Ухвала суду № 57552985, 28.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 334/805/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Лихосенко М.О.

Провадження № 22-ц/778/1398/16 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Бєлки В.Ю.

Суддів Онищенка Е.А.

Бондаря М.С.

При секретарі Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 20.12.2007 року між Банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків в розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості.

Проте, свої зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконував належним чином, в зв'язку з чим, станом на 31.12.2013 року утворилась заборгованість в сумі 28954,12 грн.

Просив суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 28 954,12 грн. та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 10880,75 грн.

В решті позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14 серпня 2014 року рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 28 січня 2015 року рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2014 року та ухвала апеляційного суду Запорізької області від 14 серпня 2014 року скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В квітні 2015 року Банк подав заяву про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 41 298,47 грн. та судовий бір в розмірі 412,98 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ КБ «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позову, ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Судом встановлено, що 20.12.2007р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_4 укладений кредитний договір, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 250,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,9% в місяць з розрахунку 360 днів в році, на суму залишку заборгованості за кредитом (кредитна картка «Універсальна»). Строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії платіжної карти. Строк дії кредитної карти - 36 місяців.

Зі змісту заяви позичальника вбачається, що підписана відповідачем заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані відповідачу для ознайомлення, складає між відповідачем і банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Погашення кредиту відповідно до Тарифів повинно було відбуватися щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості але не менш 50 грн., до 25 числа кожного місяця.

З виписки по особовому рахунку вбачається, що ОСОБА_4 припинив сплату коштів із погашення кредиту з грудня 2008 року, а останній платіж відбувся в березні 2009 р.

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості 29.01.2014 р.

ОСОБА_4 в ході судового розгляду справи судом першої інстанції заявив про застосування позовної давності.

Згідно зі ст. ст. 256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з , коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка ого порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з момент виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним і моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з момент порушення строку його погашення.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійтї висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань зе кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиток; коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договор визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настанні строку погашення чергового платежу. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховной Суду України від 6 листопада 2013 року у справі №6-116 цсІЗ.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість за кредитним договором сальдо простроченої заборгованості виникло 02.12.2008 р., тобто з цього дня позивач довідався про порушення свого права та розпочався відлік позовної давності, який закінчився 2.12.2011р.

Останній платіж за кредитним договором згідно пояснень представника позивача та розрахунку проведено в березні 2009 р. та таким чином строк позовної давності сплив в березні 2012р.

Відповідно до заяви позичальника, яка є складовою частиною кредитного договору, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії кредитної картки, а саме строк дії кредитної картки, яка видана позичальнику в грудні 2007 р., становить 36 місяців і закінчується в грудні 2010 р.

Отже, з моменту прострочення сплати тіла кредиту - 02.12.2008р., з моменту закінчення строку дії кредитної карти, яка видана позичальнику в грудні 2007 р., становить 36 місяців і закінчується в грудні 2010р., до моменту звернення банку з позовом - 29.01.14 р. встановлений законом загальний 3-ри річний строк позовної давності сплив. При цьому строк позовної давності не переривався.

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги про те, що строк дії кредитної картки був встановлений до листопада 2011р., тобто на 4 роки, суд вважає безпідставними, оскільки зазначені ствердження спростовуються заявою позичальника, де строк дії кредитної картки встановлений 36 місяців.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.14р./справа 6-14 цс 14/, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору.

Таким чином доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 , 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: