Постанова № 57553803, 04.05.2016, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/7026/15-а

Провадження № 2/635/16/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2016 року

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючої судді - Токарєвої Н.М.,

при секретарі - Браварець К.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - спеціаліста (землевпорядника) відділу містобудування, архітектури та земельних відносин Мереф'янської міської ради про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд ухвалити рішення, згідно якого визнати протиправними дії ОСОБА_3 - спеціаліста (землевпорядника) відділу містобудування, архітектури та земельних відносин Мереф'янської міської ради у не передачі розгляду заяви ОСОБА_2 від 01.07.2013р. відповідній посадовій особі Мереф'янської міської ради, до повноважень якої входило прийняття рішень щодо вказаних у заяві самовільних дій ОСОБА_4, чим порушені вимоги ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян»; постановити окрему ухвалу суду про можливу наявність в діях Відповідача злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, яку направити прокурору Харківської області для проведення перевірки та прийняття рішення згідно КПК України; стягнути з Відповідача на користь Позивача завдану моральну шкоду в розмірі 20000,00грн.; стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати, понесені Позивачем під час судового розгляду справи.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 01.07.2013р. вона звернулася до Мереф'янського міського голови з заявою щодо самовільного захоплення ОСОБА_4 частини проїжджої ділянки вулиці та незаконного будівництва на ній собі гаражу, розглядом якої займалась Відповідач.

У листі міського голови від 15.07.2013р. (№ 1784), складеного Відповідачем за наслідками розгляду її звернення, вказано що: «...рішенням XXII сесії Мереф'янської міськради VI скликання від 06.07.2012р. було надано дозвіл гр. ОСОБА_4 на виділення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу. В даний час ОСОБА_4 оформляє проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаражу, який необхідно погодити з відповідними службами, та отримати висновки щодо можливості будівництва індивідуального гаражу на зазначеній територій.

Внаслідок чого, вимоги заяви Позивача щодо вжиття заходів стосовно самовільних дій ОСОБА_4 та заборони будівництва гаражу задоволені не були та запропоновано звернутися до суду, у разі незгоди.

З метою оскарження в суді рішення міськради щодо надання ОСОБА_4 дозволу на виділення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу, з яким Позивач категорично не погодилась, вона змушена була неодноразово звертатися до міського голови зі зверненнями (22.07.2013 p., 05.08.2013 p., 15.08.2013 p., 23.08.2013 р. та 16.09.2013 p.) щодо надання їй дозволу на ознайомлення зі змістом вказаного рішення міськради, та не отримавши обґрунтованих заперечень на її доводи щодо ненадання ОСОБА_2 вказаного дозволу, у жовтні 2014 р. вона звернулась з позовом до районного суду про визнання протиправними дії міського голови та зобов'язання вчинити певні дії, але враховуючи, що до вирішення позову по суті, міською радою ОСОБА_2 було ознайомлено з вказаним рішенням міськради та надана його копія, позов було залишено без розгляду.

З наданої Позивачу копії рішення міськради вбачалось, що вказаним рішення міськради ОСОБА_4 було надано дозвіл на «розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу» (п.1), розроблений та погоджений проект землеустрою ... подати на погодження до міськради (п.2), термін виконання рішення встановлювався - 12 місяців (п.3).

Таким чином, вказане Відповідачем у листі міського голови від 15.07.2013р. обставини про надання ОСОБА_4 нібито «дозвіл на виділення земельної ділянки ...» не відповідало дійсності. Також, не відповідало дійсності те, що «в даний час ОСОБА_4 оформляє проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаражу», але строк дії рішення міськради сплинув 06.07.2013р. та з заявами про продовження терміну дії рішення міськради ОСОБА_4 не зверталась, про що Позивача було повідомлено листом від 10.03.2015р.

У зв'язку з явними фактами безвідповідального розгляду звернення Позивача Відповідачем, 16.03.2015р. до міського голови надійшла скарга Позивача з приводу дій Відповідача при розгляді нею її звернення від 01.07.2013р. та притягнуто останню до відповідальності.

Листом міського голови від 26.03.2015р. (№ 754), отриманого Позивачем по пошті 14.04.2015р. було повідомлено про створення за розпорядженням міського голови комісії міськради, яка за результатами перевірки скарги дійшла висновку про те, що ОСОБА_3 «не була наділена відповідними правами та обов'язками по вжиттю заходів стосовно самочинних дій ОСОБА_4», але через «формальне відношення до своїх посадових обов'язків та їх неналежне виконання» під час розгляду звернення ОСОБА_2, її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Також, у листі було вказано, що комісія міськради не вбачає в діях ОСОБА_3 протиправних дій.

18 травня 2015 року до міського голови надійшла скарга ОСОБА_2 на безвідповідальний розгляд її звернення від 01.07.2013р., в якій остання просила призначити повторний розгляд її звернення через неналежний його розгляд свого часу Відповідачем. Наслідками розгляду її скарги стало притягнення ОСОБА_5 до відповідальності за порушення правил благоустрою населених пунктів (накладено штраф), яке полягало у самовільному захопленні нею частини території об'єкту благоустрою (вулиці), та направленням до ДАБКО у Харківській області повідомлення про незаконне будівництво ОСОБА_4 гаражу, яке в теперішній час розглядається вищевказаною установою.

В наслідок вказаних неправомірних дій Відповідача, правам та законним інтересам Позивача була завдана суттєва шкода, що завдало їй моральну шкоду та психологічні страждання, адже фактично змушена була весь час хвилюватися та нервувати, через що просить відшкодувати моральну шкоди з Відповідача.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав позовні вимоги Позивача та просив їх задовольнити в повному обсязі та дав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог Позивача заперечувала в повному обсязі та посилалась на обставини викладені в її письмовому запереченні, згідно якого Позивач неодноразово зверталася до Мереф'янського міського голови із заявами, про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності. Листом міського голови від 26.03.2015 р. № 754, отриманого Відповідачем поштою 14.04.2015р. та з якого починається процесуальний строк звернення з даним позовом, Позивач скористалася досудовим порядком вирішення справи, залишилася незадоволена результатом, але звернулася до суду за межами місячного строку, тобто лише 14.09.2015р. (після спливу строку, що встановлений ст. 99 КАС України).

Також, як зазначив Відповідач, Позивач отримала цілком обґрунтовані відповіді на свої заяви і немає жодних причин для визнання дій ОСОБА_3 протиправними, оскільки порушень прав, свобод та інтересів Позивача не вбачає, тому що гараж, встановлений ОСОБА_4, знаходиться на чималій відстані від будинку Позивача, до проїжджої частини не має ніякого відношення, та взагалі на сусідній вулиці (АДРЕСА_1) і ніяким чином не впливає на її права та свободи.

Стосовно вимог щодо моральної шкоди та психологічних страждань, Відповідач вважає що це нісенітниця, тому що жінка похилого віку взагалі не бачила гаражу, який знаходиться на сусідній вулиці, а усе листування, подачу позовів та відвідування судів здійснює ОСОБА_6, що є її сином.

Відповідач зазначила, що п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено: «у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Щодо наявності «посадового злочину» у діях ОСОБА_3, як зазначає Відповідач, ніхто не перешкоджав Позивачу звернутися до відповідних органів ще у березні 2015 року.

Позивач не погодився з даним запереченням та надав через свого представника суду письмові пояснення, згідно яких вказав, що посилаючись на ч. 4 ст. 99 КАС України, Відповідачем не враховується той факт, що звертаючись 16.03.2015р. до міського голови зі скаргою на дії Відповідача при розгляді нею заяви Позивача від 01.07.2013p., остання вважала що Відповідач мала відповідні повноваження по притягненню особи, стосовно дій якої йшлося у заяві, до відповідальності за самовільне захоплення частини проїжджої ділянки (вулиці) та намаганнями незаконно побудувати на захопленій ділянки собі гараж, та предметом скарги Позивача до міського голови було саме ігнорування Відповідачем доводів її заяви про самовільне захоплення ОСОБА_4 частини проїжджої ділянки вулиці та намаганнями незаконно побудувати на захопленій ділянки собі споруду, тоді як отриманим 14.04.2015р. листом міського голови від 26.03.2015р. Позивача було проінформовано, що Відповідач не була наділена правами та обов'язками по вжиттю заходів щодо припинення самочинних дій ОСОБА_7, тобто, саме після отримання 14.04.2015р. листа міського голови, Позивачу стало відомо що Відповідач не має відповідних повноважень по притягненню ОСОБА_7 до відповідальності.

Отже, предметом скарги Позивача від 16.03.2015р. до міського голови було притягнення Відповідача до дисциплінарної відповідальності за неналежний розгляд нею доводів її заяви від 01.07.2013p., яка була задоволена та саме після отримання 14.04.2015р. відповіді міського голови Позивачу стало відомо про інше правопорушення Відповідача яке не було їй відомо під час подання 16.03.2015р. скарги та не було предметом її розгляду, а саме - порушення Відповідачем вимоги ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», про що ґрунтовно вказано у позові та Позивачем також зазначалось у скарзі до міського голови від 18.05.2015р. на безвідповідальний розгляд її зави від 01.07.2013p., в якій просила провести повторний її розгляд.

Крім того, як зазначає представник позивача, він вважає необґрунтованими закидання Відповідача про нібито можливості Позивачу звернутися до відповідного органу з приводу наявності в її діях «посадового злочину» у березні 2015 року, так як ніхто не має право вказувати громадянину, або вирішувати за нього, як йому розпоряджатися своїми правами, оскільки згідно принципу диспозитивності (ч. 3 ст. 11 КАС) особа, якій належить право вимоги, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, а за таких обставин, сторона процесу (Позивач) має право на власний розсуд вирішувати куди їй звертатися з приводу протиправних дій іншої особи (Відповідача) - до суду або до правоохоронного органу.

Також, як зазначає представник позивача, Відповідач, яка не мала відповідних повноважень щодо вжиття заходів стосовно самовільних дій ОСОБА_4 про що йшлося у заяві Позивача, зобов'язана була передати розгляд її звернення до тієї посадової особи міськради, до повноважень якої входило прийняття відповідних рішень.

Тоді як, діючи всупереч вимогам вказаного Закону, Відповідач цього не зробила, чим повністю сприяла уникненню притягнення ОСОБА_4 до відповідальності у липні 2013 року, що вказує на ознаки службової недбалості Відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно листа за підписом Голови Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області від 26 березня 2015 року за № 754, на бездіяльність та протиправні дії працівника виконавчого комітету міськради від 16.03.2015р., ОСОБА_2 було повідомлено наступне: на виконання розпорядження Мереф'янського міського голови № 1-ДС від 17.03.2015р. «Про проведення службової перевірки у відношенні до ОСОБА_4» була створена комісія Мереф'янської міської ради (голова комісії - перший заступник Мереф'янського міського голови Зибнев В.Л.).

В ході роботи комісією проведено вивчення документів: скарги гр. ОСОБА_2 від 16.03.2015p., скарги гр. ОСОБА_2 від 01.07.2013p., заяви ОСОБА_4 від 18.06.2012 p., рішення XXII сесії Мереф'янської міської ради VI скликання від 06.07.2012p., Акту комісійного виїзду від 10.07.2013p., відповіді від 15.07.2013р. на скаргу гр. ОСОБА_2 від 01.07.2013p., посадової інструкції спеціаліста (землевпорядника) відділу містобудування, архітектури, земельних відносин та капітального будівництва ОСОБА_3 та пояснень ОСОБА_3

За результатами перевірки комісія зробила відповідний висновок:

Фактів «бездіяльних та протиправних дій» ОСОБА_9 комісія не вбачає, тому що у зв'язку із зверненням гр. ОСОБА_2 була створена відповідна комісія, проведено обстеження території (про яку йшлося у зверненні), відповідь надана у межах строку, що передбачений Законом України «Про звернення громадян». Щодо звинувачення ОСОБА_9 у бездіяльності стосовно невжиття заходів щодо припинення самочинних дій гр. ОСОБА_4, то, відповідно до посадової інструкції ОСОБА_9,. остання не наділена для цього ні правами ні обов'язками. Контроль за самочинною забудовою, відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», здійснюється «органом державного архітектурно будівельного контролю», якому надані відповідні повноваження щодо вимоги до забудовників про знесення самочинно збудованих об'єктів або накладання на винних адміністративних штрафів (ст. 244-6 КУпАП). Але, у той же час, ОСОБА_3 у письмовій відповіді недостатньо розгорнуто роз'яснила гр. ОСОБА_2 про існуючий порядок виділення земельної ділянки громадянам України для будівництва гаражу, що визначений Земельним кодексом України та передбачає: 1) розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки; 2) погодження його відповідними службами; 3) затвердження погодженого проекту міською радою - і лише після цього - надання земельної ділянки у власність або користування. Наслідком цього стало непорозуміння між заявницею та діями міської ради, яке потягло за собою скарги на дії міського голови, міської ради до різних інстанцій у тому числі до суду. Фактів, які свідчили би про якусь зацікавленій ОСОБА_9 у вчиненні дій гр. ОСОБА_4, а також сприяння останньої вчиняти ці дії, комісія не виявила.

Таким чином, комісія дійшла до висновку, що у діях ОСОБА_9 вбачається формальне відношення до своїх посадових обов'язків при підготовці відповіді на звернення гр. ОСОБА_2 та рекомендувала Мереф'янському міському голові притягнути ОСОБА_9 до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов'язків та накласти на неї дисциплінарне стягнення.

Мереф'янський міський голова погодився із висновками та рекомендаціями комісії та Розпорядженням від 23.03.2015р. № 2-ДС міський голова наклав на спеціаліста (землевпорядника) відділу містобудування, архітектури, земельних відносин та капітального будівництва ОСОБА_9 дисциплінарне стягнення у вигляді догани (а.с.54).

Тобто, як зазначив представник позивача, саме після отримання 14.04.2015р. відповіді міського голови Позивачу стало відомо про інше правопорушення Відповідача, яке не було їй відомо під час подання 16.03.2015р. скарги та не було предметом її розгляду, а саме - порушення Відповідачем вимоги ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», про що Позивачем також зазначалось у скарзі до міського голови від 18.05.2015р. на безвідповідальний розгляд її зави від 01.07.2013p., в якій просила провести повторний її розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Згідно Посадової інструкції спеціаліста (землевпорядника) відділу містобудування, архітектури та земельних відносин Мереф'янської міської ради, затвердженої розпорядженням Мереф'янського міського голови від 09.01.2013р. до повноважень ОСОБА_3, яка працює спеціалістом (землевпорядником) відділу містобудування, архітектури та земельних відносин Мереф'янської міської ради, не входило вирішення питання вжиття заходів щодо припинення самочинних дій гр. ОСОБА_4 (а.с.58-59).

Відповідач, яка не мала відповідних повноважень щодо вжиття заходів стосовно самовільних дій ОСОБА_4 про що йшлося у заяві Позивача, зобов'язана була передати розгляд її звернення до тієї посадової особи міськради, до повноважень якої входило прийняття відповідних рішень.

Отже, суд приходить до висновку, що Відповідачем не було вчинено дій, визначених законодавством України та її посадової інструкції щодо передачі розгляду заяви ОСОБА_2 від 01.07.2013р. відповідній посадовій особі Мереф'янської міської ради, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дії ОСОБА_3 - спеціаліста (землевпорядника) відділу містобудування, архітектури та земельних відносин Мереф'янської міської ради у не передачі розгляду заяви ОСОБА_2 від 01.07.2013р. відповідній посадовій особі Мереф'янської міської ради, до повноважень якої входило прийняття рішень щодо вказаних у заяві самовільних дій ОСОБА_4, чим порушені вимоги ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, суд вважає, що Позивачем при зверненні до суду не було пропущено процесуальний строк, оскільки саме після отримання 14.04.2015р. відповіді міського голови Позивачу стало відомо про інше правопорушення Відповідача, яке не було їй відомо під час подання 16.03.2015р. скарги та не було предметом її розгляду, тобто Позивач звернулася до суду в межах строку, встановленого вимогами ст. 99 КАС України.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити, а саме щодо винесення судом окремої ухвали про можливу наявність в діях Відповідача злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, яку направити прокурору Харківської області для проведення перевірки та прийняття рішення згідно КПК України суд приходить до такого висновку.

Так, окрема ухвала - це різновид ухвал суду.

Окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Адресатом окремої ухвали може бути як суб'єкт владних повноважень - відповідач, так і інший суб'єкт владних повноважень, що уповноважений вжити заходів для усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, для притягнення до юридичної відповідальності осіб, винуватих у такому порушенні.

Окрему ухвалу слід відрізняти від постанови, у якій дається відповідь на вимоги адміністративного позову. Зокрема, суд окремою ухвалою може повідомити про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Окрема ухвала є й реакцією на ті порушення, що не усуваються постановою, а також на причини й умови вчинення порушень, щоб запобігти їх повторенню.

Враховуючи, що суд задовольняючі позовні вимоги в частині визнання протиправними дії ОСОБА_3 - спеціаліста (землевпорядника) відділу містобудування, архітектури та земельних відносин Мереф'янської міської ради у не передачі розгляду заяви ОСОБА_2 від 01.07.2013р. відповідній посадовій особі Мереф'янської міської ради, до повноважень якої входило прийняття рішень щодо вказаних у заяві самовільних дій ОСОБА_4, чим порушені вимоги ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», дає відповідь на вимоги адміністративного позову. Крім того, Позивач не позбавлений можливості звернутися до відповідних органів з заявою (повідомленням) про скоєння будь-якого злочину.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача завданої моральної шкоди в розмірі 20000,00грн.

За приписами частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Отже, моральна шкода є немайновою.

Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить Позивач.

Позивачем не вказано у позовній заяві та не надано суду чітких пояснень з приводу того, в чому полягає моральна шкода, яка, на думку Позивача, нанесена йому діями Відповідача, а також не надано доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди.

З огляду на викладене, вимога Позивача сплатити йому моральну шкоду відхиляється судом як необґрунтована та безпідставна.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача витрати, понесених Позивачем під час судового розгляду справи, оскільки будь-яких доказів про понесені витрати Позивач та її представник суду не надали, а від сплати судового збору Позивач була взагалі звільнена.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 7, 9, 10, 11, 17, 69, 70, 71, 94, 105, 122, 158-163, 185, 186 Кодексу Адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - спеціаліста (землевпорядника) відділу містобудування, архітектури та земельних відносин Мереф'янської міської ради про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_3 - спеціаліста (землевпорядника) відділу містобудування, архітектури та земельних відносин Мереф'янської міської ради у не передачі розгляду заяви ОСОБА_2 від 01.07.2013р. відповідній посадовій особі Мереф'янської міської ради, до повноважень якої входило прийняття рішень щодо вказаних у заяві самовільних дій ОСОБА_4, чим порушені вимоги ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян».

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.М.Токарєва