Ухвала суду № 57555745, 25.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 448/1162/15 Головуючий у 1 інстанції: Борисенко В.В.

Провадження № 22-ц/783/2146/16 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Бакуса В.Я. Гірник Т.А.,

секретар: Симець В.І.,

за участі позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛО ІНВЕСТ» на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 30 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛО ІНВЕСТ» про витребування безпідставно набутого майна, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 30 грудня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛО ІНВЕСТ» на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, грошові кошти в сумі 37000 (тридцять сім тисяч) гривень 00 копійок безпідставно набутого майна, три відсотки річних за користування безпідставно збереженими грошовими коштами в розмірі 63 (шістдесят три) гривні 86 копійок, а також 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Дане рішення оскаржило ТзОВ «СОЛО ІНВЕСТ».

В апеляційній скарзі просять рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважають рішення незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що твердження суду першої інстанції про неукладеність Договору фінансового лізингу є помилковим, оскільки умовами Договору чітко передбачено, що Додаток №3 підписується до моменту підписання Акту приймання-передачі предмета лізингу та передається разом з Актом приймання-передачі предмета лізингу, а Акт приймання-передачі підписується лише після того, як Лізингоодержувач огляне предмет лізингу в місті отримання. Таким чином, умовами Договору фінансового лізингу передбачено, що Додаток №3 до цього ж Договору підписується при передачі автомобіля, але до моменту підписання акта приймання-передачі. Тому посилання на не підписання додатку, як свідчення неукладеності договору слід вважати помилковими. Крім цього, зазначають, що позивач не сплатив повністю коштів передбачених п. 4.1 Договору. В такому разі апелянт позбавлений можливості приступити до виконання своїх договірних обов'язків, а отже стверджувати про наявність недобросовісності з боку апелянта не можливо.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у його відсутності, зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, доказів поважності причин неявки представника суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив з того, що Договір фінансового лізингу №000063 від 12.10.2015 року між позивачкою та відповідачем укладений не був, за таким між ними фактично не виникло прав та обов'язків, договір юридичної сили не набрав, як і окремі його умови. Також, окремі умови договору суперечать положенням Законам України «Про захист прав споживачів», «Про фінансовий лізинг» та ЦК України, а також такі слід вважати несправедливими. Отже сума грошових коштів, отриманих ТОВ «СОЛО ІНВЕСТ» в рамках зазначеного договору є такою, що отримана без достатніх правових підстав та підлягає поверненню на користь позивачки в порядку ст. 1212 ЦК України. А відтак, з відповідача ТОВ «СОЛО ІНВЕСТ» в користь позивачки ОСОБА_2 стягнуто грошові кошти в сумі 37000 гривень як безпідставно набуте майно. Крім цього, згідно ст.ст. 536, 1214 ЦК України з відповідача підлягають стягненню проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі вказаному позивачем.

Колегія суддів вважає, що рішення суду в цілому відповідає обставинам справи та вимогам закону, доводи ж апеляційної скарги не слід вважати обґрунтованими.

Як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорюється 12.10.2015 року між сторонами було укладено договір фінансового лізингу №000063. Укладення такого договору не заперечує і позивач, однак вважає, що такий є недійсним, оскільки порушує її права та суперечить вимогам Закону, зокрема, Законам України «Про захист прав споживачів», «Про фінансовий лізинг» та ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Зважаючи на вказане, а саме недотримання нотаріальної форми при укладенні договору фінансового лізингу №000063 від 12.10.2015 року такий договір слід вважати нікчемним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Також, відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Зважаючи на вказане, отримані відповідачем 37000 грн. коштів позивача сплачених за нікчемним правочином слід вважати такими, що набуті та збережені відповідачем без достатньої правової підстави, а тому в силу вимог ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, - повинні бути повернутими позивачу.

Зважаючи на вказане, вимогу про стягнення з відповідача згаданої суми коштів слід вважати обґрунтованою та такою, що вірно задоволена судом першої інстанції.

Що стосується стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, то колегія суддів вважає таку вимогу теж обґрунтованою та вірно задоволеною судом першої інстанції зважаючи на таке.

Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів. У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК України.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Зважаючи на нікчемність договору щодо розміру відсотків слід застосувати вимоги Закону.

Так, відповідно до змісту ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Зважаючи на вказане; те, що про нікчемність укладеного між сторонами договору відповідач міг дізнатись з часу його укладення, протилежного чому не доведено; вимоги про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 12.10.2015 року (дата укладення договору) по 3.11.2015 року (час подання позовної заяви до суду); розмір облікової ставки НБ України у цей період у розмірі 22 %, - колегія суддів, перевіряючи рішення суду першої інстанції в межах вимог апеляційної скарги та позовних вимог, вважає, що стягнення 63,86 грн. як відсотків за користування чужими грошовими коштами не суперечить наведеному, оскільки зважаючи на період користування коштами, відсоткову ставку та суму коштів, позивач вправі була заявити вимогу про стягнення 468,32 грн. відсотків (37000 Х 21 Х 22 / 365 / 100).

Вказане відповідає, також, правовим позиціям Верховного суду України виловленим у Постановах Верховного Суду України №6-2766цс15від 16.12.2015 року, №6-2491цс15 від 2.03.2016 року, що прийняті в порядку п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України та є обов'язковими до застосування.

Зважаючи на вказане рішення суду слід вважати таким, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону доводи ж апеляційної скарги - необґрунтованими.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне виключити із мотивувальної частини рішення посилання суду на неукладеність між сторонами Договору фінансового лізингу №000063 від 12.10.2015 року, як помилкові, про що йшлося вище, однак як такі, що не впивають на законність та обґрунтованість рішення суду в цілому.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛО ІНВЕСТ» - відхилити.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 30 грудня 2015 року - залишити без змін.

Виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на неукладеність між сторонами Договору фінансового лізингу №000063 від 12.10.2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: В.Я. Бакус

Т.А. Гірник