Рішення № 57557302, 30.11.2011, Зарічний районний суд м. Суми

Справа №2-23/2011р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2011 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді - Собини О. І.

при секретарі - Біріній Ю. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Ерсте Банк» в особі Північного міжрегіонального управління роздрібного бізнесу Сумського регіону АТ «Ерсте Банк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «Ерсте Банк» звернувся до суду з позовом, який уточнив в ході судового розгляду справи і остаточно просив постановити рішення, яким стягнути на свою користь в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором з фізичною особою №014/3730/3/21296 від 08.08.2008 р. в сумі 9200,76 доларів США (еквівалент в національній валюті України гривні за офіційним курсом Національного банку України на день винесення рішення суду), за рахунок майна, коштів та інших активів, що належать їм на праві власності, а також, судові витрати по справі . В обгрунтування своїх вимог ПАТ «Ерсте Банк» (правонаступник всіх прав та зобовязань ВАТ «Ерсте Банк») посилається на те, що 08.08.2008 р. між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/3730/3/21296, відповідно до умов якого Банком надано останньому кредит в сумі 3000,00 доларів США, зі строком користування до 07.08.2011 р. Кредитні кошти надані на споживчі цілі. В подальшому до кредитного договору укладались додаткова угода №1 від 24.12.2009 р. та додаткова угода №2 від 15.01.2010 р. В забезпечення виконання кредитного договору 08.08.2008 р. між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №014/3730/3/21296/ПФО, відповідно до п. 1.2 якого ОСОБА_2 зобовязалася перед Банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 зобовязань, що витікають з укладеного між Банком та ОСОБА_1 кредитного договору №014/3730/3/21296 від 08.08.2008 р. та всіх додаткових угод, що укладені до нього. Також 24.12.2009 р. між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки №014/3730/3/21296/1, відповідно до п. 1.2 якого ОСОБА_3 зобовязалася перед Банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 зобовязань, що витікають з укладеного між Банком та ОСОБА_1 кредитного договору №014/3730/3/21296 від 08.08.2008 р. та всіх додаткових угод, що укладені до нього. У відповідності до умов п.5.2. кредитного договору ОСОБА_1 зобовязався щомісячно до 15 числа кожного місяця здійснювати часткове погашення кредиту згідно встановленого графіку платежів. Відповідно до п. 6.5. кредитного договору з фізичною особою №014/3730/3/21296 від 08.08.2008 р., Кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості Позичальника за кредитом або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом, комісії та штрафні санкції у випадках порушення Позичальником пунктів 5.1, 5.2, 5.4-5.7 кредитного договору. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 неодноразово направлялися повідомлення про наявність заборгованості, а також вимоги про погашення боргу. Станом на 03.11.2011 р. заборгованість ОСОБА_1П, за кредитним договором з фізичною особою №014/3730/3/21296 від 08.08.2008 р. складає 9 200,76 дол. США. 09.08.2011 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Ерсте Банк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору з фізичною особою №014/3730/3/21296 від 08.08.2008 р. В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на порушення його прав споживача встановлених Законом України «Про захист прав споживачів», які мали місце при укладанні кредитного договору №014/3730/3/21296 від 08.08.2008 р., а також порушення приписів чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 524, 533, 632 Цивільного кодексу України, ст. З Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.ст. 6, 7 Постанови Правління Національного банку України №200 від 30.05.2007 р. «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно- правових актів Національного банку України» щодо відсутні індивідуальної ліцензії у Банку та нормативно-правових актів, які передбачають можливість сплачувати на користь банків іноземну валюту по отриманим у іноземній валюті кредитам.

Суд, заслухавши представників сторін , дослідивши матеріали справи , суд вважає, що позов ПАТ «Ерсте Банк» підлягає частковому задоволенню, а позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав:

В судовому засіданні встановлено встановлено, що 08.08.2008 р. між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/3730/3/21296, відповідно до умов якого Банком надано останньому кредит в сумі 3000,00 доларів США, зі строком користування до 07.08.2011 р., на споживчі цілі (із додатковими угодами №1 від 24.12.2009 р. та №2 від 15.01.2010 р.) (а.с.8-9, 14-15).

08.08.2008 р. між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки №014/3730/3/21296/ПФО, відповідно до п. 1.2 якого ОСОБА_2 зобовязалася перед Банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 зобовязань, що витікають з укладеного між Банком та ОСОБА_1 кредитного договору №014/3730/3/21296 від 08.08.2008 р. та всіх додаткових угод, що укладені до нього (а.с. 19-20).

24.12.2009 р. між Банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки №014/3730/3/21296/1, відповідно до п. 1.2 якого ОСОБА_3 зобовязалася перед Банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 зобовязань, що витікають з укладеного між Банком та ОСОБА_1 кредитного договору №014/3730/3/21296 від 08.08.2008 р. та всіх додаткових угод, що укладені до нього (а.с.21-22).

Згідно п.5.2. кредитного договору ОСОБА_1 зобовязався щомісячно до 15 числа кожного місяця здійснювати часткове погащення кредиту згідно встановленого графіку платежів. В п. 6.5. кредитного договору встановлено, що Кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості Позичальника за кредитом або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом, комісії та штрафні санкції у випадках порушення Позичальником пунктів 5.1, 5.2, 5.4-5.7 кредитного договору

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 неодноразово направлялися повідомлення про наявність заборгованості, а також вимоги про погашення боргу (а.с.24-28).

Судом встановлено, що станом на 03.11.2011 р. заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «Ерсте Банк» за кредитним договором з фізичною особою №014/3730/3/21296 від 08.08.2008 р. складає 9 200,76 дол. США , а саме: заборгованість по тілу кредиту - 2141,30 доларів США, заборгованість по відсоткам - 325,67 доларів США, пеня за прострочення платежів - 6682,79 доларів США, штраф за кожний факт порушення платежів - 51 долар США, що складає за офіційним курсом Національного банку України станом на 30.11.2011 р. - 798,97 грн. за 100 доларів США гривневий еквівалент в розмірі 73511 грн.31 коп.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовіднощення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порущенням зобовязання є його невиконання або виконання з порущенням умов, визначених змістом зобовязання.

Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання. Частина З ст.551 ЦК України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків , та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи ті обставини, що пеня за прострочення платежів складає 6682,79 доларів США, що значно перевищує заборгованість по тілу кредиту, яка складає 2141, 30 доларів, тому суд вважає за необхідне частково задовільнити позовні вимоги і зменшити розмір нарахованої пені за рострочення платежів і стягнути з відповідачів на користь позивача пеню за прострочення платежів в розмірі 2000 доларів США.

За таких обставин суд вважає, що підлягають частковому задоволенню вимоги ПАТ «Ерсте Банк» про стягнення на його користь з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором №014/3730/3/21296 від 08.08.2008 р. і необхідно стягнути заборгованість в загальному розмірі 4517 доларів США (що за офіційним курсом Національного банку України станом на 30.11.2011 р. - 798грн.97 коп. за 100 долар США складає гривневий еквівалент в розмірі 36097грн.22 коп.,

У зв»язку із частковим задоволенням позовних вимог суд вважає за необхідне частково задовільнити вимоги позивача і в частині стягнення на його користь судових витрат по справі і стягнути з відповідачів в дольовому порядку судовий збір в сумі 207грн.94 коп та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн. по 109 грн.31 коп. з кожного.

В той же час суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з таких підстав:

Судом встановлено, що 08.08.2008 р. ОСОБА_1 уклав із ВАТ «Ерсте Банк» кредитний договір з фізичною особою №014/3730/3/21296, відповідно до умов якого Банком надано останньому кредит в сумі 3000,00 доларів США, зі строком користування до 07.08.2011 р., на споживчі цілі. При укладенні кредитного договору ОСОБА_1 належним чином ознайомився з видами та умовами кредитування в ВАТ «Ерсте Банк», відповідно до яких йому надана можливість самостійно вибрати валюту кредитування, що підтверджується є Додатком 1 до кредитного договору «Повідомлення позичальника-фізичної особи про умови надання споживчого кредиту» (а.с. 11-12). Факт отримання кредиту ОСОБА_1 підтверджується заявою на видачу готівки №3730/403016 від 08.08.2008 р. (а.с.23).

Посилання ОСОБА_1 на порущення його прав споживача встановлених Законом України «Про захист прав споживачів», які на його погляд мали місце при укладанні кредитного №014/3730/3/21296 від 08.08.2008 р., зокрема, щодо наявності несправедливих умов в кредитному договорі, покладання на нього ризику знецінення національної грошової одиниці, не обґрунтовані. Так, в ст. 18 Законом України «Про захист прав споживачів» встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживачу. Проте, в п. 4 ч. 4 ст. 18 цього Закону встановлено, що положення пунктів 8, 11 та 13 частини третьої цієї статті не застосовуються до операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем. Отже, ВАТ «Ерсте Банк» в цьому випадку, не порушував приписи Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки не має впливу на валютний ринок та не визначає офіційні курси валют.

Посилання ОСОБА_1 на те, що при укладанні кредитного договору порушені приписи чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 524, 533, 632 Цивільного кодексу України, ст. З Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.ст. 6, 7 Постанови Правління Національного банку України №200 від 30.05.2007 р. «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» щодо відсутності у Банка індивідуальної ліцензії та відсутні нормативно-правові актів які передбачають можливість сплачувати на користь банків іноземну валюту по отриманим у іноземній валюті кредитам, є необгрунтованим.

Згідно п.3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Крім того, в п.1 ч.2 вказаної статті встановлено, що банк, крім перелічених у частині перщій цієї статті операцій, має право здійснювати операції з валютними цінностями.

Судом встановлено, що ВАТ «Ерсте Банк» є банком зареєстрованим в установленому законом України порядку, має відповідне державне свідоцтво про реєстрацію від 25.01.2006 р. за р. №303, банківську ліцензію №224 від 29.05.2007 р., дозвіл на право здійснення банківських операцій №224-2 від 18.09.2007 р. з відповідним додатком - переліком операцій (а.с. 166-169).

Відповідно до ч.3 та ч. 4 ст. 6 Декрету передбачено право фізичних осіб - резидентів купувати та продавати іноземну валюту в уповноважених банках та інших фінансових установах, що одержали ліцензію Національного банку України.

В ст. 44 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю, зокрема, належить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

За таких обставин суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «Ерсте Банк» в особі Північного міжрегіонального управління роздрібного бізнесу Сумського регіону АТ «Ерсте Банк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 536, 549, 551, 589, 590, 592, 610-611, 1050 ЦК України, ст.ст. 5, 6, 10-11, 57-58, 60, 208-209, 212-216 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» (код ЄДРПОУ 34001693, м. Київ, вул. Польова, б. 24-д) заборгованість за кредитним договором в розмірі 4517 ( чотирі тисячі п»ятсот сімнадцять доларів США 97 центів США) доларів США (що за офіційним курсом Національного банку України станом на 30.11.2011 р. - 798грн.97 коп. за 100 долар США складає гривневий еквівалент в розмірі 36097грн.22 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) в дольовому порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» (код ЄДРПОУ 34001693, м. Київ, вул. Польова, б. 24-д) судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 207грн.94 коп та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн. по 109 грн.31 коп. з кожного

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Ерсте Банк» в особі Північного міжрегіонального управління роздрібного бізнесу Сумського регіону АТ «Ерсте Банк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору з фізичною особою №014/3730/3/21296 від 08.08.2008 р., відмовити за їх безпідставністю.

Суддя Собина О.І.