Рішення № 57555807, 05.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 460/406/15 Головуючий у 1 інстанції: Воробель М.М.

Провадження № 22-ц/783/2704/16 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.

Категорія:31

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Бакуса В.Я.,

суддів: Гірник Т.А., Левика Я.А.,

секретар: Симець В.І.,

з участю: представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2016 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового Бюро України (надалі МТСБУ) до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -

встановила:

рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2016 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Моторне /транспортне/ страхове Бюро України (р/р 2600101284871 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313, код 21647131) - 50 000 (п'ятдесят) тисяч грн. основного боргу, 500 (п'ятсот) грн. судового збору та витрати по оплаті правової допомоги в сумі 2000 (дві тисячі) грн.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2, просить його скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позивачу, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, мається невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права. Так, зокрема, заявник зазначає, що суд при розгляді справи керувався ст. 1191 ЦК України, в той же час як правовідносини сторін регулюються ст. 993 ЦК України; суд не врахував того, що він на відшкодування потерпілому завданої шкоди сплатив 6 000 доларів США та те, що висновок експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля потерпілого проводився у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу - представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 на заперечення апеляційної скарги, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного висновку.

В лютому 2015 року МТСБУ звернулося до суду із зазначеним позовом та просило стягнути з відповідача ОСОБА_2 50 000 грн. на відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою ОСОБА_4 страхового відшкодування.

На обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що 17 жовтня 2012 року на автодорозі Львів - Краковець сталося зіткнення автомобіля марки «Ауді А6», під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля марки «Міцубіші», під керуванням ОСОБА_4

Оскільки ДТП трапилась з вини ОСОБА_2, що підтверджено постановою Яворівського районного суду Львівської області від 07 листопада 2012 року, відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відтак МТСБУ відшкодувало потерпілому 50 000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої автомобілю, яка становить в загальній сумі 117 247 грн.

Задовольняючи вимоги позивача районний суд виходив з того, що в судовому засіданні доведено обґрунтованість позовних вимог МТСБУ, оскільки відповідачем ОСОБА_2 внаслідок ДТП заподіяна шкода в сумі 117 247 грн., яку він частково погасив, відшкодувавши потерпілому ОСОБА_4 6 000 доларів США, однак не відшкодував МТСБУ 50 000 грн., які МТСБУ відшкодувало потерпілому ОСОБА_4 в межах ліміту встановленого законом. А тому суд стягнув на користь МТСБУ з відповідача ОСОБА_2 50 000 грн. основного боргу, а також судові витрати в сумі 500 грн. та витрати по оплаті правової допомоги в сумі 2 000 грн.

Однак повністю з таким висновком колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Судом вірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 17 жовтня 2012 року, біля 18 год. 45 хв. на 13 км-140 м. автодороги Львів-Краковець, керуючи автомобілем марки «Ауді А6», реєстраційний номер НОМЕР_2, порушив п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, під час руху не вибрав безпечної швидкості, щоб безпечно керувати транспортним засобом, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Міцубіші», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, який зупинився на перехресті із включеним лівим вказівником повороту, пропускаючи транспортні засоби, які рухалися в зустрічному напрямку. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди вищевказані автомобілі отримали технічні пошкодження.

ОСОБА_2 визнаний винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік, що підтверджується постановою Яворівського районного суду Львівської області від 07 листопада 2012 року (а.с.3).

22 листопада 2012 року, на замовлення ОСОБА_4, було складено висновок № 263/12 експертного автотоварознавчого дослідження згідно якого встановлено, що вартість матеріального збитку автомобіля марки «Міцубіші» становить 117 247 грн., тобто його вартості до ДТП, оскільки відновлення автомобіля економічно недоцільно.

Встановлено, що на дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність потерпілого ОСОБА_4 була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/9398228 терміном дії з 09.10.2012р. до 08.10.2013р.), а відповідач ОСОБА_2 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

1 липня 2004 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зазначеним Законом визначені обов'язки учасників дорожньо-транспортної пригоди (стаття 33), а також підстави для звернення страховика з регресним позовом до страхувальника (стаття 38).

Відповідно до підпункту «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п.1.7 ст. 7 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

27 листопада 2012 року ОСОБА_4 звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування і така МТСБУ була задоволена та виплачено потерпілому страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 831 від 13 лютого 2013 р. (а.с.7).

Відповідно до підпункту 38.2.1. пункту 38.2. статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону;

Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Таким чином, з урахуванням викладеного та з урахуванням того, що Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає можливість МТСБУ в особливих випадках, вичерпний перелік яких зазначено в статті 38, після сплати страхового відшкодування звернутися з регресним позовом до визначених вказаною статтею осіб. Відтак при регресі одне зобов'язання змінює собою інше - переходу прав кредитора від однієї особи до іншої не відбувається. А тому доводи апелянта про невірне застосування судом норм права є невірним.

Встановлено, що підтверджується висновком № 263/12 експертного автотоварознавчого дослідження, яке проведене 22 листопада 2012 року експертом ОСОБА_6, дослідження проводилось з метою встановлення вартості матеріального збитку власнику автомобіля марки «Mitsubishi Outlander 2,4 АТ, реєстраційний номер НОМЕР_1, за замовленням власника автомобіля ОСОБА_4

Як вбачається з висновку автотоварознавче дослідження проводилось на підставі «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої в Міністерстві юстиції України від 24 листопада 2003 року за № 1074/8395.

За результатами оцінки оцінювач склав висновок, оскільки, відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судову експертизу оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб», в таких випадках експерт складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством.

Відповідно до зазначеного висновку вартість відновлювального ремонту без врахування ВТВ значно перевищує дійну (ринкову) вартість аналогічного неушкодженого КТЗ (146 830,56 грн.), відтак проводити відновлювальні ремонтні роботи автомобіля економічно недоцільно. Вартість матеріальної шкоди визнано рівною дійсній вартості автомобіля на момент дослідження і становить 117 247 грн.

Будь-яких доказів на спростування зазначеного висновку заявником не представлено, про проведення автотоварознавчої експертизи не заявлено, хоче таке право було роз'яснено представнику заявника в апеляційній інстанції. Відтак, посилання заявника на те, що він не був присутнім при проведенні огляду автомобіля експертом не спростовує висновок експертного дослідження автомобіля та не може бути підставою для скасування рішення суду.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року « 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі ст. 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

ОСОБА_4 згоден із визнанням транспортного засобу фізичним знищеним, що підтвердив в апеляційній інстанції та ствердив, що пропонував ОСОБА_2 забрати автомобіль після ДТП та те, що повідомляв йому про те, що буде звертатись в страхову компанії про виплату страхового відшкодування, оскільки сплата ОСОБА_2 6 000 доларів США не покривала вартість автомобіля до ДТП, а тому написав розписку про те, що особисто претензій до ОСОБА_2 немає.

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що пошкоджений автомобіль є фізично знищеним, оскільки витрати на відновлювальний ремонт перевищують його вартість до дорожньо-транспортної пригоди та з цим згідний власник автомобіля.

В судовому засіданні апеляційної інстанції було роз'яснено представнику апелянта право на вимогу передачі автомобіля ОСОБА_2, однак від такої вимоги представник відмовився.

Посилання заявника на те, що він відшкодував потерпілому майнову шкоду заподіяну внаслідок ДТП, оскільки в грудні 2012 року передав потерпілому 6 000 доларів США, що стверджується розпискою останнього, в якій крім того зазначено, що ОСОБА_4 немає до нього претензій, не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування позивачу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено в частині другій статті 16 ЦК України.

Вартість матеріальної шкоди визнано рівною дійсній вартості автомобіля на момент дослідження і становить 117 247 грн. Відповідачем потерпілому ОСОБА_4 сплачено 6 000 доларів США, що на момент оплати становило 47 940 грн. (із розрахунку 100 доларів = 799,3000 грн.).

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, МТСБУ, яке виплатило страхове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

Оскільки суд встановив вину відповідача у скоєні ДТП та факт сплати МТСБУ суми пов'язаної з регламентною виплатою, то вимоги позивача до заявника-відповідача є обґрунтованими.

Виплати відповідачем та МТСБУ не перевищують матеріальної шкоди власнику автомобіля.

В той же час, стягуючи з відповідача витрати по оплаті правової допомоги в сумі 2 000 грн. судом першої інстанції не враховано, що доказів понесених позивачем таких витрат немає, а мається лише доказ про сплату 1 000 грн. (а.с.7).

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

А відтак, з урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення районного суду в частині стягнення з відповідача 2 000 грн. витрат на правову допомогу до скасування з ухваленням в цій частині нового рішення - про часткове задоволення вимог - стягнення витрат на правову допомогу в сумі 1 000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Керуючись ст.ст.303, 305, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 313,317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Моторного /транспортного/ страхового Бюро України витрати по оплаті правової допомоги в сумі 2 000 грн. скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги в цій частині частково, стягнувши з ОСОБА_2 на користь Моторного /транспортного/ страхового Бюро України витрати по оплаті правової допомоги в сумі 1 000 (одна тисяча) грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий Бакус В.Я.

Судді: Гірник Т.А.

Левик Я.А.