Рішення № 57554493, 05.05.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 травня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:

головуючого Міцнея В.Ф.

суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.

секретар Вівчарик Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства ,,Банк" ,,Фінанси та Кредит" про стягнення суми банківського вкладу, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства ,,Банк" ,,Фінанси та Кредит" на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" ( далі -ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит") про стягнення суми банківського вкладу.

Зазначала, що 4 червня 2014 року нею було внесено на банківський рахунок НОМЕР_1 в ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" грошові кошти в сумі 810500 грн, про що свідчить квитанція № 3 на суму 410500 грн та квитанція № 9 на суму 400000 грн від 4 червня 2014 року.

14 серпня 2014 року вона звернулася до ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" з письмовою заявою про зняття коштів, які знаходяться на поточному рахунку, однак у вересні від банку надійшов лист-відповідь з проханням уточнити розмір коштів належних до виплат.

Вважала таку відповідь відмовою у поверненні коштів з банківського рахунку, так як визначена в квитанціях сума, є конкретною і не вимагає будь-якого уточнення.

Посилаючись на ці обставини, просила стягнути з ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" грошові кошти в сумі 810500 грн.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------22ц- 713/16 головуючий у І-й інстанції Гончарова І.М.

категорія: 19/27 суддя-доповідач: Міцней В.Ф.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2015 року позов задоволено: стягнуто з ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 810500 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК передбачено, що при ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі ст.2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" банківські рахунки визначаються як рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Як вбачається з матеріалів справи, 4 червня 2014 року ОСОБА_1 внесла на поточний рахунок НОМЕР_1 в ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" грошові кошти в сумі 810500 грн для конвертації у іноземну валюту, що підтверджується копією квитанції №3 від 4 червня 2014 року на суму 410500 грн та копією квитанції №9 від 4 червня 2014 року на суму 400000 грн (а.с.4).

14 серпня 2014 року позивачка звернулася до ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" з письмовою заявою про повернення коштів з поточного рахунку (а.с.5).

У вересні 2014 року банк надіслав позивачці лист, в якому просив її уточнити розмір коштів, належних до виплати (а.с.6).

Вважаючи таку відповідь відмовою у поверненні коштів з банківського рахунку, ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на вимогу позивачки не повернув їй кошти за депозитним договором.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.

Судовою колегією встановлено, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 вересня 2015 року № 171 в ПАТ ,,Банк ,,Фінанси та Кредит" з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України про віднесення ПАТ ,,Банк ,,Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних було запроваджено тимчасову адміністрацію і розпочато процедуру виведення ПАТ ,,Банк „Фінанси та Кредит" з ринку.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI), який є спеціальним і пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Згідно з п.16 ст.2 Закону № 4452-VI тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 36 Закону № 4452-VI врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 ч. 5 ст.36 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 4452-VI з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2001цс16.

Суд першої інстанції ці положення Закону № 4452-VI не врахував, не звернув уваги на те, що з 18 вересня 2015 року Фонд запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ ,,Банк ,,Фінанси та Кредит" з ринку. На момент ухвалення рішення судом першої інстанції (10 грудня 2015 року) у банк вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом № 4452-VI.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства ,,Банк" ,,Фінанси та Кредит" задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства ,,Банк" ,,Фінанси та Кредит" про стягнення суми банківського вкладу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: