Рішення № 57555331, 04.04.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/1924/16

Справа №760/22674/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Усатової І.А.

при секретарі - Здорик Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Приватбанк" (далі-Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, посилаючись на те, що за договором № б/н від 21.11.2011 року ОСОБА_2 одержав в Банку кредит зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

Проте, свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом не виконував. У зв'язку з цим виникла заборгованість на загальну суму 11775 грн. 79 коп., із яких: 7991 грн. 29 коп. - заборгованість за кредитом, 3784 грн. 50 коп. - заборгованість за відсотками.

ІНФОРМАЦІЯ_3 позичальник, ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Позивач просить стягнути зі спадкоємця померлого, суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 21.11.2011 року, вказуючи, що ОСОБА_1 є спадкоємцем, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. На сьогоднішній день заборгованість не сплачена, тому банк в позові просив суд стягнути іі разом із судовими витратами із спадкоємця.

При цьому зазначає, що позивачем 05.08.2014 та 25.02.2014 були направлені претензії кредитора від 06.02.2014 та від 16.07.2014 до П'ятої Київської державної нотаріальної контори.

13.08.2014 року позивачем було отримано відповідь П'ятої Київської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії ПАТ КБ «ПриватБанк».

Представник позивача у судове засідання не з'явився, до суду надіслав заяву з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не підтримала, та надала заперечення проти позову, вважає, що вона є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки у спадщину нею не було отримано жодного майна чи коштів, оскільки у померлого ОСОБА_2, такого майна за місцем реєстрації не було, а позивачем не надано жодних доказів отримання нею майна у спадщину та його розміру, а згідно з ч.1 ст.1282 Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за договором кредиту №б/н від 21.11.2011 року ОСОБА_2 одержав в Банку кредит зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. На момент подання позову до суду, заборгованість за договором становить - 11 775 грн. 79 коп., із яких: 7991 грн. 29 коп. - заборгованість за кредитом, 3784 грн. 50 коп. - заборгованість за відсотками. (а.с.4).

ОСОБА_2 помер - ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 (а.с.30).

Відповідач - мати померлого і спадкоємець за законом.

Статті 1216, 1218 ЦК України передбачають, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців передбачено ст.1281 ЦК України.

Окрім того, статтею 1281 ЦК України передбачено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Матеріалами справи не встановлено, що відповідач, як спадкоємець, повідомив банк про смерть позичальника.

Сам банк зазначав, що про смерть боржника йому стало відомо - 06.02.2014 року і такі твердження позивача не спростовані (а.с.34).

Із заявами про прийняття спадщини спадкоємці до нотаріальної справи не звертались (матеріали спадкової справи) (а.с. 41) .

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст.1268 ЦК України).

Для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

Перелік документів та інших доказів, які дозволяють визначити постійність проживання, містяться у п. 3 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. Згідно з цією нормою доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: відмітка у паспорті спадкоємця про реєстрацію його місця проживання разом із спадкодавцем; довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Померлий за життя мав реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, де також зареєстрована відповідач, але фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2.(а.с.31, 32).

Судом встановлено, що житлове приміщення, у якому був зареєстрований померлий та на цей час мешкає відповідач, знаходиться у її приватній власності, згідно договору дарування від 08.07.1997, та згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.051995 (а.с.60, 61) .

Відповідно до ч.1 ст.10, ч.1 ст.11, ч.1 ст.60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.179 ЦПК предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» спадкоємці боржника є боржниками перед кредитором лище за умови прийняття спадщини та у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Судом встановлено, що відповідач не приймав спадщину, оскільки у померлого не було ніякого майна, яке можливо було б прийняти у спадок.

Факт одержання матір'ю померлого боржника ОСОБА_1, майна в порядку спадкування після смерті сина ОСОБА_2 не доведений.

Банк жодними доказами не довів наявність спадкового майна одержаного відповідачем у спадщину й можливості погашення зобов'язання спадкодавця перед кредитором за рахунок такого майна.

Позивачем не надано допустимих доказів на підтвердження складу спадкового майна, вартості майна, одержаного відповідачем у спадщину.

В такому разі, саме з цих підстав має бути відмовлено у задоволені заявленого позову.

Керуючись ст. 1216, 1218, 1268-1270, 1281,1282 ЦК України, ст.ст.57-60,179, 212-214,218ЦПК України ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. А. Усатова