимагає ч.2 ст.237 КПК України, а також незаконно проведено огляд будинку за місцем проживання ОСОБА_1 Крім того, органом досудового розслідування не забезпечено обовязкової участі захисника з моменту затримання ОСОБА_1, що є громадянином іншої держави та не володіє українською мовою (а.с.65-68).

Враховуючи, що згідно положень п.п. 1,2 ч.1 ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його реабілітації (постановлення виправдувального вироку; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати), суд приходить до висновку, що у позивача ОСОБА_1, якого звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 263 КК України з нереабілітуючих підстав на підставі ч.3 ст.263 КК України, не виникло права на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним засудженням.

Не підлягає задоволенню також позовна вимога про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного взяття і тримання ОСОБА_1 під вартою.

Так, в судовому засіданні встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обрано ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2014 року (а.с.5), в порядку, визначеному КПК України на підставі відповідного клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу від 05 травня 2014 року, погодженого заступником Старокостянтинівського міжрайонного прокурора (а.с.3,4).

Разом з тим, ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області від 19 травня 2015 року встановлено факт незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян.

Таким чином, у позивача ОСОБА_1 виникло право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування відповідно до п.1 ч.1 ст.1, п.1-1 ч.1 ст.2 Закону, у звязку з незаконним проведенням органом досудового розслідування в ході кримінального провадження обшуку автомобіля ОСОБА_1 та будинку за місцем проживання останнього, а також у звязку з незабезпеченням йому, як громадянину іншої держави, що не володіє українською мовою, обовязкової участі захисника з моменту його затримання.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї, у приниженні честі та гідності, ділової репутації фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Із змісту ст.ст.3,4 Закону слідує, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих звязків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав на нього не поширюються вимоги ч.3 ст.13 Закону щодо розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, і розмір такої шкоди визначається відповідно до положень ч.2 ст.13 Закону, з урахуванням обставин справи в межах, встановлених законодавством.

При визначенні розміру відшкодування суд враховує, що внаслідок незаконного обшуку автомобіля та будинку за місцем проживання ОСОБА_1, а також у звязку з незабезпеченням йому, як громадянину іншої держави, що не володіє українською мовою, обовязкової участі захисника, з моменту його затримання, було обмежено його права, що беззаперечно завдало позивачеві моральних страждань, повязаних з відчуттям страху та беззахищеності, факт наявності яких не викликає у суду сумніву і не потребує додаткового доведення.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показала, що вона є дружиною позивача. Знає, що чоловік в квітні 2014 року домовився з працівниками міліції про здачу зброї та поїхав в м. Хмельницький. Однак, був затриманий працівниками міліції, які, обшукали його автомобіль, а в подальшому провели обшук у будинку в її присутності, але без дозволу суду. В результаті, чоловіка було затримано, поміщено в СІЗО, а в подальшому засуджено до позбавлення волі та направлено для відбування покарання в колонію. За час відсутності чоловіка змушена була продати автомобіль, щоб утримувати сімю, яку забезпечував чоловік. Внаслідок перенесеного стресу, захворіла на цукровий діабет.

З огляду на характер незаконних дій органу досудового розслідування та наслідки, які настали у звязку з такими діями для ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що розумним і справедливим буде визначити розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 15000 грн., які підлягають стягненню з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Вимоги позивача про солідарне відшкодування шкоди є безпідставним, оскільки така шкода відшкодовується за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.56 Конституції України, ст.23, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.25 БК України, ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 15000 (пятнадцять тисяч) грн., шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування.

В решті позовних вимог - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н.В.Мазур