Ухвала суду № 57557171, 26.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/905/16

Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Процик М.В., Дрішлюка А.І.,

при секретарі - Сідлецькій Ю.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернувся до суду з позовом, в якому просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_2, шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, яка буде встановлена на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент продажу, а саме на: дев'ятикімнатну квартиру, загальною площею 170,1 кв.м., житловою площею 88,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_2 та стягнути з відповідача судові витрати.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.05.2015 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» за договором відновлювальної кредитної лінії №1541/0166 від 04 вересня 2007 року у розмірі 502 095,45 дол. США та 7 120,00 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 04.09.2007 року за реєстровим №2121, а саме на: дев'ятикімнатну квартиру, загальною площею 170,1 кв.м., житловою площею 88,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області 16 серпня 2007 року за реєстром №4974, зареєстрованого 16.08.2007 року у державному реєстрі правочинів за реєстраційним №2287070 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, яка буде встановлена на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент продажу. Вирішено питання щодо судових витрат.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.08.2015 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_5, представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення.

У апеляційній скарзі, поданій представником, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, неврахування інтересів неповнолітніх дітей, які проживають в квартирі, неможливість їх виселення без надання іншого житла, а також розгляд справи за їх відсутності, що позбавило право надати пояснення та докази, просить заочне рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову.

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 04.09.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» (після проведення державної реєстрації змін до Статуту - ПАТ) та ОСОБА_3 був укладений Договір відновлювальної кредитної лінії №1541/0166, згідно якого відповідачу було надано кредит у розмірі 200 000,00 дол. США під сплату процентів за користування кредитом у розмірі 12,5 % з кінцевим терміном повернення до 04 вересня 2017 року.

На забезпечення виконання кредитного договору із ОСОБА_3 між Банком та ОСОБА_2 04 вересня 2007 року був укладений іпотечний договір №2121, за яким в іпотеку банку передана квартира, загальною площею 170,1 кв.м., житловою площею 88,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

За умовами Кредитного договору, Позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати на користь Банку проценти за користування кредитом за весь строк фактичного користування кредитом, здійснювати погашення заборгованості за кредитом згідно графіку погашення заборгованості шляхом внесення коштів щомісяця на рахунок, вказаний у договорі, сплачувати щомісяця проценти за користування кредитом на рахунок нарахованих відсотків.

Відповідно до п. 3.4.1. іпотечного договору, іпотекодержатель має право, у разі невиконання іпотекодавцем забезпечених іпотекою зобов'язань, одержати задоволення з вартості Предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

Зобов'язання ОСОБА_3 належним чином не виконувала, борг у відповідності до умов договору не погашала, і станом на 16.02.2015 року борг складає 502 095,45 дол. США та 7 120,00 грн., з яких:

- прострочений основний борг за кредитом - 200 000,00 дол. США;

- прострочені проценти за користування кредитом за період з 01.10.2007 по 16.02.2015 року - 154 251,07 дол. США;

- прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту за період з 01.10.2007 по 16.02.2015 року - 7 120,00 грн.;

- пеня за прострочений основний борг по кредиту - 72 130,32 дол. США;

- пеня за прострочені проценти за користування кредитом - 61 880,49 дол. США;

- 3% річних від простроченої заборгованості за основним боргом по кредиту за період з 09.04.2012 по 16.02.2015 рік - 13 833,57 дол. США.

04 вересня 2007 року на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 банком направлено лист-вимогу від 01.10.2014 р. № 28/01-19/1161 та №28/01-19/1161 про усунення порушення та про погашення заборгованості за кредитним договором із попередженням, що у випадку невиконання вимоги позивач змушений буде звернути стягнення на предмет іпотеки, однак вимоги виконані не були.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання зобов'язання про сплату кредиту є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам та ґрунтується на законі.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 4.3. іпотечного договору також передбачено право іпотекодержателя застосувати один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задовольнити вимоги іпотекодержателя: за рішенням суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Встановлено судом, не заперечується сторонами, що зобов'язання за кредитним договором не виконується, в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 підтвердила, що в силу майнового стану виконувати зобов'язання не в змозі, відтак правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки наявні.

Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування інтересів неповнолітніх дітей, які фактично проживають в квартирі, не мають іншого житла для проживання, не можуть бути виселені без надання іншого житлового приміщення, то колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Проте предметом спору у цій справі є лише вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, вимог про виселення будь - яких осіб із квартири ПАТ «Державний ощадний банк України» не пред'являв, відтак суд не вправі надавати оцінку тим обставинам, яким не обґрунтовувався позов, а також вирішувати щодо вимог, які не були заявлені позивачем.

Право виселення мешканців квартири є самостійним правом, яким заінтересована особа розпоряджається на власний розсуд, і виселення осіб не відбувається автоматично у разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки за відсутності позовних вимог про таке.

Відтак апеляційним судом не можуть бути враховані доводи щодо незаконності виселення, а неможливість виселення з огляду на приписи ст.109 ЖК УРСР самі по собі на зміст права звернення стягнення на предмет іпотеки не впливає.

Квартира, яка є предметом іпотеки, на праві власності належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу від 16.08.2007 року (а.с.20), відтак діти на час укладання договору не були співвласниками житла, право власності також не належало їх батькам.

З матеріалів справи вбачається, що як на час укладання договору іпотеки, так і на час вирішення цієї справи жоден із дітей не зареєстрований за адресою спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Укладаючи договір іпотеки, ОСОБА_2 власним підписом під договором гарантувала, що на момент підписання договору щодо предмету іпотеки у третіх осіб жодних прав та вимог, в тому числі незареєстрованих, немає, і жодні договори найму (оренди) щодо предмета іпотеки відсутні (п.2.1.5, 2.1.6 договору) (а.с.17-19).

За вимогами закону первісно обов'язок дбати про інтереси дітей покладається на їх батьків, але жодних застережень ані ОСОБА_3 - матір'ю дітей, ані ОСОБА_2 - їх бабусею, під час отримання коштів в розмірі 200000 доларів США від банку та укладання договорів здійснено не було.

Станом на час розгляду справи в апеляційній інстанції Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради сумісно з територіальним відділом служби у справах дітей Одеської міської ради 12.01.2016 року був складений акт обстеження житлово - побутових умов квартири АДРЕСА_2, яким встановлено факт проживання дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, за вищезазначеною адресою (а.с.189-191).

Крім того, ОСОБА_3 надано відомості з дитячої поліклініки, школи, заяви осіб для підтвердження фактичного проживання дітей в спірній квартирі без реєстрації.

На спростування доводів про проживання дітей в квартирі станом на час укладання договору іпотеки, а також наявність у них іншого житла для проживання, представником ПАТ «Державний ощадний банк» надані відомості про продаж ОСОБА_3 котеджу АДРЕСА_1 для поліпшення житлових умов багатодітної сім'ї за 1 грн.20 копійок, про що є відповідне Рішення Одеської міської ради №267-УІ від 04.01.2011 року, а також інші рішення судів, які свідчать про фактичне проживання дітей за іншою адресою, не за адресою предмету спору.

Таким чином, в частині визначення факту проживання дітей в квартирі станом на час укладання договору іпотеки, відсутність у них іншого житла для проживання існує спір, який підлягав би вирішенню за наявності відповідних позовних вимог ОСОБА_3 або такі доводи підлягають встановленню у разі пред'явлення кредитором вимог про виселення.

Оскільки предметом спору не є вимоги про виселення дітей і про таке судом не вирішувалось, а їх фактичне проживання на момент звернення стягнення в силу діючого законодавства не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, то вищезазначені обставини не можуть бути підставою для відмови у позові.

На час розгляду справи договір іпотеки є чинним, жодною особою не оспорений, відтак з огляду і на такі обставини перешкод для його реалізації на час вирішення спору судом першої інстанції не існувало.

Не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що справу розглянуто за відсутності сторін, оскільки процесуальний обов'язок повідомити про час та місце розгляду справи судом першої інстанції дотримано.

Як свідчать матеріали справи, відповідачка ОСОБА_2 і третя особа ОСОБА_3 були повідомлені про час та місце розгляду справи (а.с.57,58), але не з'явились в судове засідання, відтак на власний розсуд розпорядилися наданими їм процесуальними правами.

Та обставина, що ОСОБА_3 звернулася із заявою про відкладення розгляду справи (а.с.55), не є безумовним свідченням порушення норм процесуального права, оскільки право оцінки поважності причин неявки належить суду першої інстанції. Заява про відкладення розгляду справи була повторною, оскільки 10.04.2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вже зверталися до суду про відкладення розгляду справи і такі заяви були задоволені судом (а.с.44,45).

Таким чином, об'єктивно сторони не були позбавлені можливості надати докази, заперечення, взяти участь в судовому засіданні, тому такі доводи апеляційної скарги підставою скасування рішення суду бути не можуть.

На стадії апеляційного розгляду ОСОБА_3 були надані письмові докази, але вони по суті на зміст виниклих відносин не вплинули, тому з огляду і на такі обставини доводи є безпідставними.

Інші доводи в апеляційній скарзі відсутні, суд апеляційної інстанції відповідно до ст.303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги підстав для скасування рішення суду не має.

Водночас під час апеляційного розгляду виникли обставини, які хоча і не були доводами скарги, проте не можуть залишитися поза увагою суду, зокрема, набрання чинності рішенням апеляційного суду Одеської області від 09.02.2016 року (а.с.232-234), яким частково змінено рішення Приморського районного суду м.Одеси від 28 червня 2015 року про стягнення боргу за кредитним договором з ОСОБА_3

Відповідно до п.9 Постанови ВССУ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо, належить виключно позивачеві.

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Як вбачається з матеріалів справи, пред'явлення вимог до боржника та майнового поручителя стало майже одночасним, але рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося раніше, аніж про стягнення боргу з боржника ОСОБА_3

Суд апеляційної інстанції перевіряє правильність рішення суду першої інстанції станом на час його ухвалення, на час вирішення судом про звернення стягнення на предмет іпотеки рішення суду про стягнення боргу з ОСОБА_3 ухвалене не було.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 09.02.2016 року змінено суму заборгованості, яка підлягає сплаті за договором кредиту ОСОБА_3, але такі обставини можуть бути підставою для перегляду рішення, яке є предметом оскарження у цій справі, за нововиявленими обставинами.

Керуючись ст.ст.304,п.1ч.1ст.307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: