Ухвала суду № 57552399, 28.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 334/59/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Добрєв М.В.

Провадження № 22-ц/778/1981/16 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Онищенка Е.А.

Суддів Бєлки В.Ю.

Воробйової І.А.

При секретарі Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 20.03.2006 року між Банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків в розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості.

Проте, свої зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконував належним чином, в зв'язку з чим, станом на 21.12.2015 року утворилась заборгованість в сумі 11351,20 грн.

Враховуючи вищевикладене позивач суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 11351,20 грн. та судові витрати в розмірі 1378 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ КБ «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № б/н від 20.03.2006 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 21.12.2015 року обсяг невиконаних зобов'язань відповідача складає 11351,20 грн.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до положень ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Між тим, суду не надалося можливим встановити строк дії картки, т.я. у заяві про надання кредиту відсутня повна дата дії картки.

Згідно наданої Банком виписки по картковому рахунку, останнє надходження коштів платника ОСОБА_4 на карту для поповнення карткового рахунку було проведено 01.08.2006 року. У подальшому будь-яке використання картки не здійснювалося, погашення ні шляхом внесення коштів на карту клієнтом, ні шляхом списання Банком коштів з інших карт, не здійснювалося.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

ОСОБА_4 подав заяву про застосування позовної давності. Заяву про поновлення строку банк не подавав.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку.

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Банк у порядку позовного провадження звернувся до суду 05.01.2016 року, тобто поза межами встановленого ст. 257 ЦК України строку.

Останнє погашення кредиту було здійснено 01.08.2006 року, а отже, про порушення свого права банку стало відомо після невнесення чергового платежу, тобто у вересні 2006 року, а отже, з цього часу і почався перебіг строку давності, який на момент подачі позову до суду також сплив.

Посилання апеляційної скарги на невірно застосування наслідків сплину строку позовної давності являються необґрунтованими, оскільки суд надав належну правову оцінку правовідносинам, які регулюються за правилами статей 253, 257, 261, 267 ЦК України.

Таким чином доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 , 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: