Ухвала суду № 57557136, 31.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1418/16

Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Гірняк Л.А., Калараш А.А.,

за участю секретаря - Стадніченка А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням старшого державного виконавця першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шевчука А.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_5, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалуКиївського районного суду м. Одеси від 25 березня 2013 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України,

встановила:

У березні 2013 року до суду надійшло подання головного державного виконавця першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шевчука А.М. (далі - Державний виконавець) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_5, у зв'язку з не виконанням нею рішення Приморського районного суду м. Одеси про стягнення з останньої на користь АТ «ПроКредитБанк» заборгованості у сумі - 6 188 379,21 грн..

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.03.2013 р. подання державного виконавця задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві виїзду за межі України (без вилучення паспорту) до виконання нею своїх зобов'язань згідно виконавчого листа № 2-3496/10, виданого Приморським районним судом м. Одеси 30.07.2010 р. про стягнення солідарно з ОСОБА_5 на користь АТ «ПроКредитБанк» заборгованості у розмірі - 400 734,35 грн.

ОСОБА_5в апеляційній скарзіпросить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу про відмову в задоволення подання державного виконавця. Посилається на те, що ухвалу постановлено при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

Перший Київський відділ Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції свого представника в судове засідання не направив. Державний виконавець у судове засідання не з'явився. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань не надали.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені ухвали, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) державний виконавець може звернутися до суду з поданням про тимчасове обмеження керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.94 р. № 3857-ХІІ, з подальшими змінами, (далі - Закон № 3857-ХІІ) громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, у тому числі, у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Тимчасово забороняючи виїзд за межі України ОСОБА_5, суд першої інстанції послався на те, що наявність на час розгляду судом подання не погашеної заборгованості є достатньою підставою для прийняття судом рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (а. с. 12 - 14)

Колегія суддів не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, вважає, що ці висновки суду не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до матеріалів справи до подання державного виконавця додано виконавчий лист (а. с. 4), Акт про те, що виходом за адресою проживання боржника не виявлено належного останньому майна (а. с.5), лист КП «ОМБТІ» про відсутність зареєстрованого за ОСОБА_5 нерухомого майна.

З доданих до апеляційної скарги ОСОБА_5 Акту про проведенні електронні торги (а. с. 22) вбачається, що в рахунок погашення заборгованості було продано належний боржнику ОСОБА_6 автомобіль.

Вищевказаним законом України № 3857-ХІІ передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявність факту невиконання зобов'язань (наявність боргу), а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, державному виконавцю необхідно надавати докази, а суду належить з'ясовувати чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Підставою задоволення подання державного виконавця про обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України є - доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду. Ухилення полягає у навмисному чи іншому свідомому невиконанню боржником покладених на нього обов'язків. Особа, яка має невиконані зобов'язання (борг), не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Тому посилання державного виконавця на ухилення від виконання боржником покладених на нього рішенням суду обов'язків, як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Тягар доказуванню цього лежить на державному виконавцеві.

З подання державного виконавця вбачається, що останнім здійснено низку заходів для стягнення заборгованості з боржника, які не привели до виконання рішення суду у повній мірі. Однак, доказів свідомого ухилення боржника від покладених на нього рішенням суду обов'язків матеріали справи не містять.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.13 р. «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

На підставі вищевикладеного, колегія судів вважає, що ухвалу суду першої інстанції постановлено при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням вищевказаних норм матеріального та процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню. Необхідно постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України.

За правилами, передбаченими п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу з цього питання, якщо питання було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319, 371-1 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 березня 2013 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - скасувати. Постановити нову ухвалу.

У задоволенні подання старшого державного виконавця першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шевчука А.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_5 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: Л. А. Гірняк

А. А. Калараш