Ухвала суду № 57558172, 05.05.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/14295/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І. Провадження № 22-ц/789/122/16 Доповідач - Міщій О.Я.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Міщія О.Я.

суддів - Ткач З. Є., Демкович Ю. Й.,

при секретарі - Шмигельська І.З.

з участю представника ОСОБА_1 - Моленя Р.Б., ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.10.2015 р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 р. ОСОБА_3 звернувся в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що 29.05.2015 р. між сторонами був укладений договір позики у вигляді розписки, згідно умов якого позивач надав відповідачу грошову позику в сумі 10000 грн., терміном повернення до 10.06.2015 р.

Позивач вказав, що у встановлений договором строк ОСОБА_1 позичені кошти не повернув, а тому просив стягнути з нього суму боргу в розмірі 10000 грн. та три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 62,47 грн.

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 01.10.2015 р. позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в сумі 10000 грн. та три відсотки річних в сумі 62,47 грн., а всього стягнуто 10062,47 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 243,60 грн.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 27.11.2015 р. залишено заяву ОСОБА_1 від 09.11.2015 р. про перегляд та скасування заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01.10.2015 р. без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач вказав, що жодних боргових розписок стосовно заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 у розмірі 10000 грн. він не складав та не підписував, а підпис, наявний у розписці від 29.05.2015 р., йому не належить та є підробленим.

Крім того, ОСОБА_1 вказує на порушення норм процесуального права, а саме проведення заочного розгляду справи, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про згоду позивача чи його представника на заочний розгляд справи. Крім того, ОСОБА_1 вказав, що суд помилково розглянув справу у першому судовому засіданні, не надавши йому можливості отримати правову допомогу.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Вирішуючи спір, суд стягнув з ОСОБА_1 10000 грн. заборгованості згідно боргової розписки від 29.05.2015 р. та 62,47 грн. - за прострочення виконання грошового зобов'язання.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.

Судом встановлено, що згідно договору позики, який оформлений у вигляді розписки від 29.05.2015 р., ОСОБА_1Я отримав від ОСОБА_3 грошову позику в сумі 10000 грн. Вказану суму позичальник зобов'язувався повернути до 10.06.2015 р. (а.с 3).

Відповідно до ч.1 ст. 1046, ч. 2 ст. 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховучи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд вирішив спір з урахуванням встановлених фактичних обставин справи та у відповідності до наданих сторонами доказів і дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів в рахунок погашення боргу в розмірі 10000 грн. та трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 62,47 грн.

При цьому, колегія суддів враховує, що наявність між сторонами правовідносин, що виникли за договором позики, та зобов'язання відповідача повернути отримані грошові кошти підтверджує факт знаходження оригіналу боргової розписки від 29.05.2015 р. у позивача ОСОБА_3

Згідно ч.3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, вставновлених цим Кодексом.

Доводи ОСОБА_1 про те, що боргової розписки від 29.05.2015 р. він не складав та не підписував, а підпис, який у ній міститься, є підробленим, колегія суддів вважає безпідставними.

З цього приводу за клопотанням відповідача ОСОБА_1 колегією суддів апеляційного суду призначалася судова почеркознавча експертиза, однак вона не була проведена у зв'язку з відсутністю зразків підпису ОСОБА_1 та не проведенням ним оплати.

В судовому засіданні в апеляційному суді 05.05.2016 р. представник ОСОБА_1 адвокат Молень Р.Б. пояснив, що відповідач не отримував повідомлення про оплату за експертизу і не знав номера рахунку.

Зазначені доводи є безпідставними, оскільки із змісту листа Тернопільського відділення КНДІ судових експертиз від 17.02.2016 р. № 125/126/16-22 видно, що ОСОБА_1 за місцем його проживання направлено клопотання про надання додаткових документів для дослідження, а також вказано суму коштів, необхідних для оплати за проведення експертизи та номер рахунку (а.с. 57). ОСОБА_1 та його представник адвокат Багранюк В.С., з яким відповідач уклав договір про надання правової допомоги, 16.03.2016 р. ознайомились із матеріалами справи, в тому числі із вказаним листом Тернопільського відділення КНДІСЕ, про що адвокат Багранюк В.С. письмово повідомив суд (а.с. 73).

Доводи про порушення порядку проведення заочного розгляду справи колегія суддів вважає безпідставними

Умови проведення заочного розгляду справи передбачені главою8 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тобто, лише за наявності всіх п'яти умов суд може провести заочний розгляд справи а саме: неявка відповідача в судове засідання; належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання; відсутність поважних причин неявки відповідача; відсутність клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності; відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 був належно повідомлений про час та місце розгляду справи, не вказав про причини неявки в судове засідання, не подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також те, що позивач ОСОБА_3 не заперечував проти заочного розгляду справи суд підставно ухвалив заочне рішення відповідно до вимог глави 8 ЦПК України.

Під час розгляду справи в апеляційному суді за клопотанням ОСОБА_1 його інтереси представляли адвокати Молень Р.Б. та Багранюк В.С., тому колегія суддів вважає, що при вирішенні спору судом забезпечено право відповідача, передбачене ст. 27 ЦПК України, на отримання правової допомоги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.10.2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Я. Міщій