Ухвала суду № 57552291, 28.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №321/1415/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Олійник М.Ю.

Провадження №22-ц/778/2099/16 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

Головуючого Онищенка Е.А.

Суддів Бєлки В.Ю.

Воробйової І.А.

При секретарі Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 09 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, про стягнення заборгованості і звернення стягнення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, про стягнення заборгованості і звернення стягнення, який неодноразово уточнювався.

В обґрунтування позову зазначено, що 08.10.2007 року між Банком і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 49980 грн., строком до 07.10.2017 року, зі сплатою 13,5 % річних.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_5, 09.10.2007 року було укладено договір іпотеки, за умова якого останній надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 65,3 кв.м, житловою площею 45,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Боржник не виконував зобов'язання за кредитним договору внаслідок чого станом на 22.06.2015 року утворилась заборгованість в сумі 37916,19 грн.

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 37 916,19 грн.; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 37 916,19 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_5 на праві приватної власності, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження та задовольнити за рахунок предмету іпотеки майнові вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; стягнути з відповідачів на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» витрати по оплаті судового збору.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 09 березня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 37916,19 грн. та судовий збір. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, провадження у справі закрити.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_5 укладено кредитний договір 014/17-05/3902-01, згідно якого ОСОБА_5 отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 49980 гривень, строком до 7 жовтня 2017 року, зі сплатою 13,5 % річних (а.с. 12-19).

Відповідач зобов'язався повертати кредит та вносити плату (проценти) за користування ним згідно графіка повернення кредиту та внесення плати (процентів) за користування ним.

Пунктом 5.1 Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язався здійснювати безготівковим платежем або готівкою в касу кредитора: щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно з графіком та остаточне погашення отриманого кредиту до 07.10.2017 року; щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту, сплату процентів за фактичне використання кредитних коштів

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору і вимог Цивільного кодексу України.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на 22 червня 2015 року відповідач порушив графік повернення кредиту та плати (процентів) за користування ним, в результаті чого виникла прострочена заборгованість за Кредитним договором в сумі 37916,19 грн. 3 липня 2015 року на адресу відповідача ОСОБА_5 надіслано вимогу про дострокове погашення грошових зобов'язань за Кредитним договором, але відповідач свої зобов'язання не виконав.

Пунктом п. 10.1 Кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених кредитним договором. Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У п. 1.6 Кредитного договору Кредитор та Позичальник погодили, що процентна ставка за кредитом збільшується на 5% від ставки у випадку відсутності у Кредитора Договору (полісу) страхування Позичальника. У зв'язку з тим, що Позичальник не надав Кредитору Договору страхування та-копії платіжних доручень про сплату страхових платежів відсоткова ставка за користування кредитом була збільшена на 5% річних з 29.10.2012 р. по 17.12.2012 р. включно і складала 18,50% річних. З 18.12.2015 по 03.12.2013 Позичальник надав Кредитору Договір страхування та копії платіжних доручень про сплату страхових платежів, тому відсоткова ставка за користування кредитом була відповідно зменшена на 5% річних .

У зв'язку з тим, що Позичальник не надав Кредитору Договору страхування та копії платіжних доручень про сплату страхових платежів відсоткова ставка за користування кредитом була збільшена на 5% річних з 04.12.2013 р. по 02.01.2014 р. включно і складала 18,50% річних. З 03.01.2014 р. розмір відсоткової ставки за користування кредитом було зменшено на 5% річних.

Сума заборгованості за Кредитним договором відповідача станом на 22 червня 2015 року становить 37916,19 грн., що складається із заборгованості по сплаті кредиту - 24346,79 грн., заборгованості по відсоткам - 3391,08 грн., пені за невчасну сплату кредиту - 10178,32 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 6-10).

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про часткове задоволення позову на суму 37916,19 грн.

Разом з тим судова колегія вважає, .що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так за положенням ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність, які повинні бути дотримані сторонами при укладенні договору.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку».

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з ч. 3 ст. статті 39 Закону України «Про іпотеку», суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

В ході судового розгляду було встановлено, що 9 жовтня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки. Предметом іпотеки за договором є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. Вартість предмета іпотеки на день укладання договору становила 70010 грн. Вказаний об'єкт нерухомості належать ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 30 липня 2007 року.

Відповідно до п. 1.2 іпотечного договору іпотека за цим договором забезпечує виконання зобов'язань позивальником за кредитним договором № 014/17-05/3902-01 від 8 жовтня 2007 року.

Згідно п.6.1.1. іпотеко держатель має звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання позичальником умов кредитного договору.

Із рахунку заборгованості вбачається, що відповідачем ОСОБА_5 протягом строку дії кредитного договору вживалися активні заходи до його погашення. За період з 13 листопада 2007 року до 16 вересня 2014 року ним здійснювались платежів на погашення тіла кредиту та відсотків, залишок неповернутого кредиту з відсотками та пенею становить 37916,19 грн.

Заявляючи вимоги про стягнення всього тіла кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки тільки тому, що був порушений графік погашення кредиту, банк не міг не розуміти, що, формально маючи право на пред'явлення такої вимоги, він не дотримується балансу інтересів - власного і свого контрагента. Такими вимогами банк ставить останнього в край невигідні умови. Пред'явивши такий позов, банк допустився зловживань своїми правами.

Зважаючи на те, що розмір заборгованості за кредитним договором з урахуванням всіх внесених позичальником платежів становить 37916,19 грн., вартість іпотечного майна значно перевищує суму заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки не буде відповідати принципу розумності і справедливості. Тому в задоволенні цієї частини позовних вимог суд правильно відмовив.

Посилання скарги на неправильність відмови у задоволенні позову Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки являються безпідставними, оскільки висновків суду першої інстанції не спростовують а являються формальними.

Таким чином вказані доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 , 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 09 березня 2016 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: