Рішення № 57552858, 28.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 335/3014/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Шалагінова А.В.

Провадження № 22-ц/778/1698/16 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Бєлки В.Ю.

Суддів Онищенка Е.А.

Бондаря М.С.

При секретарі Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Третьої Запорізької державної нотаріальної контори про встановлення факту батьківства, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, яка діє інтересах малолітнього сина ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Третьої Запорізької державної нотаріальної контори про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності у порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення факту батьківства, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності .

В обґрунтування позову зазначала, що батьком її сина ОСОБА_4 був ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді АДРЕСА_1. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1268 ЦК України син вважається таким, що прийняв спадщину. Вона як мати малолітнього сина від прийняття спадщини не відмовлялась. Після смерті ОСОБА_8 спадщину прийняли інші спадкоємці ОСОБА_5 - дружина померлого та його діти ОСОБА_6 і ОСОБА_7, яким було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири кожному. Отже, поділ спадкового майна відбувся без врахування ще одного спадкоємця її сина ОСОБА_4

Враховуючи вищевикладене просила суд встановити факт батьківства ОСОБА_8 відносно сина ОСОБА_4, визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, визнати за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 право власності на 1/4 частину АДРЕСА_1 за кожним в порядку спадкування за законом смерті ОСОБА_8

В червні 2015 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності у порядку спадкування.

В обґрунтування зазначила, що з 26.07.2003 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_8 Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді кв. АДРЕСА_1.

Квартира була придбана ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 08.08.2002 року за 30914 грн. У період шлюбу квартира були перепланована та перебудована з двокімнатної в однокімнатну з приєднанням лоджії. Кухня була об'єднана з іншою кімнатою, створена кухня-їдальня. Згідно зі звітом оцінки майна станом на 21.05.2014 року вартість квартири складає 413 660,00 грн. Тобто, після перепланування та ремонту вартість квартири збільшилася більше ніж в 10 разів. Тому вважає, що на підставі ч. 1 ст. 62 СК України квартира має бути визнана спільним сумісним майном подружжя.

Отже, частка померлого у спільній сумісній власності становить ?, яка і має бути розділена між всіма трьома спадкоємцями

Проте, на той час не було враховано наявність іншого спадкоємця, а саме сина померлого ОСОБА_4

Тому вважає, що 1/2 частина квартири має бути розподілена між спадкоємцями шляхом визнання права власності на 1/8 частину за кожним.

Враховуючи вищевикладене просила суд визнати АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю її та ОСОБА_8; визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири, визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.06.2013 року; визнати за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 право власності на 1/8 частину квартири, за кожним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2016 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третьої Запорізької державної нотаріальної контори відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третьої Запорізької державної нотаріальної контори відмовленою.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове яким первісний позов задовольнити, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове яким зустрічний позов задовольнити в повному обсязі, первісний позов задовольнити частково в частині позовних вимог щодо встановлення факту батьківства та в частині визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом від 07.06.2013 року.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а скарга ОСОБА_5 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив, з того, що позивачка не довела факт батьківства неповнолітнього ОСОБА_4 відносно померлого ОСОБА_8, що з'явилось також наслідком відмови у його призиві до спадкування.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна оскільки вони не відповідають обставинам справа та наданим доказам.

Так встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 p. помер ОСОБА_8 (арк. справи 6).

Після смерті ОСОБА_8 залишилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, яка належала померлому у результаті видачі свідоцтва Управлінням житлового господарства (арк. справи 70).

Дружина померлого ОСОБА_5 та його діти . ОСОБА_6 і ОСОБА_7 звернулись до Третьої Запорізької легкий нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини ( а.с. справи 67-76 ).

07 червня 2013 р. державним нотаріусом видані свідоцтва про право на спадщину за законом по 1/3 частині вказаної квартири за кожним (арк. справи 71-73).

ОСОБА_3 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до нотаріальної контори не зверталась. В обґрунтування первинного позову посилається на те, що ОСОБА_4 як малолітня дитина померлого вважається таким, що прийняв спадщині» відповідно до положень ч. 4 ст. 1268 ЦК України.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли .спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 134 СК України, реєстрація визнання батьківства, материнства відбувається на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126 і 127 цього Кодексу, або рішення суду і орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Факт батьківства встановлюється у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду (ч. 1 ст. 130 СК України).

На підтвердження факту того, що ОСОБА_4 є сином померлого, позивач ОСОБА_3 посилається на те, що за життя ОСОБА_8 визнавав ОСОБА_4 своїм сином, що підтверджується його заявою про надання дозволу матері дитини (позивачеві) на виїзд дитини за кордон.

Так встановлено, що 23 квітня 2007 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Білою Т.С. засвідчено справжність підпису ОСОБА_8 у заяві, за якою він як батько дав згоду на тимчасові виїзди за кордон України до будь-якої країни світу, в тому числі до Туреччини, в будь-який час, його малолітнього сина ОСОБА_4 до досягнення ним повноліття у супроводі його матері ОСОБА_3, якій надав повноваження вирішувати всі питання, пов'язані з перебуванням їх сина за кордоном, яка відповідатиме за здоров'я та життя їхньої дитини, та забезпечить повернення його до України після закінчення строку перебування за кордоном ( т.1 а.с. 7).

На думку судової колегії суд безпідставно не прийняв цей доказ як належний належним, і вважає, що відповідно до статей .ст. 57,58 ЦПК України він є належним і допустимим доказом який свідчить, що за життя померлий ОСОБА_8 визнав ОСОБА_4 своїм малолітнім сином.

Нотаріусом посвідчена саме згода ОСОБА_8, як батька дитини, який добровільно вчинив зазначену дію, дав свою згоду та поставив підпис, його особа і волевиявлення були встановлені нотаріусом під час вчинення нотаріальної дії

Отже посилання суду на порядок вчинення нотаріальних дій і обґрунтування дій нотаріусу тільки посвідченням підпису суперечить Інструкції про вчинення нотаріальних дій, відповідно до якої нотаріус роз'яснює суть та наслідки вчинення дії.

З огляду наведеного судова колегія вважає, що позивачка ОСОБА_3 у відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України як сторона, яка приймала участь у справі довела суду ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, а саме не довела, що померлий спадкодавець ОСОБА_8 являється батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 і з цих підстав задовольняє позов про встановлення факту батьківства.

Крім цього підлягають визнанню недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом з наступних підстав.

Так відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст.ст. 1261, 1267 ЦК України ОСОБА_4 , як дитина спадкодавця являється спадкоємцем першої черги і його частка є рівною з іншими трьом спадкоємцями, тобто у вигляді 1/4 частини спірної квартири.

Отже приймаючи до уваги, що свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 видані за кожним по 1/3 частини без врахування долі іншого спадкоємця за Законом, сина померлого спадкодавця, ОСОБА_4, вони підлягають визнанню недійсними.

Судова колегія вважає, за кожним із спадкоємців підлягає визнанню право власності на спадщину за законом . за кожним по 1/4 частини на квартиру АДРЕСА_1, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_8

Разом з цим судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про безпідставність зустрічного позову ОСОБА_5 яка посилається на те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя в порядку ч. 1 ст. 62 СК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 8 серпня 2002 р. за 30 914 гривень при, двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 житло площею 19,4 кв.м на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачіною Н.В. (арк. справи 37).

26 липня 2003 р. ОСОБА_5 уклала шлюб із ОСОБА_8

Рішенням виконкому Запорізької міської ради від 31 травня 2010 р. оформлено раніше виконану реконструкцію двокімнатної квартири житловою площею 11 кв.м, якою володіє ОСОБА_8 з видачею свідоцтва про право власності, скасування попередньої реєстрації права власності на квартиру (арк. справи 41).

На підставі вказаного рішення 31 травня 2010 р. ОСОБА_8 видане свідоцтво про право власності на квартиру (арк. справи 70).

Відповідно до частини першої статті 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до роз'яснень, наданих у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», розглядаючи спори, пов'язані зі спадкуванням частки в праві спільної сумісної власності, необхідно звертати увагу на те, що згідно зі статтею 368 ЦК спільною сумісною власністю є не інше майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом, а й майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї.

Для застосування передбачених положеннями ст. 62 СК України правил, збільшення вартості майна повинно відбуватися якраз внаслідок затрат подружжя, незалежно від інших факторів (зокрема, тенденцій до загального подорожчання конкретного майна) і суттєвою ознакою повинно бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик. Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкта в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначена на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкту.

В цей же час, доказів того, що збільшення у вартості квартири відбулось внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат ОСОБА_5 суду не надано. Також, матеріали справи взагалі не містять доказів проведення подружжям ремонтно-будівельних робіт, в наслідок яких істотно збільшилась вартість, а також доказів підтвердження вартості таких робіт. В цей же час, зі змісту рішення виконкому Запорізької міської ради від 31 травня 2010 р. випливає, що квартирою володів ОСОБА_8 і роботи з оформлення реконструкції квартири виконувались саме за рахунок коштів ОСОБА_8 (арк. справи 41).

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про безпідставність вимог зустрічного позову.

Посилання ОСОБА_5 на звіт з оцінки майна, виконаного у 2014 році згідно якого величина ринкової вартості спірної квартири на 21 травня 2014 р. без ПДВ являються необґрунтованими, оскільки в цей же час, протягом 2003-2014 p.p. змінювався курс долара США по відношенню до гривні України, що є загальновідомими обставинами.

Відповідно до листів №№ 041, 042 від 11 грудня 2014 р. ТОВ «Агентство нерухомості Арсенал» також протягом періоду 2002-2010 p.p. змінювалася можлива ринкова вартість квартири у бік збільшення з 6 000 доларів США до 24 000 доларів США , ( а.с. 110-111). В цей же час, з наданого ОСОБА_5 звіту з оцінки майна убачається, що вартість об'єкту визначена порівняльним підходом, тобто були порівняні аналоги продажу на ринку нерухомості із визначенням ціни у доларах США та її переведення у гривні за курсом 11,723 гривні за 1 долар США (а.с. 194).

Також ціна на квартиру у звіті визначалась оцінювачем станом на 21 травня 2014 р., в той час як шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 припинився зі смертю ОСОБА_8 у 2010 році.

Крім того, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_5 7 червня 2013 р. подала державному нотаріусу заяву про те, що спірна квартира є особистою власністю померлого чоловіка, на видачу свідоцтва про право власності на підставі ст.ст. 60, 63 СК України вона не претендує (арк. справи 68 - зворотній бік).

Таким чином вказані та інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права в цій частині , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Судова колегія приходить до висновку, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі ст. 309 ЦПК України рішення суду змінює та ухвалює нове рішення про задоволення позову ОСОБА_3 В іншій частині рішення суду залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2016 року у цій справі в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_3 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Третьої Запорізької державної нотаріальної контори про встановлення факту батьківства, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності - задовольнити.

Встановити факт батьківства ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року відносно свого сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 07.06.2013 року , на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, видане ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 07.06.2013 року , на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, видане ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 07.06.2013 року , на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, видане ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Визнати за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності за кожним по 1/4 частини на квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_8

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 судові витрати з кожного по 631 грн.

Решту рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: