Ухвала суду № 57557936, 26.04.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/1987/15-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Євлах О. О.Номер провадження 11-кп/788/255/16 Суддя-доповідач - Борсай В. М. Категорія - Службове підроблення

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Борсая В. М.,

суддів - Олійника В. Б., Литовченко Н. О.,

з участю секретаря судового засідання - Лобанової О.В.

прокурора - Токаря М.В.

адвокатів - Маківського В.О., Цимбала В.І., Яковця Є.О.

обвинувачених - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Токаря М.В. на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 грудня 2015 року, яким

ОСОБА_6, який ІНФОРМАЦІЯ_3 року народився та проживає в АДРЕСА_2, раніше не судимий,

засуджений за ст. 366 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу 1700 грн без позбавлення права обіймати посади з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими повноваженнями.

За ст. 191 ч. 3 КК України визнаний невинним та виправданий за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_7, яка ІНФОРМАЦІЯ_4 року народилася та проживає в АДРЕСА_3, раніше не судима,

засуджена за ст. 366 ч. 1 КК України до штрафу 850 грн з позбавленням права обіймати посади з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими повноваженнями на строк 1 рік.

За ст. ст. 191 ч. 3, 27 ч. 5 КК України визнана невинною та виправдана за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_8, яка ІНФОРМАЦІЯ_5 року народилася та проживає в АДРЕСА_4, раніше не судима,

за ст. 366 ч. 1 КК України визнана невинною та виправдана за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

Цивільний позов залишений без розгляду.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду, наприкінці липня 2012 року директором дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Роменський комбінат хлібопродуктів» обвинуваченим ОСОБА_6 на посаду начальника виробничої лабораторії було призначено обвинувачену ОСОБА_7 за умови, що їй буде допомагати у виконанні покладених на неї обов'язків ОСОБА_10, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та яка на той час займала посаду державного інспектора сільського господарства відділу контролю якості та безпеки зерна і продуктів його переробки Управління контролю якості сільськогосподарської продукції Державної сільськогосподарської інспекції у Сумській області.

З метою виплати грошової винагороди ОСОБА_10 за виконану нею роботу, обвинувачений ОСОБА_6, використовуючи своє службове становище домовився з обвинуваченою ОСОБА_7 про фіктивне оформлення на вакантну посаду начальника виробничої лабораторії її сина ОСОБА_11, не повідомляючи про це останнього.

На виконання домовленості обвинувачена ОСОБА_7 від імені ОСОБА_11 підробила заяву про призначення його на посаду начальника виробничої лабораторії підприємства, а обвинувачений ОСОБА_6 видав наказ № 80-к від 2 серпня 2012 року про призначення ОСОБА_11 на посаду з 1 серпня 2012 року та уклав договір про повну матеріальну відповідальність.

В подальшому, зловживаючи своїм службовим становищем директор дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Роменський комбінат хлібопродуктів» обвинувачений ОСОБА_6 дав вказівку обвинуваченій ОСОБА_12, яка керувала роботою млинзаводу та вела табель обліку робочого часу даного підрозділу, заносити фіктивні дані до таких табелів про вихід на роботу та відпрацювання відповідних годин та днів начальником цеху ОСОБА_11

У період з 1 травня 2012 року по 12 травня 2014 року бухгалтером підприємства ОСОБА_13, яка не була обізнана про протиправні дії обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на рахунок ОСОБА_11 нараховувалася заробітна плата, яку в період часу з 1 серпня 2012 року по 30 грудня 2013 року отримувала ОСОБА_10 в якості винагороди за свою роботу.

З огляду на те, що розмір заробітної плати начальника цеху млинзаводу, яка нараховувалася та виплачувалася ОСОБА_10, не перевищував розміру оплати виконаної роботи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що безоплатність обернення майна, як обов'язкова ознака злочину, відсутня, а тому в діях обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 немає складу злочину, передбаченого ст. 191 ч. 3 КК України і за цим обвинуваченням вони підлягають виправданню.

На думку суду, за відсутністю складу злочину підлягає виправданню і обвинувачена ОСОБА_8, оскільки вчинені нею дії не зумовлені її службовим становищем та не пов'язані з виконанням нею владних повноважень.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження направити до суду першої інстанції з призначенням нового судового розгляду, у зв'язку з істотним порушенням судом вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду обставинам кримінального провадження та призначення обвинуваченим надто м'якого покарання.

Зокрема прокурор наголошує на тому, що суд безпідставно дійшов висновку, що ОСОБА_8 не є службовою особою, оскільки в її підпорядкуванні перебували інші працівники, вона вела табель обліку робочого часу та була матеріально-відповідальною особою, крім того вважає, що суд невмотивовано застосував відносно обвинуваченого ОСОБА_6 положення ст. 69 КК України.

Вислухавши доповідь судді про зміст оскаржуваного судового рішення та доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, обвинувачених та їх захисників про залишення судового рішення без зміни, прокурора про скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду з огляду на виявлені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Підставою для скасування вироку суду в суді апеляційної інстанції, згідно з вимогами ст. 409 КПК України є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Перевіряючи вирок суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.

Виправдовуючи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за пред'явленим обвинуваченням за ст. 191 ч. 3 КК України, суд першої інстанції зазначив про те, що проаналізувавши та оцінивши зібрані докази в їх сукупності прийшов до висновку, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слід виправдати за відсутністю в їх діях складу інкримінованого кримінального правопорушення, але при цьому суд у своєму рішенні не дав оцінки показанням допитаної в якості свідка ОСОБА_14, яка відповідала за ділянку роботи, яку контролювала обвинувачена ОСОБА_7 та яку, як стверджує ОСОБА_10, виконувала вона, про що цілком вірно наголошує прокурор у поданій апеляційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, перебуваючи на посаді головного питлівника підприємства, обвинувачена ОСОБА_8 виконувала обов'язки, зокрема, пов'язані з організацією розробки прогресивних економічно обгрунтованих технологічних впроваджень, приймала участь у розробці планів виробництва, контролювала облік та звітність по млину, розробляла графіки ремонту обладнання, координувала роботу змін, здійснювала підбір і розстановку кадрів, контролювала дотримання працівниками млина виробничої і трудової дисципліни, протипожежної безпеки, проводила заняття з працівниками млинзаводу по підвищенню кваліфікації, мала право відстороняти порушників трудової дисципліни від роботи, а також подавати пропозиції про дисциплінарні стягнення та заохочення працівників тощо, крім того, обвинувачена ОСОБА_8 вела табель обліку робочого часу працівників млинзаводу та була особою матеріально-відповідальною.

На думку колегії суддів, виправдовуючи обвинувачену ОСОБА_8 за ст. 366 ч. 1 КК України, суд першої інстанції належним чином не проаналізував вимоги закону щодо визначення статусу службових осіб, якими є, зокрема, особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади, а також обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням.

Частково задовольняючи апеляційну скаргу прокурора, колегія суддів вважає, що за умови визнання судом в іншому складі обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 винними у скоєнні злочину, передбаченому ст. 366 ч. 1 КК України, необхідно враховувати, що склад злочину за вказаним обвинуваченням є формальним і визнається закінченим з моменту вчинення однієї із дій, зазначених в диспозиції ст. 366 ч. 1 КК України незалежно від того, чи спричинили ці дії які-небудь наслідки і чи був використаний підроблений документ.

З урахуванням того, що обвинуваченим ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 інкримінувалося вчинення злочину невеликої тяжкості за ст. 366 ч. 1 КК України, суд має визначитися щодо строків давності притягнення вказаних осіб до кримінальної відповідальності згідно з вимогами ст. 49 КК України, з огляду на те, що за матеріалами кримінального провадження інкриміновані обвинуваченим незаконні дії були вчинені у серпні 2012 року.

Згідно ст. 412 ч. 1 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Під час нового судового розгляду суду необхідно, дотримуючись вимог кримінально-процесуального закону врахувати викладене та ретельно перевірити інші доводи апеляційної скарги прокурора, при цьому, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції колегія суддів не вирішує наперед питання про достовірність або недостовірність доказів, застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Токаря М.В. задовольнити частково.

Вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 грудня 2015 року відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону - скасувати і призначити новий розгляд у тому ж суді у іншому складі.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

Борсай В. М. Олійник В. Б. Литовченко Н. О.