Ухвала суду № 57554010, 28.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 646/2100/16-ц Головуючий суддя І інстанції Журавель В. А.

Провадження № 22-ц/790/3216/16 Суддя доповідач Шаповал Н.М.

Категорія: Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Шаповал Н.М.,

суддів: Кіпенка І.С.,

Кіся П.В.,

за участю секретаря - Брулевича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_2 - представника ОСОБА_6 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 березня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікант» до ОСОБА_6, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлові мережі», про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок залиття нежитлового приміщення,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ТОВ «Мікант» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди.

10 березня 2016 року представник позивача ОСОБА_3 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 березня 2016 року заяву ОСОБА_4 - представника ТОВ «Мікант»,- задоволено частково. Заборонено вчиняти дії, направлені на відчуження нерухомого майна, а саме - квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Петриченко О.О. 14 лютого 2011 року за реєстр. №215.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 - представник ОСОБА_6 ставить питання про скасування зазначеної ухвали суду першої інстанції та постановлення нової, якою у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовити в повному обсязі, вирішити питання про судові витрати. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, на те, що відповідач не був повідомлений про дату і час розгляду зазначеної заяви.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом заборонени вчиняти дії, направлені на відчуження нерухомого майна (квартири), суд першої інстанції виходив із співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, а також з того, що невжиття таких заходів може призвести до того, що відповідач розпорядиться нерухомим майном, що в свою чергу може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду та порушити права позивача.

Судова колегія такі висновки суду першої інстанції вважає правильними, виходячи з наступного.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно вимог ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що предметом позову по справі є стягнення з ОСОБА_6 на користь ТОВ «Мікант» на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття нежитлового приміщення, у розмірі 40 498 грн.

Відповідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за №9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з позовною заявою, позовним вимогам.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами дійсно виник спір про право. Висновок суду першої інстанції про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, є правильним.

Доводи ОСОБА_2 - представника ОСОБА_6 про те, що суд не повідомив відповідача про час і місце розгляду питання про забезпечення позову, є безпідставними.

Згідно роз»ясень, які містяться у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за № 9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суду у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.

Отже, виклик сторін по справі для вирішення вказаного питання не є обов»язковим.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.303, 304, ст.307, п.2 ч.1 ст.312, ст.ст.313,314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_6, - відхилити.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає як така що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: Н.М. Шаповал

Судді: І.С. Кіпенко

П.В. Кісь